Яке значення мають звичайність і нормальність утіленого Бога? Чи потрібні вони тільки для того, щоб Він міг виконувати роботу? А чи для того, щоб довести, що Він – Христос? Хтось каже: «Безсумнівно, утілений Бог мусить мати звичайну та нормальну плоть». Чи тільки в цьому полягає значення? Коли кажуть: «Якщо Він – Христос, то Він, безсумнівно, мусить мати звичайну та нормальну плоть», чи не обмежує це Бога? Що означає «безсумнівно»? Хтось каже: «Це потрібно для вираження Божих слів, щоб людина могла з легкістю вступити з Ним у контакт». Чи це єдина мета? Якщо дивитися на це з точки зору сутності Христа, то Христова сутність – це Сам Бог, цілком і повністю. Усе, що робить Бог, має сенс. Спеціально призначене тіло з плоті, яке має спеціально призначену зовнішність, спеціально призначену сім’ю, спеціально призначене життєве середовище, – усі ці речі, які робить Бог, мають значення. Хтось запитує: «Чому ж я тоді не розумію, наскільки важливо те, що Бог носить звичайну та нормальну плоть? Хіба Його плоть – не просто зовнішня оболонка? Хіба не стане ця зовнішня оболонка абсолютно непотрібною, щойно Бог закінчить Свою роботу?». В уяві та свідомості людей зовнішня оболонка цієї звичайної й нормальної плоті не має великої користі, вона не служить великій меті в Божій роботі чи в Його плані управління й існує виключно для того, щоб завершити цей етап роботи. Люди вважають, що вона існує, щоб вони могли з легкістю вступити з Ним у контакт і почути Його слова, щоб вони могли бачити та відчувати Його, і що вона не має іншого призначення. У минулому саме так люди розуміли значення втілення. Але насправді під час роботи звичайної та нормальної плоті й під час утілення на додаток до того, що Бог бере на Себе роботу Своєї справи, Він також бере роботу, про яку ще ніхто не думав. Що це за робота? На додаток до виконання роботи Самого Бога, Він також приходить, щоб пережити страждання людини на власному досвіді. У минулому люди про це не знали.

Раніше люди ніколи не розуміли, чому втілений Бог завжди страждає від хвороби і для чого це страждання. Деякі люди кажуть: «Бог смиренний і прихований, Бог зазнає цих страждань, щоб спасти людину, Бог любить людину…». Ось таке плутане пояснення вони дають. Чи справді так необхідно, щоб Він зазнав цих страждань, аби спасти людство? Чи зміг би Сам Бог це зробити, якби втілений Бог не зазнав цих страждань? Так, міг би. Хтось каже: «У період Благодаті треба лише молитися Богу, і тоді будь-яка хвороба може бути вилікувана, щойно вона з’явиться. Ми ніколи не приймали ліки, а деякі люди молились і навіть зцілилися від раку. То чому ж утілений Бог завжди мучиться від хвороби? Чому Він ніколи не має хорошого здоров’я? Чому втілений Бог не отримав стільки ж благодаті, скільки й людина?». Це завжди було загадкою для людства. Це заплутаний клубок у серці людини, і все ж люди не ставляться до цього питання серйозно. Натомість вони часто пропонують плутані пояснення, кажучи, що Бог любить людину, що Бог страждає за людство. Навіть зараз люди не мають щодо цього правильного розуміння. Переживати страждання світу – це відповідальність утіленого Бога. Якій меті служить переживання страждань світу? Це ще одне питання. Бог приходить, щоб пережити страждання світу, бо це те, чого Дух абсолютно не може зробити. Тільки втілений Бог, який має звичайну, нормальну та повноцінну плоть і який повністю став людиною, може повною мірою