Чому необхідно розрізняти неправдивих керівників

Отже, ми закінчили бесідувати про різні прояви антихристів, і сьогодні ми побесідуємо на нову тему: різноманітні прояви неправдивих керівників. За ці роки віри в Бога ви стикалися з найрізноманітнішими проявами та практиками неправдивих керівників. У ході того, як Божий дім відстороняє неправдивих керівників усіх рангів, більшість людей здобуває більшу чи меншу здатність розрізняти неправдивих керівників, тобто більшість людей трохи розуміє деякі конкретні прояви неправдивих керівників. Але як би ви це не сприймали та скільки б не розуміли, зрештою все це недостатньо систематично й конкретно. Під час церковних виборів багато людей не розуміє принципів обрання керівників і того, яку саме людину слід обирати керівником і яка саме людина може, будучи керівником, привести братів і сестер у реальність Божих слів і відповідає стандарту як керівник. Вони не дуже добре все це усвідомлюють, і їм це не зовсім ясно. Є навіть деякі безтолкові люди, позбавлені вміння розрізняти, які під час виборів спеціально голосують за неправдивих керівників: вони обирають будь-кого, хто подібний до неправдивого керівника, і при цьому не бачать нікого з тих, хто справді придатний і спроможний бути керівником, хто має особисті якості та людськість керівника. Тих, хто в корені не має особистих якостей і людськості керівника, обирають за їхній видимий ентузіазм або якусь хорошу поведінку, а також за те, що вони відповідають людським уявленням про «хороше», тоді як тих, хто насправді всебічно кваліфікований для керівництва, ніколи не обирають. Ті, хто прагне бути в центрі уваги та з ентузіазмом присвячує себе, але не має жодної працездатності, завжди з’являтимуться в найрізноманітніших місцях, виглядаючи особливо активними, і більшість людей вважатиме, що така людина придатна та її слід обрати. Як наслідок, після обрання такі люди не можуть узяти на себе ніякої роботи. Вони навіть не в змозі впровадити упорядкування роботи від Вишнього, і вони не знають, як це зробити. Хоча вони завжди з великим ентузіазмом біля чогось клопочуться, проте після того, як такі люди певний час обіймають керівні посади, ніде в церковній роботі не відбувається жодних покращень, прогресу в ній мало, і часто трапляються ситуації, коли через те, що злі люди створюють завади чи узурпують владу, у роботі церкви виникає безлад або між людьми починається розбрат. Ось до яких наслідків призводить робота неправдивих керівників. Обрання неправдивого керівника впливає на життя-входження братів і сестер і шкодить йому – ба більше, різні завдання церковної роботи також зазнають негативного впливу, і через це роботу з поширення благої звістки неможливо проводити безперешкодно й ефективно. Частково ця проблема спричиняється самим неправдивим керівником, але частково тут провина й тих, хто його обрав. Якщо ти не розумієш істин-принципів, не вмієш розрізняти, сліпий, не здатен бачити людей наскрізь і тому зрештою обираєш неправдивого керівника, ти не тільки шкодиш собі й іншим – страждає ще й робота церкви. Саме в цьому полягає вплив і шкода, що їх неправдиві керівники завдають життю-входженню Божих обранців і роботі церкви. Тому нам необхідно розрізнити й перерахувати різні прояви неправдивих керівників, і на основі цього Я допоможу вам зрозуміти, яку поведінку має демонструвати керівник, що відповідає стандарту, яку роботу він має виконувати та що саме входить у сферу його обов’язків. Тема розрізнення неправдивих керівників дуже важлива, оскільки вона зачіпає роботу церкви, життя-входження всіх до єдиного Божих обранців і, зокрема, те, як просувається виконання кожного обов’язку. Хтось може сказати: «Я не збираюся балотуватися на виборах і не маю жодних амбіцій і бажання бути керівником або працівником. Я знаю своє місце й можливості, і мені достатньо бути звичайним віруючим, тому цей аспект істин-принципів мене ніяк не стосується. Якщо я захочу послухати, то послухаю щось про власне життя-входження та спасіння. Різні прояви неправдивих керівників і пов’язані з ними істини не стосуються мого власного життя-входження, тому мені не потрібно цього слухати. Або я можу послухати неуважно чи в’яло, посидіти просто для годиться, не приймаючи цього близько до серця». Це хороше ставлення? (Ні.) Інші скажуть: «У мене немає амбіцій, і я не хочу балотуватись у керівники. Я з дитинства не збирався ні ставати чиновником, ні виділятися з-поміж інших – мені просто подобається бути звичайною, пересічною людиною. Я хотів бути послідовником, аж відколи почав вірити в Бога. Мені подобається виконувати чужі накази, і я роблю все, що від мене просять. Як же це просто – бути такою людиною! Я всього лише проста людина, яка не хоче хвилювань і тягаря, тому мені не потрібно все це слухати, та й не хочеться». Це правильний погляд чи ні? (Неправильний.) У чому він неправильний? (Хоча такі люди й не хочуть бути керівниками, але якщо вони не розуміють цього аспекту істини й не можуть розрізняти неправдивих керівників, то дуже ймовірно, що під час виборів вони проголосують за неправдивого керівника, а це вплине на роботу церкви та життя-входження Божих обранців.) Це один аспект. А є ще якісь інші? (Проблема неправдивих керівників є в кожному з нас, і ми мусимо перевіряти себе, розмірковувати над собою та розуміти себе.) (Якщо ми не вмітимемо розрізняти неправдивих керівників, то навіть не зрозуміємо, коли хтось із них уведе нас в оману, і від цього постраждає наше власне життя.) (Такий погляд – прояв непрагнення до істини. Бути керівником у Божому домі – не те саме, що бути амбітним і бажати бути чиновником у світі. Бути керівником означає краще прагнути до істини, нести тягар заради церковної роботи й бути уважним до Божих намірів. Це і значить тягнутися до істини.) (Як Божі обранці ми несемо повинність і обов’язок доповідати про неправдивих керівників. Якщо ми не вмітимемо розрізняти неправдивих керівників, то можемо допустити, що хтось із них захопить владу та впливатиме на роботу церкви.) Скільки це аспектів? (П’ять.) Кожен із цих п’яти аспектів правильний і досить точний. Якщо проаналізувати сутність проблеми, виходячи з погляду того типу людей, про яких Я щойно згадав, то в основному вона охоплює ці п’ять аспектів. Незалежно від того, хочеш ти бути керівником чи ні, як один із Божих обранців ти мусиш узяти на себе роль нагляду за керівниками та працівниками. Божий дім – це і твій дім, а керівник – це наче молодший домоправитель. Якщо він веде справи неналежно, це вплине й на тебе, ти теж будеш причетний, тому ти несеш обов’язок і повинність наглядати за всією його роботою.

Огляд п’ятнадцяти обов’язків керівників і працівників

Розрізняти неправдивих керівників нескладно, адже люди такого типу в церкві не рідкість; вони існують відтоді ж, відколи й церковні керівники та церковна робота. Їхні особисті якості, здатність до сприймання, моральні якості й обраний шлях – усе це має багато конкретних проявів. Перш ніж аналізувати ці конкретні прояви, насамперед нам слід з’ясувати, у чому полягають обов’язки керівників і працівників та яка конкретна робота переважно входить у ці обов’язки. Лише ті, хто здатен добре виконувати цю конкретну роботу, відповідають стандарту як керівники та працівники; ті, хто її виконувати не може, – це неправдиві керівники. Можливо, більшість людей досі не знає, як розрізняти неправдивих керівників, не може осягнути базових принципів і не усвідомлює, які аспекти розрізняти найважливіше. Сьогодні спершу систематично побесідуймо про те, у чому саме полягають обов’язки керівників і працівників, перелічивши їх по пунктах, щоб кожен чітко їх знав. Тоді, зрозумівши ці принципи, на наступних виборах керівників і працівників ви матимете точний стандарт оцінювання того, як конкретно треба обирати та хто саме є правильною людиною, яку варто обрати. Отже, спочатку перерахуймо обов’язки керівників і працівників.

Обов’язки керівників і працівників:

1. Вести людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, розуміли їх і входили в реальність Божих слів.

2. Знати стани кожного типу людей і вирішувати різні труднощі, пов’язані із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті.

3. Бесідувати про істини-принципи, які слід розуміти для того, щоб належно виконувати кожен обов’язок.

4. Бути в курсі обставин кураторів різної роботи та персоналу, відповідального за різноманітні важливі задачі; за потреби оперативно коригувати призначені їм обов’язки або відстороняти їх, щоб запобігти втратам через використання неналежних людей або зменшити такі втрати; гарантувати ефективність і безперешкодне виконання робіт.

5. Розуміти й усвідомлювати актуальну інформацію про стан і хід виконання кожного робочого завдання, а також уміти оперативно розв’язувати проблеми, виправляти відхилення й усувати хиби в роботі, щоб забезпечити її безперешкодне виконання.

6. Просувати та зрощувати всілякі придатні кадри, щоб усі, хто прагне до істини, мали можливість пройти підготовку та якнайшвидше ввійти в істину-реальність.

7. Розподіляти та використовувати людей різних типів розумно, виходячи з їхньої людськості та сильних сторін, щоб кожен використовувався якнайкраще.

8. Негайно доповідати про непорозуміння та труднощі, які виникають у роботі, і шукати способи їх вирішення.

9. Достовірно доводити до відома, поширювати й реалізовувати різні впорядкування роботи від Божого дому відповідно до його вимог, забезпечуючи наставництво, нагляд і нагадування, а також перевіряти стан реалізації цих упорядкувань і стежити за нею.

