Точніше кажучи, іти шляхом Петра у своїй вірі означає йти шляхом пошуку істини, який водночас є шляхом справжнього пізнання себе та зміни свого характеру. Лише йдучи шляхом Петра, людина слідуватиме шляхом до вдосконалення Богом. Треба чітко розуміти, як саме йти шляхом Петра, а також як утілювати його в життя. По-перше, треба відкинути власні наміри, неналежні прагнення, навіть сім’ю й усе плотське. Треба бути щиросердно відданим, тобто повністю присвятити себе Божому слову, зосередитися на їді та питті Божих слів, пошуку істини й Божих намірів у Його словах, намагатися зрозуміти Божу волю в усьому. Це найбільш фундаментальний і життєво важливий метод практики. Саме так учинив Петро після зустрічі з Ісусом, і найкращих результатів можна досягти, лише практикуючи саме так. Щиросердна відданість Божому слову насамперед передбачає пошук істини та Божих намірів у Його словах, концентрацію на розумінні Божої волі, а також усвідомлення й отримання більшого обсягу істини з Божих слів. Читаючи Божі слова, Петро не зосереджувався на розумінні доктрин і тим більше на здобутті богословських знань. Натомість він концентрувався на осягненні істини й Божої волі, а також на досягненні розуміння Божих характеру та краси. Петро також намагався зрозуміти з Божих слів різноманітні розбещені стани людини, її природу, сутність і справжні недоліки, і так Петро легко виконував Божі вимоги, щоб Йому догодити. У Петра було дуже багато правильних практик, які відповідали Божим словам. Це максимально узгоджувалося з Божою волею, і для людини це був найкращий спосіб співпрацювати й водночас отримувати досвід Божої роботи. Переживаючи сотні випробувань, посланих Богом, Петро суворо перевіряв себе за кожним словом Божого суду над людиною, одкровення про неї, вимог до неї та намагався точно збагнути значення цих слів. Він щиро старався обдумувати й запам’ятовувати кожне слово, сказане йому Ісусом, і досяг дуже добрих результатів. Завдяки практиці в такий спосіб він зміг досягти розуміння самого себе зі слів Бога та прийшов не тільки до усвідомлення різноманітних розбещених станів і недоліків людини, а й до розуміння людської сутності та природи. Ось що означає по-справжньому зрозуміти себе. З Божих слів Петро не тільки досяг істинного розуміння себе, а й побачив праведний характер Бога, те, Ким є Бог і чим володіє, Божу волю щодо Своєї роботи та Божі вимоги до людства. Із цих слів Петро по-справжньому пізнав Бога. Він пізнав Божий характер і Його сутність; він пізнав і зрозумів, Хто є Бог і чим володіє, а також Божу красу та Його вимоги до людини. Хоча тоді Бог говорив не так багато, як сьогодні, але Петро все одно досяг результатів у цих аспектах. Це було рідкісне, дорогоцінне явище. Петро пройшов крізь сотні випробувань, але він страждав не даремно. З Божих слів і роботи він не тільки зрозумів себе, а й пізнав Бога. Крім того, він з особливою увагою зосередився на Божих вимогах до людства, які містяться в Його словах. У яких би аспектах людина не мала догоджати Богу, щоб відповідати Його волі, Петро зумів докласти в цих аспектах великих зусиль і досягти повної ясності. Це було надзвичайно корисно для його входження в життя. Про що б не говорив Бог, якщо ці слова були істиною та могли стати життям, Петро вмів закарбувати їх у своєму серці, щоб часто роздумувати про них і бути вдячним за них. Почувши слова Ісуса, Петро зміг узяти їх до серця. Це показує, що він був особливо зосереджений на Божих словах, і кінець кінцем він справді досягнув результатів. Тобто він зміг вільно втілювати Божі слова в життя, точно практикувати істину, відповідати Божій волі, діяти в повній узгодженості з Божим наміром і відмовитися від своїх особистих поглядів і фантазій. Так Петро ввійшов у реальність Божих слів. Служіння Петра почало відповідати Божій волі насамперед тому, що він це зробив.