пережити страждання світу. Якби цю роботу виконував Дух, Він був би абсолютно нездатний пережити якісь страждання. Він міг би тільки побачити й осягнути. Хіба бачити, осягати та переживати – це одне й те ж саме? Зовсім ні. Раніше Бог казав: «Я знаю порожнечу світу, і я знаю, які труднощі присутні в житті людини. Я ходив світом туди й сюди та бачив несусвітню вбогість. Я бачив труднощі, страждання й порожнечу в житті людини». Але що стосується питання того, чи Він це пережив, то це вже зовсім інша справа. Візьмемо, наприклад, сім’ю, яка ледве зводить кінці з кінцями. Ти бачиш та певною мірою розумієш їхню ситуацію, але чи доводилося тобі самому в ній побувати? Чи відчував ти їхні труднощі, їхні страждання, чи мав ти ці почуття або цей досвід? Ні, не мав. Тобто бачити й переживати – це дві різні речі. Можна сказати, що цю справу, цю роботу обов’язково повинен виконати втілений Бог. Дух на таке абсолютно не здатний. Це ще один аспект значення втілення: Бог приходить, щоб пережити страждання світу та страждання, яких зазнає людина. Які страждання Він переживає? Він переживає труднощі, які існують у житті людини, сімейні негаразди, людський обман, полишення й переслідування, а також тілесні хвороби – усе це становить страждання світу. Біль хвороби, атаки навколишніх людей і речей, негаразди в сім’ї, полишення й богохульство зі сторони людей, наклеп, опір, непокора, образи та нерозуміння тощо – усе це втілений Бог переживає як удар. Для тих, хто через усе це потерпає, це також удар. Чи то чудова людина, виняткова людина чи людина з широкими поглядами – ці страждання, ці речі є ударом для неї. Бог зазнає переслідувань світу, не маючи де й голови прихилити, не маючи, ні де зупинитися, ні кому довіритися… Усе це завдає болю. Хоча все це, можливо, й не досягає піку страждань, тим не менш Він усе це переживає. Раніше люди дивувалися: «Чому, Бог не може усунути ці хвороби, виконуючи роботу втіленого Бога? Щоб Він мав змогу з легкістю виконувати Свою роботу, а люди не могли бунтувати чи протистояти Йому – хіба Він не міг цього зробити? Якби Він карав людей, то вони не наважилися б Йому протистояти. Бог має владу, то чому ж Він дозволив Собі захворіти? Якщо хтось захворіє, то йому достатньо промовити молитву, щоб зцілитися, то чому ж Сам Бог страждає від хвороби?». Він робить це для того, щоб відчути страждання світу. Прийнявши плоть для втілення, Він не позбавляє її негараздів чи страждань від хвороб і не позбавляє полишень, яких зазнає від людей. Він просто природно росте та працює в цьому складному оточенні. Так Він може пережити страждання світу. Якби всього цього не було, Він не пізнав би смак цих страждань. Якби на Нього не напали хвороби, або якби Він не страждав від недугів, які вражають звичайних людей, хіба Його страждання не були б тоді меншими? Чи можна було б улаштувати так, щоб у Нього ніколи не боліла голова, або щоб Він не відчував утоми після надмірного мозкового навантаження, як це буває в інших людей? Так, це можна було б улаштувати, але цього разу все відбувається по-іншому. У той період, коли Ісус виконував роботу, Він міг обходитися без їжі чи води 40 днів і ночей і не відчувати голоду. Але в поточний період утілений Бог відчуває голод, навіть пропустивши один прийом їжі. Хтось каже: «Хіба Бог не всемогутній? Як на мене, то ні. Він навіть не здатен на таку дрібницю, як ця. З того, як Він говорить, ми бачимо, що Він є Бог, то