10. Належно зберігати й розумно розподіляти різні матеріальні цінності Божого дому (книги, різноманітне спорядження, зерно тощо); проводити регулярні перевірки, обслуговування й ремонт, щоб мінімізувати пошкодження та втрати; також не допускати, щоб цими цінностями заволоділи злі люди.

11. Вибирати надійних людей, чия людськість відповідає стандарту, особливо для завдання із систематичної реєстрації, підрахунку та збереження приношень; регулярно переглядати й перевіряти надходження і витрати, щоб швидко виявляти випадки марнотратства, необґрунтованих або нерозумних витрат, – таке слід припиняти та вимагати обґрунтованого відшкодування; крім того, всіляко запобігати тому, щоб приношення потрапили до рук злих людей і ті їх привласнили.

12. Своєчасно і точно виявляти різних людей, справи та речі, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; зупиняти й обмежувати їх і виправляти ситуацію; крім того, бесідувати про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися.

13. Захищати Божих обранців від завад, омани, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, а також допомагати Божим обранцям розрізняти антихристів і від душі зрікатися їх.

14. Швидко розрізняти, а далі вичищати або виключати всіляких злих людей і антихристів.

15. Захищати всілякий важливий робочий персонал, оберігаючи його від перешкод зовнішнього світу, і вбезпечувати цих людей, щоб гарантувати впорядковане виконання різних важливих робочих завдань.

Загалом обов’язки керівників і працівників було узагальнено в п’ятнадцяти пунктах, і наша бесіда ґрунтуватиметься саме на них. Спочатку розгляньмо кожне завдання в рамках цих п’ятнадцяти пунктів. Перші три стосуються питання розуміння людьми істини, а також життя-входження. Це найістотніша робота, яку мусять виконувати керівники та працівники, і одна з основних категорій. Керівник або працівник щонайменше має бути здатен виконувати ці завдання, мати такі особисті якості, нести такий тягар і бути спроможним узяти на себе цей обов’язок. Це та основа, яка має бути в керівників і працівників. Вони повинні вміти бесідувати про Божі слова, на їхній основі знаходити шлях практики й вести людей до розуміння Божих слів, а також до того, щоб люди отримували досвід Божих слів і входили в них у реальному житті та були спроможні привносити їх у реальне життя, використовуючи їх для розв’язання різних проблем або труднощів, які трапляються в реальному житті й у процесі виконання обов’язків. Якщо в Божих обранців є проблеми, для розв’язання яких потрібен керівник або працівник, але він не може використовувати істину для їхнього розв’язання, то від такого керівника чи працівника немає жодної користі й він не здатен навіть на елементарну роботу. Такий керівник або працівник не відповідає стандарту. Четвертий і п’ятий пункти стосуються різних завдань у рамках церковної роботи та кураторів цих робочих завдань. Якщо керівники та працівники не наглядають за кураторами як слід, то через злих людей у роботі церкви може виникнути безлад або завади, це вплине на її ефективність і просування та навіть може паралізувати саму роботу. Тому керівник, що відповідає стандартам, також повинен добре виконувати й четверте та п’яте завдання. Шостий і сьомий пункти стосуються підвищення, зрощування та використання всіляких людей. Принцип використання людей полягає в тому, щоб використовувати кожного якнайкраще; люди всякого роду можуть виконувати свій обов’язок, якщо їхня людськість відповідає стандарту, а вони самі – обов’язковим стандартам Божого дому. Тобто давайте всіляким людям змогу виконувати підхожі обов’язки; не потрібно намагатися змусити рибу жити на суші або свиню літати – достатньо, щоб людина підходила для завдання, могла його добре виконати й була компетентною. Ба більше, певні завдання пов’язано з технічними, професійними аспектами, і деякі люди добре на них знаються, але фактично не працювали в цій сфері та не розуміють відповідних принципів. Якщо такі люди відповідають стандарту щодо підвищення та зрощування в Божому домі, то слід давати їм шанс, підвищувати та зрощувати їх, щоб вони могли навчитися. Так у Божому домі буде ще більше підходящих людей для виконання різних завдань, і не буде такого, що церкві для завдання потрібен виконавець, а підхожої людини немає. Це питання двох аспектів підвищення та зрощування людей, а також їх використання. Погляньмо на пункти восьмий і дев’ятий – ці два пункти стосуються ставлення керівників і працівників до роботи, тобто того, чи можуть вони виконувати свої обов’язки, чи віддані вони та чи здатні добре впоратися з роботою в рамках того, як вони ставляться до Божих вимог і впорядкувань Божого дому, а також коли стикаються з труднощами в роботі. Десятий і одинадцятий пункти пов’язані з принципами поводження з приношеннями та всіляким майном у Божому домі. З одного боку, ці два пункти стосуються особистих якостей і працездатності людей, а з іншого – питань людськості й того, чи віддана людина та чи може вона виконувати свої обов’язки. Далі розгляньмо пункти дванадцятий, тринадцятий і чотирнадцятий – вони стосуються деяких виняткових обставин, які бувають у церкві: наприклад, якщо хтось створює переривання, завади й порушує нормальне життя церкви. Звісно, найсерйозніше – це поява антихристів або інших людей, які підлягають вичищенню чи виключенню. Як розбиратися з такими людьми та за якими принципами – це також робота, що входить у сферу обов’язків керівників і працівників. Уміння вчасно виявляти проблеми, а також оперативно зупиняти людей, помічених за створенням переривань і завад, розбиратися з такими питаннями, вирішувати їх і забезпечувати відсутність завад у церковній роботі й житті – ось питання, яких торкаються ці три пункти. Останній пункт стосується питання особистої безпеки всілякого важливого персоналу, а також питання про те, чи можна гарантувати виконання всілякої важливої роботи. Вона може просуватися тоді, коли персонал у безпеці, але якщо виникають проблеми чи приховані загрози для безпеки персоналу, то постає питання, чи зможе робота тривати далі. Озирнімося та погляньмо, скільки всього основних категорій обов’язків. Перший, другий і третій пункти належать до першої категорії: людське життя-входження. Четвертий і п’ятий належать до другої категорії: різні завдання в рамках церковної роботи й куратори цих завдань. Шостий і сьомий пункти належать до третьої категорії: використання, зрощування та підвищення всякого роду людей. Восьмий і дев’ятий пункти належать до четвертої категорії: упорядкування роботи від Божого дому та труднощі в роботі. Десятий і одинадцятий пункти належать до п’ятої категорії: приношення та майно Божого дому. Дванадцятий, тринадцятий і чотирнадцятий пункти належать до шостої категорії: виняткові обставини, які бувають у церкві. П’ятнадцятий пункт належить до сьомої категорії: важлива церковна робота й безпека персоналу. Усього сім категорій, які охоплюють п’ятнадцять пунктів. Ці сім категорій належать до сфери обов’язків керівників і працівників та входять у їхню роботу. Найбазовіші завдання твоєї роботи як керівника чи працівника – ці сім категорій, і вони становлять сферу вимог Божого дому до керівників і працівників. Якщо ми хочемо оцінити, чи може керівник добре виконувати свою роботу, чи має він працездатність, чи володіє особистими якостями, необхідними для керівництва, і чи відповідає стандарту як керівник, то слід спиратися на ці сім категорій. З’ясувавши це, на основі цих семи основних категорій ми по черзі побесідуємо про кожен прояв і конкретну практику неправдивих керівників, про те, які їхні вчинки за час їхнього керівництва доводять, що вони неправдиві керівники й не ті люди, які відповідають стандарту, а також проаналізуємо все це. Оцінка за цими сімома категоріями дає переконливі докази та відносно справедлива й розумна. Скажіть Мені, що нам слід зробити – побесідувати про ці сім категорій по черзі чи про всі п’ятнадцять пунктів? Як краще? (Побесідувати про всі п’ятнадцять пунктів по черзі.) Так вам більше подобається – що детальніше, то краще, чи не так? Далі ми офіційно почнемо бесідувати на тему різних проявів неправдивих керівників.