Якщо людина вміє догоджати Богові, виконуючи свій обов’язок, є принциповою у своїх словах і вчинках, входить у реальність усіх аспектів істини, то це людина, вдосконалена Богом. Можна сказати, що Божі робота й слова були для неї повністю ефективними, що Божі слова стали її життям, що вона отримала істину та здатна жити згідно з Божими словами. Після цього природа її плоті – тобто сама основа її вихідного існування – захитається та розсиплеться. Лише оволодівши Божими словами як своїм життям, вона стане новою людиною. Якщо Божі слова стають життям людей, якщо видіння Божої роботи, Його одкровення й вимоги до людства, стандарти людського життя, дотримання яких Бог вимагає від людей, стають їхнім життям, якщо люди живуть згідно із цими словами й істинами, то Божі слова їх удосконалюють. Завдяки Божим словам такі люди перероджуються та стають новими людьми. Це шлях, яким Петро йшов до істини. Це шлях удосконалення. Петро був удосконалений Божими словами, він здобув життя завдяки словам Божим; висловлена Богом істина стала його життям, і він став людиною, яка здобула істину. Ми всі знаємо, що приблизно в час вознесіння Ісуса в Петра було багато поглядів, непокори та слабкостей. Чому це повністю змінилося згодом? Це безпосередньо стосується його пошуку істини. Шукаючи життя, людина повинна зосередитися на практиці істини. Саме по собі розуміння доктрини є марним, як і кількість доктрин, щодо яких людина здатна вести мову. Ці аспекти не можуть привести до зміни характеру життя людини. Саме лиш розуміння буквального значення Божих слів не рівнозначне розумінню істини. Істиною є ті аспекти сутності й принципу, які проілюстровано в Божих словах. Кожен рядок Його висловлювань містить істину, хоча люди не обов’язково можуть її розуміти. Наприклад, коли Бог каже: «Ви мусите бути чесними людьми», у цьому твердженні є істина. Ще більше істини є в таких Його твердженнях, як-от: «Ви мусите стати людьми, які підкоряються Богові, які люблять Бога та які поклоняються Богові. Ви мусите виконувати свої обов’язки як люди». Кожен рядок Божих слів пояснює певний аспект істини, і кожна із цих істин тісно пов’язана з іншими істинами. Отже, Бог висловлює істину у всьому, що говорить, і Він детально говорить про кожну істину. Мета цього – допомогти людям зрозуміти суть істини. Тільки про тих, хто розуміє слово Боже такою мірою, можна сказати, що вони розуміють слово Боже. Якщо ти розумієш і пояснюєш Божі слова, тільки виходячи з їхнього буквального значення, й говориш пусті слова вчення, тоді в тебе немає розуміння істини. Ти просто хизуєшся, це тільки слова без жодних дій; ти просто граєшся доктриною.

Доки люди не відчули на собі Божу роботу й не зрозуміли істину, саме сатанинська природа перебирає на себе контроль і домінує над ними зсередини. Що саме тягне за собою ця природа? Наприклад, чому ти егоїстичний? Чому ти захищаєш свою власну позицію? Чому ти відчуваєш такі сильні емоції? Чому ти насолоджуєшся тими неправедними речами? Чому тобі подобаються ті злі речі? На чому ґрунтується твоя пристрасть до таких речей? Звідки беруться ці речі? Чому ти з таким щастям приймаєш їх? Наразі ви всі зрозуміли, що головна причина всього цього полягає в тому, що сатанинська отрута знаходиться в людині. Тож що таке сатанинська отрута? Як її можна пояснити? Наприклад, якщо ти запитаєш: «Як людям слід жити? Заради чого людям варто жити?», люди дадуть відповідь: «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти». Ця єдина фраза виражає сам корінь проблеми. Філософія та логіка сатани стали життям людей. Чого б не прагнули люди, вони роблять це для себе – і тому вони живуть тільки для себе. «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» – така життєва філософія людини, яка також уособлює людську природу. Ці слова вже стали природою розбещеного людства, і вони є справжнім портретом сатанинської природи розбещеного людства. Ця сатанинська природа вже стала підґрунтям для існування розбещеного людства. Протягом декількох тисяч років розбещене людство живе цією отрутою сатани, аж до сьогоднішнього дня. Усе, що робить сатана, він робить заради своїх власних апетиту, амбіцій і цілей. Він хоче перевершити Бога, звільнитися від Бога й захопити контроль над усім сущим, створеним Богом. Сьогодні сатана розбестив людей до такої міри, що в усіх них сатанинська природа, усі вони намагаються заперечувати Бога й протистояти Йому, і вони хочуть контролювати свої власні долі й намагаються чинити опір Божим влаштуванням та впорядкуванню. Їхні амбіції й апетити точно такі ж, як у сатани. Отже, природа людини – це природа сатани. Власне, багато людських гасел і афоризмів відображає людську природу та сутність людської розбещеності. Те, що вибирають люди, – це їхні власні уподобання, і всі вони відображають людські характери та прагнення. Людина