Як ви зараз молитеся Богу? У чому виявляється покращення порівняно до релігійних молитов? Що ви насправді розумієте про важливість молитви? Чи роздумували ви над цими питаннями? Кожен, хто не молиться, віддаляється від Бога, і кожен, хто не молиться, слідує власній волі. Відсутність молитви означає віддалення від Бога й зраду Бога. Який особистий досвід молитви ви маєте? Відносини між Богом і людиною можна побачити через молитви людей. Як ти поводишся, коли брати й сестри захоплюються тобою й хвалять за результати, яких ти досягаєш у роботі? Як ти реагуєш, коли люди щось тобі пропонують? Чи молишся перед Богом? Всі ви знаходите час для молитви, зіткнувшись із проблемами чи труднощами, але чи звертаєтеся ви до Бога в молитві, коли ви в поганому стані? Чи молитеся, коли викриваєте розбещеність? Чи молитеся ви по-справжньому? Якщо не молитеся по-справжньому, у вас не буде прогресу. Ви повинні молитися й прославляти Бога, особливо на зібраннях. Деякі люди вірять у Бога вже багато років, але, на жаль, не моляться дуже часто. Вони розуміють кілька слів доктрини й стають гордовитими, вважаючи, що зрозуміли істину, набули духовного стану, і дуже задоволені собою. В результаті вони занурюються в такий ненормальний стан, і коли наступного разу починають молитися, то виявляють, що їм нічого сказати, і вони не мають роботи Святого Духа. Коли людина не здатна контролювати власний стан, вона може насолоджуватися плодами праці, виконавши невелику роботу, а може стати негативною, почати розслаблятися в роботі та, зіткнувшись із невеликими труднощами, перестати виконувати свій обов’язок, що є дуже небезпечним. Такими є люди без совісті та розсудливості. Більшість людей знаходить час для молитви лише тоді, коли їм важко або коли вони не можуть до кінця зрозуміти якесь питання. Вони моляться лише тоді, коли їх мучать сумніви й нерішучість або коли вони виявляють розбещений характер. Вони моляться лише тоді, коли їм щось потрібно. Це нормально. Однак ти також маєш молитися й дякувати Богові, отримавши результати в роботі. Якщо ти дбаєш лише про власне щастя й не молишся, завжди піднесений, завжди насолоджуєшся цими почуттями, але забуваєш про Божу благодать, то це повна втрата розсудливості. Коли надто далеко відходиш від Бога, іноді доводиться страждати від дисципліни; або, можливо, наштовхуєшся на стіну, намагаючись щось зробити; або припускаєшся помилки й зазнаєш критики, доводиться слухати слова, які ранять серце, і ти терпиш тиск або страждання, і все це без усвідомлення того, якими саме діями ти образив Бога. Насправді Бог часто використовує зовнішнє середовище, щоб дисциплінувати тебе, завдати тобі болю й рафінувати, і коли ти нарешті приходиш до Бога помолитися й проаналізувати себе, то усвідомлюєш, що твій стан не правильний – самовдоволений, самозакоханий, можливо, сповнений самозамилування, – і тоді ти відчуваєш огиду до себе й повне розкаяння. Щойно помолишся Богу й сповідаєшся, то починаєш ненавидіти себе й бажаєш покаятися, і в цю мить твій неправильний стан починає виправлятися. Коли люди по-справжньому моляться, Святий Дух виконує Свою роботу, даруючи певне відчуття або просвітління, яке дозволяє цим людям вийти з ненормального стану. Молитися – це не просто трохи пошукати, дотриматися кількох формальностей, а потім покінчити із цим. Це не означає промовити кілька слів молитви, коли потребуєш Бога, і мовчати, коли Він тобі не потрібен. Якщо довго не молишся, навіть якщо зовні твій стан здається нормальним, у виконанні свого обов’язку ти покладатимешся на власну волю, робитимеш усе, що заманеться, а отже, не зумієш діяти згідно з принципами. Якщо довго не молитимешся Богу, Святий Дух ніколи не просвітить та не освітить тебе. Навіть виконуючи свій обов’язок, ти просто дотримуєшся правил, і таке виконання обов’язку не принесе плодів свідчення Богові.