чому ж Він не може цього зробити?». Справа не в тому, що Бог не може цього зробити, а в тому, що Він не робить цього у такий спосіб. Мета Його втілення не в тому, щоб робити те, що, на думку людей, може робити Бог. Він переживає страждання світу, і в тому, що Він це робить, є сенс. Є й такі, хто запитує: «Боже, яка користь у тому, що Ти переживаєш страждання світу? Чи можеш Ти страждати замість людини? Хіба люди не страждають і зараз?». Нічого з того, що робить Бог, не робиться випадково. Він не йде геть, щойно зазнавши страждань світу, щойно подивившись і побачивши, яким є світ. Навпаки, Він приходить, щоб ретельно довершити всю роботу, яка вимагається від Його втілення. Дехто думає, що, можливо, Бог просто занадто звик насолоджуватися легким і комфортним життям, що Він просто хоче трошки постраждати, що Він живе в блаженстві та не знає смаку страждань, тож Він просто хоче пізнати цей смак. Це все лише плід людської уяви. Зараз пережити страждання світу можливо лише під час утілення. Якщо робота втіленого Бога вже ретельно довершена й уже почався наступний етап роботи, тоді більше не потрібно «переживати страждання світу». То з якої ж саме причини Бог переживає страждання світу? Хтось знає? Згідно з пророцтвом людина не матиме ні сліз, ні плачу, ні страждань, і у світі не буде хвороб. Зараз утілений Бог переживає ці страждання, і коли Він закінчить, то приведе людство до прекрасного місця призначення, і всіх минулих страждань більше не буде. Чому їх більше не буде? Тому що Сам утілений Бог уже переживе всі ці страждання, і Він позбавить людство цих страждань. Ось для чого Бог переживає людські страждання.

Утілений Бог переживає страждання світу, щоб краще підготувати майбутнє місце призначення людства, зробити його гарнішим, досконалішим. Це найважливіший аспект утілення, і це одна частина роботи втілення. Тут є ще одна проблема. Ставши плоттю та переживши ці страждання, Бог згодом позбавить людство цих страждань. Але якби цього втілення та переживання не було, чи можна було б позбутися цих страждань? Так, їх усе ще можна було б позбутися. У період Благодаті, коли Ісуса розп’яли, Він був праведником, який прийняв подобу гріховної плоті та приніс Себе в жертву за гріх, у такий спосіб відкупивши все людство й визволивши його з хватки сатани. У цьому була мета та значення розп’яття Ісуса: Він спокутував людство Своєю дорогоцінною кров’ю, щоб людські гріхи були прощені. Тепер Бог переживає людські страждання, а це означає, що Він переживає все це замість людини, і після цього людині ніколи більше не доведеться страждати. Ти не можеш забути такі слова: на кожному етапі Своєї роботи Бог воює із сатаною, і кожен етап Його роботи так чи інакше пов’язаний із цією війною із сатаною. На етапі роботи, виконаної в період Благодаті, всі гріхи людства були прощені – вони були відкуплені через розп’яття. Якби цього факту – факту розп’яття – не було, і якби натомість прощення людських гріхів ґрунтувалося лише на словах, то сатану не вдалося б переконати. Він би сказав: «Ти зовсім не страждав, і Ти не взяв на себе людські гріхи. Хіба гріхи людства прощаються одним словом? Це неприпустимо! Ти сотворив людство, тому, якщо Ти не візьмеш на себе гріхи замість людини, Ти не зможеш їх відпустити». Тепер, на поточному етапі роботи, усіх спасенних людей слід привести до прекрасного місця призначення, привести в наступний період. Людство більше не мусить