не може приховати свою природу: та виявляється в кожному слові, яке людина говорить, і в усьому, що вона робить, як цю природу не маскуй. Наприклад, фарисеї зазвичай проповідували досить гарно, але коли вони чули проповіді й істини, висловлені Ісусом, то засуджували їх замість того, щоб прийняти. Це викрило природу й сутність фарисеїв, які полягали в тому, що їх нудило від істини, і вони її ненавиділи. Деякі люди дуже красиво говорять і добре маскуються, але якщо поспілкуватися з ними деякий час, то виявиться, що їхня природа глибоко підступна й нечесна. Після тривалої взаємодії з такими людьми всі інші відкривають для себе їхню сутність і природу та зрештою роблять такий висновок: ці люди підступні й ніколи не говорять ні слова істини. Це твердження відображає природу таких людей, і це найкращий приклад і доказ їхньої природи й сутності. Їхня філософія життя полягає в тому, щоб нікому не говорити правди й нікому не довіряти. Сатанинська природа людини містить безліч сатанинських філософій і отрут. Іноді ти сам про них навіть не здогадуєшся й не усвідомлюєш їх, але на них усе одно ґрунтується кожна мить твого життя. Більше того, ти думаєш, що ці речі цілком правильні й розумні, і в них немає нічого хибного. Цього достатньо, щоб показати, що філософії сатани стали людською природою, і тепер люди живуть у повній відповідності з ними, вважаючи такий спосіб життя добрим і не відчуваючи ніякого покаяння. Отже, вони постійно виявляють свою сатанинську природу й постійно живуть за філософіями сатани. Сатанинська природа – це життя людства, його природа і сутність. Те, чим є природа, можна повністю виразити шляхом стислого словесного викладу. У природі людини закладені пиха, зарозумілість і прагнення бути видатним. У ній також присутня користолюбна жадібність, яка ставить зиск понад усе й не має жодного стосунку до життя. Усередині також є хитрість, підступність і схильність обманювати людей на кожному кроці, а також нестерпні злостивість і бруд. Це короткий підсумок людської природи. Якщо ти здатен розрізняти багато аспектів, які розкриваються у твоїй природі, значить, ти здобув її розуміння. Однак, якщо в тебе немає аніскілечки розуміння того, що розкривається у твоїй природі, тоді в тебе немає жодного розуміння своєї власної природи. Петро прагнув пізнати себе й побачити те, що відкрилось у ньому завдяки рафінуванню Божими словами й різними випробуваннями, які Бог йому дав. По-справжньому зрозумівши себе, Петро усвідомив, наскільки глибоко люди розбещені, наскільки вони нікчемні й не гідні служити Богові та що вони не заслуговують на життя перед Богом. Тоді Петро простерся перед Богом. Стільки переживши, Петро врешті-решт відчув: «Пізнання Бога – це найцінніше! Якщо я помру, так і не пізнавши Його, це буде так прикро. Пізнання Бога – це найважливіше, найзначущіше, що є на світі. Якщо людина не знає Бога, то вона не заслуговує на життя, вона мов та тварина й не має життя». На той час, коли досвід Петра дійшов до цієї точки, він уже пізнав власну природу й відносно добре її зрозумів. Хоча він, можливо, не зміг би пояснити цей стан так само ясно, як люди сьогодення, Петро справді його досяг. Отже, щоб іти шляхом пошуку істини й досягнення досконалості від Бога, потрібно пізнавати свою природу зсередини Божих висловлювань, а також розуміти різноманітні аспекти своєї природи й точно описувати її словами, говорити ясно та зрозуміло. Тільки це є справжнім знанням себе, і тільки в такий спосіб можна досягти результату, якого вимагає Бог. Якщо ж твої знання ще не досягли цього рівня, але ти стверджуєш, що знаєш себе, і кажеш, що здобув життя, хіба ти не просто вихваляєшся? Ти не знаєш себе, не знаєш, ким ти є перед Богом, чи справді відповідаєш стандартам людського буття, чи багато сатанинських елементів у тобі ще залишилося. Ти досі не знаєш, кому ти належиш, і навіть не маєш ніякого знання про себе – тож як ти можеш мати розум перед Богом? Коли Петро шукав життя, він зосередився на тому, щоб зрозуміти себе та преобразити свій характер у ході випробувань; він прагнув пізнати Бога. Зрештою, він подумав: «Люди мусять шукати розуміння Бога в житті; знати Його – це найважливіше. Якщо я не знаю Бога, то не зможу спочивати в мирі, коли помру. Коли ж я пізнаю Його, то якщо потім Бог захоче, щоб я помер, я відчую превелику втіху; я нітрохи не нарікатиму, і все моє життя буде сповнене сенсу». Петро не міг дійти до цього та досягти такого рівня розуміння відразу, як почав вірити в Бога; натомість він пройшов крізь безліч випробувань. Його досвід мав сягнути певної віхи, і він мусив повністю зрозуміти себе, перш ніж зумів відчути цінність пізнання Бога. Тому шлях, яким пішов Петро, був шляхом пошуку істини, шляхом здобуття життя й удосконалення. Конкретну практику Петра було зосереджено переважно на цьому аспекті.