Я вже говорив, що багато людей веде власний бізнес і займається власними справами під час виконання своїх обов’язків, і сьогодні вони залишаються без змін. Попрацювавши якийсь час, вони перестають молитися, і Бог зникає з їхніх сердець. Вони думають: «Я просто робитиму те, що продиктовано робочими розпорядженнями. В будь-якому разі я не зробив жодної помилки, не спричинив жодних переривань чи порушень…». Коли щось робиш без молитви та не дякуєш Богу, якщо все зроблено добре, це означає проблеми з твоїм станом. Якщо знаєш, що твій стан не правильний, але не можеш самостійно його виправити, і в результаті у своїх діях постійно покладаєшся на власну волю, то навіть розуміючи істину, не зможеш утілити її в життя. Ти завжди вважаєш свій спосіб мислення правильним і завжди його дотримуєшся, робиш те, що тобі подобається, ігноруєш роботу Святого Духа, занурюєшся у власні справи, і, як наслідок, Святий Дух зрікається тебе. Щойно Він тебе зречеться, ти відчуєш, як тьмянієш та в’янеш. Ти не зможеш відчути жодної поживи чи насолоди. Є багато людей, які не моляться по-справжньому навіть раз на пів року. У серцях таких людей уже немає Бога. Деякі люди зазвичай не моляться, згадуючи про молитву лише тоді, коли їм загрожує небезпека або коли вони страждають від лиха. Попри виконання свого обов’язку вони почуваються духовно зів’ялими, тому в них неминуче виникають негативні думки. Іноді вони думають: «Коли ж я нарешті зможу покінчити зі своїми обов’язками?». Можуть з’являтися навіть такі думки, оскільки людина давно не молилася й віддалилася від Бога. Якщо це породжує безбожне, зле серце, то це дуже небезпечно. Молитва має вирішальне значення! Життя без молитви сухе, як порох, і не може отримати роботу Святого Духа; такі люди не живуть перед Богом, вони вже впали в темряву. Отже, потрібно часто молитися й спілкуватися про слова Божі, аби насолоджуватися роботою Святого Духа й прославляти Бога від щирого серця. Тільки так твоє життя може наповнитися миром і радістю. Святий Дух виконує особливо потужну роботу в тих, хто в усьому підносить молитву й прославляє Бога. Сила, яку Дух Святий дарує людям, безмежна, і людина ніколи не зможе її використати повністю чи вичерпати. Люди можуть нескінченно говорити й проповідувати, розуміти багато доктрин, але без роботи Святого Духа це все марно й не має сенсу. У багатьох випадках люди можуть провести пів дня в молитві, але при цьому вимовити лише кілька слів, наприклад: «Боже, дякую Тобі й прославляю Тебе!». За деякий час вони можуть знову вимовити те саме речення. Вони не можуть придумати, що б іще сказати Богу, не мають внутрішніх думок, щоб сказати Йому. Це дуже небезпечно! Якщо люди, які вірять у Бога, не можуть вимовити жодного слова для Його прославлення й звеличання та подяки Йому, як можна сказати, що в їхніх серцях є місце для Бога? Ти можеш стверджувати, що віриш у Бога й визнаєш Його у своєму серці, але ти не постаєш перед Ним, не можеш розповісти Йому, що в тебе на серці, коли молишся, і твоє серце надто далеке від Бога, тому Святий Дух не виконає Свою роботу. Прокидаючись щоранку, ви повинні щиро відкрити своє серце в молитві, прочитати Божі слова, а потім поміркувати над ними, поки не знайдете світло й не отримаєте шлях практики. Роби так, і день буде особливо добрим і повноцінним, і тоді ти відчуєш, що Святий Дух завжди з тобою, оберігаючи тебе.

Я помітив у багатьох людей спільну проблему. Зіткнувшись із проблемами, вони приходять до Бога, аби помолитися, але коли їх нічого не турбує, вони ігнорують Бога. Вони, як можуть, чіпляються за плотські насолоди, але ніколи не прокидаються. Хіба це віра в Бога? Хіба це наявність справжньої віри? Брак істинної віри – це брак шляху, яким треба йти. Без істинної віри ти ніколи не знатимеш, які вчинки віри в Бога відповідають Божій волі або якими вчинками можна здобути істину чи зростати в житті. Без віри людина сліпа, одержима бажанням пошуку, але не має напрямку й мети. Як же з’являється віра? Віра виробляється молитвою й спілкуванням із Богом, а ще більше – читанням Божих слів та отриманням просвітління Святого Духа. Що більше ти розумієш істину, то більше віри матимеш. Ті, кому бракує розуміння істини, взагалі не мають віри та є невіруючими, навіть відвідуючи церкву. Люди, які вірять у Бога, не можуть робити це без молитви й читання Божих слів. Якщо вони просто далі відвідуватимуть зібрання, але рідко щиро молитимуться, то дедалі більше віддалятимуться від Бога. Всі ви рідко молитеся по-справжньому, а дехто й досі не вміє молитися. Справа в тому, що молитва – це насамперед промовляння від серця. Це означає відкрити своє серце Богові й просто відкритися перед Ним. Якщо людина має правильне серце, вона здатна говорити від серця, а отже, Бог чує й приймає її молитву. Деякі люди, молячись, тільки й вміють, що випрошувати. Вони постійно благають Бога про благодать, не кажучи більше нічого, і що більше моляться, то сильніше почуваються виснаженими. Коли молишся, прагнучи чогось чи просячи в Бога, або просиш Його дати тобі мудрість і силу в справі, яку вирішуєш, якщо не бачиш чіткого рішення, або ж просиш Бога про просвітління, ти повинен мати почуття нормальної людської сутності. Без цього почуття ти впадеш на коліна й скажеш: «Боже, благаю Тебе, дай мені віру й силу, молю Тебе, просвіти мене й дозволь побачити мою природу, благаю Тебе, виконуй Свою роботу й даруй мені благодать і благословення». У цьому «благанні» є нотка примусу. Це спосіб тиску на Бога, спосіб сказати Йому, що ця справа має бути зроблена так, ніби це було зумовлено заздалегідь. Це не щира молитва. Звертаючись до Святого