Обов’язок перший: вести людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, розуміли їх і входили в реальність Божих слів

У неправдивих керівників немає ні належних особистих якостей, ні здатності до сприймання Божих слів

Хто такий неправдивий керівник? Безумовно, це той, хто не може виконувати справжню роботу, той, хто не займається своїми обов’язками керівника. Він не робить ніякої справжньої чи критичної роботи; він просто дбає про якісь загальні справи та поверхові завдання, про те, що не має нічого спільного із життям-входженням та істиною. Скільки б він таким не займався, його праця не має жодного значення. Саме тому таких керівників характеризують як неправдивих. То як саме розрізнити неправдивого керівника? Почнімо наш аналіз. Передусім необхідно чітко усвідомити, що перший обов’язок керівників і працівників – це вести інших до того, щоб вони їли й пили Божі слова, і бесідувати про істину так, щоб інші її зрозуміли та ввійшли в істину-реальність. Це найважливіший критерій перевірки того, істинним є керівник чи неправдивим. Придивіться, чи може він вести інших до того, щоб вони їли й пили Божі слова та розуміли істину, і чи здатен він використовувати істину для розв’язання проблем. Це єдиний критерій перевірки того, які в керівника чи працівника особисті якості та здатність сприймати Божі слова, а також чи може він привести Божих обранців до входження в істину-реальність. Якщо керівник або працівник здатний до чистого сприймання Божих слів і до розуміння істини, він має виправляти уявлення та фантазії людей про віру в Бога згідно з Божими словами та допомагати людям зрозуміти практичність Божої роботи. Він також має вирішувати реальні труднощі, з якими стикаються Божі обранці, згідно з Божими словами, особливо коли йдеться про помилкові погляди у вірі чи непорозуміння щодо виконання обов’язків. Крім того, такий керівник або працівник мусить застосовувати Божі слова для розв’язання проблем, які проявляються, коли люди стикаються з різними випробуваннями й поневіряннями, і вміти вести Божих обранців до розуміння істини, її практики та входження в реальність Божого слова. Водночас він мусить аналізувати різні розбещені характери людей на основі розбещених станів, відкритих у Божих словах, щоб Божі обранці побачили, які з них стосуються них самих, прийшли до самопізнання, зненавиділи сатану й повстали проти нього, і тим самим давати Божим обранцям можливість бути непохитними у своєму свідченні, перемогти сатану та прославити Бога серед усіляких випробувань. Це та робота, яку повинні виконувати керівники та працівники. Це найголовніша, найважливіша та найсуттєвіша робота церкви. Якщо люди, які служать керівниками, здатні сприймати Божі слова та мають особисті якості, необхідні для розуміння істини, то вони зможуть не тільки зрозуміти Божі слова й увійти в їхню реальність, а й наставляти людей, вести їх до розуміння Божих слів і входження в їхню реальність і допомагати тим, кого ведуть. Але особисті якості, необхідні для сприймання Божих слів і розуміння істини, – це якраз те, чого бракує неправдивим керівникам. Вони не розуміють слів Бога, не знають, які розбещені характери, викриті в Його словах, люди виявляють у різних обставинах, які стани породжують опір Богу, нарікання на Нього, зраду Бога тощо. Неправдиві керівники не здатні розмірковувати над собою та пов’язувати із собою Божі слова – вони розуміють лише трохи доктрини та кілька приписів із буквального значення Божих слів. Бесідуючи з іншими, вони просто цитують деякі Його слова, а потім пояснюють їхнє буквальне значення. І вони думають, що так вони бесідують про істину та виконують справжню роботу. Якщо хтось так само вміє читати й цитувати Божі слова, вони вважають його людиною, що любить і розуміє істину. Неправдивий керівник розуміє лише буквальне значення Божих слів; він докорінно не розуміє істини Божих слів і тому не здатен говорити про їхнє досвідне знання. Неправдиві керівники не здатні сприймати Божі слова; вони можуть розуміти лише їхній поверховий зміст, але вважають, що це і є сприйняття Його слів і розуміння істини. У повсякденному житті вони завжди тлумачать Божі слова буквально, щоб радити й допомагати іншим, і вважають, що це і є робота, а вони ведуть людей до того, щоб ті їли й пили слова Божі та входили в їхню реальність. А фактично неправдиві керівники хоч і часто так бесідують з іншими про Божі слова, але при цьому не здатні розв’язати ні найменшої реальної проблеми, і Божі обранці залишаються нездатними практикувати Його слова та переживати їх на власному досвіді. Скільки б вони не ходили на зібрання, скільки б не їли й не пили Божих слів, вони все одно не розуміють істини, не мають життя-входження, і ніхто з них не може розповісти про власне досвідне знання. Навіть якщо в церкві є злі люди й маловіри, які заважають, ніхто не в змозі їх розрізнити. Коли неправдивий керівник бачить маловіра чи злу людину, що заважає, він не вдається до розрізнення, а звертається до людини з любов’ю та напучуванням, просить інших бути терпимими й терплячими до неї, потураючи такій людині, поки та й надалі заважає в церкві. Через це праця над кожним завданням у рамках церковної роботи виявляється досить безплідною. Це наслідок нездатності неправдивого керівника виконувати справжню роботу. Неправдиві керівники не можуть розв’язувати проблеми за допомогою істини, і це вже показує, що вони не мають істини-реальності. Висловлюючись, вони просто виголошують слова й доктрини, і все, що вони кажуть іншим практикувати, – це доктрини і приписи. Наприклад, коли в когось з’являється непорозуміння щодо Бога, неправдиві керівники кажуть йому: «У Божих словах уже все це пояснено: що б Бог не робив, для людей це спасіння, це любов. Подивися, наскільки Його слова ясні та прямі. Як ти можеш досі неправильно Його розуміти?». Ось такі вказівки людям дають неправдиві керівники. Вони виголошують слова й доктрини, щоб напучувати людей, сковувати їх і змушувати дотримуватися приписів. Це нітрохи не ефективно та не може розв’язати жодних проблем. Неправдиві керівники можуть лише промовляти слова й доктрини, щоб наставляти людей, і тому ці люди думають, ніби здатність промовляти доктрини означає, що вони ввійшли в істини-реальності. Але при зіткненні з труднощами вони не знають, як практикувати, і не мають шляху, а всі зрозумілі їм слова й доктрини залишаються на узбіччі. Про що це свідчить? Про те, що розуміти доктрини – це нітрохи не корисно й не цінно. Єдине, що розуміють неправдиві керівники, – це доктрина. Вони не можуть бесідувати про істину, щоб розв’язувати проблеми; за їхніми діями не стоять принципи, і в житті такі люди просто слідують якимось приписам, які вважають правильними. Вони не володіють істинами-реальностями. Ось чому, коли неправдивий керівник веде людей їсти й пити Божі слова, це не дає реального ефекту. Він здатен лише дати людям зрозуміти буквальне значення Божих слів, але не може допомогти їм просвітитися від Божих слів або зрозуміти, які розбещені характери їм притаманні. Неправдиві керівники не розуміють, які стани бувають у людей, який характер-сутність люди виявляють перед лицем тієї чи іншої ситуації, які Божі слова слід використовувати для виправлення цих помилкових станів і розбещених характерів, що про них сказано в Божих словах, якими є вимоги і принципи Божих слів та які істини в них містяться. Неправдиві керівники не розуміють нічого із цих істин-реальностей. Вони лише радять людям так: «Їжте й пийте більше Божих слів. У них істина. Коли ви прочитаєте більше Його слів, то зрозумієте. Якщо ти не розумієш деякі з них, то просто побільше молися, шукай і роздумуй над ними». Ось так вони радять людям, і в такий спосіб вони не здатні розв’язувати проблеми. Хто б не зіткнувся з проблемою та не прийшов до них шукати, вони кажуть цій людині те саме. Після цього вона все одно не знає себе та не розуміє істини. Вона не зможе розв’язати власну реальну проблему, не зрозуміє, як їй практикувати Божі слова, а просто дотримуватиметься буквального значення Божих слів і слідуватиме приписам. Якщо ж брати істини-принципи практики Божих слів або те, у які реальності слід увійти, то цього людина все одно не розумітиме. Ось до чого приводить робота неправдивих керівників: вона не дає жодного реального результату.

