Обов’язок третій: Бесідувати про істину-принципи, які слід розуміти для того, щоб належно виконувати кожен обов’язок (частина друга)

На минулому зібранні ми провели додаткову бесіду щодо другого обов’язку лідерів і працівників, поговоривши про те, які існують труднощі в житті-входженні, і викривши певні практики та прояви неправдивих лідерів. Потім ми обговорили кілька питань, що стосуються третього обов’язку лідерів і працівників – бесіди про істину-принципи, які слід розуміти для того, щоб належно виконувати кожен обов’язок, – і викрили та проаналізували, у чому проявляється «неправдивість» неправдивих лідерів через їхнє ставлення, практики та прояви щодо цих питань, іншими словами, прояви того, як неправдиві лідери не виконують своїх обов’язків як лідери. Будь ласка, перелічіть ці питання. (Одне з них стосувалося друку книг Божих слів. Той неправдивий лідер не виконував конкретної роботи, а лише пустослівно говорив про доктрини. Він також не бесідував конкретно про істину-принципи й не виконував ані найменшої реальної роботи.) У цьому питанні той неправдивий лідер не виконував реальної роботи, не виконав своїх обов’язків як лідер і працівник і не роз’яснив чітко професійних вимог, конкретних принципів і вартих уваги моментів, що були пов’язані з цією роботою. Він лише вигукував якісь гасла та говорив якісь пусті слова, а потім думав, що добре виконав роботу. Що ще ми обговорювали? (Був також випадок із купівлею пуховика для Бога.) Яку проблему щодо неправдивих лідерів викрив цей випадок? (Він викрив те, що неправдиві лідери не виконують реальної роботи й що їм повністю бракує людськості та розуму.) Коли хтось купив мені предмет одягу, ті лідери допомогли його перевірити – хіба це частина роботи, яку повинні виконувати лідери та працівники? (Ні.) Вони виконували роботу, яку не повинні були, – у чому тут проблема? (Вони не займалися своєю належною роботою.) Це один із проявів неправдивих лідерів. По-перше, це викрило те, що неправдиві лідери не займаються своєю належною роботою, а по-друге, це викрило те, що їм бракує розуму й вони роблять лише огидні речі, позбавлені розуму та людськості. Ви лише запам’ятали приклади, але не розгледіли суті проблем, які ці приклади мають проілюструвати, або сутності цих проблем, які вони мають проаналізувати. Які ще приклади я наводив щодо того, що неправдиві лідери не займаються своєю належною роботою? (Був кондитер, який постійно готував тістечка для Бога. Бог сказав йому не робити цього, але лідери та працівники продовжували дозволяти йому це робити й навіть самі куштували тістечка.) Які проблеми неправдивих лідерів викрив цей приклад? (Те, що вони не займаються своєю належною роботою, не виконують роботу, яку повинні, і наполягають на виконанні роботи, яку не повинні.) Передусім це викрило те, що неправдиві лідери не займаються своєю належною роботою й не розуміють суті та головного завдання своєї роботи. Крім того, у неправдивих лідерів є серйозна проблема. Яка саме? (Вони не слухаються Божих слів і не виконують роботу відповідно до Божих вимог.) Хтось іще хоче щось додати? (Вони вдають із себе духовних і нібито дбають про Божу ношу, але насправді просто безчинствують, коячи лихі вчинки.) Це ще одна з їхніх проблем. Хтось іще? (Перш ніж діяти, вони не намагаються зрозуміти Божих вимог; натомість вони використовують власні уявлення, щоб замінити Божі бажання.) Це підпадає під категорію браку розуму. Хтось іще? (Те, як неправдиві лідери поставилися до того, що хтось купив предмет одягу для Бога, виявило їхній брак нормальної людськості.) Якого аспекту нормальної людськості їм бракує? Вони не розуміють правил поведінки й не мають манер. Хіба не так? (Так.) Насправді те, що ви згадали, є другорядним; у чому головна проблема? Щойно ці люди стають лідерами, вони хочуть насолоджуватися благами свого статусу та особливим ставленням і жадають комфорту. Наприклад, вони хочуть з’їсти кілька тістечок, і коли бачать, що хтось добре готує, вони думають про те, щоб спробувати трохи його їжі, аби задовольнити свої примхи. Уже саме по собі огидно, що вони не займаються своєю належною роботою й не виконують реальної роботи, але на додачу до цього вони жадають комфорту та насолод обжерливості. Вони використовують привід дегустації та перевірки для Бога, щоб задовольнити свої ненаситні бажання, упиваючись благами свого статусу. Усе це – прояви неправдивих лідерів. Хоча ці прояви не можна назвати порочними чи нечестивими порівняно з характером-сутністю антихристів, людськості неправдивих лідерів достатньо, щоб викликати в людей огиду. З погляду їхніх моральних якостей, їм бракує совісті та розуму; їхня людськість досить ница й брудна, і в них низька гідність. Із цих прикладів можна побачити, що неправдиві лідери не можуть виконувати реальної роботи. Це факт.

Неправдиві лідери не можуть бесідувати про принципи виконання роботи

Сьогодні ми продовжимо викривати різноманітні прояви неправдивих лідерів на основі обов’язків лідерів і працівників. Неправдиві лідери в основному не здатні виконувати суттєву, критично важливу церковну роботу. Вони займаються лише якимись простими, загальними справами; їхня робота не відіграє критичної чи вирішальної ролі в роботі церкви в цілому й не приносить реальних результатів. Їхні бесіди в основному охоплюють лише кілька заїжджених і банальних тем, це все часто повторювані слова й доктрини, і вони неймовірно порожні, загальні й позбавлені деталей. Їхні бесіди містять лише те, що люди можуть зрозуміти, читаючи щось буквально. Ці неправдиві лідери зовсім не можуть розв’язати реальних проблем, які мають Божі обранці у своєму житті-входженні; зокрема, вони ще менше здатні розв’язати проблеми людських уявлень, фантазій і виявів розбещених характерів. Головне те, що неправдиві лідери просто не можуть узяти на себе життєво важливу роботу, упорядковану Божим домом, таку як євангельська робота, робота над виробництвом фільмів або робота з текстами. Зокрема, коли йдеться про роботу, що вимагає професійних знань, хоча неправдиві лідери можуть досить чітко усвідомлювати, що вони є профанами в цих галузях, вони не вивчають їх, не проводять досліджень і тим більше не здатні дати іншим конкретних указівок або розв’язати будь-які пов’язані з ними проблеми. І все ж вони безсоромно проводять зібрання, нескінченно говорячи про пусті теорії та виголошуючи слова й доктрини. Неправдиві лідери чудово знають, що не можуть виконувати таку роботу, але вдають із себе експертів, поводяться пихато й завжди використовують величні доктрини, щоб докоряти іншим. Вони не можуть відповісти на жодне запитання, але знаходять приводи й виправдання, щоб докоряти іншим, запитуючи, чому ті не вивчають професію, чому не шукають істину й чому не можуть розв’язати власних проблем. Ці неправдиві лідери, які є профанами в цих галузях і не можуть розв’язати жодних проблем, усе одно зверхньо читають іншим лекції. На поверхні вони здаються іншим людям дуже зайнятими, ніби вони здатні виконати багато роботи й дуже здібні, але насправді вони ніщо. Неправдиві лідери явно не здатні виконувати реальної роботи, але вони з ентузіазмом метушаться й завжди говорять ті самі банальності на зібраннях, повторюючись знову і знову, не будучи в змозі розв’язати жодної реальної проблеми. Людям це дуже набридає, і вони не можуть отримати від цього жодного повчання. Така робота страшенно неефективна й не дає жодних результатів. Ось як працюють неправдиві лідери, і через це робота церкви затримується. Проте неправдиві лідери однаково вважають, що виконують велику роботу й дуже здібні, хоча насправді вони не виконали добре жодного аспекту церковної роботи. Вони не знають, чи відповідають стандарту лідери та працівники, що входять до сфери їхньої відповідальності, не знають, чи здатні лідери та куратори різних команд узяти на себе свою роботу, і їх не хвилює й вони не запитують, чи виникли проблеми у виконанні обов’язків братами та сестрами. Коротко кажучи, неправдиві лідери не можуть розв’язати жодних проблем у своїй роботі, але залишаються енергійно зайнятими. З погляду інших людей, неправдиві лідери здатні зазнавати труднощів, готові платити ціну, і вони щодня метушаться. Коли настає час їсти, їх треба кликати до столу, і вони лягають спати дуже пізно. Проте результати їхньої роботи просто погані. Якби ви не придивлялися уважно, на поверхні здавалося б, що всі робочі завдання виконуються і всі зайняті виконанням своїх обов’язків, але якби ви спостерігали уважно, були скрупульозними й ретельно перевіряли роботу, то справжня ситуація виявилася б. Кожне робоче завдання, що входить до сфери їхньої відповідальності, – це безлад, у ньому немає жодної структури чи порядку. У кожному робочому завданні є проблеми, а то й діри. Виникнення цих проблем пов’язане з тим, що неправдиві лідери не розуміють істини-принципів і діють на основі своїх уявлень, фантазій та ентузіазму. Неправдиві лідери ніколи не бесідують про істину-принципи й ніколи не шукають істину для розв’язання проблем. Їм явно бракує духовного розуміння, і вони не здатні виконувати лідерську роботу, а можуть лише виголошувати слова й доктрини й зовсім не розуміють істини, але вдають, що знають те, чого не знають, і намагаються видати себе за експертів. Робота, яку вони виконують, – це просто для годиться. Коли виникає проблема, вони сліпо застосовують до неї приписи. Вони просто сліпо метушаться й не приносять жодних реальних результатів. Оскільки ці неправдиві лідери не розуміють істини-принципів, а лише виголошують слова й доктрини та радять іншим дотримуватися приписів, просування кожного завдання церковної роботи сповільнюється й не досягається жодних чітких результатів. Найбільш очевидним наслідком того, що неправдивий лідер працював певний час, є те, що більшість людей не може зрозуміти істину, вони не знають, як розрізняти, коли хтось виявляє розбещеність або в когось з’являються уявлення, і вони, звісно, не розуміють істину-принципів, яких слід дотримуватися при виконанні своїх обов’язків. Ті, хто виконує свої обов’язки, і ті, хто не виконує, усі мляві, нестримані й недисципліновані, і в безладді, як розсипаний пісок. Більшість із них може говорити кілька слів і доктрин, але, виконуючи свої обов’язки, вони лише дотримуються приписів; вони не знають, як шукати істину для розв’язання проблем. Оскільки самі неправдиві лідери не знають, як шукати істину для розв’язання проблем, як вони можуть вести до цього інших? Що б не трапилося з іншими людьми, неправдиві лідери можуть лише напучувати їх, кажучи: «Ми повинні бути уважними до Божих намірів!», «Ми повинні бути відданими у виконанні наших обов’язків!», «Коли з нами щось трапляється, ми повинні знати, як молитися, і ми повинні шукати істину-принципи!». Неправдиві лідери часто вигукують ці гасла й доктрини, і це зовсім не дає жодних результатів. Почувши їх, люди однаково не розуміють, що таке істина-принципи, і їм бракує шляху практики. На поверховому рівні люди моляться, коли з ними щось трапляється, і вони хочуть бути відданими у виконанні своїх обов’язків, але всім їм бракує розуміння таких питань, як-от що вони повинні робити, щоб бути відданими, як вони повинні молитися, щоб зрозуміти Божі наміри, і як вони повинні шукати, коли стикаються з проблемою, щоб здобути розуміння істини-принципів. Коли люди запитують неправдивих лідерів, ті кажуть: «Коли з тобою щось трапляється, більше читай Божих слів, більше молися й більше бесідуй про істину». Люди запитують їх: «Яких принципів стосується ця робота?», а вони відповідають: «У Божих словах нічого не сказано про питання професійної роботи, і я теж не розбираюся в цій сфері. Проводьте власні дослідження, якщо хочете зрозуміти, – не питайте мене. Я веду вас до розуміння істини, а не в питаннях професійної роботи». Неправдиві лідери використовують такі слова, щоб ухилятися від запитань. І як наслідок, хоча більшість людей має палке бажання виконувати свої обов’язки, вони не знають, як діяти на основі істини-принципів, і не знають, як дотримуватися принципів під час виконання своїх обов’язків. Дивлячись на результати кожного робочого завдання в межах відповідальності неправдивих лідерів, більшість людей покладається на свої знання, освіту й дари для виконання своєї роботи, і вони не обізнані в таких питаннях, як-от які конкретні вимоги Бога, які принципи виконання обов’язку, як діяти, щоб досягти результату свідчення про Бога, і як ефективніше популяризувати Євангеліє, щоб усі, хто прагне Божої появи, почули Його голос, дослідили істинний шлях і якнайшвидше повернулися до Бога. Чому ж вони не обізнані в цих речах? Це безпосередньо пов’язано з тим, що неправдиві лідери не виконують реальної роботи. Основна причина цього в тому, що самі неправдиві лідери не знають, що таке істина-принципи або які принципи люди повинні розуміти й дотримуватися їх. Вони діють без принципів і ніколи не ведуть людей до пошуку принципів практики та шляхів у їхніх обов’язках. Коли неправдивий лідер знаходить проблему, він не може розв’язати її сам і не бесідує та не шукає з іншими, що призводить до того, що завдання в межах кожного робочого завдання часто доводиться переробляти. Це не лише марна трата фінансових і матеріальних ресурсів, а й енергії та часу людей. Такі наслідки безпосередньо пов’язані з дуже низьким рівнем та безвідповідальністю неправдивих лідерів. Хоча не можна сказати, що неправдиві лідери навмисно коять зло та створюють завади, можна сказати, що вони зовсім не шукають істини-принципів у своїй роботі, що вони завжди діють за власною волею. Це безперечно. Неправдиві лідери не розуміють істини-принципів і не можуть чітко бесідувати про них з іншими; натомість вони просто дають людям повну свободу дій, дозволяючи їм робити все, що заманеться. Це ненавмисно призводить до того, що деякі люди, відповідальні за певну роботу, діють самовільно й свавільно, діючи так, як їм заманеться, і роблячи те, що їм подобається. Як наслідок, не лише мало фактичних результатів, а й у церковній роботі створюється безлад. Коли неправдивого лідера відсторонюють, він не лише не розмірковує над собою й не пізнає себе, а й вдається до софістики та сперечається на свій захист, і анітрохи не приймає істину, і зовсім не має наміру каятися. Він може навіть попросити, щоб Божий дім дав йому ще один шанс, кажучи, що він точно зможе добре виконати роботу. Ви їм вірите? Вони зовсім не знають себе й не приймають істину. Чи можуть вони тоді змінити свої шляхи? У них немає істини-реальності, тож чи можуть вони добре виконати роботу? Чи це можливо? Цього разу вони не виконали роботу добре – чи зможуть вони виконати її добре, якщо їм дадуть ще один шанс? Це неможливо. Можна з упевненістю сказати, що неправдиві лідери не мають працездатності; іноді вони можуть багато трудитися й бути досить зайнятими, але це сліпа метушня, і вона не приносить плодів. Цього достатньо, щоб показати, що неправдиві лідери мають дуже низький рівень, що вони зовсім не розуміють істини й не можуть виконувати реальної роботи. Це спричиняє виникнення багатьох проблем у роботі, але вони не можуть розв’язати їх, бесідуючи про істину, і лише використовують кілька порожніх доктрин, щоб напучувати людей дотримуватися приписів, і внаслідок цього вони створюють у роботі безлад і залишають її в руїнах. Це спосіб, у який працюють неправдиві лідери, і наслідки, до яких це призводить. Усі лідери та працівники повинні взяти це як застереження.