Духа, коли ти вже поставив умови й вирішив, що будеш робити, хіба ти не робиш це суто формально? Хіба це не обман Бога? Молитися треба з покірним серцем, що шукає істину. Наприклад, коли з тобою щось трапилося, і ти не знаєш, як із цим упоратися, можеш сказати: «Боже, я не знаю, що із цим робити. Я хочу догодити Тобі в цьому питанні й шукати Твоєї волі. Я хочу робити так, як Ти хочеш, а не так, як хочу я. Ти знаєш, що людська воля повністю протилежна Твоїм намірам, завжди опирається Тобі й не відповідає істині. Просвіти мене, дай мені провід у цій справі й дозволь мені не образити Тебе…». Це правильний тон для молитви. Якщо ти скажеш: «Боже, прошу Тебе, допоможи мені, направ мене, підготуй правильне середовище й правильних людей, і дозволь мені добре виконати свою роботу», то після молитви ти все одно не зрозумієш Божих намірів, тому що просиш Бога діяти згідно з твоєю волею. Отже, ти мусиш переконатися, що в молитві послуговуєшся розсудливими словами й що вони йдуть від серця. Якщо твої молитви не є розсудливими, Святий Дух не виконуватиме роботу над тобою. Тому, молячись, ти мусиш говорити розумно та відповідним тоном. Скажи: «Боже, Ти знаєш про мою слабкість і непокору. Я прошу лише про те, щоб Ти дав мені силу й допоміг вистояти в моїх обставинах, але тільки згідно з Твоєю волею. Я не знаю Твоєї волі і маю лише це прохання. Але нехай Твоя воля буде виконана. Навіть якщо мене змусять служити або стати тлом, я охоче зроблю це. Прошу, дай мені сили й мудрості та дозволь мені догодити Тобі в цій справі. Я бажаю лише підкоритися Твоїм упорядкуванням…». Після такої молитви твоє серце відчує особливий спокій. Якщо ж ти тільки те й робиш, що благаєш, то хай би скільки ти говорив, твої слова залишаться порожніми; Бог не діятиме у відповідь на твоє благання, тому що ти вже наперед вирішив, чого хочеш. Ставши на коліна в молитві, скажи: «Боже, Ти знаєш про людську слабкість і людські стани. Я прошу, щоб Ти просвітив мене в цьому питанні. Дозволь мені зрозуміти Твою волю. Я бажаю лише підкоритися всім Твоїм упорядкуванням, і моє серце прагне слухатися Тебе…». Молися так, і Святий Дух торкнеться тебе. Якщо ти молишся з неправильним наміром і завжди чогось вимагаєш від Бога, виходячи з власної волі, твої молитви будуть сухими й безплідними, і Святий Дух не торкнеться тебе. Якщо ти просто заплющуєш очі й виголошуєш якісь заїжджені банальності, щоб абияк поспілкуватися з Богом, чи зворушить тебе Святий Дух у такий спосіб? Постаючи перед Богом, люди мають слухняно поводитися й мати благочестиве ставлення. Ти постаєш перед єдиним істинним Богом, розмовляєш із Творцем. Хіба тобі не слід проявити благочестя? Молитися непросто. Приходячи до Бога, люди вишкірюють ікла й показують пазурі, абсолютно позбавлені побожності; а коли моляться, то лежать удома, промовляючи кілька простих, поверхових слів, і вважають, що моляться, і Бог здатен їх почути – хіба це не самообман? Я кажу це не для того, аби вимагати від людей дотримання якихось конкретних правил. Однак найменше, що можна зробити, – це мати серце, яке підкоряється Богу, і приходити до Бога з благочестивим ставленням. Вашим молитвам дуже часто бракує розсудливості. Ви завжди молитесь таким тоном: «Боже! Оскільки Ти дав мені виконувати цей обов’язок, зроби усе, що я роблю, доречним, щоб не було порушено Твою роботу та інтереси Божої сім’ї. Ти повинен захистити мене…». Хіба така молитва не є надто нерозсудливою? Чи виконуватиме Бог роботу над тобою, якщо ти постанеш перед Ним і молитимешся так? Чи слухатиму Я, якщо ти постанеш переді Мною й говоритимеш нерозсудливо? Якби ти був огидний Мені, Я б просто вигнав тебе! Хіба ти не такий же перед Духом, як перед Христом? Приходячи на молитву перед Богом, ти повинен поміркувати, як говорити розсудливо та як налаштувати свій внутрішній стан, щоб досягти побожності й зуміти підкоритися. Щойно ти це зробиш, молитва знову стане доброю, і ти відчуєш Божу присутність. Часто люди падають на коліна в молитві, заплющують очі й можуть лише вигукнути: «О, Боже! Боже!». Чому вони так небагатослівно вигукують протягом тривалого часу? Це відбувається через неправильний менталітет і ненормальний стан людини. Коли людина не може сягнути Бога у своєму серці, то її молитви є безсловесними. А ви колись так робили? Тепер ви знаєте свою міру, але маючи ненормальний стан, ви не аналізуєте себе й не шукаєте істину, не бажаєте постати перед Богом у молитві, не їсте й не п’єте Божі слова. Це небезпечно. Хай би який нормальний чи ненормальний стан мала людина, хай би які проблеми в неї виникали, вона не повинна відходити від молитви. Якщо не молитися, то навіть якщо зараз ви маєте нормальний стан, за тривалий проміжок часу він стане ненормальним. Молитва й читання Божого слова повинні бути нормою. Читання Божих слів для пошуку істини може привести до справжньої молитви, молитва може отримати Боже просвітління, а це дасть людині можливість розуміти Боже слово. Найголовнішим у молитві до Бога є, перш за все, виправлення свого мислення. Це принцип молитви. Якщо у вас неправильне мислення, ви не будете благочестивими, а просто діятимете автоматично й обманюватимете Бога. Якщо у вашому серці є благоговіння перед Богом та послух Йому і ви молитесь Йому, лише тоді ваше серце перебуватиме в спокої. Отже, коли ви молитесь, то мусите мати правильне мислення, і ваші молитви принесуть плоди. Якщо ви часто так практикуватимете й казатимете в молитві Богові те, що справді є у вашому серці, говоритимете те, що ваше серце найбільше хоче сказати Богові, то навіть не зогледитесь, як зможете молитися Богу й нормально з Ним спілкуватися.