Бог вимагає від людей одягатися невибагливо та скромно, з пристойністю святих. «Невибагливо та скромно, з пристойністю святих» – тут усього шість слів, але чи розумієте ви, що вони означають? (Усі ми знаємо, що доктринально Бог вимагає від людей одягатися невибагливо та скромно, з пристойністю святих, але коли ми самі вдягаємося, то не знаємо, як оцінити, що невибагливо та що скромно.) Це зачіпає проблему того, розумієте ви істину чи ні. Якщо ви не можете це оцінити, це свідчить, що ви не розумієте слів Божих. Отже, що означає розуміти Божі слова? Це означає розуміти критерії невибагливості та скромності, про які говорить Бог, або, якщо конкретніше, кольору та фасону одягу. Які кольори й фасони невибагливі та скромні? Люди, здатні сприймати істину, знають, що невибагливе та скромне, а що чудернацьке. Деякий одяг хоча й невибагливий і скромний, але старомодний. Бог не любить старомодного та не просить людей ні наслідувати давні стилі, ні ставати лицемірними фарисеями. Під «невибагливо та скромно» Бог має на увазі, що треба мати нормальну людську подобу, виглядати благородно, елегантно та стильно. Бог не вимагає, щоб люди носили чудернацький одяг чи одягалися в лахміття, як жебраки, але Він просить від людей одягатися невибагливо та скромно, з пристойністю святих. У нормальних людей сприйняття саме таке. Але один неправдивий керівник, почувши це, весь пройнявся ентузіазмом і сказав: «Божі слова окреслюють для нас рамки того, як одягатися. “Невибагливо та скромно, з пристойністю святих” – якщо ми дотримуватимемося цих шести слів, то прославимо Бога, не осоромимо Його та будемо шанованими людьми серед невіруючих. Отже, як це – невибагливо та скромно? Це значить, що ти мусиш говорити й чинити, маючи людську подобу, і бути пристойним, як святі. Говорячи про святих, ми зазвичай маємо на увазі древніх святих. Якщо ми хочемо бути пристойними, як святі, то мусимо наслідувати стиль древніх святих, але якщо ходити в старовинному одязі, то люди подумають, що ти божевільний. Це не відповідає принципу вшанування Бога, але треба пошукати: десь мають бути якісь свідчення про те, як святі вдягалися не так давно. Кілька десятиліть тому в суспільстві було краще. Люди були простішими, вдягалися консервативніше та порядніше. Якби ви вдягалися відповідно до цього стандарту, то були б невибагливими, скромними та пристойними, як святі. Ось це і є шлях практики». Дізнавшись, що в 70-х і 80-х роках XX століття люди носили білі сорочки та сині штани, цей керівник сказав братам і сестрам: «Я побачив світло в Божих словах. Люди в 70-х і 80-х роках одягалися досить порядно та просто. Не можна сказати, що вони були гідними, але такий одяг начебто більше відповідає вимогам Божого слова, тому й ми вдягатимемося відповідно до цього стандарту». Керівник перший так одягнувся, і всі вирішили, що він виглядає добре, досить скромно та просто. Керівник сказав: «Бог звелів не носити чудернацького одягу. Передусім сорочку треба застібати аж до шиї, і всі ґудзики на манжетах теж необхідно застібати. Не можна відкривати зап’ястя, сорочка має бути заправлена, і все мусить бути щільно прикрито: не можна оголювати ні груди, ні спину. Подивіться, як це невибагливо та скромно! Це ж невибагливо, скромно та відповідає пристойності святих, як того вимагає Бог, чи не так?» Керівник особливо тішився вбранням, яке на ньому було в цей момент, і водночас вимагав від інших: «Ваш одяг надто сучасний, надто модний. Він ганьбить Бога та не подобається Йому. Ну ж бо, усі швидше вдягніться як я, виглядайте так само, як я!». Люди, що не вміли розрізняти, зробили як він: знайшли й одягнули так зване невибагливе та скромне вбрання, яке відповідало пристойності святих, і більшість людей навіть подумала, що воно добре. Але деякі в душі погидували цими старомодними речами й відчули, що так чинити недоречно, а це розуміння Божих слів викривлене. Ці люди не могли чітко сказати, правильно чи неправильно було послухати керівника, і не наважувалися зробити висновки, але вони все одно виступали за те, що не варто сліпо слідувати за натовпом. Вони вирішили, що сказане керівником було не зовсім правильним, і не зробили так, як він говорив. Лише ті невігласи, ті люди, позбавлені здатності сприймати Божі слова, самі їх не почитали, погодилися з усім, що говорив неправдивий керівник, і зробили все, що сказано, так, як сказано. Вони пішли за неправдивим керівником і стали наслідувати його, одягаючись як він, коли виходили з дому. Щоразу, коли вони йшли на вулицю, у натовп, вони вельми раділи, думаючи: «Ми віримо у Всемогутнього Бога, і моє вбрання вельми пристойне, як у святих. Що це на вас? Яке ваше вбрання кричуще, яке сучасне, яке нечестиве! Подивіться на нас – от у нас усе прикрито!». Вони думали, що вони пречудові. Неправдивий керівник не тільки не зрозумів, що це неправильне тлумачення Божих слів, а й справді думав, що практикує Божі слова та входить у їхню реальність. Ось так і роблять неправдиві керівники. Навіть коли йдеться про найпростіші, найзрозуміліші Божі вимоги до людей, неправдиві керівники не можуть по-справжньому збагнути смисл Божих слів, їхні обов’язкові стандарти та принципи. Хіба в такому разі вони можуть зрозуміти, що Бог говорить про розбещений характер людства чи про всілякі людські стани? Хіба вони можуть точно знати, у чому тут полягає істина? Звісно, що ні.

Неправдиві керівники не здатні сприймати Божі слова; вони лише з буквального значення Божих слів знають, що сказав Бог, але не розуміють, які істини виражають Божі слова, чого Бог вимагає від людей і які істини-принципи люди мають розуміти. Тому, коли вони бесідують про Божі слова, то витлумачують їх лише буквально й дають людям якісь приписи, якісь правила, яких слід дотримуватися, і ними доводять, що вони теж розуміють Божі слова та виконали роботу. Деякі неправдиві керівники навіть думають, що Божі слова вже ясні, просто люди завжди не спромагаються їсти й пити їх або не докладають зусиль. Бачачи, що в кожного в руках книги Божих слів, вони вважають, що вести людей їсти й пити Божі слова – це зайве. Тому, коли вони виявляють проблеми під час зібрань або виконання обов’язків, то лише надсилають людям вибрані уривки з Божих слів, кажучи їм щось на кшталт: «Почитай цей уривок із Божих слів»; «Почитай той уривок із Божих слів» або «Божі слова говорять про цей аспект ось це, а про той – ось те». Вони лише надсилають людям вибрані уривки з Божих слів, переконливо заохочуючи їх читати Божі слова та вважаючи, що саме так і треба вести людей їсти й пити Божі слова і що так вони виконують обов’язок керівника. Побачивши ці слова, люди кажуть: «Я теж читав ці Божі слова; хіба не зайве, що ти збираєш їх для мене?». Однак неправдиві керівники думають: «Якщо я їх тобі не надішлю, ти не зможеш знайти, у якому вони розділі чи на якій сторінці. Ти навіть не знаєш, у якому контексті Бог промовив ці слова. Як керівник, я мушу взяти на себе цей обов’язок – надсилати тобі Божі слова будь-коли та будь-де». Проявляючи любов, деякі неправдиві керівники навіть надсилають комусь десять-двадцять уривків із Божих слів за день, щоб продемонструвати свою відданість роботі та рішучість вести людей у реальність Божих слів. Ці Божі слова надіслані людям, але чи розв’язані їхні проблеми? Чи виконують такі керівники роль, яку має відігравати керівник? Часто вони не виконують цієї ролі, бо якби люди могли зрозуміти ці слова самостійно, їм не потрібен був би керівник. Уривки з Божих слів, які надсилають неправдиві керівники, насправді добре відомі тим, хто часто читає Божі слова, але чого людям бракує? Які в них труднощі та проблеми? А річ у тім, що, коли йдеться про питання, пов’язані із цими істинами, коли люди стикаються з труднощами, вони не можуть розпізнати сутність цих проблем, не знають, із чого почати їх розв’язувати, і не знають, як увійти в ці істини, – і неправдиві керівники теж цього не знають. Тож чи виконали вони свій обов’язок у цьому питанні? Чи кваліфіковані вони для керівної роботи? Очевидно, що вони не виконали цього обов’язку. Наприклад, коли люди читають у Божих словах про те, як бути чесною людиною, неправдивий керівник, який не знає, як їсти й пити Божі слова й не має особистих якостей, необхідних для сприймання й розуміння істини, скаже: «Божі вимоги не високі. Бог просить нас бути чесними людьми, а бути чесним означає говорити правдиво. Хіба в Божих словах не сказано: ‘Ваше ж слово хай буде: “так, так”, “ні, ні”’ (Матвія 5:37)? Які ж ясні Божі слова! Просто кажи те, що думаєш у серці; як же це просто! Чому ти не можеш цього зробити? Боже слово – це істина, ми мусимо його практикувати. Не практикувати означає бунтувати, а хіба Бог спасає тих, хто бунтує проти Нього? Не спасає». Почувши це, люди відповідають: «Усе, що ти кажеш, правильно, але ми однаково не знаємо, як бути чесними людьми, бо часто брехня буває мимовільною або людина вдається до неї, коли не має іншого вибору, і за цим стоїть якась причина. Як це вирішити?». Що скаже неправдивий керівник? «Хіба це важко владнати? Хіба Божі слова цього не прояснили? Бути чесною людиною – це всього лише як бути дитиною; як же це просто! Скільки б років тобі не було, хіба ти не можеш бути, як дитина? Просто подивися, як поводяться діти». Слухач тоді розмірковує: «Основна поведінка дитини – це наївність і жвавість, стрибки, незрілість і нерозуміння багатьох речей. Оскільки керівник так сказав, то я так і зроблю». Наступного дня ця людина у віці тридцяти чи сорока років заплела волосся у дві маленькі косички, начепила на голову рожеву пов’язку й шпильки, вдягла рожеву сорочку, взуття й шкарпетки, повністю вбравшись у рожеве. Побачивши це, керівник каже: «Правильно! Більше ходіть підстрибом, як дитина. Говоріть більш невинно, як дитина, з очима, вільними від нечестя, і з посмішкою на обличчі – хіба це не повернення до дитячої манери? Це і є поведінка чесної людини!». Керівник дуже задоволений, тоді як інші бачать у цьому дурну, ненормальну поведінку. Цей неправдивий керівник не тільки не розв’язав проблему, а й зовсім не знав, як шукати істини-принципи, і вів людей шляхом абсурду. Неправдивий керівник не знає, як правильно й чисто сприйняти навіть найпростішу істину про те, як бути чесною людиною, і вдається до сліпого застосування приписів, сприймаючи її настільки перекручено, що це викликає огиду в тих, хто це чує. Ось що роблять неправдиві керівники.