Яким шляхом ви йдете зараз у своїй вірі в Бога? Якщо ти не шукаєш життя, розуміння себе та пізнання Бога, як робив Петро, то ти не йдеш шляхом Петра. У наші дні більшість людей перебуває в такому стані: Щоб отримати благословення, я мушу повністю присвятити себе Богу й заплатити заради Нього певну ціну. Щоб отримати благословення, я мушу відмовитися від усього заради Бога; я маю до кінця зробити те, що Він мені довірив, і я маю добре виконувати свій обов’язок. У цьому стані домінує намір отримати благословення, що є прикладом того, як повністю присвятити себе Богу з метою отримання від Нього нагород і здобуття вінця. Такі люди не мають істини у своїх серцях, і, безперечно, їхнє розуміння складається всього лише з декількох слів учення, якими вони хваляться всюди, куди б не пішли. Їхній шлях – це шлях Павла. Віра таких людей – це акт постійної тяжкої праці, і в глибині душі вони вважають так: що більше вони зроблять, то більше це доведе їхню вірність Богові; що більше вони робитимуть, то більше Він, безсумнівно, буде задоволений; і що більше вони робитимуть, то більше заслуговуватимуть на вінець перед Богом, і то більше благословень вони здобудуть. Вони думають, що якщо вони зможуть витерпіти страждання, проповідувати й померти за Христа, якщо вони зможуть пожертвувати власним життям, і якщо вони зможуть виконати всі обов’язки, які Бог поклав на них, то вони будуть тими, хто здобуде найбільші благословення, і вони обов’язково будуть удостоєні вінців. Це саме те, що уявляв собі Павло й до чого він прагнув. Це саме той шлях, яким він ішов, і саме керуючись такими думками він працював, щоб служити Богу. Хіба ці думки та наміри не походять від сатанинської природи? Це так само, як і мирські люди, які вірять, що, перебуваючи на землі, вони мають прагнути до знань, і що, отримавши їх, вони зможуть виділитися з натовпу, стати чиновниками та мати статус. Вони думають, що щойно отримають статус, то зможуть реалізувати свої амбіції та забезпечити певний рівень процвітання для своєї сімейної практики та бізнесу. Хіба всі невіруючі не йдуть цим шляхом? Ті, в кому домінує ця сатанинська природа, можуть бути подібні тільки до Павла у своїй вірі. Вони думають: «Я мушу відкинути все, щоб повністю присвятити себе Богові. Я мушу бути вірним перед Богом, і врешті-решт я отримаю великі нагороди та величні вінці». Це таке ж ставлення, як і в мирських людей, які прагнуть до мирських речей. Вони нічим не відрізняються і підкоряються тій самій природі. Коли люди мають таку сатанинську природу, перебуваючи у світі, вони будуть прагнути набути знання, пройти навчання, здобути статус і виділитися з натовпу. Якщо вони вірять у Бога, вони будуть прагнути набути величні вінці та великі благословення. Якщо люди не шукають істини, коли вірять у Бога, вони неодмінно підуть цим шляхом. Це непорушний факт, це природний закон. Шлях, яким ідуть люди, які не шукають істини, діаметрально протилежний до шляху Петра. На якому шляху ви всі зараз перебуваєте? Хоча ти, можливо, не планував іти шляхом Павла, але твоя природа вирішила, що ти ним підеш, і ти прямуєш у той бік усупереч собі самому. Хай ти й хочеш ступити на шлях Петра, але якщо ти не знаєш, як це зробити, то мимоволі підеш шляхом Павла: такий реальний стан справ. Як саме потрібно йти шляхом Петра в наші дні? Якщо ти не можеш розрізнити шляхи Петра й Павла чи взагалі не знайомий із ними, то скільки б ти не стверджував, що йдеш шляхом Петра, ці твої слова будуть просто пустими. Спершу ти мусиш отримати чітке уявлення про те, що таке шлях Петра та що таке шлях Павла. Тільки тоді, коли ти справді зрозумієш, що шлях Петра – це шлях пошуку життя та єдиний шлях до досконалості, ти зможеш іти шляхом Петра, шукаючи, як шукав він, і практикуючи ті принципи, які він практикував. Якщо ти не розумієш шлях