Молитва не вимагає від вас освіченості чи культури, і це не написання есе. Просто говоріть щиро, із розсудливістю нормальної людини. Подумайте про молитви Ісуса. У Гетсиманському саду Він молився: «Коли можна…». Тобто: «Якщо це можливо». Це було сказано, як при обговоренні. Він не сказав: «Я молю Тебе». З покірним серцем і в покірному стані Він молився: «Коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…» Він продовжував молитися так і вдруге, а втретє промовив: «Нехай буде воля Твоя». Збагнувши наміри Бога Отця, Він сказав: «Нехай буде воля Твоя». Він зміг повністю підкоритися, без жодного особистого вибору. В молитві Ісус сказав: «Коли можна, нехай обмине ця чаша Мене…» Що це означало? Він молився так, тому що думав про великі страждання, про те, як Він стікатиме кров’ю на хресті до Свого останнього подиху, – це стосувалося питання смерті, – і тому, що Він ще не до кінця зрозумів наміри Бога Отця. Така молитва, попри думку про такі страждання, показує велику глибину Його покірності. Він молився в нормальній манері. Він не висував жодних умов у Своїй молитві, не говорив, що чашу треба забрати. Навпаки, Його метою було шукати Божої волі в ситуації, яку Він не розумів. Коли Він молився вперше, Він не зрозумів і сказав: «Коли можна… проте, не як Я хочу, а як Ти…». Він молився Богу в стані покірності. Вдруге Він молився так само. Загалом Він молився тричі, і в останній молитві прийшов до повного розуміння Божої волі й відтоді вже нічого не просив. У перших двох молитвах Він просто шукав, і шукав у стані покірності. Однак люди так просто не моляться. У своїх молитвах люди завжди кажуть: «Боже, я прошу Тебе зробити те і інше, і я прошу Тебе направити мене в тому-то й тому-то, а ще прошу Тебе створити для мене готові умови…». Можливо, Бог не підготує для тебе відповідні умови. Можливо, Бог змусить тебе страждати від труднощів, аби ти засвоїв науку. Якщо ти завжди молишся так: «Боже, прошу Тебе все підготувати для мене й дати мені сили», – це вкрай нерозумно! Коли молишся до Бога, ти повинен бути розсудливим і молитися Йому із серцем, сповненим послуху. Не намагайся вирішувати, що робитимеш. Якщо намагатимешся визначити, що робити, перш ніж молитися, це не є послухом Богу. В молитві твоє серце повинно бути покірним, і ти повинен спочатку шукати з Богом. В такий спосіб твоє серце природно просвітиться під час молитви, і ти знатимеш, що слід робити. Перехід від твого плану перед молитвою до змін, які відбуваються у твоєму серці після молитви, є результатом роботи Святого Духа. Якщо ти вже все вирішив та визначив, що робити, а потім молишся, аби попросити в Бога дозволу або попросити Його зробити те, що ти хочеш, то така молитва є нерозсудливою. Часто Бог не відповідає на молитви людей саме тому, що вони вже вирішили, що робити, і лише просять у Бога дозволу. Бог каже: «Якщо ти вже вирішив, що робити, то навіщо просиш Мене?». Така молитва схожа на обман Бога, і тому вона висихає.

Хоча люди й розмовляють з Богом, стаючи на коліна для молитви, ти повинен чітко бачити: молитва – це шлях для Святого Духа, який працює в людині. Святий Дух завжди просвіщає, освітлює й веде людей під час молитви. Якщо люди моляться й шукають, перебуваючи в правильному стані, Святий Дух працюватиме в той же час. Це свого роду негласна угода між Богом і людиною; можна також сказати, що це Бог допомагає людям врегульовувати справи. Молитва – це спосіб для людей стати перед Богом і співпрацювати з Ним. Це також спосіб для Бога спасати й очищати людей. Ба більше, це шлях до входження в життя, це не ритуал. Молитва – не просто спосіб мотивувати людей, не просто шаблонний спосіб догодити Богу. Такі думки є хибними. Молитва має глибокий зміст! Якщо ви вірите в Бога, то не можете відмовитись ані від молитви, ані від читання Божих слів. Через молитву Дух Святий працює в людині, просвіщає та веде її. Якщо люди не моляться Богу, їм буде важко отримати роботу Святого Духа. Якщо ти часто молишся, часто практикуєш молитву й часто молишся з серцем, покірним Богові, твій внутрішній стан є нормальним. Якщо ж, молячись, ти лише висловлюєш кілька речень доктрини й не відкриваєш своє серце Богу, не шукаєш істину, не розмірковуєш над Божою волею й вимогами, то ти не молишся по-справжньому. Тільки люди, які часто обмірковують істину, чиї серця часто близькі до Бога, і які часто живуть у Божих словах, мають справжню молитву, мають у своєму серці слова, щоб говорити з Богом, і здатні шукати істину від Бога. Щоб навчитися молитися, потрібно часто розмірковувати над Божими словами. Якщо зумієш зрозуміти Божу волю, тоді матимеш у своєму серці багато слів, які можна сказати Йому, і зможеш зрозуміти, які слова є розсудливими молитвами, а які ні; які молитви є справжнім поклонінням, а які ні; які молитви спрямовані на те, щоб осягнути Божу волю, а щодо яких ти вже все вирішив і лише просиш Божого дозволу. Якщо ти ніколи не ставишся серйозно до цих питань, твої молитви ніколи не матимуть успіху, а твій внутрішній стан завжди буде ненормальним. Що ж до того, що є нормальною розсудливістю, справжнім послухом та справжнім поклонінням, і яку позицію слід займати під час молитви – вся ця наука стосується істин молитви. Усі ці речі є дуже докладними. Оскільки більшість людей насправді не можуть побачити Мене, вони обмежуються молитвою перед Духом. Щойно ти почнеш молитися, постає питання, чи розсудливі слова, які ти промовляєш, чи є вони справжнім поклонінням, чи твої прохання відповідають Божому схваленню, чи містить твоя молитва елемент торгу, чи не зіпсована вона людськими нечистотами, чи твої молитви та вимова відповідають Божій волі, чи маєш ти особливе благоговіння, повагу й послух до Бога, та чи справді ставишся до Бога як до Бога. Ти мусиш серйозно ставитися до того, що говориш у молитві, відчувати Божу волю й відповідати Його вимогам. Ти пізнаєш мир і радість у своєму серці лише через таку