Неправдиві керівники сприймають Божі слова всілякими способами, вигадуючи різні дивні й ексцентричні погляди. Вони також розмахують прапором практики та слідування Божим словам, вимагаючи від інших приймати їхнє сприйняття та дотримуватися його. Коротко кажучи, люди, подібні до цих неправдивих керівників, часто мають поверхове й перекручене сприйняття Божих слів. Визначаючи це духовним терміном, ми б сказали, що їм «бракує духовного розуміння». Їхнє сприйняття Божих слів не тільки перекручене, вони також часто вимагають, щоб інші слідували цим перекрученим доктринам і приписам так само, як це роблять вони. Водночас вони використовують своє перекручене сприйняття, щоб засуджувати тих, у кого чисте сприйняття істини. Ці неправдиві керівники, яким бракує духовного розуміння, не спостерігають проникливо й не аналізують Божі слова, як це роблять антихристи. Зовні здається, ніби вони підходять до Божих слів із рабським ставленням поїдання, пиття й сприйняття. Однак через свої низькі особисті якості та нездатність сприймати Божі слова вони ставляться до Божих слів так, ніби це підручник, вважаючи, що Божі слова слідують логіці «один плюс один дорівнює два, два плюс два дорівнює чотири». Вони не знають, що Божі слова – це істина, і щоб увійти в реальність Божих слів, потрібно розуміти, на що вказують істини, промовлені в Божих словах, і яких різних станів і змісту ці істини стосуються. Коли інші сприймають Божі слова дуже конкретно й практично, вони вважають це поверховим і не вартим уваги, кажучи: «Я все це розумію, я все знаю. Те, про що ти говориш, уже чітко пояснено в Божих словах, навіщо тобі це говорити?». Насправді вони не усвідомлюють, що те, що обговорюють інші, стосується конкретного змісту, пов’язаного з істинами в Божих словах. Оскільки цим неправдивим керівникам бракує духовного розуміння й вони не здатні сприймати Божі слова, вони думають, що всі істини більш-менш однакові, без особливих відмінностей між питаннями, яких вони торкаються; вони вважають, що, незважаючи на нескінченні розмови про ці речі, по суті, це все одне й те саме питання. Така віра вказує на серйозну проблему, і вона прирікає таких людей на те, що вони ніколи не зрозуміють істини.

Неправдиві керівники не можуть вести людей в істину-реальність

Зараз є люди з добрими особистими якостями й здатністю до сприймання, які вже здобули певний досвід і досягли входження в базові Божі слова та володіють певною істиною-реальністю, але їм потрібне більш конкретне наставництво та керівництво, щоб їхнє входження було більш витонченим і детальним. Лише неправдиві керівники не спромагаються зрозуміти, на що вказують конкретні деталі істини або чому про них говорять саме так, думаючи, що це непотрібне ускладнення або гра слів. Вони не розуміють і не знають, як сприймати або переживати різні аспекти, пов’язані з істиною. Тому, ставши керівниками, вони можуть лише вести людей їсти й пити Божі слова, про які бесідують зазвичай, потім говорити про якісь доктрини та узагальнювати якісь методи практики, що полягають у дотриманні приписів, а те, що люди від них отримують, – це лише якісь поверхові духовні терміни й загальновживані слова й доктрини, приписи й гасла. Для нововіруючих проповідей неправдивих керівників може ледве вистачити на рік чи два, але через рік чи два ті, хто почав розуміти деякі істини, починають розрізняти набір тверджень і підходів неправдивих керівників. Що ж до тих, кому докорінно бракує здатності до сприймання, то, як би неправдиві керівники не проповідували, вони нічого не відчувають, не мають усвідомлення й не спромагаються зрозуміти, що ці керівники проповідують лише слова та доктрини й те, що вони розуміють, – це лише якісь порожні теорії, гасла й приписи, які зовсім не є істиною. Виходячи із цих проявів, чи можуть неправдиві керівники виконати обов’язок «вести людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, розуміли їх і входили в реальність Божих слів»? Чи можуть вони виконати цю роль? Чи можуть вони виконати свої обов’язки? (Ні.) Чому не можуть? У чому ключова проблема? (Таким людям бракує духовного розуміння, і вони не можуть сприймати істину.) Їм бракує духовного розуміння, і вони не можуть сприймати істину, але однаково хочуть вести інших – це абсолютно неможливо! Очікувати, що неправдиві керівники поведуть людей до розуміння Божих слів і входження в реальність Божих слів, – це ніби носити воду решетом: нічого не вийде! Візьмемо для прикладу те, як бути чесною людиною: Божі слова із цього приводу досить прості, це лише кілька речень, нічого складного. Кожен, хто хоч трохи освічений, знає, що означають ці слова. Але щоб довести, що вони здатні до цієї роботи й можуть вести людей, неправдиві керівники розлого пояснюють на основі Божих слів так: «У чому значення Божої вимоги, щоб люди були чесними? У тому, що бути чесною людиною – це те, що любить Бог. Невіруючі нечесні, вони не говорять правди, а те, що вони кажуть, – це все брехня й оманливі слова; увесь світ – це велика держава брехні. Тому перше, чого Бог вимагає, прийшовши сьогодні, – це щоб люди були чесними. Якщо ти нечесна людина, Бог не любитиме тебе; якщо ти нечесна людина, ти не можеш бути спасенним і ввійти в царство; якщо ти нечесна людина, ти не можеш практикувати істину, і ти, безперечно, лукава людина; якщо ти нечесна людина, ти не відповідаєш стандарту як створена істота». То ви тепер розумієте, як бути чесною людиною? (Ні.) Після всього цього однаково незрозуміло. Почувши це, нововіруючі відчувають, що ці слова чудові, це щось, чого вони не чули за двадцять чи тридцять років у релігії. Дехто навіть каже: «Це сильні слова, кожне речення заслуговує на “Амінь”. Ця проповідь справді хороша, це дійсно проповідь періоду Царства!». Неправдиві керівники продовжують: «Бог просить нас бути чесними людьми, тож чи є ми чесними людьми?». Дехто розмірковує над цим: «Оскільки Бог просить нас бути чесними людьми, це означає, що ми ще не є чесними людьми». Дехто мовчить, думаючи: «Я вважаю себе досить простодушним. Я ніколи не б’юся з іншими, а ведучи справи, не наважуюся нікого обманювати. Іноді, якщо я отримую невелику вигоду, то навіть не можу спати вночі. Чи я чесна людина? Я думаю, що я простодушна людина, а хіба це не те саме, що бути чесною людиною?». Інші кажуть: «Я від природи не вмію брехати. Моє обличчя червоніє, коли я кажу щось неправдиве, тож я, мабуть, чесна людина, так?». Тоді неправдиві керівники додають: «Незалежно від того, чи є ти чесною людиною, оскільки Боже слово просить нас бути чесними, то тобі конче необхідно бути чесною людиною. Якщо ти дієш згідно з Божими словами, ти – чесна людина. Тоді ти звільняєшся від лукавства, від кайданів темного впливу сатани. Щойно ти стаєш чесною людиною, ти входиш в істину-реальність, можеш виконувати свої обов’язки й коритися Богові». То тепер ви розумієте, як бути чесною людиною? (Ні.) Проте дехто в захваті: «Це потужні слова. Амінь! Кожне речення правильне. Ніщо з цього не взято безпосередньо з Божих слів, але все сприйнято з Божих слів. Це сприйняття фантастичне! Чому я не можу це так сприймати? Здається, цей керівник таки гідний свого звання, він і справді створений для керівництва!». Почувши таке, люди з особистими якостями й проникливістю розмірковують: «Ти так і не пояснив, що таке чесна людина. Як саме бути чесною людиною?». Неправдиві керівники продовжують: «Бути чесною людиною означає не брехати. Наприклад, якщо раніше ти чинив перелюб, то помолися Богові й зізнайся, скільки разів ти це робив і з ким. Якщо ти відчуваєш, що не можеш бачити чи торкатися Бога, то мусиш зізнатися керівникові й усе пояснити. Відверте зізнання – це найосновніша вимога до чесної людини. Крім того, йдеться про те, щоб говорити від серця, не домішуючи ні до чого брехні. Як ви думаєте про щось, які у вас наміри, яку розбещеність ви виявляєте, кого ви ненавидите чи проклинали в серці, кому ви хочете нашкодити чи проти кого плетете інтриги – слід в усьому зізнатися цим людям. Якщо ви так робите, то стаєте відкритими й відвертими, живучи у світлі. Ось що означає бути чесною людиною. Чесна людина мусить зректися свого “я”; вона має бути здатною виставляти напоказ і аналізувати найлихіші та найтемніші частини свого серця». Чи тепер, почувши це, ви розумієте, як бути чесною людиною? (Однаково ні.) Навіть після того, як людина це вислухала, вона розуміє лише доктрини, а не конкретну практику. Маючи таке сприйняття Божих слів, у такий спосіб неправдиві керівники ведуть людей їсти й пити Божі слова, і бесідують в такий же спосіб, думаючи, що вони найкраще розуміють Божі слова, мають здатність сприймати Божі слова й можуть вести людей у реальність Божих слів. Насправді те, що вони осягають і про що бесідують, – це все лише доктрини й гасла. Вони анітрохи не допомагають тим, хто хоче шукати істину-реальність і розуміти істини-принципи. Проте неправдиві керівники все одно вважають, що володіють великою здатністю до сприймання, мають унікальну прозорливість щодо Божих слів і перевершують звичайних людей. Вони ходять і проповідують ці доктрини та гасла, навіть залучаються до порівняння з іншими, часто вживаючи ці доктрини й гасла для пустопорожніх суперечок і навіть нерідко використовуючи їх, щоб повчати, обтинати, судити й засуджувати людей. Вони думають, що в такий спосіб виконують роботу, вносять Божі слова в реальне життя й застосовують Божі слова. Хіба це не клопітка справа? Неправдиві керівники не можуть зрозуміти Божих слів, вони не можуть вести людей у реальність Божих слів. Прочитавши Божі слова, вони не здатні ні на що більше, окрім як бесідувати про якісь слова й доктрини, але при цьому ще й ходять, проповідуючи та вихваляючись ними. Насправді ж вони не розуміють жодної істини в Божих словах. Наприклад, вони не розуміють деяких схожих духовних термінів чи подібних висловів, не знають відмінностей між ними чи як пристосувати їх до реальних ситуацій. Окрім дотримання приписів і виголошення слів і доктрин, їм бракує справжнього розуміння Божих слів, і вони по-справжньому їх не практикують. Тому очевидно, що неправдиві керівники самі не розуміють істини й не здатні вести людей до розуміння Божих слів і входження в істину-реальність. Ми проілюстрували це на прикладі того, як бути чесною людиною. Не знаючи, як сприйняти істину про те, як бути чесною людиною, неправдиві керівники вдаються до виголошення слів і доктрин та проповідування гасел, вводячи в оману тих дурнів і безтолкових людей, яким бракує духовного розуміння, і залишаючи їх дезорієнтованими. Прослухавши ці слова й доктрини, вони особливо ідолізують неправдивих керівників, а закінчується це тим, що після декількох років слідування за ними вони так і не розуміють навіть найосновніших істин, оскільки не досягли жодного входження в них. На цьому ми завершимо нашу бесіду щодо цього пункту.