Різноманітні незадовільні проблеми, що виникають у церкві, безпосередньо пов’язані з неправдивими лідерами – це неминуча проблема. Цим неправдивим лідерам бракує здатності сприймати істину, але вони думають, що все розуміють і все знають, а потім діють на основі власних фантазій та уявлень. Вони ніколи не шукають істину, щоб розв’язати проблему свого нерозуміння істини-принципів або стандартів, яких вимагає Бог. Я спілкувався з багатьма лідерами та працівниками й часто з ними зустрічаюся. Коли ми зустрічаємося, Я запитую їх: «Чи є у вас якісь проблеми? Чи ви зафіксували проблеми, що є в роботі? Чи є якісь проблеми, які ви не можете розв’язати самостійно?». Після того, як Я закінчую, вони дивляться порожнім поглядом, і в їхніх серцях виникають сумніви: «Ми – лідери; хіба в нас можуть бути якісь проблеми? Якби були, хіба робота церкви не була б давно паралізована? Що це за запитання? Ми слухаємо проповіді та бесіди й тримаємо в руках слова Божі. У церкві так багато нас, що керують нею, як Ти можеш досі хвилюватися? Ставлячи це запитання, Ти явно нас недооцінюєш. Як у нас можуть бути проблеми? Якби в нас були проблеми, ми не були б лідерами. Твоє запитання таке недоречне!». Щоразу, коли Я запитую їх, чи є в них якісь проблеми, вони перебувають у такому стані – кожен із них є картиною заціпеніння й тупості. У різних завданнях церковної роботи так багато проблем, але ці люди просто не можуть їх побачити чи виявити. Вони не можуть порушити питання, пов’язані з особистим життям-входженням, або проблеми, що існують у роботі, які стосуються істини-принципів. Оскільки вони не можуть порушити цих питань, Я запитую їх: «Як просувається робота з перекладу Божих слів? Чи знаєте ви, скільки мов зараз слід перекладати? Які мови слід перекладати першими, а які – пізніше? Скільки примірників Божих слів слід надрукувати для певних мов?». Вони відповідають: «А, вони перекладаються». Я запитую їх: «До якої міри просунувся переклад? Чи є якісь проблеми?». Вони відповідають: «Я не знаю; мені треба піти запитати». Я мушу запитувати їх про ці речі, а вони однаково не знають відповідей. Тож яку роботу вони виконували весь цей час? Я запитую їх: «Чи ви розв’язали проблеми, про які брати й сестри запитували минулого разу?». Вони відповідають: «Я провів із ними зібрання – цілоденне зібрання». Я запитую їх: «Чи були проблеми розв’язані після зібрання?». Вони відповідають: «Ти маєш на увазі, що якщо проблеми все ще є, ми повинні провести ще одне зібрання?». Я кажу: «Я не запитую, чи ви провели зібрання, чи ні. Я запитую, чи були розв’язані професійні проблеми. Чи розуміють ці люди принципи? Чи порушили вони якісь принципи під час виконання своїх обов’язків? Чи ви виявили якісь проблеми?». Вони відповідають: «О, проблеми? Я їх розв’язав. Я провів зібрання для братів і сестер». Чи може ця розмова тривати далі? (Ні.) Хіба слухання цієї розмови не злить вас? (Так.) Які ж це лідери? Хіба це не просто псевдодуховні бевзі? Їм бракує рівня лідерів і працівників; вони сліпі, не розуміють, як виконувати роботу, і на кожне запитання відповідають «Я не знаю», а коли ви продовжуєте ставити їм запитання, вони відповідають: «У будь-якому разі я провів зібрання; нехай буде, як буде!». Чи виконали ці лідери реальну роботу? Чи відповідають вони стандарту як лідери? (Ні.) Це неправдиві лідери. Чи подобаються вам такі лідери? Якщо ви зустрінете таких лідерів, що вам слід робити? Коли деякі лідери зустрічаються з братами та сестрами, вони кажуть: «Незалежно від того, які у вас сьогодні проблеми, спочатку побесідуймо про те, як добре виконувати обов’язки». Тоді деякі люди кажуть: «Ми зіткнулися з проблемою професійних технік у наших обов’язках: чи повинні ми використовувати професійні техніки, популярні серед невіруючих?». Хіба це не проблема, яку повинні вирішувати лідери? Якщо деякі проблеми неможливо розв’язати через бесіду між братами та сестрами, лідери повинні втрутитися, щоб їх розв’язати – це стосується обов’язків лідерів. Що роблять неправдиві лідери, коли стикаються із цими проблемами? Вони кажуть: «Це професійне питання; це ваша проблема, як вона стосується мене? Бесідуйте про це питання самі, але спочатку я проведу для вас зібрання. На сьогоднішньому зібранні ми будемо бесідувати про гармонійну співпрацю. Запитання, яке ви щойно поставили, пов’язане з гармонійною співпрацею. Ви повинні вміти обговорювати речі, і бесідувати разом, і проводити більше досліджень; ніхто не повинен бути впевненим у власній праведності, і кожен повинен приймати будь-яке рішення, яке підтримує більшість, – хіба це не питання гармонійної співпраці? Здається, ви не знаєте, як гармонійно співпрацювати або як обговорювати проблеми, коли вони виникають. Ви запитуєте мене про кожну проблему. Навіщо ви мене запитуєте? Хіба я в цьому розбираюся? Якби розбирався, хіба вам не було б чого робити? Ви запитуєте мене про все. Хіба це проблема, яку я повинен розв’язувати? Я відповідаю лише за бесіду про істину; вирішуйте професійні питання самі. Яке мені до них діло? У будь-якому разі я вже побесідував із вами й сказав вам гармонійно співпрацювати – якщо ви не можете цього зробити, то не виконуйте цей обов’язок. Я закінчив свою бесіду; ідіть розв’язуйте проблему самі». Чи знають ці лідери, як розв’язувати проблеми? (Ні.) Хоча вони не знають, як це робити, вони вважають себе дуже правими й уміло ухиляються від відповідальності. На перший погляд, вони виконали свою роботу, прибули на місце для проведення перевірок і не ледарюють. Однак вони не можуть виконувати реальної роботи чи розв’язувати реальних проблем, а це означає, що вони є неправдивими лідерами. Чи можете ви розрізнити такого неправдивого лідера? Зіткнувшись із будь-якою проблемою, вони не можуть бесідувати про відповідні істини: вони говорять лише якісь порожні доктрини та теорії, які вони подають як щось вельми піднесене й глибоке, і після того, як люди їх почують, вони не лише не розуміють істину, а й почуваються спантеличеними та дезорієнтованими. Це робота, яку виконують неправдиві лідери.

У роботі з бесіди про істину-принципи, які слід розуміти для того, щоб належно виконувати кожен обов’язок, неправдиві лідери повністю викриваються. Вони не здатні ні бесідувати про істину-принципи, ні вести людей до дотримання та практики істини-принципів у виконанні їхніх обов’язків, ні вести їх до розуміння та входження в істину-реальність – вони не можуть виконувати обов’язки, які повинні виконувати лідери. І це ще не все: вони також не здатні бути в курсі обставин кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі завдання, і навіть якщо вони дещо володіють цією інформацією, вона не є точною. Це спричиняє величезні завади та шкоду різним робочим завданням. Це і є різноманітні прояви неправдивих лідерів, які ми сьогодні викриємо щодо четвертого обов’язку лідерів і працівників.

Обов’язок четвертий: Бути в курсі обставин кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі задачі; за потреби оперативно коригувати призначені їм обов’язки або відстороняти їх, щоб запобігти втратам через використання неналежних людей або зменшити такі втрати; гарантувати ефективність і безперешкодне виконання робіт

Лідери та працівники повинні осягати обставини кураторів різної роботи

Який четвертий обов’язок лідерів і працівників? («Бути в курсі обставин кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі завдання; за потреби оперативно коригувати призначені їм обов’язки або відстороняти їх, щоб запобігти втратам через використання неналежних людей або зменшити такі втрати; гарантувати ефективність і безперешкодне виконання робіт».) Правильно, це мінімальний стандарт, якому повинні відповідати лідери та працівники при виконанні роботи. Чи всім вам зрозумілі основні обов’язки лідерів і працівників щодо цього четвертого пункту? Лідери та працівники повинні мати чітке розуміння щодо кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі завдання. Розуміння обставин кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі завдання, входить до сфери обов’язків лідерів і працівників. Отже, хто цей персонал? Насамперед це церковні лідери, за ними йдуть куратори команд і лідери різних груп. Хіба не є критично важливим і вкрай значущим розуміти й осягати такі обставини, як-от чи володіють куратори різної роботи та персонал, відповідальний за різноманітні важливі завдання, істиною-реальністю, чи є вони принциповими у своїх діях і чи можуть добре виконувати церковну роботу? Якщо лідери та працівники досконало осягають обставини головних кураторів різної роботи й роблять відповідні кадрові корективи, це те саме, що вони проводять належну перевірку для кожного робочого завдання, і це рівнозначно виконанню ними своїх обов’язків і повинностей. Якщо правильні корективи щодо персоналу не внесені й виникне проблема, це дуже вплине на роботу церкви. Якщо ці співробітники володіють хорошою людськістю, мають основу у своїй вірі в Бога, відповідально підходять до розгляду питань і здатні шукати істину для розв’язання проблем, то призначення їх відповідальними за роботу позбавить від багатьох турбот і, що найважливіше, забезпечить безперебійний поступ роботи. Але якщо куратори різних команд ненадійні, мають погану людськість, не поводяться добре, не практикують істину і, ба більше, схильні спричиняти якісь переривання й завади, – то це вплине на роботу, за яку вони відповідають, і на життя-входження братів і сестер, яких вони ведуть. Звичайно, цей вплив може бути як великим, так і незначним. Якщо куратори просто недбалі у своїх обов’язках і не займаються належною роботою, напевне, це просто спричинить певні затримки в роботі; поступ буде трохи повільнішим, а робота – менш ефективною. Однак, якщо вони – антихристи, проблема буде серйозною: це не буде питання трохи менш ефективної чи продуктивної роботи – вони заважатимуть роботі церкви, за яку несуть відповідальність, і псуватимуть її. Отже, бути в курсі обставин кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі завдання, а також своєчасно вносити корективи або звільняти людей після виявлення того, що хтось не виконує фактичної роботи, – це не той обов’язок, від якого лідери та працівники можуть ухилятися, – це дуже серйозна, дуже важлива робота. Якщо лідери та працівники зможуть швидко пізнавати моральні якості кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі завдання, та їхнє ставлення до істини та свого обов’язку, а також їхні стани й продуктивність протягом кожного періоду та на кожній стадії, і швидко вносити корективи та поводитися із цими людьми відповідно до обставин, тоді робота може продовжуватися стабільно. Навпаки, якщо ці люди шаленіють, і коять погані вчинки, і не виконують реальної роботи в церкві, а лідери та працівники нездатні своєчасно це виявляти й вносити вчасні корективи, а чекають, аж доки не виникнуть усілякі серйозні проблеми, які призведуть до істотних втрат для роботи церкви ще до того, як вони побіжно спробують упоратися з ними, внести корективи, виправити й порятувати ситуацію, тоді ті лідери та працівники – шматки сміття. Вони – дійсно неправдиві лідери, яких необхідно відсторонити й відсіяти.

Щойно ми в загальних рисах побесідували про важливість розуміння та осягнення реального стану кураторів різної роботи та ефективності їхньої праці, використовуючи ці реальні умови для оцінки того, чи виконали лідери та працівники свої обов’язки, і розвінчуючи ті прояви, які доводять, що вони є неправдивими лідерами, і в такий спосіб аналізуючи сутність неправдивих лідерів. Коли в церковній роботі виникають серйозні проблеми, неправдиві лідери не виконують своїх обов’язків. Вони не можуть оперативно виявити ці проблеми, не кажучи вже про те, щоб своєчасно взятися за них і розв’язати їх. Це призводить до затягування проблем, що, своєю чергою, спричиняє затримки та шкоду церковній роботі, і може навіть призвести до того, що церковна робота буде паралізована або впаде в безлад. Лише коли це трапляється, неправдиві лідери неохоче йдуть спостерігати за станом церковної роботи, але вони все одно не можуть знайти відповідних або належних рішень для розв’язання проблем, і зрештою вони просто залишають їх нерозв’язаними. Це і є головний прояв неправдивих лідерів.

Стандарти відбору кураторів для різної роботи

Чи більшості людей більш-менш зрозумілі стандарти відбору кураторів для різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі задачі? Наприклад, чим передусім має володіти куратор художньої роботи? (Він має володіти професійними навичками в цій галузі та бути здатним узяти на себе цю роботу.) Володіти професійними навичками – це один аспект. Отже, що конкретно означають ці професійні навички? Пояснімо це. Якщо людина любить малювати й цікавиться художньою роботою, але це не її професія, і їй бракує знань у цій галузі, а вона просто це любить, чи доречно обирати таку людину куратором художньої команди? (Ні.) Дехто каже: «Якщо їм подобається художня робота, вони можуть виконувати цю роботу й поступово навчаться». Це правильне твердження? (Ні.) Тут є один виняток: якщо всі інші в художній команді також не знайомі з професією, а ця людина знає трохи більше й вчиться швидше за інших. Чи буде тоді відносно доречним обрати її? (Так.) Крім цього випадку, скажімо, що серед усіх, хто займається створенням художніх робіт, лише ця людина не знає професії, але її обирають, тому що вона розуміє істину й любить художню роботу, – чи це доречно? (Ні.) Чому це недоречно? Тому що вона не перший і не єдиний кандидат. Як же тоді слід обирати такого куратора? Його слід обирати з-поміж найбільш вправних і досвідчених у професії; тобто він має бути експертом, володіти і професійними навичками, і працездатністю, – не обирайте нефахівця. Це один аспект. Крім того, він має нести ношу, мати духовне розуміння та бути здатним розуміти істину. Він також має мати принаймні основу у своїй вірі в Бога. Основні принципи такі: по-перше, він має мати працездатність; по-друге, він має розуміти професію; і по-третє, він має мати духовне розуміння та бути здатним розуміти істину. Використовуйте ці три критерії для відбору кураторів для різної роботи.