страждати, не мусить мучитися через хвороби. Але на якій підставі людина більше не мусить страждати через муки хвороб? На якій підставі у світі не повинно бути більше страждань? Логічно сказати, що оскільки люди мають розбещений характер і здатні чинити опір Богові, вони повинні зазнавати цих страждань. Як можна розв’язати цю проблему? Отже, утілений Бог і цього разу робить щось дуже важливе, а саме: стає на місце людства й зазнає всіх його страждань. Суть цього «досвіду», коли Бог стає плоттю та відчуває людський біль, полягає в тому, що Він страждає замість людини. Хтось каже: «Тепер, коли Бог страждає замість людей, чому ми досі страждаємо?». Зараз ти переживаєш роботу Бога. Ти ще не був повністю вдосконалений, не ввійшов повністю в наступний період, і твій характер досі розбещений. Божа робота ще не досягла свого апофеозу й усе ще триває. Отже, людям не слід скаржитися на свої страждання; утілений Бог досі страждає, що вже казати про людину. Хіба те, що Бог переживає людські страждання, не надважливо? Утілений Бог прийшов не для того, щоб виконати трохи роботи та піти геть. Розуміння людей надто поверхове – вони вважають, що втілений Бог прийшов, щоб виконати роботу Самого Бога, що ця плоть прийшла лише для того, щоб висловити слово Боже та працювати від імені Божого. Дехто навіть вважає, що ця плоть є лише зовнішньою формою, але це абсолютно хибна думка, і це чисте богохульство проти втіленого Бога. Робота плоті означає, що Сам Бог прийшов і став плоттю, щоб пережити людські страждання; вона означає, що Бог став людиною, щоб пережити людські страждання. Чи правильно люди вважають, що зовнішня форма Божої плоті прийшла, щоб пережити ці страждання, і що Його Дух всередині не страждає? Божий Дух страждає так само, як страждає плоть. Коли Ісуса мали розіп’яти, Він молився: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…» (Матвія 26:39). Він бажав цього, бо так само, як страждала Його плоть, страждав і Його Дух у плоті. Якщо ти кажеш, що страждає лише зовнішня оболонка плоті, що Бог у Своїй божественності зовсім не страждає, що Він не відчуває жодних мук, то ти помиляєшся. Якщо ти так це розумієш, то це доводить, що ти не побачив аспекту сутності втіленого Бога. Чому сказано, що зараз Бог матеріалізувався в тілі з плоті? Бог міг би приходити та йти, коли захоче, але Він цього не робить. Він став людиною, щоб зазнати цих страждань, справжніх, відчутних страждань, щоб люди могли бачити та відчувати, як це відбувається. Він може відчувати страждання, яких зазнає, Він переживає їх на Собі. Його плоть ніколи не відчуває й частки страждань чи мук, яких не відчуває Його Дух – Його плоть і Дух єдині в тому, щоб відчувати й витримувати страждання. Чи легко це зрозуміти? Ні, нелегко. Нелегко тому, що людина бачить лише плоть і не бачить, що Дух страждає так само, як і плоть. Чи віриш ти, що коли хтось страждає, то страждає і його душа? Чому люди кажуть, що вони відчувають те чи інше почуття в глибині свого серця? Тому що їхні плоть і дух єдині. Дух і плоть кожної людини – одне ціле, вони однаково страждають та однаково відчувають радість. Немає такої людини, яка, зазнаючи справжнього болю, відчувала б його тільки плоттю, а серце раділо б, і немає нікого, хто сказав би, що його плоть зовсім не страждає, коли страждає серце. Те, що викликає почуття або біль у серці, або те, що можна пережити серцем, – усе це може відчувати й плоть.