молитву. Тільки так ти зможеш мати нормальну розсудливість, коли прийдеш до Христа. Якщо не молишся й не говориш перед Духом те, що в тебе на серці, то поставши перед Христом, ти будеш схильний вигадувати, бунтувати й опиратися Йому, або говоритимеш нерозсудливо чи нечесно, або постійно викликатимеш порушення своїм словом і діями, й опісля завжди терпітимеш докори. Чому ти завжди терпітимеш докори? Тому що ти, як правило, не маєш жодного уявлення про те, як істинно поклонятися Богові чи ставитися до Нього, і тому, зіткнувшись із проблемою, ти розгубишся, не знаєш, як практикувати, та постійно робиш помилки. Як люди, які вірять в Бога, повинні опинятися в Його присутності? Звичайно, через молитву. Якщо ти виправив своє ставлення, коли молишся, і твоє серце перебуває в мирі, це означає, що ти постав перед Богом. Після молитви потрібно проаналізувати, чи були розсудливими слова, вимовлені в молитві, чи перебував ти у відповідній позиції, чи охоплював тебе послух Богу та чи не було в тобі людської нечистоти або нечесності. Якщо знайдеш якісь проблеми, то мусиш далі молитися Богу й визнати перед Ним свою нечистоту й вади. Коли ти розповідаєш Богу те, що в тебе на серці, твій стан ставатиме дедалі нормальнішим, ти сам ставатимеш свідомішим і раціональнішим, а кількість твоїх неправильних станів дедалі зменшуватиметься. Якщо певний час практикуватимеш у такий спосіб, твої молитви дедалі покращуватимуться, а Бог здебільшого чутиме й прийматиме їх. Люди, які можуть часто так молитися Богу – це ті, хто прийшов жити перед Богом. Якщо не ставишся до молитви серйозно та не виправляєш неправильні способи молитви, то не знатимеш, як молитися. Як наслідок невміння молитися, тобі буде важко жити перед Богом. Така людина не матиме жодного входження в життя й опиниться поза межами Божого слова. Якщо не вмієш молитися чи говорити перед Богом, якщо говориш несерйозно й кажеш усе, що заманеться, не відчуваєш жодних проблем, коли говориш щось неправильне, і якщо ти постійно був недбалим та сумбурним, то в результаті, поставши в присутності Христа, ти боятимешся сказати чи зробити щось неправильно. Що більше ти боїшся зробити щось не так, то більше помилок наробиш та ніколи не зможеш їх виправити. Оскільки люди не можуть перебувати в постійному контакті з Христом або часто чути, як Христос говорить до них віч-на-віч, оскільки Я не можу часто бути перед вами, ви можете лише шукати істину та в частій молитві промовляти перед Духом усе, що у вас на серці, й цього буде достатньо, якщо ви здобудете покірне, богобоязне серце. Навіть якщо Я говорю з вами віч-на-віч, все одно саме від вас залежить, чи приймете ви істину та чи шукатимете її, чи підете ви за Богом. Відтепер ви повинні приділяти більше уваги тому, що говорите під час молитви. Не поспішайте, знайдіть час для молитви, розмірковувань та відчуттів. Тоді, щойно Святий Дух просвітить вас, ви досягнете успіху. Коли Святий Дух освітлює вас, це особливо витончене відчуття. Здобувши деякі з цих витончених відчуттів і знань, при певних діях або контакті з Христом для вирішення певних питань, ти зумієш розпізнати, чи є розсудливими сказані слова та чи розсудливими є дії. Отже, ти досягнеш цілей молитви.

У Біблії записані молитви багатьох людей, які в цих молитвах ще не поставили власних умов. Натомість вони використовували молитву для пошуку й розуміння Божої волі, і щоб дозволити Святому Духу приймати рішення. Наприклад, ізраїльтяни напали на Єрихон за допомогою молитви. Жителі Ніневії також покаялися й отримали Боже прощення через молитву. Молитва – це не якийсь ритуал. Це справжнє спілкування людини з Богом, і воно має глибоке значення. З молитов людей видно, що вони безпосередньо служать Богові. Якщо ти сприймаєш молитву як ритуал, твоя молитва буде неефективною, вона не буде справжньою молитвою, тому що ти не розповідаєш Богу свої внутрішні переживання, не відкриваєш Йому своє серце. Для Бога твоя молитва не враховується. Тебе не існує в Божому серці. Як тоді Святий Дух буде працювати в тобі? В результаті цього, попрацювавши певний час, ти виснажишся. Відтепер без молитви ти не зможеш виконувати роботу. Саме молитва породжує роботу, породжує служіння. Якщо ти є керівником, людиною, яка служить Богові, але ніколи не присвячувала себе молитві й не ставилася до неї серйозно, в тебе немає думок, які ти міг би висловити Богу, а отже, ти схильний до помилок, виконуючи свій обов’язок, і можеш оступитися, оскільки у своїх діях постійно покладаєшся на власні наміри. Неприпустимо вірити в Бога без достатньої молитви. Деякі люди рідко моляться, вважаючи, що оскільки Бог утілився, то достатньо просто читати Божі слова. У цьому випадку ти мислиш надто просто. Хіба Святий Дух може просвітити та освітити тебе, якщо ти просто читатимеш Боже слово, не молячись Йому? Якщо людина ніколи не молиться Богу, тобто не розмовляє й не спілкується з Ним по-справжньому, їй буде дуже важко відкинути свій розбещений характер і догодити Богу у виконанні своїх обов’язків. Навіть втілений Бог іноді молиться! Ісус, ставши плоттю, також молився, коли йшлося про важливі справи. Він молився на горі, в човні і в саду. Він також вів Своїх учнів у молитві. Якщо ти часто постаєш перед Богом і молишся Йому, це доводить твоє ставлення до Бога як до Бога. Якщо ж ти часто дієш згідно з власними бажаннями, часто нехтуєш молитвою й робиш різні речі за Його спиною, ти не служиш Богові, а просто займаєшся власними справами. Чи не будеш ти при цьому засуджений? Зовні не здаватиметься, що ти вчинив якесь порушення чи хулив Бога, але ти просто вирішувати власні проблеми. Ти займатимешся власними справами, шукатимеш слави, прибутку, статусу та особистих вигод. Хіба це не порушує роботу церкви? Навіть якщо на перший погляд здається, що ти нічого не порушуєш, по суті своїми діями ти чиниш опір Богові. Якщо ти ніколи не каєшся та не міняєшся, тоді ти в небезпеці.