Обов’язок другий: бути обізнаним зі станами кожного типу людей і вирішувати різні труднощі, пов’язані із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті (частина перша)

Неправдиві керівники не можуть розпізнати стани кожного типу людей

Другий обов’язок керівників і працівників – бути обізнаним зі станами кожного типу людей і вирішувати різні труднощі, пов’язані із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті. Як неправдиві керівники виконують цю роботу? Чи придатні вони для цього завдання? Розберімо цей пункт. Бути обізнаним зі станами кожного типу людей – на якій основі цього досягають? Цього досягають на основі розуміння Божих слів, які викривають розбещені характери та сутності різних людей. Щоб осягнути стани різних людей, потрібно спочатку зрозуміти Божі слова, які викривають різні стани, розбещені характери та розбещені сутності людей, і вміти зіставляти їх із собою. Тип характерів, викритих Богом, вказує на те, якому типу людей вони належать, яка в них людськість; які в них прояви та виявлення і яким є їхнє ставлення до Бога, Божих слів і свого обов’язку; потрібно зіставляти ці стани з Божими словами, і в такий спосіб людина здатна осягнути стани різних людей. Тому, щоб бути обізнаним зі станами різних людей, насамперед потрібно розуміти Божі слова й мати здатність їх сприймати. Неправдиві керівники не мають здатності сприймати Божі слова, тож чи можуть вони зрозуміти складні істини про різні типи людей, викриті Божими словами, а також різні викриті стани й розбещені сутності? (Ні.) Вони не розуміють, не знають взаємозв’язків, що тут задіяні, і не знають задіяних істин. Оскільки вони не володіють здатністю сприймати Божі слова, осягнення станів різних людей – ця дуже вирішальна й важлива справа – є для неправдивих керівників дуже клопітким і важким завданням.

Як неправдиві керівники осягають стани різних людей? Вони думають: «Ця людина сповнена ентузіазму, та – дріб’язкова, ця любить вишукано одягатися, а в тієї мало віри…». Вони дивляться лише на ці поверхові явища, але яке в людини насправді ставлення до Божих слів та істини і яка її справжня природа-сутність – цього вони не знають. Наприклад, хтось має щиру віру й енергійно виконує свій обов’язок, але його сімейні труднощі й клопоти впливають на результати виконання обов’язків; побачивши це, неправдиві керівники неправомірно навісять на нього ярлик, кажучи: «Ця людина – маловір. Вона не може відірватися від своєї сім’ї. Вона завжди думає про своїх дітей. У неї вдома є заощадження, але вона їх не жертвує. Тож ця людина дуже клопітка, і в майбутньому її не можна використовувати для важливих завдань». Насправді проблема цієї людини несерйозна; просто через те, що вона вірить у Бога недовго й має поверхове розуміння істини, вона не може багато чого розпізнати. Вона не знає, як ставитися до своєї сім’ї та дітей або як поводитися зі своїм майном. Вона все ще перебуває в періоді молитви та пошуку й ще не знайшла точних принципів і методів практики. Вона має рішучість практикувати істину, але, зіткнувшись із сімейними клопотами й труднощами, вона тимчасово трохи слабка й не дуже активна у виконанні свого обов’язку. Однак вона може сумлінно виконувати роботу, доручену їй церквою, – а це те, на що більшість людей не здатна. Судячи з її особистих якостей, людяності та ставлення до істини, вона – хороша людина. Але неправдиві керівники так не вважають, бо вони не розуміють Божих слів і не знають, як використовувати Божі слова як стандарт для вимірювання того, яка в когось природа-сутність, або чи є стан, у якому перебуває людина, наслідком її природи-сутності, чи тимчасовою слабкістю, чи проблемою духовного стану; вони не можуть цього виміряти. Труднощі, з якими стикається цей тип людей, – це ті, що трапляються в реальному житті й пов’язані з життям-входженням. Чи можуть неправдиві керівники впоратися з такими проблемами? Чи можуть вони вирішити труднощі цих людей? (Ні.) Оскільки неправдиві керівники не можуть точно осягнути стани різних людей і не можуть точно розрізнити добре й погане в природі-сутності різних людей, вони також не можуть точно вирішити труднощі й проблеми різних людей. Навпаки, вони вважають ключовими об’єктами для зрощування тих, хто, покладаючись виключно на ентузіазм, може метушитися, повністю присвячувати себе, терпіти труднощі й платити ціну, але має погані особисті якості й не має здатності до сприймання, і коли ці люди стикаються з труднощами, вони бесідують із ними, щоб вирішити їх. Але як неправдиві керівники вирішують і розбираються з тими, хто справді має особисті якості й добру людськість, коли ті стикаються з труднощами й трохи слабкі? Коли ці люди стикаються з труднощами й насправді просто трохи слабкі, їх слід підтримати й допомогти їм відповідно до ситуації; слід бесідувати з ними про Божі наміри – їх не можна одним махом списувати, а тим більше вішати на них ярлики. Але як неправдиві керівники вирішують труднощі таких людей? Вони кажуть: «Божа робота вже досягла такої стадії, а ти все ще чіпляєшся за свого чоловіка, за своїх дітей; ти навіть віддаєш своїх дітей до університету, щоб вони гналися за своїми перспективами. Оскільки лиха стають дедалі сильнішими, чи є ще якісь перспективи в цьому світі? Ти навіть про власне життя не можеш подбати, як ти можеш дбати про ті речі? Божа робота майже завершена, який напружений час! Якщо ти не присвячуєш себе повністю, чи можеш ти ще називатися створеною істотою? Чи ти взагалі ще людина?». Хіба в цьому насправді полягають труднощі цих людей? (Ні.) Причина, чому ці люди трохи слабкі, коли стикаються з труднощами, полягає лише в їхньому малому духовному стані, а не в тому, що вони не люблять істину чи не бажають виконувати свій обов’язок. Тому те, що кажуть неправдиві керівники, не відповідає їхньому стану; це очевидний випадок неправомірного навішування ярликів, невміння осягнути суть чи ключовий аспект їхнього стану, невміння осягнути, про що вони насправді думають, які вони люди і як їх слід скеровувати та допомагати їм вирішити їхні труднощі. Неправдиві керівники не знають, як розв’язувати ці проблеми. Тож як слід вирішувати такі питання, коли вони виникають? Ти можеш сказати: «Проблема, з якою ти стикаєшся, – це проблема, з якою стикається багато людей. Ті, хто може по-справжньому залишити свої сім’ї та від усього серця присвятити себе Богові, діють не імпульсивно, а довго готувалися. З одного боку, вони зрозуміли достатньо істини й щиро мають рішучість звільнитися від своєї сім’ї, від усього серця присвятити себе в Божому домі, і вони можуть гарантувати, що не пошкодують про це пізніше, – вони все це продумали. Ба більше, протягом цього періоду вони також моляться Богові про підготовку й про те, щоб Він проклав їм шлях уперед, водночас продовжуючи споряджатися істиною, дозволяючи собі зрозуміти більше істин і мати більше віри, щоб відкласти все й від усього серця присвятити себе Богові. Це вимагає часу, молитви і, звичайно, Божого проводу та влаштувань. Якщо в тебе є ця рішучість, не тривожся. Молися Богові й спокійно чекай, і Бог усе для тебе влаштує. Якщо твої молитви та твоя рішучість відповідають Божим намірам і отримують Боже схвалення, якщо ти готовий і коритимешся, що б Бог не робив, і не відчуватимеш жалю, то Бог неодмінно відкриє для тебе шлях. Протягом цього періоду те, що люди повинні робити, – це готуватися й чекати; єдине, що вони можуть робити, – це споряджатися істиною, розуміти Божі наміри та дозволяти своєму духовному стану поступово зростати. Якщо ти можеш вибрати покору Божому володарюванню та влаштуванням без жодних скарг, коли Бог організовує різні середовища, це означає мати духовний стан – що б Бог не робив і як би Він не влаштовував, ти зможеш коритися». Що ви думаєте про такий вид наставництва? (Він добрий.) З одного боку, ти виконуєш свій обов’язок, допомагаючи людям зрозуміти Божі наміри; водночас ти не змушуєш їх робити те, що понад їхні сили, а ставишся до них відповідно до їхньої фактичної ситуації. Хіба це не розв’язання проблем за допомогою Божих слів? Хіба це не вирішення труднощів, з якими люди стикаються в реальному житті, на основі їхнього стану? (Так.)