Утілений Бог прийшов виконати Свою роботу – пережити страждання світу, щоб узяти на Себе весь людський біль. Після того, як Він витерпить ці страждання до кінця, роботу цього типу більше не доведеться повторювати на наступному етапі роботи. Натомість людство можна буде привести до прекрасного місця призначення. Перетерпівши цей біль замість людини, Він здобув право привести людину до прекрасного місця призначення – такий Його план. Деякі нерозумні люди кажуть: «Чому я не бачив, як утілений Бог терпить усі ці страждання? Не всі вони були перенесені у своїй повноті. Він має витерпіти всі види страждань, і як мінімум Він має бути розп’ятий». Біль розп’яття вже був перенесений раніше, тож його не потрібно переживати знову. Крім того, людям не слід таке казати. Хіба втілений Бог мало страждав усі ці роки? Так думають лише нерозумні люди. У тому обсязі страждань, які може витримати втілений Бог, Його, фактично, могли б спіткати всі страждання, яких зазнає людство. А що стосується занадто великого страждання, страждання, яке може витримати лише одна людина з тисячі, то Бог не мусить його терпіти, тому що всі ці страждання й так були типовими. Бог може переживати такі страждання, і це доводить, що Він нічим не відрізняється від звичайних людей, що між Ним і людьми немає ніякої відмінності, що Він невіддільний від людей і що Він страждає так само, як і люди. Коли страждають люди, страждає й Бог. Час від часу люди хворіють і страждають від болю, і Бог особисто це відчуває – Він знає смак усіх цих страждань. Цього разу страждання втіленого Бога не схожі на попередні, коли Йому довелося скуштувати смерть на хресті. Тепер у цьому немає необхідності, бо вже є такий досвід. Цього разу йдеться лише про те, щоб пережити людські страждання та взяти на Себе страждання людини. Раніше Єгова працював як Дух, і від цього людина могла дещо здобути. Однак роботу втіленого Бога люди можуть бачити та відчувати, тому вона більш підхожа й доступна для людей, ніж робота Духа. Це один аспект. Інший аспект полягає в тому, що втілений Бог може пережити страждання світу. Цього абсолютно неможливо досягти роботою Духа; за необхідності цього можна досягти тільки через втілення. Якби роботу виконував Дух, Він сказав би те, що має сказати, а потім пішов би. Навіть контактуючи з людьми, Він усе одно не в змозі пережити страждання світу. Хтось може запитати: «Якщо страждає втілений Бог, то хіба Дух не страждає також? Хіба Дух не може також це відчути?». Хіба така думка не абсурдна? Дух може відчути страждання тільки після того, як вбереться в плоть. Дух і плоть нероздільні; Дух також відчуває страждання плоті. Якби Дух не вбрався в плоть, Він не зміг би цього відчути. Плотські відчуття страждань набагато детальніші, реальніші та конкретніші. Це те, що недоступно Духу. У фізичному світі є деякі речі, які робота Духа не може замінити. У цьому полягає найповніше значення втілення.

Раніше було сказано, що Христос узагалі не брав участь у сімейному щасті світу. Хтось каже: «Куди б не пішов Христос, Його скрізь добре приймали. Дехто навіть купував Йому гарні речі, і Його всюди шанували. Мабуть, все це було досить приємним для Нього, і Він не сильно страждав, тож як можна сказати, що Він не брав у цьому участь?». Як щодо цього твердження? Коли говорять, що Він не брав у цьому участь, це не означає, що Він не отримував від цього задоволення, а радше, що Його страждання через це не зменшились. Ось що мається на увазі під словами «Він не брав у цьому участь». Припустімо, що ти захворів, і хтось дає тобі гарний одяг. Чи полегшив би цей одяг твої страждання від хвороби? Ні. Твої страждання зовсім не полегшилися б. Ти все одно мусиш страждати від того, від чого належить, і саме це мається на увазі під «не брати в цьому участь». Наприклад, страждання, викликані хворобою чи обмеженнями оточення, неможливо полегшити тілесними втіхами, і Христос не вдавався до них для Свого задоволення. Тому сказано: «Він не брав у цьому участь». Деякі нерозумні люди думають: «Якщо Бог не бере участь у сімейному щасті світу, то яка різниця, як ми Його приймаємо, адже Бог все одно страждатиме, що б ми не робили». Таке розуміння глибоко абсурдне та