Кожен з нас бував у стані болю й нещастя, коли трапляється щось незадовільне, і не хочеться ні з ким розмовляти. З часом людям стає легше, але цей стан не проходить. Іноді люди виявляють розбещений характер при виконанні своїх обов’язків і затримують роботу, або їх обтинають і розбираються з ними, їм боляче й прикро, але якщо не шукати істину для усунення цього ненормального стану, він ніколи не мине. Скільки разів ви приходили до Бога у своєму болю й стражданні, щоби помолитися? Ви всі приймаєте розслаблений настрій і просто працюєте абияк. Отже, чимало людей стверджують, що вірять у Бога, але не мають Бога у своєму серці. Хай би який обов’язок вони виконували, вони ніколи не моляться й не шукають істину, зіткнувшись із проблемою. Вони сліпо покладаються на власну волю, роблять все бездумно, прикидаються, ніби терплять страждання й витрачають сили, і вважають, що добре виконують свій обов’язок, хоча нічого не виходить і їхні зусилля марні. Люди часто покладаються на власну волю й збиваються зі шляху. Трохи попрацювавши, вони стають пихатими, вважають, що мають капітал, і тоді в їхніх серцях не залишається місця для Бога. Звідси видно, що людській природі притаманна зрада. Люди навіть думають: «Як у моєму серці може не бути місця для Бога, якщо я вірю в Нього? Хіба я зараз не працюю для церкви? Як Бог міг зректися мене?». Справа не в тому, що Бог хоче тебе зректися, а в тому, що у твоєму серці немає місця для Бога. Хай би скільки ти працював, ти не зможеш це спокутувати, в тебе не буде можливості отримати роботу Святого Духа, і хай би що ти робив, ти лише віддалятимешся від Бога й зраджуватимеш Його. Урок молитви є найглибшим. Якщо ти виконуєш свій обов’язок, навіть не молячись, твоя робота буде не на висоті й уся праця буде марною. Що ненормальнішим є твій стан, то більше ти мусиш молитися. Без молитви твій стан дедалі погіршуватиметься, а твій обов’язок буде неефективним. Молитва не залежить від того, наскільки добре звучать твої слова. Навпаки, вона вимагає говорити від серця, говорити правду про власні труднощі, говорити з позиції сотвореної істоти та з перспективи послуху: «Боже, Ти знаєш, наскільки люди зачерствілі. Прошу, настав мене в цій справі. Ти знаєш, що я слабкий і дуже недосконалий, що я непридатний для Твого використання й неслухняний, і що кожною своєю дією я порушую Твою роботу й роблю те, що не відповідає Твоїй волі. Я прошу Тебе виконати Свою роботу, я просто хочу підкорятися й співпрацювати…». Якщо ти не можеш навіть вимовити ці слова, то для тебе немає жодної надії. Деякі люди думають: «Коли я молюся, мені все одно потрібно розрізняти, чи розсудлива моя молитва. Тоді як мені молитися?». Чи багато часу потрібно, аби розпізнати, чи розсудливий ти? Після кожної молитви щиро проаналізуй себе і знайдеш відповідь. Роблячи це, ти станеш розсудливішим у наступних молитвах, тому що, молячись, ти знатимеш, що деякі слова є недоречними. Молячись, людина має найближчі й найбезпосередніші стосунки з Богом. Чи ти можеш зазвичай стати на коліна й одразу молитися, коли чимось зайнятий? Не завжди; це залежить від оточення. Коли ти сам удома, стаєш на коліна й молишся Богу, то маєш найближчі стосунки з Ним. Ти можеш сказати все, що в тебе на серці, і ти відчуваєш найбільшу радість. Коли читаєш Боже Слово, якщо спочатку помолитися, читання Його слова відчуватиметься інакше. Виконуючи свій обов’язок, спочатку молися й шукай, тоді твоє серце буде серйозним, і при виконанні обов’язку результат буде іншим. Якщо ти читаєш Боже слово й знаходиш світло, тоді молися Богу й знайдеш більшу радість. Якщо ж ти ніколи не молишся, то не відчуєш Божої присутності, читаючи Боже слово й виконуючи свій обов’язок. Іноді читання Божого слова не просвітить тебе, а після прочитання Його слова не буде очевидного ефекту. Хай би що ти робив у своїй вірі в Бога, нічого не можна зробити без молитви. Якщо ти часто молишся Богу, і твої стосунки з Ним стають нормальними, ти отримаєш входження в життя, і твоя віра зміцніє. Якщо ти довго не молишся, то втрачаєш віру, і як тоді ти зможеш досягти входження в життя? Люди, які мають справжню віру, досягають її, живучи перед Богом через молитву й через неї шукаючи істину. Багато хто молиться автоматично й не шукає істину. Люди постають перед Богом, молячись і благаючи, лише коли щось трапляється, і вони більше нічого не можуть зробити. Вони завжди змушують Бога робити так, як вони хочуть, і догоджати їм. Хіба це справжня молитва? Чи вислуховує Бог такі молитви? Молитися й шукати істину в Божій присутності не означає примушувати Бога робити те, що ти хочеш, а тим більше просити Його зробити те чи інше. Саме так проявляється брак розсудливості. Що таке розумна молитва? Що таке нерозумна молитва? Через деякий час ви дізнаєтесь про це з власного досвіду. Наприклад, після молитви ти можеш відчути, що Святий Дух не робить того, про що ти молився, і не веде тебе так, як ти просив у молитві. Наступного разу ти вже молитимешся інакше. Ти не намагатимешся примусити Бога, як намагався минулого разу, або просити Його, виходячи з власних бажань. Ти скажеш: «О, Боже! Нехай все буде згідно з Твоєю волею». Допоки ти зосереджений на такому підході, то, трохи потренувавшись, зрозумієш, що таке розумна молитва, а що таке нерозумна молитва. Існує також стан, коли, молячись згідно з власними бажаннями, ти в душі відчуваєш, що твої молитви тьмяні, і незабаром ти усвідомиш, що тобі нічого сказати. Що більше ти намагаєшся сказати, то незграбніше виходить. Це доводить, що при такій молитві ти лише слідуєш за плоттю, і Святий Дух не працює й не наставляє тебе в такому стані. Це теж питання пошуку й досвіду. Частіше переживаючи такі речі, ти прийдеш до їх розуміння природним шляхом.