Прояви неправдивих лідерів щодо кураторів різної роботи

Після відбору кураторів для різних конкретних робочих завдань лідери та працівники не повинні просто стояти осторонь і нічого не робити; вони також мають певний час навчати та зрощувати цих кураторів, щоб побачити, чи справді обрані ними люди можуть узяти на себе роботу й налагодити її. Саме це й означає виконувати свої обов’язки. Припустімо, що під час відбору ти бачиш, що твої кандидати розуміють свою професію, мають працездатність, несуть певну ношу, а також мають духовне розуміння та здатність розуміти істину, і ти думаєш, що все буде добре, бо вони придатні в цих аспектах, і кажеш: «Ви можете починати роботу; я сказав вам усі принципи. Відтепер просто робіть те, що вам наказує робити Божий дім». Це прийнятний спосіб виконувати роботу? Щойно ти призначив кураторів, чи означає це, що ти можеш просто залишити все, як є? (Ні.) Тоді що слід робити? Припустімо, що лідер збирається з кураторами двічі на тиждень, бесідує з ними про істину, і на цьому все, бо він вірить, що оскільки ці куратори всі ініціативні, надійні та здатні розуміти, що кажуть інші люди, вони можуть практикувати відповідно до істини. Цей лідер думає, що йому не потрібно розбиратися чи стежити за тим, як ці куратори конкретно виконують свою роботу, чи гармонійно вони співпрацюють з іншими, чи опанували вони професійні навички за цей період часу, чи наскільки вони виконали роботу, доручену їм Божим домом. Хіба так лідер і працівник мають вести роботу? (Ні.) Саме так працюють неправдиві лідери. Вони намагаються зробити всю роботу раз і назавжди, призначають кураторів і формують команду з кількох учасників, а потім кажуть: «Починайте роботу. Якщо вам потрібне якесь обладнання, дайте мені знати, і Божий дім вам його придбає. Якщо у вас виникнуть якісь труднощі в повсякденному житті чи якісь проблеми, не соромтеся їх озвучувати, і Божий дім завжди їх для вас розв’яже. Якщо у вас немає труднощів, то зосередьтеся на своїй роботі. Не створюйте переривань чи завад і не виголошуйте ніяких пишномовних ідей». Неправдиві лідери організовують цих людей для спільної роботи й думають, що поки в них є їжа, питво та притулок, цього достатньо, і не потрібно звертати на них жодної уваги. Коли Вишній питає: «Скільки часу минуло відтоді, як були обрані куратори для цієї роботи? Як просувається робота?», вони відповідають: «Минуло шість місяців. Ми провели для них близько 10 зібрань, і вони, здається, у доброму гуморі, і робота виконується». Коли Вишній питає: «То яка працездатність у кураторів?», вони кажуть: «Нормальна, коли ми їх обирали, вони були найкращими». Вишній питає їх: «Як у них справи зараз? Чи можуть вони виконувати справжню роботу?». Вони відповідають: «Я провів для них зібрання». Вишній відповідає: «Я не питав, чи ти проводив зібрання; я питав, як просувається їхня робота». Вони кажуть: «Мабуть, усе гаразд; ніхто не повідомляв про них нічого поганого». Вишній відповідає: «Те, що ніхто не повідомляє про них нічого поганого, – це не стандарт. Тобі потрібно подивитися, яка в них працездатність і професійні навички, і побачити, чи мають вони духовне розуміння, і чи виконують вони справжню роботу». Вони відповідають: «На момент відбору вони здавалися нормальними. Я деякий час не розпитував про ці деталі. Якщо ти хочеш дізнатися, я запитаю ще раз». Саме так працюють неправдиві лідери. Вони без кінця проводять зібрання та бесіди з тими, хто нижче за них, але коли справа доходить до Вишнього, вони ухиляються від відповіді та відповідають недбало. Їхня найкраща недбала відповідь – сказати: «Я провів для них зібрання. Минулого разу я питав про роботу, досить детально». Ось як вони відповідають Вишньому. Чи виконують ці неправдиві лідери справжню роботу? Чи виявили вони справжні проблеми? Чи розв’язали вони їх? Після призначення кураторів неправдиві лідери абсолютно не знають, чи виконали куратори свої обов’язки, чи були вони відданими, як виконується робота, чи добрі результати, чи погані, як про них звітують брати й сестри, чи є більш підходящі люди для цієї роботи. Чому вони не знають про ці речі? Тому що вони не виконують цієї справжньої роботи; вони просто займаються марними справами. Вони думають, що непотрібно постійно так курувати й перевіряти роботу, що це означало б, ніби вони не довіряють цим кураторам. На їхню думку, проведення зібрань – це виконання своїх обов’язків і прояв відданості. Це головний прояв того, що неправдиві лідери не виконують справжньої роботи.

І. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які не виконують справжньої роботи

Неправдиві лідери заплющують очі на різні обставини кураторів усілякої роботи в церкві; вони не мають осягнення цих обставин, не розбираються в них, не займаються ними й не вирішують їх. Які ж конкретні обставини бувають у кураторів? Перша – це коли куратори не несуть ноші, а їдять, п’ють і шукають розваг, не займаючись своєю належною роботою та не виконуючи справжньої роботи. Хіба це не серйозна проблема? (Так.) Деякі люди мають працездатність, добре знають професію, і вони найкращі; вони красномовні та розумні, і якщо їх попросять повторити вказівки, вони можуть це зробити, не пропустивши жодного слова, вони достатньо кмітливі; вони отримують досить хороші оцінки від усіх, і вони віруючі вже досить давно. Отже, їх обирають кураторами. Однак ніхто не знає, чи є ці люди прагматичними, чи здатні вони платити ціну, чи спроможні виконувати справжню роботу. Оскільки люди їх обрали, їх спочатку просувають для зрощування та використання на випробувальний термін. Однак, коли вони попрацюють деякий час, виявляється, що, незважаючи на свої професійні навички та досвід, вони ненажерливі та ледачі й не бажають платити ціну. Вони кидають роботу, щойно вона стає трохи втомливою, і не хочуть звертати увагу на будь-кого з проблемами чи труднощами, хто потребує їхнього керівництва. Вранці, щойно вони розплющують очі, вони думають: «Що я сьогодні їстиму? Кухня вже кілька днів не готувала тушкованої свинини». Зазвичай вони завжди кажуть іншим: «Закуски в моєму рідному місті справді смачні; ми ходили їсти їх на кожне свято. Коли я вчився в школі, на вихідних я спав, поки не прокидався сам, а потім ішов їсти, не вмиваючись і не розчісуючись. Удень я грав у відеоігри вдома в піжамі, іноді до 5-ї ранку наступного дня. Тепер робота в Божому домі змусила мене дійти до цього, і, як куратор, я мушу робити певні речі. Подивіться, як вам усім добре; вам не потрібно платити цю ціну. Як куратор, я мушу вміти терпіти труднощі». Вони так кажуть, але чи повстають вони проти плоті? Чи платять вони ціну? Вони сповнені скарг і не бажають виконувати жодної справжньої роботи. Вони рухаються, лише коли їх підштовхують, а без нагляду поводяться недбало. Виконуючи свій обов’язок, вони розслаблені та недисципліновані, часто хитрують і ухиляються від роботи, і вони анітрохи не відповідальні. Коли справа доходить до професійних проблем, які вони помічають, вони не виправляють їх для інших людей, і вони раді, коли всі інші поводяться недбало, як і вони. Вони не хочуть, щоб хтось серйозно ставився до роботи. Деякі куратори виконують кілька завдань, які в них безпосередньо є, недбало й абияк, а потім починають без кінця дивитися телевізійні серіали. Яка в них причина для перегляду серіалів? «Я закінчив свої завдання; я не живу за рахунок Божого дому. Я просто відпочиваю, щоб освіжити розум. Інакше я буду занадто втомленим, і ефективність моєї праці постраждає. Дозвольте мені трохи відпочити, щоб покращити свою ефективність». Вони продовжують дивитися серіали до 2-ї чи 3-ї години ночі. Коли наступного дня о 8-й ранку всі поснідали й почали виконувати свої обов’язки, ці куратори все ще сплять і не встають з ліжка, навіть коли сонце вже високо в небі. Пізніше вони неохоче встають, волочачи своє ледаче тіло, потягуючись і позіхаючи, і коли бачать, що всі інші почали працювати, вони бояться, що інші помітять їхні лінощі, і починають шукати виправдання: «Я вчора занадто пізно ліг спати, у мене було забагато справ, навантаження було занадто великим. Я трохи втомився. Мені навіть уві сні снилося, що з якоюсь роботою виникла проблема. Коли я прокинувся сьогодні вранці, мої руки були в положенні, ніби я друкую на комп’ютері. Мій розум справді затуманений, і мені потрібно подрімати сьогодні вдень». Вони так пізно встають і ще й потребують денного сну – хіба вони не перетворилися на свиней? Вони явно ухилялися від роботи, але вигадують виправдання, щоб виправдати й захистити себе, стверджуючи, що вони втомилися, бо виконували свій обов’язок до пізньої ночі. Вони явно без кінця дивилися серіали, упиваючись плотським комфортом й живучи в поблажливому стані, але врешті-решт навіть знаходять гарне виправдання, щоб обдурити інших. Хіба це не означає не займатися своєю належною роботою? (Так.) Такі люди можуть мати працездатність і професійні навички, але чи відповідають вони стандарту як куратори? Очевидно, що ні. Вони не підходять для того, щоб бути кураторами, тому що вони занадто ледачі, упиваються плотським комфортом, жадібні до їжі, сну та розваг, і вони не можуть узяти на себе чи виконувати обов’язки куратора.

Деякі жінки часто переглядають в інтернеті одяг, взуття, косметику та їжу, а коли закінчують, починають дивитися серіали. Люди кажуть: «Чому ти засиджуєшся за серіалами, коли ще не закінчила свою роботу? Ба більше, в інших людей досі так багато проблем. Як куратор, ти повинна надавати їм керівництво. Чому ти не виконуєш свої обов’язки?» Ці жінки кажуть: «Перегляд серіалів – це теж частина моєї роботи. Відео та фільми Божого дому потрібно розвивати, і я мушу шукати натхнення в цих серіалах!» Хіба це не обманливі слова? Якщо ти займаєшся цією професією, час від часу дивитися серіали для натхнення прийнятно, але чи є перегляд їх день і ніч пошуком натхнення? Хіба це не обман? (Так.) Усі знають, що відбувається, тому, кажучи таке, ти продаєш свою гідність і честь. Деякі люди вже мають звичку грати у відеоігри, і це стало звичайною частиною їхнього життя. Однак, після того як їх обрали кураторами, хіба вони не повинні змінити ці погані звички та вади? (Так.) Якщо ти не можеш повстати проти них, то коли тебе обирають куратором, ти повинен сказати: «Я не можу взяти на себе цю роботу. Я залежний від відеоігор. Коли я граю в них, я досягаю стану забуття, і ніхто не може мені завадити чи зрушити мене. Якщо ви оберете мене, це точно затримає роботу. Тож дійте швидко й не дозволяйте мені бути куратором». Якщо ти не заявляєш про це заздалегідь і відчуваєш задоволення та гордість, коли тебе обирають, дорожачи цим статусом, але продовжуєш грати у відеоігри за власним бажанням, як і раніше, коли ти вже куратор, це недоречно, і це, безумовно, затримає роботу.

Деякі куратори мають певні погані звички. Коли брати й сестри їх обирають, деякі не розуміють їхньої ситуації, тоді як інші вірять, що ці люди можуть присвятити себе Богові на повний робочий день, і думають, що погані звички та вади молодих людей можуть поступово змінитися з віком і подальшим розумінням істини. Багато людей дотримується такого ставлення та погляду, коли обирають цих людей кураторами. Після того як цих людей обрали, вони виконують певну роботу, але незабаром стають негативно налаштованими й думають: «Бути куратором нелегко. Я мушу рано вставати й пізно лягати, і на кожному кроці я мушу робити й спостерігати більше, ніж інші люди. Я також мушу більше турбуватися й витрачати більше свого часу та енергії. Ця робота важка; вона занадто втомлива!». Отже, вони думають про те, щоб кинути її. Якщо ти не несеш ноші, ти не можеш виконувати роботу куратора. Якщо ти несеш ношу у своєму серці, ти будеш готовий турбуватися про роботу, і навіть якщо ти трохи більше втомлюєшся за інших, ти не відчуватимеш, що страждаєш. Навіть коли час відпочивати, ти однаково думатимеш: «Як пройшла сьогоднішня робота?». Якщо ти раптом згадаєш про проблему, яка залишається нерозв’язаною, ти не зможеш заснути. Якщо ти несеш ношу у своєму серці, ти завжди будеш думати про роботу, і тобі буде байдуже, наскільки добре ти їси чи відпочиваєш. Якщо люди несуть занадто малу ношу як куратори, їхнього невеликого ентузіазму може вистачити лише на кілька днів, і з часом деякі з них не можуть більше цього витримувати. Вони думають: «Ця робота така втомлива. Як би мені розважитися й трохи відпочити? Пограю у відеоігри». Вони деякий час добре працюють, але раптом у них починають свербіти руки пограти у відеоігри. Щойно вони починають, вони не можуть зупинитися; невелика ноша, яку вони колись несли, буде роз’їдена грою, як і їхній ентузіазм до присвячення себе, їхня рішучість і позитивне ставлення до виконання своїх обов’язків. Коли хтось їх про щось запитує, вони стають нетерплячими. Вони або обтинають людей, або читають їм нотації та в’їдливо жартують над ними, або роблять усе недбало й кидають свою роботу. Хіба із цими кураторами немає проблеми? (Так.) Удень вони ледве справляються зі своєю роботою в туманному маренні, а вночі, коли ніхто не бачить, вони таємно грають у відеоігри, не сплячи всю ніч. Спочатку вони почуваються спокійно, думаючи: «Я не затримував роботу вдень. Я виконав усю роботу, яку мав. Я розв’язав усі проблеми, про які мене питали інші. Навіть якщо я не сплю вночі, щоб вивільнити час для відеоігор, хіба все це не рахується як моя відданість?» Як наслідок, щойно вони починають грати у відеоігри, вони не можуть зупинитися й нікого не слухають. Хоча це не впливає на відпочинок інших людей чи на робоче середовище, чи можуть такі куратори все ще брати на себе свою роботу? Чи можуть вони добре її виконувати? (Ні.) Чому ні? Вони часто грають у відеоігри всю ніч, не сплячи, і мусять працювати вдень – скільки енергії може мати одна людина? Чи буде ефективність їхньої роботи високою, якщо вони так чіплятимуться за відеоігри? Точно ні. Тому такі куратори взагалі не можуть виконувати свої обов’язки чи брати на себе роботу. Хоча вони мають професійні навички та певний рівень, вони люблять грати й не займаються своєю належною роботою. Хіба таких кураторів не слід відсторонити? Якщо їх не відсторонити, робота буде затримана. Деякі люди кажуть: «Якщо їх відсторонити, ми не зможемо знайти нікого іншого, хто мав би такі ж професійні навички, як вони. Ми мусимо дозволити їм виконувати цю роботу – вони все ще можуть брати на себе роботу, навіть якщо грають у відеоігри». Це правильне твердження? (Ні.) Людина не може зосередитися на двох речах одночасно; люди мають обмежену енергію. Якщо ти зосереджуєш більшу частину своєї енергії на грі, твоя відданість виконанню обов’язків постраждає, і твоя ефективність у виконанні обов’язків буде значно ослаблена. Це безвідповідальне ставлення до виконання обов’язку. Навіть якщо людина вкладає все своє серце й усю свою енергію у свої обов’язки, результати не обов’язково будуть на сто відсотків відповідати стандарту. Ще гірше буде, якщо ти зосередиш своє серце й більшу частину своєї енергії на грі – у тебе залишиться не так багато енергії та думок для виконання своїх обов’язків, і це вплине на твою ефективність у виконанні обов’язків. Сказати, що на неї це вплине, – це ще м’яко кажучи; насправді твоя ефективність у виконанні обов’язків буде серйозно пошкоджена. Якщо таких кураторів виявляють, слід негайно вносити корективи у призначені їм завдання, а їх слід негайно відстороняти, тому що вони вже списані. Справа не лише в тому, що виконання ними своїх обов’язків не відповідає стандарту, – вони вже нездатні взяти на себе роботу й не можуть мати жодного позитивного впливу на свою роботу. Тому знайти когось, хто візьме на себе їхню роботу, хто є сумлінним і відповідальним, незважаючи на трохи менші професійні навички, буде кращим вибором, ніж вони.

