I

«Втілення» – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, оскільки Він є втіленням Бога, Він повинен спочатку бути плоттю, плоттю з нормальною людськістю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає людиною. Людськість втіленого Бога існує заради Його тілесної сутності; не може бути плоті без людськості, а людина без людськості не є людиною. Таким чином, людськість Божої плоті є невід’ємною властивістю втіленої плоті Бога. Сказати, що «коли Бог стає плоттю, Він має лише божественність i не має жодної людськості», – це богохульство, оскільки цього твердження просто не існує і воно порушує принцип втілення.

II

Виконавцем роботи є божественність, що мешкає в Його людськості. Працює Його божественність, а не Його людськість, але ця божественність прихована в Його людськості; в сутності, Його робота здійснюється Його повною божественністю, а не Його людськістю. Але виконавець цієї роботи – Його плоть. Можна було б сказати, що Він – людина і одночасно Бог, бо Бог стає Богом, що живе у плоті; Він має людську оболонку і людську сутність і, ще більше, Він має також сутність Бога. Оскільки Він – людина з сутністю Бога, Він вище за всіх створених людей, вище за будь-яку людину, яка може виконувати Божу роботу. Серед усіх тих, у кого є людська оболонка, подібна до Його, серед усіх тих, хто має людськість, тільки Він Сам є втіленим Богом, а всі інші – створені люди. Хоча всі вони володіють людськістю, у створених людей немає нічого, крім людськості, в той час як утілений Бог відрізняється: в Його плоті присутня не тільки людськість, але і, що найбільш важливо, божественність. Оскільки Бог стає плоттю, Його сутність є поєднанням людськості та божественності. Це поєднання називається Самим Богом, Самим Богом на землі.

зі «Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»