свідчить про злий умисел у їхньому серці. Людські серця слід використовувати якнайкраще; людські обов’язки мають виконуватися так добре, як тільки можливо. Є й такі, хто розуміє це так: «Колись Бог насолоджувався цілковитим блаженством, а тепер прийшов випробувати щось нове – страждання світу». Невже все так просто? Ти мусиш розуміти, чому Бог приходить, щоб пережити страждання світу. Значення всього, що робить Бог, має неабияку глибину. Наприклад, подумай про розп’яття Ісуса. Чому Ісус мав бути розп’ятий? Чи не для того, щоб викупити все людство? Так само велике значення мають і поточне втілення Бога, і Його переживання страждань світу – це для прекрасного місця призначення людства. У Своїй роботі Бог завжди чинить у найпрактичніший спосіб. Чому Бог бачить людину без гріха, і чому людині може випасти щастя постати перед Богом? Причина цього полягає в тому, що Ісус був прибитий цвяхами до хреста, взяв на себе людські гріхи й викупив людство. Чому ж тоді людство більше не страждатиме, не знатиме горя, не проливатиме сліз і не зітхатиме? Тому що поточне втілення Бога взяло всі ці страждання на Себе, і терпить тепер ці страждання від людського імені. Це схоже на матір, яка бачить, як хворіє її дитина, і молиться до Неба, бажаючи радше коротшого власного життя, якщо натомість її дитина може зцілитися. Так само працює і Бог, пропонуючи Свій біль в обмін на прекрасне місце призначення, яке згодом настане для людства. Більше не буде горя, сліз, зітхань і страждань. Бог платить ціну – вартість – особистого переживання страждання світу в обмін на прекрасне місце призначення, яке настане для людства. Сказати, що це зроблено «в обмін» на прекрасне місце призначення, не означає, що Бог не має сили чи влади дарувати людству прекрасне місце призначення, а радше це значить, що Бог хоче знайти більш практичний і потужний доказ, щоб повністю переконати людей. Бог уже пережив це страждання, тому Він має право, Він має силу й навіть більше того, Він має владу доставити людство в прекрасне місце призначення, дати людству це прекрасне місце призначення й обітницю. Сатана буде повністю переконаним, і всі творіння всесвіту будуть цілковито переконаними. Урешті-решт, Бог дозволить людству отримати Його обітницю й любов. Усе, що робить Бог, є практичним, ніщо з того, що Він робить, не є пустим, і Він Сам усе це переживає. Бог сплачує ціну Свого власного досвіду страждання в обмін на місце призначення для людства. Хіба це не практична робота? Батьки можуть сплатити серйозну ціну заради своїх дітей, і це свідчить про їхню любов до своїх дітей. Роблячи це, втілений Бог, звичайно, є найщирішим і найвірнішим до людства. Сутністю Бога є вірність; Він робить те, що каже, і все, що Він робить, досягається. Усе, що Він робить для людей, є щирим. Він не просто промовляє слова; коли Він каже, що сплатить ціну, Він насправді сплачує ціну. Коли Він каже, що перебере на Себе страждання людства і страждатиме замість нього, Він насправді приходить, щоб жити серед людей, особисто відчуваючи й переживаючи це страждання. Після цього все суще в усесвіті визнає: все, що робить Бог, є правильним і праведним, все, що робить Бог, є справжнім, – це потужний доказ. Крім того, в майбутньому людство матиме прекрасне місце призначення, і всі, хто залишиться, прославлятимуть Бога; вони оспівуватимуть те, що Божі вчинки справді були зроблені з Його любові до людства. Бог приходить серед людей смиренно, як пересічна людина. Він не просто виконує якусь роботу, промовляє якісь слова й відходить; натомість, Він по-справжньому говорить і працює, відчуваючи біль світу. І тільки після того, як Він припинить переживати цей біль, Він відійде. Ось наскільки реальною й практичною є Божа робота; всі, хто залишиться, прославлятимуть Його за це, і вони побачать Божу вірність людині та Його добросердечність. Сутність Божої краси й добра можна побачити в значенні Його втілення у плоті. Усе, що Він робить, є щирим; усе, що Він каже, є серйозним і вірним. Усе, що Він має намір зробити, Він насправді робить, коли потрібно сплатити ціну, Він фактично її сплачує; Він не просто вимовляє слова. Бог є праведним Богом; Бог є вірним Богом.

Весна 1997 року