Молитва – це насамперед чесна розмова з Богом і розповідь Йому про те, що у вас на серці. Ти кажеш: «Боже! Ти знаєш людську розбещеність. Сьогодні я вчинив іще одну нерозумну річ. Я виношував намір – я брехлива людина. Я не діяв згідно з Твоєю волею чи істиною. Я діяв так, як мені хотілося, і намагався виправдатися. Тепер я визнаю свою розбещеність. Прошу Тебе краще просвітити мене й дозволити мені зрозуміти істину, втілити її в життя й відкинути цю розбещеність». Моліться так: промовляйте реальне, по-справжньому. Більшість людей, приходячи до Бога, щоби помолитися, здебільшого висловлюють доктрину. Це не є справжніми щиросердними молитвами. Ці люди мають трохи знань лише на рівні мислення, і їхні серця бажають покаятися, але вони не доклали жодних зусиль до роздумів чи повного розуміння істини. Це впливає на хід їхнього життя. Якщо ви можете роздумувати над Божими словами й шукати істину в молитві, і Дух Святий освітлює вас, то це набагато цінніше, ніж просто думати про істину й розуміти її; ви зможете зрозуміти принципи істини. Святий Дух, працюючи, вражає людей, Він просвіщає й освічує їх у Божих словах, аби люди мали істинне розуміння й покаяння, яке є набагато глибшим, ніж думки й розуміння людей. Ви повинні глибоко розуміти це. Якщо ти вдаєшся лише до поверхового, безсистемного мислення й вивчення, тобі бракує відповідного шляху для подальшої практики, і ти досягаєш лише незначного входження в істину й тоді не будеш здатен до змін. Наприклад, бувають моменти, коли ти серйозно вирішуєш повністю присвятити себе Богові й щиро віддячити за Його любов. Однак, навіть маючи таке бажання, ти все одно можеш докладати не так багато зусиль, і твоє серце може не бути повністю відданим цій справі. Втім, якщо ти, помолившись і зворушившись, ухвалиш рішення й скажеш: «Боже, я готовий терпіти труднощі. Я готовий прийняти Твої випробування; і я готовий повністю підкоритися Тобі. Хай би як сильно я страждатиму, я готовий відплатити Тобі за Твою любов. Я насолоджуюся Твоєю великою любов’ю, і Ти підніс мене вгору. За це я дякую Тобі від усього серця й віддаю Тобі всю славу», – після такої молитви все твоє тіло отримає силу, і в тебе з’явиться шлях до практики. Це і є дія молитви. Після молитви людини Святий Дух починає працювати над нею, просвіщаючи, освітлюючи й направляючи її, даючи їй віру й відвагу, а також можливість утілювати істину в життя. Є люди, які щодня читають Божі слова, але не досягають такого результату. Однак, прочитавши їх, вони спілкуються про ці слова, їхні серця освітлюються, і вони знаходять шлях. Якщо ж на додачу Святий Дух уразить тебе й дасть невеличкий тягар разом із певним проводом, результати будуть зовсім іншими. Читаючи Божі слова, ти, можливо, будеш трохи вражений і навіть можеш заплакати в ту мить. За деякий час це почуття минеться. Але якщо ти підносиш слізну, щиру, непідробну й відверту молитву, і Святий Дух уразив тебе, твоє серце матиме радість на довгі дні. Це і є дія молитви. Мета молитви – стати перед Богом і прийняти те, що Він хоче дати людям. Якщо ти часто молишся, часто приходиш до Бога поспілкуватися й маєш з Ним нормальні стосунки, Він завжди тебе вражатиме. Якщо ти постійно отримуєш Його забезпечення й приймаєш істину, ти змінишся, а твій стан покращуватиметься далі. Зокрема, коли брати й сестри моляться разом, після молитви в них з’являється особливо велика енергія, і вони відчувають, що багато чого здобули. Насправді вони, можливо, не так багато спілкувалися, поки були разом, але саме молитва сколихнула їх так, що вони не могли більше чекати ані секунди, щоби відректися від своїх сімей і світу, і їм нічого не хотілося, достатньо мати тільки Бога. Яка велика віра! Можна безкінечно насолоджуватися силою, яку дає людям робота Святого Духа! Як далеко ти можеш зайти, напруживши шию й покладаючись на власну наполегливість замість покладатися на силу, яку дає тобі Бог? Ти крокуватимеш уперед, аж поки не вичерпаєш сили, а потім, коли зіткнешся з проблемою або труднощами, тобі більше не буде куди піти. Ти впадеш і деградуєш, не дійшовши до кінця. Дуже багато людей зазнали невдачі й упали на шляху слідування за Богом; без істини їм не вистояти. Тому люди повинні постійно молитися Богу, покладатися на Нього й до кінця зберігати нормальні стосунки з Ним. Але на своєму шляху люди віддаляються від Бога. Бог є Бог, людина є людина. Кожен іде своєю дорогою. Бог промовляє слова Божі, а людина йде власним шляхом, який не збігається з Божим. Коли людина втрачає силу у своїй вірі в Бога, вона приходить до Нього, щоб сказати кілька слів молитви й позичити трохи сил. Набравшись сил, вона знову віддаляється. Через деякий час у неї закінчується паливо, і вона повертається до Бога за новими порціями. Людина не може довго так жити. Відійшовши від Бога, вона не зможе йти вперед.