Щойно Я бесідував про різні види людей, жадібних до їжі, сну та розваг. Є ще один тип людей. Спочатку, коли обирають кураторів, така людина здається придатною для цієї ролі за всіма параметрами, і всі брати й сестри готові її обрати. Вони думають, що ця людина має добру людськість, що вона сповнена ентузіазму й добре знає свою професію, а також є найкращою й найсильнішою в команді в усіх аспектах, що робить її очевидним вибором на посаду куратора. Однак через деякий час після обрання ця людина починає часто відчувати сонливість, навіть під час зібрань. Коли інші говорять із нею, вона завжди розгублена й дає недоречні відповіді на запитання. Раніше вона такою не була, то чому раптом здається, ніби вона стала іншою людиною? Пізніше хтось випадково виявляє, що розмови цього куратора з певною людиною звучать так, ніби вони перебувають у романтичних стосунках, і виникають припущення, чи справді вони закохані. У міру того як ця справа стає все більш очевидною, цей куратор стає все більш розгубленим. Коли їй ставлять запитання або говорять про щось, її відповіді вже не такі швидкі, як раніше, і звучать не так чітко й зрозуміло, як колись. Вона починає виконувати все менше й менше роботи, яку повинен виконувати куратор, і в неї все менше й менше ентузіазму у виконанні свого обов’язку. Ніби вона стала іншою людиною; її більше цікавить одяг та особистий догляд, ніж раніше. Тут є проблема. Раніше, у напружені робочі періоди, вона рідко милася, а тепер умиває обличчя двічі на день, за кожної нагоди розчісує волосся та дивиться в дзеркало, і постійно запитує інших: «Як ти думаєш, моя шкіра останнім часом посвітлішала чи потемнішала? Чому мені здається, що я потемнішала?». Люди відповідають: «Так легковажно для тебе, куратора, говорити про такі речі – як може хоч на щось вплинути те, що ти посвітлішала чи потемнішала?». Вона постійно говорить на ці тривіальні теми й не має настрою працювати. За кожної нагоди вона обговорює одяг, жінок, чоловіків, кохання та яких подружніх партнерів обирають люди, але ніколи не обговорює, які є проблеми у виконанні її обов’язків або як їх розв’язати. Хіба тут немає проблеми? Чи може вона ще працювати? (Ні.) Її мислення змінилося, і питання виконання обов’язку більше не в її думках. Натомість її розум цілий день зайнятий думками про те, як зав’язати романтичні стосунки, як одягатися і як привабити протилежну стать. Серед невіруючих є фраза: «закохатися». Хіба це любов? Ні, це глибока яма! Щойно ти в неї потрапиш, ти не зможеш вибратися. Чи є такі люди серед персоналу, який виконує свої обов’язки? (Так.) Хоча Божий дім не втручається в те, що люди шукають собі романтичних партнерів, якщо вони при цьому заважають церковному життю та впливають на роботу церкви, таких людей потрібно вичищати. Ці пари повинні йти й зустрічатися окремо, не впливаючи на інших людей. Якщо ти – людина, яка присвятила себе тому, щоб усе життя присвячувати Богові, і ти вирішив не вступати в романтичні стосунки, тоді зосередься на тому, щоб присвячувати себе Богові. Якщо ти вступив у романтичні стосунки й більше не хочеш виконувати свою роботу, тоді ти не повинен виконувати обов’язок куратора, і Божий дім обере на цю посаду іншу людину. Робота Божого дому не повинна затримуватися чи зазнавати впливу через твої романтичні стосунки. Робота має тривати. Як вона може тривати? Шляхом обрання іншого куратора, який не перебуває в романтичних стосунках, має сильні професійні навички й може взяти на себе роботу, щоб передати йому твою роботу. Дім Божий завжди діє таким чином, і цей принцип залишається незмінним. Деякі куратори кажуть: «Мої романтичні стосунки не впливають на мою роботу; дозвольте мені й надалі керувати». Чи можемо ми вірити цьому твердженню? (Ні.) Чому ми не можемо йому вірити? Тому що факти очевидні! Коли людина перебуває в романтичних стосунках, усе, про що вона думає, – це її романтичний партнер, і її серце зайняте цими справами, тому вона часто відчуває сонливість під час зібрань і не може виконувати свої обов’язки. Тому спосіб, у який дім Божий поводиться з такими людьми, є доречним і відповідає принципам. Дім Божий не забороняє тобі зустрічатися з кимось і не позбавляє тебе свободи зустрічатися. Ти можеш зустрічатися з кимось скільки душі завгодно: це твоє власне рішення, аби ти потім не шкодував і не плакав. Деяких кураторів було відсторонено через романтичні стосунки. Деякі люди запитують: «Хіба людині не дозволено вірити в Бога, якщо вона перебуває в романтичних стосунках?» Дім Божий ніколи такого не казав. Чи правда, що дім Божий відкидає або виключає всіх, хто перебуває в романтичних стосунках? (Ні.) Якщо ти перебуваєш у романтичних стосунках, то ти не можеш бути куратором, лідером або працівником, і якщо ти не відданий виконанню своїх обов’язків, то ти повинен залишити церкву з повною зайнятістю. Хтось казав, що тобі більше не дозволено вірити в Бога або що тебе виключать? Хтось виніс вердикт, що ти не можеш бути спасенним або що ти будеш проклятий? (Ні.) Дім Божий ніколи такого не казав. Дім Божий анітрохи не втручається у твої особисті вибори та свободу; він анітрохи не позбавляє тебе жодної свободи – він дає тобі свободу. Однак, коли справа доходить до такого роду кураторів, принцип дому Божого щодо поводження з ними полягає в тому, щоб відсторонити їх і знайти підходящу людину на їхнє місце. Якщо вони підходять для продовження виконання обов’язку, їх можна залишити. Якщо ні, їх відправлять геть. Не буде ні побиття, ні словесних образ, ні приниження. Це не ганебна справа; це дуже нормально. Тож коли деяких людей звільняють зі своїх посад або відправляють до звичайних церков через їхні романтичні стосунки, чи це соромно? Це може лише вказувати на те, що їм бракує відданості у виконанні своїх обов’язків, що вони не цікавляться істиною і зовсім не несуть ноші за своє власне життя-входження. Такий куратор не займається своєю належною роботою – він зосереджується лише на романтичних стосунках, що затримує роботу церкви й уже вплинуло на її просування, – хіба це не серйозна проблема? (Так.) Тому такого куратора не варто залишати, і його слід знімати з посади. Дехто каже: «Хіба не занадто поспішно його усувати?» Якщо від початку його романтичних стосунків до моменту усунення минуло лише один-два дні, це можна вважати поспішним. Але якщо минуло три-п’ять місяців, чи це все ще вважатиметься поспішним? (Ні.) Заходи було вжито досить повільно, робота вже настільки затримана – як ти не турбуєшся про це? Хіба це не проблема? (Так.)

Неправдиві лідери ніколи не довідуються про кураторів, які не виконують справжньої роботи або не займаються належною їм роботою. Вони думають, що їм достатньо лише обрати куратора, і на цьому все закінчується, і що потім куратор зможе сам розібратися з усіма робочими питаннями. Тож неправдиві лідери лише час від часу проводять зібрання, не наглядають за роботою та не питають, як вона просувається, і поводяться, як лідери, що усунулися від справ. Якщо хтось повідомляє про проблему з куратором, неправдивий лідер скаже: «Це незначна проблема, усе гаразд. Ви можете розібратися з цим самі. Не питайте мене». Людина, яка повідомила про проблему, каже: «Цей куратор – ледар і гульвіса. Він дбає лише про їжу та розваги, і він лінивий до кісток. Він не хоче зазнати навіть найменших труднощів у своєму обов’язку, і він завжди лукаво ухиляється від роботи та вигадує виправдання, щоб уникнути роботи й ухилитися від відповідальності. Він не підходить на роль куратора». Неправдивий лідер відповість: «Він був чудовим, коли його обирали куратором. Те, що ти кажеш, – неправда, а навіть якщо й так, то це лише тимчасовий прояв». Неправдивий лідер не намагатиметься дізнатися більше про ситуацію з куратором, натомість він судитиме й виноситиме вердикт у цій справі на основі своїх минулих вражень про цього куратора. Хто б не повідомляв про проблеми з куратором, неправдивий лідер ігноруватиме його. Куратор не виконує справжньої роботи, і робота церкви майже зупинилася, але неправдивому лідерові байдуже, наче він до цього зовсім не причетний. Уже досить огидно, що він закриває очі, коли хтось повідомляє про проблеми куратора. Але що найогидніше з усього? Коли люди повідомляють йому про справді серйозні проблеми з куратором, він не намагається їх розв’язати й навіть висуває всілякі виправдання: «Я знаю цього куратора, він щиро вірить у Бога, у нього ніколи не було б жодних проблем. Навіть якби в нього й виникла невелика проблема, Бог захистив би його та дисциплінував би. Якщо він робить якісь помилки, то це між ним і Богом – нам не потрібно цим перейматися». Ось так неправдиві лідери працюють згідно зі своїми власними уявленнями та фантазіями. Вони вдають, що розуміють істину та мають віру, але насправді лише влаштовують безлад у церковній роботі – церковна робота може навіть зупинитися, а вони й далі вдаватимуть, що нічого про це не знають. Хіба неправдиві лідери не поводяться занадто схоже на канцелярських щурів? Вони не здатні самі виконувати справжню роботу, і вони також не прискіпливі до роботи лідерів команд і кураторів – вони не стежать за нею і не наводять про неї довідки. Їхній погляд на людей ґрунтується лише на їхніх власних враженнях і фантазіях. Коли вони бачать, що хтось певний час добре працює, вони думають, що ця людина буде доброю завжди, що вона не зміниться; вони не вірять нікому, хто каже, що з цією людиною є проблема, і ігнорують, коли хтось попереджає їх про цю людину. Як ви думаєте, неправдиві лідери дурні? Вони дурні й безглузді. Що робить їх дурними? Вони безтурботно довіряють людині, вірячи, що оскільки ця людина, коли її обирали, принесла присягу, ухвалила рішення й молилася зі сльозами, що текли по її обличчю, то це означає, що вона надійна, і ніколи не буде жодних проблем із тим, щоб вона взяла на себе відповідальність за роботу. Неправдиві лідери не мають розуміння природи людей; вони не знають справжньої ситуації розбещеного людства. Вони кажуть: «Як може хтось змінитися на гірше, коли його обрали куратором? Як може хтось, хто здається таким серйозним і надійним, ухилятися від своєї роботи? Він би не став цього робити, чи не так? У нього велика гідність». Оскільки неправдиві лідери занадто сильно повірили у власні фантазії та почуття, це зрештою робить їх нездатними своєчасно розв’язувати численні проблеми, що виникають у церковній роботі, і заважає їм оперативно відстороняти причетного куратора та коригувати призначені йому обов’язки. Вони – справжнісінькі неправдиві лідери. І в чому ж тут проблема? Чи має підхід неправдивих лідерів до своєї роботи щось спільне з недбалістю? З одного боку, вони бачать, як великий червоний дракон несамовито проводить арешти Божих обранців, тому, щоб убезпечити себе, вони навмання впорядковують, щоб хтось відповідав за роботу, вірячи, що це розв’яже проблему, і що їм більше не потрібно приділяти цьому увагу. Що вони думають у своїх серцях? «Це таке вороже середовище, я повинен на деякий час сховатися». Це жадання плотських утіх, чи не так? З іншого боку, неправдиві лідери мають фатальну ваду: вони швидко довіряють людям на основі власних фантазій. І це спричинено нерозумінням істини, чи не так? Як Боже слово розкриває сутність розбещеного людства? Чому вони повинні довіряти людям, коли Бог не довіряє? Неправдиві лідери занадто зарозумілі й упевнені у власній праведності, чи не так? Ось що вони думають: «Я не міг помилитися щодо цієї людини, не повинно бути жодних проблем із цією людиною, яку я визнав придатною; вона точно не з тих, хто упивається їжею, питтям і розвагами, або хто любить комфорт і ненавидить важку працю. Вона цілковито надійна й заслуговує на довіру. Вона не зміниться; якби вона змінилася, це означало б, що я помилявся щодо неї, чи не так?». Що це за логіка? Чи ти якийсь експерт? У тебе рентгенівський зір? У тебе є така особлива навичка? Ти міг би прожити з якоюсь людиною один-два роки, але чи зміг би ти побачити, ким вона є насправді, без відповідного оточення, яке б повністю розкрило її природу-сутність? Якби її не викрив Бог, ти міг би прожити пліч-о-пліч із нею три або навіть п’ять років і однаково не був би здатен зрозуміти, якими саме є її природа-сутність. І наскільки це ще більше відповідає дійсності тоді, коли ти рідко бачиш таку людину, рідко буваєш із нею? Неправдиві лідери безпечно довіряють людині, ґрунтуючись на тимчасовому враженні чи позитивній оцінці її іншими, і наважуються довірити цій людині роботу церкви. Чи не проявляють вони в цьому крайню сліпоту? Хіба вони не поводяться нерозважливо? І коли неправдиві лідери так працюють, чи не поводяться вони вкрай безвідповідально? Вишні лідери та працівники запитують їх: «Ти перевіряв роботу того куратора? Які в нього моральні якості та рівень? Чи відповідально він ставиться до своєї роботи? Чи може він упоратися з цією роботою?» Неправдиві лідери відповідають: «Звісно, може! Коли його обирали, він дав обітницю та ухвалив рішення. У мене досі є його письмова присяга. Він повинен упоратися з цією роботою». Що ви думаєте про слова неправдивих лідерів? Вони вірять, що оскільки ця людина дала обітницю, щоб висловити своє зобов’язання, вона, безумовно, зможе його виконати. Чи відповідає це твердження дійсності? Скільки людей у наш час справді можуть виконати свої обітниці? Скільки є чесних людей, які діють згідно зі своїми рішеннями? Те, що людина дає обітницю, ще не означає, що вона справді може її виконати. Припустимо, ти запитаєш їх: «Чи можеш ти гарантувати, що куратор не зміниться? Чи можеш ти гарантувати його пожиттєву відданість? Коли Бог хоче викрити людей, Він мусить створювати різні середовища, щоб випробовувати їх. На якій підставі ти кажеш, що він надійний? Ти перевіряв його?» Неправдиві лідери відповідають: «Немає потреби. Усі брати й сестри повідомили, що він надійний». Це твердження також неправильне. Хіба людина справді хороша лише тому, що брати й сестри повідомляють, що вона хороша? Чи всі брати й сестри володіють істиною? Чи всі вони можуть бачити речі наскрізь? Чи всі брати й сестри знайомі з цією людиною? Це твердження ще огидніше! Насправді ця людина вже давно викрита. Вона втратила роботу Святого Духа, і її підлі риси – любов до спокою та ненависть до важкої праці, ненажерливість і лінь, а також незайнятість належною роботою – уже були розвінчані. Окрім неправдивих лідерів, які досі нічого не підозрюють, усі давно розкусили її – лише неправдиві лідери досі так їй довіряють. Яка користь від цих неправдивих лідерів? Хіба вони не нікчеми? Бувають навіть випадки, коли Вишнє дізнається про різні прояви певних кураторів, виїжджаючи на місце для розслідування та розпитувань, а лідери все ще перебувають у повному невіданні. Хіба це не проблема? Ці лідери – справжнісінькі неправдиві лідери. Вони не виконують справжньої роботи, вони просто канцелярські щури, і, як лідери, що усунулися від справ, вони роблять трохи роботи, а потім живуть за рахунок цього й думають, що мають право насолоджуватися, не турбуючись про те, щоб хоча б пальцем поворухнути, коли щось іде не так. Яке право ти маєш насолоджуватися благами статусу? Це справді безсоромно! Коли неправдиві лідери працюють, вони ніколи не перевіряють жодної роботи, не дізнаються про її просування й, звісно, не розбираються в обставинах різних кураторів команд. Вони лише доручають роботу та призначають кураторів, а потім думають, що все скінчено, що їхня робота зроблена раз і назавжди. Вони вірять: «Хтось опікується цією роботою, тож це більше не моя справа. Я можу насолоджуватися». Хіба це виконання роботи? Без сумніву, кожен, хто так працює, є неправдивим лідером – неправдивим лідером, який затримує роботу церкви та шкодить Божим обранцям.