Деякі люди, виконуючи свій обов’язок, завжди недбалі й анітрохи не відповідальні, завжди тримаються зверхньо, бундючні, самовдоволені й нездатні ні з ким співпрацювати, і вони завдають збитків роботі церкви, не відчуваючи ані найменшого докору сумління. Побачивши таку ситуацію, неправдивий керівник береться розібратися й розв’язати проблему, кажучи: «Ця людина відіграє дуже важливу роль у цій роботі. Здається, немає нікого достатньо підхожого, хто б міг її замінити, тому нам треба побесідувати з нею, щоб вирішити її труднощі». Під час бесіди неправдивий керівник виявляє, що ця людина взагалі не хоче виконувати свій обов’язок. Вона хоче прагнути до світського, заробляти гроші на кар’єрі та жити хорошим життям, і вона вважає, що змушувати її до виконання обов’язку – це вимагати від неї занадто багато. Вона відчуває, що виконання обов’язку в Божому домі означає щоденну зайнятість, що не тільки руйнує її особисте сімейне життя, а й унеможливлює підтримку стосунків із членами сім’ї, і що, якщо вона порушить принципи під час виконання обов’язку, їй доведеться терпіти обтинання. Вона вважає таке життя занадто гірким і не хоче так жити. Проблема очевидна: її поведінка вказує на те, що вона маловір. Але як неправдивий керівник із цим розбирається? Неправдивий керівник думає: «Ця людина талановита серед невіруючих; нелегко знайти когось подібного. У її стані виникла проблема; мені треба швидко відкласти свою поточну найтерміновішу роботу, щоб побесідувати з нею, допомогти їй це розв’язати. Як це розв’язати? Божі слова наймогутніші; спершу я прочитаю їй кілька уривків Божих слів, щоб розібратися з її небажанням виконувати обов’язок». Неправдивий керівник каже їй: «Тепер, коли прийшли лиха, люди більше не можуть жити хорошим життям. Ти все ще хочеш заробляти гроші на кар’єрі та жити простим сімейним життям, але незабаром увесь світ буде в хаосі, і простих сімей більше не буде. Невже ти не бачиш суть цього? Тобі треба більше молитися Богу. Молитва до Бога дасть тобі віру. Тобі також треба їсти й пити більше Божих слів. Після того як ти кілька разів поїси й поп’єш Божих слів, твоя проблема розв’яжеться». Тоді він знаходить п’ять чи десять уривків Божих слів, щоб прочитати їй і побесідувати з нею. Людина відповідає: «Досить бесідувати. Я розумію всі ці Божі слова; я освіченіша за тебе. Не вихваляйся». Цілий день бесіди, і нічого не вирішено. Неправдивий керівник думає собі: «Я стільки років займаюся церковною роботою; не вірю, що не зможу розв’язати твою проблему». Увечері він швидко продовжує бесіду: «Тобі треба любити Бога й поклонятися Йому! У тебе є надія стати створеною істотою, що відповідає стандарту. Цей обов’язок нелегко отримати; ти мусиш цінувати цю можливість, бо якщо ти її пропустиш, іншої вже ніколи не буде. Оскільки твої особисті якості й умови настільки хороші, хіба не було б шкода, якби ти не виконував свій обов’язок? Особа з твоїми талантами має бути просунута й використана в Божому домі; у тебе тут великі перспективи!». Людина каже: «Досить розмов. Якщо ти змусиш мене виконувати обов’язок, моє ставлення залишиться тим самим. Якщо мені не дозволять його виконувати, я негайно піду. Я ж не благаю про те, щоб тут залишатися!» Неправдивий керівник вичерпує всі свої слова, але не може ні переконати цю людину, ні розв’язати її проблему. Чому так? Це пояснюється тим, що він не може розпізнати, у чому полягає основна проблема цієї людини. Виконуючи свій обов’язок, ця людина є недбалою, коли їй заманеться, обманює, коли їй заманеться, і просто автоматично виконує якісь дії, якщо їй так хочеться; яку б роботу вона не робила, вона безвідповідальна. Вона не бажає докласти трохи додаткових зусиль або сказати ще кілька слів для вирішення деяких питань, вважаючи це клопітким і обтяжливим. Вона чітко знає, як виконувати обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, і як діяти належним чином, але не бажає так практикувати. Проте вона продовжує виконувати свій обов’язок у Божому домі. Яка природа цієї ситуації? У чому тут проблема? (Вона прийшла з наміром отримати благословення та укласти угоду.) Вона прийшла з такою надією; таких людей називають опортуністами. Вони кажуть: «Я чув, що світ скоро загине, наближається апокаліпсис, тому мені більше не треба ходити на роботу; я й так заробив достатньо грошей. Краще я прийду до Божого дому по дармовий хліб і забезпечу собі місце, щоб мати надію на отримання благословень у майбутньому». Судячи з її ставлення та намірів у виконанні обов’язку, її віра в Бога опортуністична; вона прийшла до Божого дому, щоб дармоїдствувати, а не через справжню віру. Її ставлення під час виконання обов’язку особливо зневажливе. Щоб її використовувати, церква мусить її вмовляти й домовлятися з нею, і навіть тоді вона не виконує роботу добре. Чи може людина, якій бракує навіть совісті, справді виконувати свій обов’язок? Вона просто займається опортунізмом і дармоїдством, вона маловір. Дивлячись на природу двох аспектів цієї проблеми, чи збагнув неправдивий керівник її сутність, намагаючись її розв’язати? (Ні.) Не побачивши сутності проблеми, він усе ще вважав цю людину справжнім віруючим, лише кимось, кому бракує розуміння істини, хто має малий духовний стан, тимчасово слабкий і потребує підтримки. З цих позицій він намагався бесідувати й допомагати, але йому сказали: «Досить розмов. Ті доктрини, про які ти говориш, марні. Я все це знаю, я розумію більше за тебе. Скільки доктрин ти насправді розумієш? Наскільки ти освічений? Я прочитала більше книг, ніж ти з’їв хліба!» Її природа виявилася, чи не так? Неправдивий керівник усе ще вважає, що виконує роботу, не усвідомлюючи, що ця людина насправді є маловіром. Коли маловіри виконують обов’язок у Божому домі, навіть їхня праця не відповідає стандарту. Чи варто тримати таких людей? (Ні.) Тому ось принцип поводження з такими людьми в Божому домі: якщо вони можуть і хочуть трудитися, нехай залишаються; якщо не хочуть, швидко прибирайте їх, не вмовляючи залишатися й не напучуючи. Чи знає неправдивий керівник цей принцип? Не знає. Він до мертвих ставиться, як до живих, ще й годує їх і дає їм воду – хіба ж це не безглуздя? Неправдиві керівники саме такі безглузді речі й роблять.

Неправдиві керівники не здатні вирішувати труднощі та проблеми, з якими люди стикаються у своєму житті-входженні

У різних ситуаціях, коли різні люди виявляють різні стани та прояви, неправдиві керівники завжди не в змозі збагнути сутність цих виявів і не можуть розв’язати проблеми, що з них виникають. Оскільки вони не розуміють істини, вони помилково навішують ярлики й поводяться необачно й неправильно, приймаючи тих, хто тимчасово слабкий або час від часу негативно налаштований, за маловірів і людей, що зраджують Бога. Тим часом ті маловіри, які поверхово володіють деякими дарами, можуть виконувати просту роботу й докладати певних зусиль, вважаються ключовими об’єктами для підтримки. Ці люди соромляться прямо заявити про своє небажання виконувати обов’язок, проте неправдиві керівники не бачать цього наскрізь і наполегливо переконують їх залишитися. Неправдиві керівники не роблять нічого, крім безглуздих учинків; злі люди заважають церкві, проте вони залишаються сліпими до цього й не розв’язують проблему. Хіба це не необачна поведінка? Як виникає необачна поведінка неправдивих керівників? Їм бракує здатності до сприймання Божих слів, і вони не розуміють істини, тому, стикаючись із різними ситуаціями, вони вдаються до найповерховіших доктрин, які розуміють, неодноразово застосовуючи їх так, що це лише спричиняє переривання та порушення. Часто вони не тільки не вирішують труднощів, з якими люди стикаються в житті-входженні, і не тільки не підтримують людей, щоб ті перейшли від слабкості до сили, а й змушують людей плекати уявлення та непорозуміння щодо Бога, змушуючи їх думати, що церква намагається завербувати їх, щоб скористатися їхніми послугами, ніби в Божому домі бракує талановитих людей і неможливо знайти підхожих. Це негативний вплив, породжений роботою неправдивих керівників. Як це виникає? (Неправдиві керівники не можуть сприймати істину, не розуміють істини, і коли стикаються з ситуаціями, вони просто застосовують приписи.) Вони не можуть сприймати істину, вони здатні лише запам’ятовувати якісь суворі слова та вислови. Їм бракує справжнього досвідного розуміння та відчуття істини. Таким чином, коли врешті-решт виникають проблеми, вони можуть лише видавити з себе кілька сухих фраз: «Люби Бога»; «Будь чесним»; «Будь слухняним і покірним, коли стикаєшся з ситуаціями»; «Добре виконуй свій обов’язок»; «Тобі треба бути відданим»; «Ти мусиш повставати проти плоті»; «Тобі треба присвячувати себе Богові». Вони використовують ці порожні доктрини, гасла та вислови, щоб прикрасити себе, а також навчають їх інших, сподіваючись вплинути на них і справити позитивний ефект, але це не дає жодного результату й нічого не змінює. Тому неправдиві керівники не здатні виконати жодної роботи. Оскільки вони навіть не в змозі вирішити труднощі, з якими Божі обранці стикаються в житті-входженні, то як же вони можуть добре виконувати роботу з керування церквою?