Зараз я виявив, що чимало людей мають особливо низьку здатність до саморегуляції. В чому причина? Це тому, що люди, по-перше, не розуміють істини, і якщо вони не моляться, то, швидше за все, стануть розпусними. Вони розуміють лише букву доктрини, яка не працює, і зовсім не здатні стримуватися. В такому стані можна отримати просвітління й освічення від Святого Духа тільки через молитву, і тільки розуміючи якусь істину, ти зможеш якось стримуватися й бодай трохи мати людську подобу. Віруючі в Бога повинні часто читати Його слова, наголошувати на істині й часто молитися. Тільки тоді людина може вдосконалюватися, змінюватись і жити бодай якоюсь людською подобою. Якщо ви говорите лише про самопізнання й про втілення нормальної людської сутності в життя, це неправильно; без роботи Святого Духа це не матиме жодного результату. Якщо ви не помічаєте, як саме Святий Дух працює та вражає людей, і як люди повинні шукати й практикувати істину в своєму повсякденному житті, то як ви можете вірити в Бога? Який обов’язок ви можете виконувати? Якщо в серці людина вірить лише в існування Бога, якщо від її віри залишилося тільки визнання Бога, а Його слова та істина відсунуті на другий план, то вона не матиме входження в життя, і в її серці не буде ані Бога, ані істини. Думки й уявлення людей будуть сповнені лише матеріальним світом. Така віра в Бога перетворилася на релігійний ритуал. Ті, хто не любить істину, можуть навіть прийняти атеїзм чи матеріалізм, і поступово поставити під сумнів існування Бога, заперечити духовний світ і питання духовного життя. Це повний відхід від істинного шляху, і такі люди впали в безодню. Без молитви бажання людей практикувати істину буде лише суб’єктивним бажанням; вони просто дотримуватимуться правил. Навіть якщо ти дієш згідно з розпорядженнями Вишнього й не ображаєш Бога, ти просто дотримуєшся правил і тому ніколи добре не виконуватимеш свій обов’язок. Зараз людський дух заціпенілий і млявий. У стосунках людей з Богом існує чимало тонкощів, наприклад, коли Дух вражає й просвітлює їх, але люди не можуть цього відчути – вони надто заціпеніли! Якщо людина не читає Божих слів, не молиться, жодного разу не пережила питань духовного життя та не може опанувати власний стан, вона не може гарантувати, що живе перед Богом. Якщо хочеш жити перед Богом, неприпустимо не молитися, а тим більше не читати Божих слів. Не жити церковним життям теж неприпустимо. Якщо людина відходить від Божих слів, вона перестає вірити в Нього, а відходити від молитви – це відходити далеко від Бога. Щоби вірити в Бога, треба молитися. Без молитви немає жодної подоби віри в Бога. Я говорив, що не обов’язково дотримуватися правил, і що можна молитися будь-де і будь-коли, тому є люди, які рідко моляться. Вони не моляться, прокинувшись уранці, а натомість лише читають кілька уривків з Божих слів і слухають гімни. Вдень вони зайняті зовнішніми справами, а ввечері не моляться навіть перед сном. Чи не здається вам, що якщо ви просто читаєте Божі слова й не молитесь, то ви подібні до безбожника, який читає Його слова, але вони до нього не доходять? Якщо люди не моляться, їхні серця не здатні проникнути в Божі слова, і вони не здобудуть просвітління, читаючи їх. Вони не матимуть тонких відчуттів духу, і їхній дух не буде вражений. Такі люди заціпенілі й мляві; вони просто дають поверхове спілкування про церковну роботу й виконання свого обов’язку. Коли щось трапляється, вони не здатні осягнути найпотаємніших почуттів свого серця. Хіба це не впливає на їхні нормальні стосунки з Богом? У їхніх серцях уже немає місця для Бога, і вони моляться як хочуть, слова не виходять, і вони не можуть відчути Бога. Це вже дуже небезпечно. Це означає, що вони надто далеко відійшли від Бога. Насправді ж усамітнення в дусі для молитви не відірве вас від зовнішніх робочих завдань та зовсім не затримає справи. Якщо з’являється проблема й вона не вирішується, то справа затягується. Молитва до Бога покликана вирішувати проблеми, давати можливість людям жити в Божій присутності й насолоджуватися Його словами. Це несе більше користі для виконання людиною своїх обов’язків і для її входження в життя.

1998