Неправдиві лідери ніколи не розпитують про робочу ситуацію різних кураторів команд і не проводять подальший контроль над нею. Вони також не розпитують про життя-входження кураторів різних команд і персоналу, відповідального за різні важливі завдання, не проводять подальший контроль над ним і не мають про нього уявлення, так само як і про їхнє ставлення до церковної роботи та своїх обов'язків, а також до віри в Бога, істини й Самого Бога. Вони не знають, чи зазнали ці люди якихось перетворень або зростання, і не знають про різні проблеми, які можуть бути в їхній роботі; зокрема, вони не знають про вплив помилок і відхилень, що виникають на різних етапах роботи, на роботу церкви та життя-входження Божих обранців, а також про те, чи були ці помилки та відхилення коли-небудь виправлені. Вони абсолютно нічого не знають про всі ці речі. Якщо вони нічого не знають про ці детальні умови, вони стають пасивними щоразу, коли виникають проблеми. Однак неправдиві лідери взагалі не переймаються цими детальними питаннями під час виконання своєї роботи. Вони вірять, що після упорядкування призначення різних кураторів команд і розподілу завдань їхня робота виконана – це вважається добре виконаною роботою, і якщо виникають інші проблеми, це їх не стосується. Оскільки неправдиві лідери не можуть наглядати за різними кураторами команд, скеровувати їх та стежити за ними, і вони не виконують своїх обов'язків у цих сферах, це призводить до того, що в роботі церкви влаштовується безлад. Це – невиконання лідерами та працівниками своїх обов'язків. Бог може проникливо спостерігати глибини людського серця; це здатність, якої бракує людям. Тому, працюючи, люди повинні бути більш старанними й уважними, регулярно відвідуючи робоче місце, щоб здійснювати подальший контроль над роботою, наглядати за нею та скеровувати її, аби забезпечити нормальний хід церковної роботи. Очевидно, що неправдиві лідери абсолютно безвідповідальні у своїй роботі, і вони ніколи не проводять подальшого контролю над різними завданнями, не стежать за ними й не скеровують їх. Як наслідок, деякі куратори не знають, як розв’язувати різні проблеми, що виникають у роботі, і залишаються на своїх посадах кураторів, хоча вони далеко не достатньо компетентні для виконання цієї роботи. Зрештою, робота відкладається знову і знову, і вони влаштовують повний безлад. Це наслідок того, що неправдиві лідери не розпитують про ситуацію кураторів, не наглядають за нею і не проводять її подальший контроль, результат, який повністю спричинений невиконанням неправдивими лідерами своїх обов'язків. Оскільки неправдиві лідери не перевіряють роботу, не проводять її подальший контроль, не розпитують про неї і не можуть оперативно осягнути ситуацію, вони залишаються в невіданні щодо таких речей, як те, чи виконують куратори справжню роботу, як просувається робота, і чи принесла вона реальні результати. Коли їх запитують, чим зайняті куратори або які конкретні завдання вони виконують, неправдиві лідери відповідають: «Я не знаю, але вони відвідують кожне зібрання, і щоразу, коли я спілкуюся з ними про роботу, вони ніколи не згадують про жодні проблеми чи труднощі». Неправдиві лідери вірять, що доки куратори не кидають свою роботу й завжди перебувають на місці, коли їх шукають, з ними немає жодних проблем. Ось як працюють неправдиві лідери. Хіба це не прояв «неправдивості»? Хіба це не невиконання своїх обов'язків? Це серйозне невиконання обов'язків! У своїй роботі неправдиві лідери зосереджуються лише на формальностях і не прагнуть до реальних результатів. На поверхні вони часто проводять зібрання, здаючись більш зайнятими, ніж звичайна людина. Однак залишається невідомим, які проблеми вони насправді розв’язали, які конкретні завдання вони належним чином виконали, і яких результатів вони досягли. Ніхто не може дати чіткої відповіді на ці питання, включно із самими неправдивими лідерами. Але одне можна сказати напевно: які б проблеми не виникали в людей на робочому місці, цих неправдивих лідерів ніде не знайти; ніхто ніколи не бачив їх на робочому місці, де б вони розв’язували проблеми людей. Отже, яку роботу неправдиві лідери виконують цілий день? Які проблеми розв’язують їхні зібрання? Ніхто не знає напевно, і купа накопичених невирішених питань виявляється лише в кінцевому підсумку, коли їхню роботу перевіряють. На поверхні неправдиві лідери справді здаються досить зайнятими – вони «займаються безліччю справ». Однак, коли хтось перевіряє результати їхньої роботи, це повний безлад; це хаос, у ньому немає нічого цінного, і очевидно, що ці неправдиві лідери не виконали ані крихти справжньої роботи. Незважаючи на безліч реальних проблем, які вони залишили нерозв’язаними, неправдиві лідери, здається, не мають усвідомлення совісті й не відчувають самодокору. Ба більше, вони дуже самовдоволені й думають, що вони досить хороші; вони справді позбавлені розуму. Такі люди не заслуговують бути лідерами чи працівниками в церкві.

Тип куратора, про якого ми щойно бесідували, знає свою професію та має працездатність, але просто не несе ноші, і цілий день упивається їжею, питтям і розвагами, не займаючись належною роботою та не виконуючи жодної справжньої роботи. Неправдиві лідери не можуть оперативно скоригувати призначені обов'язки такого куратора або відсторонити його, і це перешкоджає та заважає роботі, не даючи їй просуватися безперешкодно. Хіба це не спричинено неправдивими лідерами? Хоча неправдиві лідери не несуть за це прямої відповідальності, їхнє невиконання обов'язків, їхня нездатність виконувати свою роль наглядачів робить їх опосередковано відповідальними за збитки, завдані роботі. Ці неправдиві лідери не виконують свого обов'язку як наглядачі, вони недбало ставляться до своїх обов'язків, що зрештою призводить до того, що робота церкви зазнає збитків. Деякі завдання навіть зупиняються й залишаються в безладі через відсутність відповідного куратора, який би взяв на себе відповідальність, проводив перевірку, наглядав і просував роботу вперед. Неправильне використання персоналу спричинить такі збитки для роботи. Хоча такий куратор має певний рівень і трохи розуміється на своїй професії, він не займається належною роботою, часто йде власним шляхом і не слідує правильному шляху. Навіть якщо неправдиві лідери чують, що хтось повідомив про проблему з таким куратором, вони не розслідують і не розв’язують її оперативно, і це врешті-решт паралізує роботу церкви. Хіба це не спричинено безвідповідальністю неправдивих лідерів? Вони навіть намагаються ухилитися від відповідальності, стверджуючи, що не розуміли ситуації куратора, що були дурними й неосвіченими, думаючи, що цим усе й скінчиться, що їм не доведеться нести відповідальність. У своїй роботі неправдиві лідери завжди діють недбало. Навіть коли люди повідомляють про проблеми, вони не розпитують про них і не розбираються з ними, а коли щось іде не так, вони намагаються ухилитися від відповідальності. Це один із проявів неправдивих лідерів.

II. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які мають низький рівень і не мають працездатності

Коли неправдиві лідери працюють, проблеми, з якими вони стикаються, не обмежуються лише цією ситуацією – є ще одна, коли куратори мають низький рівень, не мають працездатності й не можуть упоратися з роботою. У таких випадках неправдиві лідери також не можуть оперативно розпитати про проблему й розв’язати її. Чому так? Неправдивим лідерам бракує працездатності, вони мають низький рівень і не мають духовного розуміння. Вони ніколи не дбають про рівень різних кураторів команд, їхню здатність упоратися з роботою чи обставини їхньої роботи, і не виявляють ініціативи, щоб про це розпитати. Вони не можуть розгледіти кураторів, які мають низький рівень і не здатні впоратися зі своєю роботою, і нічого не знають про це. На їхню думку, щойно будь-яка людина обіймає посаду куратора, вона залишатиметься на своїй посаді довго, якщо тільки не вчинить різноманітних злих діянь, не викличе загального обурення і не буде усунена братами й сестрами, або якщо хтось не повідомить про її проблеми Вишньому, і Вишнє не відсторонить цю людину безпосередньо. Інакше неправдиві лідери ніколи не відсторонять цю людину. Вони вірять, що оскільки брати й сестри сказали, що ця людина хороша, і обрали її, то вона напевне є найкращим вибором. Неправдиві лідери завжди покладаються на фантазії та судження, щоб визначити, чи може хтось виконувати роботу і чи підходить він на роль куратора. Наприклад, була кураторка танцювальної команди, яка не вміла танцювати й не розуміла принципів вибору танців. Під час постановки танцю вона не знала, чи вибрати сучасний, чи класичний стиль. Строго кажучи, вона не мала жодних знань про танець. Однак неправдивий лідер не міг цього побачити. Він обрав цю людину куратором, тому що вона була сповнена ентузіазму й хотіла бути в центрі уваги, припускаючи, що вона все розуміє, і дозволивши їй наставляти братів і сестер. Пізніше неправдивий лідер не здійснив подальший контроль над її роботою, не спостерігав за нею і не дивився, наскільки добре вона наставляє братів і сестер, чи є вона експертом, чи дилетантом, чи було те, чого вона навчала, доречним, чи відповідало воно вимогам Божого дому. Він не міг розібратися в цих речах і не пішов розпитувати про них. Як наслідок, всі довго працювали, не досягнувши жодних результатів, і врешті-решт було виявлено, що кураторка, обрана неправдивим лідером, зовсім не вміла танцювати, але вдавала з себе експерта й керувала іншими. Хіба це не затримало роботу? Але неправдивий лідер не міг виявити цю проблему і все ще вірив, що вона добре справляється. На думку неправдивих лідерів, неважливо, хто людина, доки в неї є сміливість і вона наважується говорити, діяти й братися за роботу, це доводить, що в неї є рівень і вона може з нею впоратися, тоді як якщо вона не наважується робити ці речі, це доводить, що її рівня недостатньо, щоб упоратися з цією роботою. Деякі люди – недоумки або нерозважливі шибайголови, які достатньо сміливі, щоб робити будь-що. Ці люди не знають, чи мають вони належний рівень, чи можуть вони впоратися з роботою, але однаково наважуються ставати кураторами. І виявляється, що після того, як вони обіймають цю посаду, жодна робота не просувається, і яку б роботу вони не виконували, у них немає чіткого напряму, або кроків, або правильних ідей. Будь-хто може висловити будь-яку думку, і вони не знатимуть, правильна вона чи ні. Якщо одна людина каже робити щось одним способом, вони кажуть, що це добре, а якщо інша людина каже робити щось іншим способом, вони також кажуть, що це добре. А коли доходить до того, який підхід насправді застосувати, вони дозволяють висловитися кожному, і чиї ідеї будуть реалізовані, вирішує той, хто говорить найголосніше. Такі люди не мають жодного рівня, нічого не бачать наскрізь і просто влаштовують безлад у своїй роботі, але неправдиві лідери однаково не можуть розгледіти таких кураторів. Деякі люди кажуть: «У того куратора справді низький рівень; його потрібно негайно відсторонити!» Але неправдиві лідери відповідають: «Я розмовляв із ним, і він сказав, що готовий докладати зусиль. Даймо йому ще один шанс». Що ви думаєте про це твердження? Хіба це не те, що сказав би дурень? Що не так із цим твердженням? (Справа не в тому, готовий він докладати зусиль чи ні; йому бракує рівня, і він просто взагалі не може впоратися з роботою.) Правильно, це не питання того, чи готовий він це робити; справа в тому, що він має надто низький рівень і не знає, як це робити, – у цьому суть проблеми. Ось чому їхні лідери повинні мати трохи мізків і вміти оцінювати людей, щоб бачити, чи мають ці куратори необхідний рівень. Ці лідери повинні проводити їхню всебічну оцінку на основі їхніх висловлювань і бесід, спостерігаючи, чи діють вони зазвичай у належних рамках і впорядковано та поетапно, а також на основі відгуків від братів і сестер. Якщо їхній рівень занадто низький і їм бракує необхідної працездатності, якщо вони влаштовують безлад у всьому, що роблять, і якщо вони нікчеми, то цих кураторів потрібно негайно відстороняти.