Петра, то шлях, яким ти підеш, точно буде шляхом Павла, бо іншого для тебе не буде: ти не матимеш вибору в цьому питанні. Людям, які не розуміють істини й не здатні її шукати, буде важко йти шляхом Петра, навіть якщо вони мають рішучість. Можна сказати, що зараз Бог відкрив вам шлях до спасіння й досконалості лише завдяки Божій благодаті й піднесенню. Це саме Він скеровує вас на шлях Петра. Без Божого проводу та просвітлення ніхто не зміг би стати на шлях Петра, і єдиним вибором було б ступити на шлях Павла та піти його слідами до загибелі. Тоді Павло не вважав, що йти цим шляхом – помилка; він був повністю переконаний, що його шлях правильний. Він не здобув істину й тим більше не зазнав зміни в характері. Він занадто сильно вірив у себе та вважав, що в такій вірі немає геть нічого поганого. Він ішов уперед, сповнений упевненості та граничного самовдоволення. Він так і не отямився до самого кінця. Він усе одно думав, що для нього життя – це Христос. Отже, Павло продовжував іти цим шляхом аж до кінця, і коли зрештою він був покараний, для нього все було скінчено. Шлях Павла не передбачав пізнання самого себе й тим більше прагнення до зміни характеру. Він ніколи не аналізував власну природу та не здобував жодних знань про те, ким він був. Він просто знав, що був головним винуватцем гонінь на Ісуса. Але він не мав ані найменшого розуміння власної природи, і після завершення своєї роботи Павло вирішив, що жив як Христос і йому належить винагорода. Робота, яку виконував Павло, була просто прислужуванням Богові. Сам же Павло хоч і отримав від Святого Духа деякі одкровення, але геть не набув ні істини, ні життя. Тому Бог його не спас. Натомість Бог його покарав. Чому кажуть, що шлях Петра – це шлях до досконалості? Тому що у своїй практиці Петро робив особливий акцент на житті, на прагненні пізнати Бога й на самопізнанні. Отримавши досвід Божої роботи, він пізнав себе, здобув розуміння розбещених станів людини, дізнався про власні вади й відкрив для себе найцінніше, до чого мусить прагнути людина. Він зміг щиро полюбити Бога, навчився відплачувати Богові, здобув деяку істину та оволодів тією реальністю, якої вимагає Бог. З усього того, що Петро говорив під час своїх випробувань, видно, що він справді був тим, хто найбільше розумів Бога. Оскільки він зрозумів із Божих слів так багато істини, його шлях ставав дедалі світлішим і дедалі більш узгоджувався з Божою волею. Якби Петро не володів цією істиною, то шлях, який він обрав, не міг би бути настільки правильним.

Наразі досі залишається питання: якщо ти знаєш, яким є шлях Петра, чи ти можеш іти ним? Це реалістичне запитання. Ти мусиш уміти чітко розрізняти, яка людина може йти шляхом Петра, а яка – ні. Ті, хто йде шляхом Петра, мусять бути правильними людьми. Тільки якщо ти правильна людина, тебе можна вдосконалити. Коли люди не є правильними, їх неможливо вдосконалити. Ті, хто подібний Павлові, не можуть іти шляхом Петра. Певний тип людей ітиме певним шляхом. Це повністю визначається їхньою природою. Як би чітко ти не пояснював сатані шлях Петра, він не зможе йти ним. Навіть якби він захотів, то не зміг би стати на цей шлях. Його природа визначила, що він не може піти шляхом Петра. Шляхом Петра здатні йти тільки ті, хто любить істину. «Горбатого могила виправить», це дійсно так. Якщо у твоїй природі відсутні елементи любові до істини, тоді ти не зможеш іти шляхом Петра. Якщо ти – людина, яка любить істину, якщо ти здатен прийняти істину попри свій зіпсований характер, і можеш прийняти роботу Святого Духа й зрозуміти Божу волю, тоді в такий спосіб ти зможеш зректися плоті й підкоритися Божому планові. Коли ти переживаєш зміни у своєму характері після проходження певних випробувань, це означає, що ти повільно ступаєш на шлях удосконалення, яким пройшов Петро.

Зима 1998 року