Коли люди стикаються з різними труднощами в реальному житті й не знають, як із ними впоратися та як практикувати істину, їм необхідно шукати істину в Божих словах, щоб розв’язати ці проблеми. Якщо людина малого духовного стану не знає, як шукати істину в Божих словах і як знаходити відповідні Божі слова, то їй слід звернутися по бесіду до тих, хто розуміє істину, щоб розв’язати проблему, і водночас вправлятися в тому, як знаходити відповідні Божі слова та як сприймати істину. Це означає знаходити в Божих словах, у чому полягають принципи та стандарти, відповідності яким вимагає Бог, як Бог визначає цю справу, чого Він вимагає щодо неї та чи пояснюються якісь конкретні деталі. Якщо Божі слова на цю тему дещо прості й лише окреслюють принципи, не наводячи детальних прикладів, то ти маєш навчитися розмірковувати. Якщо ти не можеш збагнути це через розмірковування, то бесідуй із більшою кількістю людей, бесідуй на зібраннях, а також шукай і намацуй шлях у процесі виконання свого обов’язку, здобуваючи просвітління та освічення й так поступово приходячи до розуміння того, у чому полягає сутність проблеми. Зрештою, входь згідно з принципами Божих слів, щоб дійти до розв'язання цих труднощів. Наприклад, деякі люди ліниві й ніколи не можуть зібратися із силами, щоб виконувати свій обов’язок, але варто згадати про їжу, пиття та розваги, як вони одразу світлішають і сповнюються енергії, наче раптом оживають. Як неправдиві керівники розв’язують такі проблеми? У них теж є метод: вони дають таким людям більше завдань, не залишаючи їм часу на байдикування. Чи може такий підхід розв’язати проблему? Деякі люди не хочуть виконувати навіть невелику доручену їм роботу; вони просто хочуть жити за чужий рахунок, думаючи, що найкраще – це взагалі не працювати! У чому проблема з украй лінивими людьми? Це пов’язано з їхньою природою-сутністю, з тим, чи люблять вони позитивні речі, а також з їхніми вподобаннями та прагненнями. Є деякі люди, що мають певні особисті якості; якщо вони просто звичайні послідовники, на яких не покладено жодного тягаря, їм бракує енергії для роботи, і вони не знаходять у ній жодного інтересу. Однак якщо, відповідно до їхніх особистих якостей і обов’язку, який вони можуть виконувати, на них покласти тягар куратора, дозволити їм мати якусь посаду й узяти на себе певні зобов’язання, їхній інтерес до роботи пробуджується. Іноді, коли вони стають безвідповідальними в роботі або лінуються, їх можна обтинати; в інших випадках їх можна трохи підбадьорити й похвалити. Так ці люди, які дбають про свій престиж, люблять статус і насолоджуються лестощами, здобувають енергію для виконання свого обов’язку. Коли вони думають про те, щоб полінуватися, то розмірковують: «Заради статусу, заради тягаря, який я несу, я мушу добре працювати». У такий спосіб лінь таких людей може бути частково подолана. Коли неправдиві керівники стикаються з такими проблемами, пов’язаними з людськістю, або зі станами, що стосуються входження у життя, які виникають у процесі виконання обов’язку, вони вважають їх дуже складними й важкими для розв’язання. Вони не знають, як розв’язувати ці стани та проблеми, або які Божі слова використати для цілеспрямованого розв’язання. Здебільшого їхній підхід полягає в тому, щоб переконувати або вмовляти людей добре працювати; якщо переконування та вмовляння не діють, вони вдаються до гніву й обтинання. Якщо обтинання не діє, вони читають кілька уривків суворих Божих слів як попередження, даючи людям зрозуміти, що їм слід узятися за розум. Якщо й це не дає ефекту, їхній останній засіб – доручити комусь наглядати за ними й управляти ними. У їхньому розпорядженні лише ці кілька прийомів, і якщо вони не спрацьовують, інших варіантів у них немає.

Отже, з якою б проблемою неправдиві керівники не стикалися у своїй роботі, вони не здатні розгледіти її сутність, їм важко збагнути справжні стани та походження різних людей, і тим більше вони не можуть розгледіти, у чому корінь проблеми або з чого почати, щоб розв’язати її найдоцільніше. Їм бракує цих принципів і методів для розв’язання проблем, тому робота неправдивих керівників не може розв’язати різні реальні проблеми. Вони здатні лише проповідувати якісь доктрини, вигукувати якісь гасла, дотримуватися якихось приписів і робити все для годиться. Як такі люди можуть бути компетентними в керівній роботі церкви? Скільки б вони не вправлялися, скільки б років іще не вірили, вони не будуть компетентними в керівній роботі церкви. Ви стикалися з такими прикладами? (У нашій церкві була людина, що виконувала обов’язок із прийому, яка завжди висловлювала осудливі та образливі зауваження, що впливало на виконання нашого обов’язку та спричиняло переривання й завади. Після того як ми повідомили про це керівнику, він лише наполягав на тому, щоб ми пізнавали себе та корилися середовищу, яке влаштував Бог, не розв’язуючи реальної проблеми, що вплинуло на роботу церкви. Проблему було розв’язано лише після зміни керівництва.) Це типовий прояв неправдивих керівників. Це поширений тип неправдивих керівників: ті, хто не може розпізнати злу людину чи антихриста, коли стикається з ними, і каже іншим бути терплячими й толерантними, вчитися на досвіді та слухатися злої людини чи антихриста. Вони не розрізняють антихристів чи злих людей і нічого з ними не роблять. Після стількох бесід про те, як проявляються антихристи, кожен, хто розуміє істину, тепер мусить уміти розпізнавати деякі з цих проявів. Але чи здатні такі люди, як неправдиві керівники, побачити, як ця бесіда відповідає поведінці антихриста? Чи можуть вони розрізняти антихристів? (Ні.) І до чого призводить їхня нездатність розрізняти антихристів? Може статися так, що антихрист відбере в них владу, що вони дозволять антихристу контролювати церкву і, зрештою, нічого не зроблять, коли антихрист заснує незалежне царство. Якщо вони не можуть розрізнити антихриста, вони ніяк не можуть ставитися до антихриста як до свого ворога, викривати, розрізняти та відкидати його; якщо вони не можуть розрізнити антихриста, вони цілком імовірно ставитимуться до антихриста як до брата чи сестри, з терпінням і толерантністю, що призводить до того, що антихрист приходить до влади в церкві та контролює її. Отже, наслідки нездатності розрізняти антихристів серйозні, жахливі до незбагненності. Неправдиві керівники не розуміють істини; вони не можуть розрізняти сутності різних типів людей. Усе, що вони роблять, – це проповідують слова й доктрини та застосовують приписи, з любов’ю до всіх, дозволяючи кожному каятися і даючи кожному шанс, ким би він не був. Хіба це не манера релігійного духовенства? Хіба це не манера фарисеїв? Стикаючись з антихристами, неправдиві керівники зазвичай обирають компроміс і поступки, навіть знаходячи виправдання чи привід, щоб стверджувати, що це – ставитися до інших із любов’ю. Знаючи, що хтось є проблемним і є антихристом, вони не наважуються ні протистояти, ні розрізняти та викривати його; саме так і роблять неправдиві керівники. Навіть коли деякі брати та сестри вже розрізнили, що людина є злою або антихристом, неправдиві керівники все одно скажуть: «Ми не можемо легковажно судити чи засуджувати людей. Ця людина з таким ентузіазмом присвячує себе і так готова платити ціну – вона не антихрист і не зла людина. Те, що хтось каже кілька різких слів, не робить його злим, чи не так?» Неправдиві керівники не можуть бачити сутності людей, не можуть бачити й наслідків дій антихристів, усе ще виявляючи любов, толерантність і терпіння до антихристів, навіть заохочуючи антихристів розмірковувати, пізнавати себе та щиро каятися. Як би антихрист не намагався пізнати себе, чи може змінитися його природа? Чи може він по-справжньому пізнати себе? Абсолютно ні. Хоча антихристи можуть на поверхні здаватися такими, що від чогось зрікаються і трохи присвячують себе, всередині вони плекають амбіції та грандіозні плани. Причина, чому неправдиві керівники не можуть розгледіти таких людей, як антихристи, полягає в тому, що неправдиві керівники не розуміють істини й не можуть розрізняти різні типи людей. Вони не можуть розгледіти природу-сутність різних людей і не знають, як ставитися до різних типів людей чи розбиратися з ними. Коли вони бачать, як інші викривають антихристів, вони не наважуються приєднатися, і ще більше бояться вживати заходів проти антихристів, побоюючись помсти, якщо образять антихристів. Їхній підхід до антихристів обмежується проповідуванням доктрин і напучуванням. Окрім нездатності розрізняти злих людей і антихристів, неправдиві керівники також не можуть розв’язати різні проблеми, що існують серед Божих обранців. Це доводить, що неправдиві керівники зовсім не розуміють істини; вони не здатні розв’язувати реальні проблеми й аж ніяк не можуть привести Божих обранців в істину-реальність. Що б неправдиві керівники не говорили чи не робили, ти не почуєш жодних слів світла, навіяних просвітлінням Святого Духа, і тим більше не побачиш, що вони володіють якоюсь істиною-реальністю. Тому неправдиві керівники не приносять жодної користі чи допомоги в плані входження людей у життя; та невелика робота, яку вони роблять, полягає в проповідуванні слів і доктрин, вигукуванні гасел і виконанні всього для годиться. Вони абсолютно не виконують ролі, яку має виконувати керівник.

На сьогодні наша бесіда завершена. До побачення!

9 січня 2021 року