Був один куратор ферми, який влаштував безлад у сільськогосподарській роботі. Він не знав, які культури слід садити на якій ділянці землі або яка ділянка землі підходить для вирощування овочів, і він не шукав і не бесідував з усіма – він не знав, як бесідувати про ці речі, тому просто не робив цього. Він садив культури, як йому заманеться, відкинувши принципи Божого дому на задній план. Як наслідок, він хаотично засадив кожну ділянку ферми, причому культури, які слід було садити в невеликих кількостях, були посаджені у великій кількості, а культури, які слід було садити у великих кількостях, – у невеликій. Коли Вишнє обтинало його, він усе ще був непокірним і вважав, що немає нічого поганого в тому, що він так садив культури. Скажіть Мені, хіба з такими кураторами не дуже важко? Він не знав, як вирішувати питання на основі принципів, встановлених Божим домом, або що він повинен визначати, скільки полів зернових і скільки полів овочів слід засадити, виходячи з кількості людей, які виконують свої обов'язки в церкві з повною зайнятістю. Натомість він вирішив садити більше чи менше певних культур на основі власних уподобань і вважав, що це цілком доречно. Зрештою, він безладно посадив культури. Пізніше проросли саджанці. Деякі з них пожовкли й потребували добрив, але він не знав, скільки і коли їх вносити. Деякі культури були вражені шкідниками, і він не знав, чи слід застосовувати до них пестициди, чи ні. Деякі люди виступали за їх використання, а деякі – проти, і він розгубився, і не знав, що робити з пестицидами. Так він плутався до самого сезону збору врожаю. Він також не мав уявлення, як довго триває вегетаційний період для кожної культури або коли кожна культура досягне зрілості. Як наслідок, зерно, зібране рано, було ще дещо зеленим, а те, що зібрали пізно, впало на землю. Зрештою, незважаючи на все, врожай було зібрано, зерно нарешті було на зберіганні, і сільськогосподарські роботи за рік були більш-менш завершені. Як куратор ферми впорався зі своєю роботою? (Він усе зіпсував.) Чому все було так зіпсовано? Знайдіть першопричину цієї проблеми. (Його рівень надзвичайно низький.) Цей куратор має надзвичайно низький рівень! Стикаючись із проблемами, він не робив точних суджень, не міг знайти принципів і не мав жодного способу чи методу вирішення питань. Це призвело до того, що він виконував таке просте завдання, як посадка рослин, неймовірно безладно і влаштував у цій роботі великий безлад. Які основні прояви низького рівня? (Відсутність точного судження та нездатність знайти принципи.) Хіба ці слова не є критично важливими? Чи запам'ятаєте ви їх? Коли людина стикається з проблемами, відсутність точного судження та нездатність знайти принципи свідчать про надзвичайно низький рівень. Що більше пропозицій і підказок надавали інші люди, то більше цей куратор плутався. Він думав, що було б чудово, якби була лише одна пропозиція, тоді він міг би ставитися до неї як до припису й дотримуватися її, що зробило б усе таким простим і означало б, що йому не потрібно думати чи виносити судження. Він боявся, що багато людей робитиме пропозиції, бо, почувши їх, він не знав, як із ними впоратися. Насправді люди з мізками та хорошим рівнем не бояться, що інші люди робитимуть пропозиції. Вони думають, що їхнє судження стає точнішим, а похибка зменшується, коли більше людей робить пропозиції. Люди без мізків чи рівня бояться різноманітних думок і пропозицій від багатьох людей; вони розгублюються, коли стикаються з порадами з багатьох джерел. Хіба куратор ферми, про якого Я щойно згадав, не мав надзвичайно низького рівня – хіба він не був недостатньо хорошим, щоб упоратися із цією роботою? (Так.) Дехто стверджує: «Можливо, він раніше не займався сільським господарством. Ти наполягав на тому, щоб він займався фермерською роботою, – хіба це не було схоже на те, щоб змусити рибу жити на суші?» Чи означає відсутність попереднього досвіду ведення сільського господарства, що людина не може займатися фермерством? Хто має вроджену здатність до фермерства? Чи може бути, що фермери народжуються із цією здатністю? (Ні.) Чи були фермери, які, не маючи досвіду і не знаючи, як займатися сільським господарством, не зібрали врожаю і не мали зерна для їжі вперше, коли садили врожай, що призвело до року голоду? Чи трапляється таке? (Ні.) Якби це справді було так, це було б стихійне лихо, а не результат людських дій. Такі ситуації надзвичайно рідкісні! Фермери заробляють на життя сільським господарством, і навіть ті, хто займався цим рік чи два, вчаться це робити. Люди з хорошим рівнем можуть отримати трохи більший урожай від обробітку землі, тоді як ті, хто має низький рівень, можуть мати менший урожай. Ба більше, за сучасного розвитку та великої кількості інформації, якщо людина має рівень, цієї інформації достатньо, щоб слугувати орієнтиром для прийняття точних суджень і рішень. Що ширша й точніша інформація, то точнішими стають їхні судження та рішення й то менше помилок вони роблять. Однак у людей із низьким рівнем усе навпаки; що більше інформації, то більше вони плутаються. Зрештою, кожен крок стає для них боротьбою і таким важким. Сільське господарство – це перегони із часом; нічого не можна робити занадто рано чи занадто пізно. Якщо ти запізнишся і пропустиш потрібний час, кінцевий урожай буде іншим. Протягом усього процесу ведення сільського господарства цей куратор був приголомшений, його підганяв плин часу, і його змушували робити кожен крок. Хоча він і встигав робити кожен крок, це було для нього дуже важко, і врешті-решт це призвело до того, що він усе зіпсував у роботі. Такі люди мають надзвичайно низький рівень!

Люди з надзвичайно низьким рівнем не можуть добре виконати жодного окремого завдання; за яку б роботу вони не бралися, вони роблять із неї повний безлад. Якщо лідери цих кураторів мають хороший рівень і здатні виконувати свої обов’язки, вони мають усе це бачити. Вони повинні допомагати кураторам із низьким рівнем, надаючи їм керівництво, встановлюючи норми та здійснюючи перевірку. Однак неправдиві лідери цього не роблять; вони також нездатні робити те, чого не можуть куратори, і коли куратори вважають свою роботу складною або почуваються невпевнено й вагаються, неправдиві лідери вагаються разом із ними. Вони навіть не знають, як у кураторів ідуть справи в роботі, до якого етапу вони дійшли, які виникли труднощі та що викликає у них сум’яття. Коли хтось запитав ту лідерку про землеробство, вона сказала: «Я лідерка, я не відповідаю за землеробство». Їй відповіли: «Ти лідерка, то що поганого в тому, щоб запитати тебе про землеробство? Ця робота входить у сферу твоїх обов’язків». Вона сказала: «Дозволь, я запитаю про це для тебе». Запитавши, вона відповіла: «Зараз ми садимо картоплю». Її запитали: «Скільки картоплі ви садите?». Вона відповіла: «Я про це не запитала, дозволь, я піду й перевірю для тебе». Запитавши знову, вона відповіла: «Ми посадили два акри». Її запитали: «Який сорт ви посадили? Чи придатна та ділянка землі для вирощування картоплі? Чи вносили ви добрива, коли садили її? На яку глибину ви садили насіннєву картоплю?». Вона нічого цього не знала. Ти цього не знаєш, але й не розпитуєш про це, не шукаєш, у кого запитати, – хіба це не затримує справу? Ти взагалі лідерка? Яку роботу ти виконуєш як лідерка? Якщо ти не можеш навіть повести людей виконати цю дрібку зовнішньої роботи, яка з тебе як із лідерки користь? Навіть при тому, що рівень куратора був настільки низьким, ця неправдива лідерка не змогла цього виявити, і коли її запитали, який у куратора рівень, як там посіви та чи гарантований урожай, вона вважала: «Тобі не потрібно про це розпитувати, землеробство – це таке просте завдання! Хіба ми вже не засадили поле? Як може не бути врожаю?». Вона ні про що не думала, ні про що не розпитувала, і в неї зовсім не було мізків. Що це був за лідер? (Неправдивий лідер.) Що б не траплялося, куратор був розгублений, наче курка з відрубаною головою. Він не знав, у кого запитати, як знайти інформацію чи яку сторону обрати, коли різні джерела інформації пропонували безліч різних ідей. Ця лідерка не заглиблювалася в ці обставини. Вона думала, що роботу доручено цій людині, і тому зовсім нею не переймалася. Як ви гадаєте, чи вплине на результати роботи те, що куратор має такий низький рівень? (Так.) То що ж мала зробити лідерка, щоб розв’язати цю проблему? Заглибившись у це питання, зробивши непрямі запити, через події, що відбувалися навколо неї, і через посадку врожаю того сезону, вона мала б виявити, що куратор мав надзвичайно низький рівень, що він ні на що не здатний. Він не міг узагальнити жодного досвіду навіть після років землеробства – на той момент він навіть не був упевнений, як садити рослини, – їй мало бути зрозуміло, що він має низький рівень і не відповідає завданню, і таку людину слід було відсторонити! Вона мала б довідатися, хто підходить на роль куратора, хто міг би взяти на себе цю роботу й добре її виконувати, у такий спосіб гарантуючи, що робота Божого дому не постраждає. Чи був у неправдивої лідерки такий світогляд? Чи могла вона побачити ці проблеми? (Ні.) Її розум і очі були сліпі; вона була абсолютно сліпою. Це прояв неправдивих лідерів. Коли йдеться про людей із низьким рівнем, вони не знають, як скеровувати їх у роботі, не знають, як допомагати їм, здійснюючи перевірку, або як оперативно розв’язувати їхні труднощі, і вони, звісно, не знають, що людина з низьким рівнем не може впоратися з роботою і її слід швидко замінити на відповідну людину. Неправдиві лідери не виконують жодного із цих завдань; вони на це не здатні й нічого цього не бачать. Хіба це не сліпі люди? Деякі люди кажуть: «Можливо, вони зайняті іншими справами. Чому Ти постійно просиш їх займатися цими несуттєвими різними справами?». Це завдання, які повинні виконувати лідери, як їх можна вважати різними? Ці питання входять у сферу обов’язків лідерів – чи було б добре, якби вони ними нехтували? Якби вони так робили, це було б порушенням обов’язків. Труднощі та проблеми в їхній роботі виникають щодня прямо під носом у лідерів, і люди щодня про них говорять. Однак очі й розум неправдивих лідерів сліпі. Вони не бачать, не відчувають і не усвідомлюють, що це проблеми, тому, звісно, не можуть їх розв’язати. Та неправдива лідерка не змогла виявити, що рівень куратора був надзвичайно низьким. Вона також не змогла визначити різні проблеми, що виникали в його роботі. Цей куратор не міг упоратися з проблемами, і коли щось траплялося, він діяв безладно, мов мурахи на гарячій сковороді, не маючи принципів і створюючи хаос у роботі, а та неправдива лідерка не змогла нічого цього побачити чи виявити. Існує один принцип, за яким працюють неправдиві лідери: якщо вони призначили когось відповідальним за кожне завдання, вони вважають його виконаним, і незалежно від того, хороший чи поганий рівень у куратора, чи може він добре виконувати роботу або скільки проблем виникає в роботі, вони вважають, що це їх не стосується. Чи може такий лідер узагалі виконати роботу? Чи розуміють вони, як працювати? (Ні.) Якщо ти не розумієш, як працювати, то чому ти виконуєш роль лідера? Якщо ти служиш лідером попри це, то ти – неправдивий лідер. Неправдиві лідери не бачать і не виявляють різних проявів людей із низьким рівнем або різних проблем, що виникають під час виконання ними своїх обов’язків. Їхні серця надзвичайно заціпенілі. Хіба їхні очі й розум не сліпі? Хтось може сказати: «Вони не сліпі. Ти завжди їх обмовляєш і ганьбиш». Проблеми з цим куратором із землеробства були настільки серйозними; та неправдива лідерка жила поруч із ним щодня, і вона могла чути й бачити все, що відбувалося. Як же вона не змогла виявити чи усвідомити наявність проблем? Чому вона не займалася цими проблемами й не розв’язувала їх? Хіба її очі й розум не були сліпі? Чи була ця проблема серйозною? (Так, була.) Це ще один прояв неправдивих лідерів – сліпота розуму й очей.

Коли ти доручаєш завдання людині з низьким рівнем, ти можеш зрозуміти з того, як вона зазвичай говорить, з її ставлення та поглядів під час обговорення роботи, а також зі способу, яким вона виконує завдання, що її рівень занадто низький, що її мислення хаотичне, і що вона підходить до всього з певною сліпотою та нерозсудливістю, не маючи жодних цілей. Ти можеш визначити, що ця людина має надзвичайно низький рівень, просто подивившись на її спосіб дій, тож чи потрібно тобі взагалі так довго за нею спостерігати? Ні, не потрібно. Однак у неправдивих лідерів є фатальна проблема: вони вважають, що оскільки людина весь цей час працювала, не звільняючись, і вони не чули, щоб хтось повідомляв, що вона робить щось погане, створює переривання чи завади або є негативною чи лінивою, це означає, що ця людина все ще може виконувати роботу. Вони не знають, як судити про рівень людини чи її здатність добре виконувати роботу на основі її мови, її ставлення та погляду на справи або способу, яким вона щось робить. У них немає цього усвідомлення; вони заціпенілі й не мають жодного сприйняття щодо цього питання. У них є один погляд: доки людина не сидить без діла, усе гаразд і робота може тривати. Як ви гадаєте, чи може лідер, який дотримується такого погляду, добре виконувати роботу? Чи відповідає він завданню? (Ні.) Дозволити такій людині бути лідером – це зіпсувати роботу, чи не так? Коли людина впивається їжею, питтям і розвагами та нехтує своїми обов’язками, неправдиві лідери не турбуються про те, щоб розібратися в цьому чи вжити заходів, і вони не бачать, хороший чи поганий рівень або моральні якості людини, незалежно від того, як довго вони з нею контактують. Чи володіють ці лідери працездатністю лідера? (Ні.) Це неправдиві лідери. Неправдиві лідери не можуть розрізнити, чи має людина хороший рівень, і вони нездатні виконувати ці конкретні завдання. Вони думають, що це не частина їхньої роботи. Хіба це не порушення обов’язків? Як ви гадаєте, хто може взяти на себе роботу – людина з низьким рівнем чи людина, яка має певний рівень? (Людина, яка має певний рівень.) Тому оцінка рівня людини та її компетентності для роботи – це питання, про яке повинні дбати й яке повинні осягати лідери та працівники, і це також завдання, яке повинні виконувати лідери та працівники. Але неправдиві лідери не розуміють, що це частина їхньої роботи, їм бракує цього усвідомлення, і вони не можуть виконувати цю частину своїх обов’язків. Саме в цьому неправдиві лідери порушують свої обов’язки, і це також є проявом того, що неправдиві лідери не відповідають завданню. Це другий вид ситуації: куратори мають низький рівень, не мають працездатності й не можуть узяти на себе роботу, що є питанням, яке стосується їхнього рівня. У цій ситуації неправдиві лідери так само не виконують ролі лідера й не можуть оперативно відсторонити кураторів із низьким рівнем.

III. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які мучать інших і заважають церковній роботі

Третій вид ситуації стосується кураторів, які мучать і гноблять інших, заважаючи роботі церкви. Перша ситуація, про яку ми говорили раніше, полягала в тому, що деякі куратори, незважаючи на відносно хороший рівень і здатність узяти на себе роботу, не ставляться до роботи серйозно й просто поводяться недбало, тоді як неправдиві лідери цього не знають і не відсторонюють їх оперативно. Друга ситуація стосується деяких кураторів, які мають низький рівень і не можуть узяти на себе роботу, але неправдиві лідери не помічають цього або не замінюють їх оперативно. Ця третя ситуація – про кураторів, які, незалежно від того, хороший чи поганий у них рівень, не займаються своєю належною роботою, а просто мучать і гноблять інших, заважаючи роботі церкви. З моменту, коли їх обирають кураторами, вони не намагаються вчитися чи вивчати свою сферу, не шукають істини-принципів і, звісно, не скеровують інших, як правильно виконувати свої обов’язки. Натомість за кожної нагоди вони чіпляються до когось, висміюють і глузують з іншого; якщо в них є можливість, вони виставляють себе напоказ, і що б вони не робили, вони ніколи твердо не стоять на ногах. Одного дня вони кажуть людям робити щось одним способом, а наступного – іншим; вони просто вигадують нові трюки, завжди бажаючи виділитися. Усе це викликає в людей тривогу. Щоразу, коли вони говорять, деякі люди відчувають, як тремтять їхні серця. Коли вони підкорили всіх і змусили всіх боятися й слухатися їх, вони відчувають піднесення. Незалежно від того, чи є вони неправдивими лідерами, чи антихристами, і незалежно від того, при владі вони чи ні, такі люди руйнують спокій церкви. Вони не тільки не можуть виконувати справжню роботу чи нормально виконувати свій обов’язок, а й сіють розбрат і спричиняють сутички між людьми, заважаючи життю церкви. Вони не тільки не можуть допомогти іншим зрозуміти істину, а й часто судять і засуджують людей, змушують людей у всьому їх слухатися, гноблячи їх до такої міри, що ті не знають, як правильно діяти. Особливо в тому, що стосується їхнього життя, люди не можуть лягти спати трохи раніше чи пізніше. Що б вони не робили, вони повинні стежити за виразом обличчя цих людей, що робить життя надзвичайно виснажливим. Якщо такі люди стають кураторами, усім іншим доводиться важко. Якщо ти чесно говориш із ними й викриваєш їхні проблеми, вони скажуть, що ти навмисно на них націлився й викриваєш їх. Якщо ти не говориш із ними про їхні проблеми, вони скажуть, що ти дивишся на них зверхньо. Якщо ти серйозно й відповідально ставишся до роботи й даєш їм якусь пораду, вони будуть зухвалими, скажуть, що ти на них нападаєш, і назвуть тебе зарозумілим. У будь-якому разі, що б ти не робив, їм це не сподобається. Вони завжди думають про те, як мучити людей, і вони гноблять людей так, що ті стають зв’язаними по руках і ногах і відчувають, що нічого не роблять правильно. Такі куратори заважають роботі церкви.

Неправдиві лідери добре вміють виконувати поверхову роботу, але ніколи не виконують справжньої роботи. Вони не ходять перевіряти, наглядати чи скеровувати різну професійну роботу, не з’ясовують своєчасно, що відбувається в різних командах, не перевіряють, як просувається робота, які є проблеми, чи компетентні куратори команд у своїй роботі, і як брати та сестри відгукуються про кураторів або оцінюють їх. Вони не перевіряють, чи хтось не зазнає гніту з боку лідерів команд або кураторів, чи приймаються правильні пропозиції, які роблять люди, чи не пригнічують або не виключають когось, хто талановитий або прагне до істини, чи не знущаються з простодушних людей, чи не зазнають нападок, помсти люди, які викривають неправдивих лідерів і повідомляють про них, чи не вичищають їх або не виключають, чи не є лідери команд або куратори злими людьми і чи нікого не мучать. Якщо неправдиві лідери не виконують жодної із цих конкретних робіт, їх слід відсторонити. Скажімо, наприклад, хтось повідомляє неправдивому лідеру, що є куратор, який часто гнобить і пригнічує людей. Куратор зробив щось неправильно, але не дозволяє братам і сестрам давати жодних пропозицій, і навіть шукає виправдання, щоб захистити себе, ніколи не визнаючи своїх помилок. Хіба такого куратора не слід негайно відсторонити? Це проблеми, які лідери повинні вирішувати своєчасно. Деякі неправдиві лідери не дозволяють викривати кураторів, яких вони призначили, незалежно від того, які проблеми виникли в їхній роботі, і вони, звісно, не дозволяють повідомляти про них вищому керівництву – вони навіть кажуть людям учитися коритися. Якщо хтось викриває проблеми з куратором, ці неправдиві лідери намагаються захистити їх або приховати справжні факти, кажучи: «Це проблема з життям-входженням куратора. Це нормально, що в них зарозумілий характер – усі, хто має певний рівень, зарозумілі. Це не велика проблема, мені просто потрібно трохи з ними побесідувати». Через бесіду куратор висловлює свою позицію, кажучи: «Я визнаю, що я зарозумілий. Я визнаю, що бувають часи, коли я переймаюся власною марнославністю, гордістю та статусом і не приймаю пропозицій інших людей. Але інші люди не є фахівцями в цій професії, вони часто висувають нічого не варті пропозиції, тому є причина, чому я їх не слухаю». Неправдиві лідери не намагаються досконало зрозуміти ситуацію, вони не дивляться на результати роботи куратора, і тим більше на те, які в нього людськість, характер і прагнення. Вони лише применшують значення, кажучи: «Мені про це повідомили, тому я за тобою наглядаю. Я даю тобі ще один шанс». Після їхньої розмови куратор каже, що готовий покаятися, але щодо того, чи він справді згодом кається, чи просто бреше й обманює, неправдиві лідери на це не зважають. Якщо хтось ставить запитання із цього приводу, неправдиві лідери кажуть: «Я вже говорив із ними й навіть спілкувався з ними про багато уривків Божих слів. Вони готові покаятися, і проблему вже розв’язано». Коли та людина запитує: «Яка в того куратора людськість? Чи є він людиною, яка приймає істину? Ти дав йому шанс, але чи зможе він щиро покаятися й змінитися?», неправдиві лідери, не в змозі цього розгледіти, відповідають: «Я все ще за ним спостерігаю». Та людина відповідає: «Як довго ти за ним спостерігаєш? Чи дійшов ти якихось висновків?». Неправдиві лідери кажуть: «Минуло понад шість місяців, і я досі не дійшов жодних висновків». Якщо вони не отримали жодних результатів після понад шести місяців спостереження, що це за ефективність роботи? Неправдиві лідери вважають, що одна розмова з куратором є ефективною і розв’язує проблему. Чи є ця ідея слушною? Вони думають, що як тільки вони закінчать розмову з кимось, ця людина зможе змінитися, і якщо хтось висловлює своє рішення більше так не робити, вони повністю їм вірять, не проводячи жодного подальшого розслідування чи вивчення ситуації. Якщо ніхто не займається цим питанням, вони можуть навіть не потурбуватися про те, щоб розібратися чи проводити подальший контроль над роботою протягом пів року. Неправдиві лідери залишаються в невіданні, навіть коли той куратор псує роботу. Вони не можуть розрізнити, як куратор їх обманює і грається з ними. Що ще більш огидно, це те, що коли хтось повідомляє про проблеми куратора, неправдиві лідери ігнорують їх і насправді не розбираються, чи є ці проблеми та чи є правдивими проблеми, про які повідомляють. Вони не розглядають ці питання – вони справді занадто вірять у себе! Незалежно від того, які ситуації виникають у церковній роботі, неправдиві лідери не поспішають їх вирішувати; вони думають, що це однаково не їхня справа. Реакція неправдивих лідерів на ці проблеми надзвичайно повільна, вони вживають заходів і діють дуже повільно, постійно зволікають і продовжують давати людям ще один шанс покаятися, ніби шанси, які вони дають людям, такі дорогоцінні й важливі, ніби вони можуть змінити їхню долю. Неправдиві лідери не знають, як побачити природу-сутність людини через те, що в ній проявляється, або судити, яким шляхом іде людина, на основі її природи-сутності, або побачити, чи підходить людина на роль куратора чи для виконання лідерської роботи, на основі шляху, яким вона йде. Вони не здатні так бачити речі. Неправдиві лідери здатні робити у своїй роботі лише дві речі: перше, викликати людей на розмови й робити все для годиться; друге, давати людям шанси, догоджати іншим і нікого не ображати. Чи виконують вони справжню роботу? Очевидно, що ні. Але неправдиві лідери вважають, що викликати когось на розмову – це і є справжня робота. Вони вважають ці розмови дуже цінними й важливими, а порожні слова й доктрини, які вони виголошують, – неймовірно значущими. Вони думають, що розв’язали серйозні проблеми завдяки цим розмовам і виконали справжню роботу. Вони не знають, чому Бог судить і карає, обтинає або випробовує й переплавляє людей. Вони не знають, що тільки Божі слова й істина можуть розв’язати проблему розбещених характерів людини. Вони надто спрощують Божу роботу й Боже спасіння людства! Вони вважають, що промовляння кількох слів і доктрин є заміною Божої роботи, що це може розв’язати проблему розбещеності людини. Хіба це не дурість і невігластво неправдивих лідерів? Неправдиві лідери не мають анінайменшої істини-реальності, то чому вони такі впевнені? Чи змусить людей виголошення кількох доктрин пізнати себе? Чи дозволить це їм позбутися своїх розбещених характерів? Як ці неправдиві лідери можуть бути такими неосвіченими й наївними? Хіба розв’язання помилкових практик і розбещеної поведінки людини справді таке просте? Хіба проблему розбещених характерів людини так легко розв’язати? Неправдиві лідери такі дурні й поверхові! Бог не використовує лише один метод для розв’язання проблеми розбещеності людини. Він використовує багато методів і створює різні середовища, щоб викривати, очищати й удосконалювати людей. А неправдиві лідери, навпаки, виконують роботу неймовірно одноманітно й поверхово: вони викликають людей на розмови, трохи працюють над тим, щоб порадити людям щодо їхнього способу мислення, трохи напучують людей і вважають, що це і є виконання справжньої роботи. Це поверхово, чи не так? І яка проблема ховається за цією поверховістю? Хіба це не наївність? Неправдиві лідери надзвичайно наївні, і вони також дивляться на людей і речі неймовірно наївно. Немає нічого важчого для розв’язання, ніж розбещені характери людей – горбатого могила виправить. Неправдиві лідери зовсім не можуть розгледіти цю проблему. Тому, коли йдеться про таких кураторів у церкві, які постійно створюють завади, які завжди гноблять і мучать людей, неправдиві лідери не роблять нічого, крім того, що розмовляють із ними й обтинають їх кількома словами, і на цьому все. Вони не коригують призначені їм обов’язки оперативно й не відсторонюють їх. Такий підхід неправдивих лідерів завдає величезної шкоди роботі церкви й часто призводить до того, що церковна робота затримується, відкладається, псується, і їй не дають нормально, гладко й ефективно просуватися через завади деяких злих людей – усе це є тяжким наслідком того, що неправдиві лідери діють на основі своїх почуттів, порушують істину-принципи й використовують не тих людей. Зовні неправдиві лідери не чинять свідомо безліч зла, не роблять усе по-своєму й не створюють власних незалежних царств, як це роблять антихристи. Але неправдиві лідери не здатні оперативно розв’язувати різні проблеми, що виникають у церковній роботі, і коли виникають проблеми з кураторами різних команд, і коли ці куратори не можуть узяти на себе роботу, неправдиві лідери не здатні оперативно коригувати призначені їм обов’язки чи відсторонювати їх, що завдає серйозних збитків церковній роботі. І все це спричинено порушенням обов’язків неправдивими лідерами. Хіба неправдиві лідери не дуже огидні? (Так.)

IV. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які йдуть проти упорядкувань роботи та роблять усе по-своєму

Неправдиві лідери не здатні оперативно розбиратися з лихими вчинками, що трапляються в церкві, як-от коли куратори мучать інших, сковують їх і заважають церковній роботі. Так само, коли деякі куратори йдуть проти упорядкувань роботи Божого дому та роблять усе по-своєму, неправдиві лідери не можуть запропонувати належних рішень, щоб оперативно розв’язати ці проблеми. Це призводить до збитків для церковної роботи та матеріальних і фінансових ресурсів Божого дому. Неправдиві лідери наївні та поверхові, нездатні зрозуміти істину-принципи й особливо нездатні розгледіти природу-сутність людей. Як наслідок, вони часто виконують свою роботу поверхово: роблять усе для годиться, дотримуються приписів і виголошують гасла, але не йдуть на місце, щоб перевіряти роботу, спостерігати за кожним куратором і розпитувати про нього, або своєчасно розпитувати, що ці куратори зробили, якими були принципи, що скеровували їхні дії, та якими були подальші наслідки. У результаті вони зовсім не знають, ким насправді є люди, яких вони використовують, і що ті зробили. Тому, коли ці куратори таємно йдуть проти упорядкувань роботи Божого дому та роблять усе по-своєму, неправдиві лідери не тільки не знають про це, а й навіть намагаються захищати цих кураторів. Навіть якщо вони чують про це, вони не розбираються в цьому й не вирішують це питання оперативно. Неправдиві лідери, з одного боку, некомпетентні у своїй роботі, а з іншого – недбалі у своїх обов’язках. Наведемо приклад. Один лідер обрав на посаду техніка з посадки рослин людину, яку відсіяли з іншої команди. Він не перевірив, чи мала ця людина відповідний досвід і знання, чи зможе вона добре виконувати роботу, чи мала вона серйозне й відповідальне ставлення, і, призначивши її на цю посаду, залишив її абсолютно безконтрольною, сказавши: «Давай, починай садити овочі. Ти можеш вибирати насіння, а я схвалю будь-яку суму, яку ти витратиш. Просто роби цю роботу так, як ти вважаєш за потрібне!» Так сказав лідер, і тому ця кураторка почала робити роботу так, як вона вважала за потрібне. Її першим завданням був вибір насіння. Коли вона перевірила в інтернеті, то виявила: «Існує просто занадто багато різних сортів овочів – цей величезний світ сповнений надзвичайних речей! Вибирати насіння досить весело. Я ніколи раніше не робила цієї роботи й не знала, що вона мене так зацікавить. Оскільки вона мене так зацікавила, я просто викладуся на повну!» Спочатку вона відкрила розділ із насінням томатів і була просто вражена. Були всілякі сорти та всілякі розміри, а за кольором були червоні, жовті та зелені. Один сорт був навіть різнокольоровим – вона ніколи не бачила нічого подібного, і це справді розширило її кругозір! Але як їй було вибрати правильне насіння? Вона вирішила посадити потроху кожного сорту, особливо різнокольорового, який виглядав таким унікальним. Кураторка вибрала понад 10 сортів томатів різних розмірів, кольорів і форм. Після вибору насіння томатів настав час зробити те саме для баклажанів. Зазвичай люди їдять довгі фіолетові або білі баклажани, але вона подумала: «Баклажани не повинні обмежуватися лише цими двома видами. Є зелені, візерунчасті, довгі, круглі та овальні сорти. Я виберу потроху кожного виду, щоб усі могли розширити свій кругозір і їсти всі види різних баклажанів. Подивіться, яка я як кураторка вправна та смілива у виборі насіння, яка я уважна до братів і сестер, задовольняю смаки кожного». Потім вона вибрала насіння цибулі. У місцевості було загалом 14 сортів цибулі, і вона вибрала їх усі, а коли закінчила, то відчула неабияке задоволення. Ця кураторка «смілива»? Хто б наважився вибрати стільки сортів? Пізніше Я постійно розбирав це питання, і хтось навіть сказав: «У місцевості не лише 14 сортів; є ще кілька, які вона не вибрала!» Вони мали на увазі, що 14 сортів – це не так уже й багато, і що були ще й інші, які кураторка не вибрала, тож вона не зробила нічого поганого. Хіба людина, яка це сказала, не тугодум? Це і є тугодумство, нерозуміння людської мови та незнання, чому Я розбирав це питання. Вибравши насіння цибулі, кураторка також вибрала щонайменше вісім сортів картоплі. Якою була її мета у виборі такої кількості сортів? Розширити кругозір кожного та дати їм скуштувати різні смаки. Кураторка вважала, що вибір насіння має ґрунтуватися на принципі принесення користі братам і сестрам. Що ви думаєте про її мотивацію? Чи є дія на основі ставлення, що полягає в турботі про кожного та служінні кожному, тим принципом, якого вимагає Божий дім? (Ні.) Тоді який принцип Божого дому щодо вибору насіння? Не садіть дивних і рідкісних сортів, які ми зазвичай не їмо. Щодо сортів, які зазвичай їдять, то якщо ми їх раніше не садили й не знаємо, чи підходять вони для місцевого ґрунту та клімату, виберіть один-два сорти, щонайбільше три-чотири. По-перше, вони мають підходити для місцевого ґрунту та клімату; по-друге, їх має бути легко вирощувати, і вони не повинні бути схильними до хвороб і шкідників; по-третє, вони повинні давати насіння на наступний рік; і, нарешті, вони повинні давати хороший урожай. Якщо вони смачні, але врожай дають поганий, вони не підходять. Судячи з питання вибору насіння, чи діяла ця кураторка відповідно до принципів? Чи шукала вона? Чи корилася вона? Чи була вона уважною до Божого дому? Чи діяла вона зі ставленням, яке повинна мати при виконанні обов’язку? (Ні.) Очевидно, вона неконтрольовано коїла погані речі, відкрито йдучи проти упорядкувань роботи Божого дому та роблячи все по-своєму! Вона так марнувала Божі приношення, щоб задовольнити свою особисту цікавість і жагу до розваг, і ставилася до такого важливого завдання, як до гри, але її неправдивий лідер дозволяв їй робити, що заманеться, не розпитуючи та не втручаючись. Коли його запитали: «Чи кураторка, яку ти вибрав, насправді виконувала якусь роботу? Якими були результати? Чи допоміг ти їй, провівши перевірку під час вибору насіння?», він не звертав уваги на ці питання й лише сказав: «Насіння посаджено; ми були на місці під час посадки». Його не хвилювали жодні інші проблеми. Як зрештою виявили проблему цієї кураторки? Вона посадила полуницю, і згідно з відповідними технічними вимогами рослини полуниці не можна накривати або дозволяти їм плодоносити в перший рік, і всі квіти слід видаляти; інакше на другий рік плодів не буде, а навіть якщо плоди будуть у перший рік, вони будуть дуже маленькими. Хоча фахівці й казали це кураторці, вона не слухала. Її міркування ґрунтувалися на інформації з інтернету, де стверджувалося, що в перший рік допустимо накривати рослини полуниці поліетиленовою плівкою та дозволяти їм плодоносити. Результатом цього стало те, що вони дали різні потворні маленькі полуниці, вкриті насінням – деякі кислі, деякі солодкі, а деякі без смаку – були всілякі. Проблема стала настільки серйозною, а неправдиві лідери там її повністю ігнорували. Чому? Бо вони думали, що однаково не зможуть їсти ту полуницю, тому вирішили знехтувати проблемою. Хіба те, що вони не зможуть щось їсти, означає, що їм не слід про це дбати? А як щодо картоплі та цибулі, які вони змогли б їсти, – чи дбали вони про них? Жоден із цих неправдивих лідерів не дбав; вони просто спостерігали, як кураторка робила, що їй заманеться. Одного дня Я відвідав їх, і хтось доповів, що салат-латук уже переріс, і якщо його скоро не зібрати, ніхто не зможе його їсти, і він пропаде. Однак кураторка наполягала на тому, щоб залишити його, і сказала, що якщо його зібрати, доведеться садити інші овочі, що вона вважала клопітким. Незважаючи на те, що неправдиві лідери знали про це, вони нічого не робили. Зрештою, Вишнє мусило наказати їм швидко зібрати салат-латук і розібратися з ситуацією; інакше салат-латук займав би землю й не дозволив би посадити літні овочі. Незважаючи на таку значну проблему, що виникла в роботі, жоден із неправдивих лідерів нічого з нею не зробив, вони занадто боялися образити людей. Оскільки кураторку підвищив неправдивий лідер, і він ніколи не перевіряв її роботу після підвищення, дозволяв їй діяти вільно, надавав їй підтримку та прикривав її, а інші лідери не наважувалися втручатися та діяли з ними заодно, то зрештою виникло стільки негараздів. Ось яку роботу виконували лідери. Чи можна їх іще називати лідерами? Попри таку серйозну проблему, що відбувалася просто в них під носом, вони не змогли розпізнати її як проблему, не кажучи вже про те, щоб її розв’язати. Хіба це не неправдиві лідери? (Так.) З одного боку, вони були безвідмовними людьми та боялися образити інших. З іншого боку, вони не знали, наскільки серйозною була проблема, їм бракувало точного судження, вони не знали, що це проблема, і не усвідомлювали, що ця робота входила до сфери їхніх обов’язків. Хіба вони не нікчеми та дармоїди? Хіба це не порушення обов’язків? (Так.) Це четверта ситуація: куратори йдуть проти упорядкувань роботи Божого дому та роблять усе по-своєму. Ми навели приклад, який викриває прояв неправдивих лідерів, що полягає в порушенні своїх обов’язків у цьому питанні, і проливає світло на природу-сутність неправдивих лідерів.

V. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які є антихристами та створюють незалежні царства

Інша ситуація – це коли куратори бунтують проти свого керівництва та створюють незалежні царства – ці куратори є антихристами. Неправдиві лідери не здатні виконувати роль наглядачів, коли йдеться про такі проблеми, як низький рівень кураторів, їхня погана людськість або те, що вони своєвільно коять погані речі. Вони також не можуть оперативно перевіряти роботу, яку виконують такі куратори, та розпитувати про неї та їхні проблеми, щоб визначити їхню придатність. Так само неправдиві лідери ще більше нездатні розгледіти природу-сутність антихристів, які є лиховісними та порочними людьми. Вони не тільки нездатні розгледіти це, але водночас вони дещо бояться цих людей, почуваються трохи безпорадними та безсилими, аж до того, що найчастіше антихристи водять їх за ніс. Наскільки серйозним це може стати? Антихристи можуть створювати кліки в робочих зонах неправдивих лідерів, збираючи власні сили та створюючи незалежні царства, і зрештою вони можуть захопити владу, почати командувати та перетворити неправдивих лідерів на маріонеток. Ці неправдиві лідери якимось чином залишаються в невіданні щодо того, що вирішують і знають антихристи, і перебувають у темряві щодо цього. Вони дізнаються про це лише після того, як щось трапиться і хтось їм про це доповість, але до того часу вже занадто пізно. Неправдиві лідери навіть запитують антихристів, чому їх не поінформували, а ті відповідають: «Яка користь тобі казати? Ти не можеш нічого вирішувати, тому не було потреби обговорювати це з тобою, ми самі ухвалили рішення. Навіть якби ми тобі повідомили, ти б точно погодився. Яка в тебе могла бути думка?» Неправдиві лідери безпорадні в таких питаннях. Якщо ти не можеш розрізнити, вирішити чи розібратися з цими антихристами, ти повинен доповісти про них Вишньому, але ти навіть не наважуєшся на це – хіба ти не нікчема? (Так.) Зіткнувшись із такими питаннями, ці великі нікчеми просто приходять до Мене скаржитися зі сльозами, бурмочучи: «Це не моя провина; не я ухвалював це рішення. Чи було ухвалене ними рішення правильним, чи ні, не має до мене жодного стосунку, бо вони не повідомили й не розповіли мені про нього, коли це робили». Що вони мають на увазі? (Вони перекладають відповідальність.) Як лідер, ти повинен знати та осягати ці питання; якщо антихристи не повідомляють тобі про щось, чому ти сам не підеш і не запитаєш? Як лідер, ти повинен організовувати, головувати та ухвалювати рішення в кожному питанні; якщо вони ні про що тебе не інформують і ухвалюють рішення самостійно, надсилаючи тобі потім рахунки на підпис, хіба вони не узурпують твою владу? Щойно неправдиві лідери стикаються з тим, що антихристи заважають церковній роботі, вони стають приголомшеними; вони безпорадні, як дурні перед вовком, і безсило стоять, поки їх перетворюють на маріонеток і узурпують їхню владу. Вони нічого не можуть із цим вдіяти – яка купа нікчем! Вони не можуть розв’язувати проблеми, не можуть розрізняти чи викривати антихристів і, звісно, не можуть завадити їм чинити будь-які лихі вчинки. Водночас вони не доповідають про ці проблеми Вишньому. Хіба це не нікчеми? Яка користь від того, що тебе обрали лідером? Антихристи свавільно коять погані речі, відкрито марнують приношення, формують сили, які очолюють, і створюють незалежні царства в церкві; тим часом ти абсолютно не в змозі наглядати за ними, викривати, стримувати їх чи розбиратися з ними, а ще й приходиш до Мене скаржитися. Що ти за лідер? Ти справді нікчема! Хоч би що вони робили, ці банди, очолювані антихристами, таємно проводять обговорення між собою, а потім ухвалюють рішення без дозволу. Вони навіть не дають лідерам права знати, що відбувається, не кажучи вже про право ухвалювати рішення. Вони прямо заперечують лідерів, зосереджуючи всю владу у своїх руках і командуючи всім. Що роблять лідери, яким доручено ними управляти, посеред усього цього? Вони абсолютно не в змозі перевіряти, наглядати, управляти чи ухвалювати рішення щодо цієї роботи. Зрештою, вони дозволяють антихристам захопити владу та управляти ними згори. Хіба ця проблема не виникає через роботу неправдивих лідерів? У чому сутність цієї проблеми? Звідки вона походить? Вона походить від того, що неправдиві лідери мають низький рівень, не мають працездатності, а антихристи зовсім їх не поважають. Антихристи думають: «Що ти можеш зробити як лідер? Я однаково тебе не слухатиму й далі робитиму все через твою голову. Якщо ти доповіси про це Вишньому, ми тебе замучимо!» Неправдиві лідери не наважуються доповідати про такі питання. Неправдиві лідери не тільки не мають працездатності, але й не мають сміливості дотримуватися принципів, вони бояться образити людей і абсолютно не мають відданості – хіба це не серйозна проблема? Якби вони справді мали певний рівень і розуміли істину, то, побачивши, що ці хлопці погані, вони б сказали: «Я не наважуюся викривати їх сам, тому я побесідую з кількома братами та сестрами, які більше прагнуть істини та розуміють її, щоб розв’язати ці проблеми. Якщо після бесіди з ними ми однаково не зможемо впоратися з антихристами, я доповім про проблему Вишньому, і нехай вони її розв’яжуть. Я не можу зробити нічого іншого, але я мушу спершу захистити інтереси Божого дому; проблемам, які я розгледів, і проблемам, які я виявив, абсолютно не можна дозволити розвиватися далі». Хіба це не спосіб розв’язання проблеми? Хіба це не можна також вважати виконанням свого обов’язку? Якби ти міг це зробити, то Вишнє не сказало б, що ти маєш низький рівень і не маєш працездатності. Однак ти навіть не можеш доповісти про проблеми Вишньому, тому тебе характеризують як нікчему та неправдивого лідера. Ти не тільки маєш низький рівень і не маєш працездатності, ви навіть не маєш віри та сміливості покладатися на Бога, щоб викривати антихристів та боротися з ними. Хіба ти не нікчема? Чи заслуговують на жаль ті, кого узурпували антихристи? Вони можуть здаватися жалісними; вони не зробили нічого поганого, і у своїй роботі вони дуже обережні, дуже бояться робити помилки, бути обітнутими та зневаженими братами та сестрами. Проте зрештою їх повністю узурпують антихристи просто в них на очах, ніщо з того, що вони кажуть, не має жодного ефекту, і насправді не має значення, чи є вони там, чи ні. На поверхні може здаватися, що вони заслуговують на жаль, але насправді вони досить огидні. Скажіть Мені, чи може Божий дім розв’язати проблеми, яких не можуть розв’язати люди? Чи повинні люди доповідати про проблеми Вишньому? (Так.) У Божому домі немає проблем, які не можна розв’язати, і Божі слова можуть розв’язати будь-яке питання. Чи є в тебе справжня віра в Бога? Якщо в тебе немає навіть цієї крихти віри, як ти можеш бути придатним для того, щоб бути лідером? Хіба ти не нікчемна нездара? Йдеться не лише про неправдивого лідера; ти не маєш навіть найосновнішої віри в Бога. Ти – маловір, і ти не заслуговуєш бути лідером!

Щодо четвертого обов’язку лідерів і працівників, ми перерахували п’ять ситуацій, щоб викрити, як неправдиві лідери ставляться до різних робочих завдань і кураторів. На основі цих п’яти ситуацій ми розібрали різноманітні прояви надзвичайно низького рівня, некомпетентності та нездатності неправдивих лідерів виконувати справжню роботу. Чи стало вам трохи ясніше завдяки такій бесіді, як розрізняти неправдивих лідерів? (Так.) Гаразд, на цьому завершимо нашу сьогоднішню бесіду. До побачення!

23 січня 2021 року