У встановленні нормальних стосунків із Богом найважливішим є питання про ставлення до Його слів. Незалежно від манери, якою говорить Бог, теми чи обсягу Його слів, факт залишається фактом: усе, що Він говорить, – це те, чого людина найбільше потребує, те, що вона повинна зрозуміти й чим повинна бути забезпечена. Ба більше, слова, які говорить Бог, цілком доступні людському розуму й людській думці, тобто природним здібностям людини. Вони дохідливі й зрозумілі людині. Хай би що говорив та робив Бог, чи то Святий Дух, який працює в людині, чи то Боже впорядкування різних людей, подій, речей чи середовищ, це не виходить за межі природних здібностей людини та її мислення, натомість є конкретним, справжнім і реальним. Якщо людина не може цього зрозуміти, то з нею щось не так. Це означає, що вона має надзвичайно низький духовний рівень. У будь-якому разі манера й тон Божого мовлення, рушійна сила Його промови та всі слова, які Він дає людині, – це все те, що віруючі в Бога повинні розуміти, і все це зрозуміло для людини. Причина цього в тому, що Бог промовляє до людини, і те, що Він говорить, є людською мовою; висловлюючи ці Свої слова, Він передає їх і надає людині якомога більше розмовної, різноманітної мови й лексики, яка є доступною та зрозумілою для людини, аби люди з різними думками й поглядами, з різним рівнем грамотності, різним освітнім і сімейним походженням могли їх зрозуміти й осмислити. Ти дещо повинен зрозуміти в усіх цих словах, які промовляє Бог: у Його словах немає нічого надто езотеричного чи абстрактного, немає слів, які людина не могла б розтлумачити. Якщо людина має певний духовний рівень і зосереджується на практиці та переживанні Божих слів, вона може досягти розуміння істини й збагнути Його волю. Істини, які висловлює Бог, походять від Нього, але мовні форми, які Він використовує для їх вираження, аж до конкретних фразеологізмів, є людськими. Вони не виходять за межі людської мови. Незалежно від форми, в якій Бог промовляє Свої слова, який спосіб чи тон Він використовує, чи походить Його фразеологія із Заходу чи Сходу, чи говорить Він стародавньою або сучасною людською мовою, чи є в Його мові щось таке, що люди вважають незрозумілим або нелюдським? (Ні.) На сьогоднішній день ніхто нічого подібного не виявив. Деякі люди кажуть: «Неправда, я знайшов два таких слова: “праведність” та “величність”». «Праведність» та «величність» – два дескриптори або твердження про аспект божественної сутності, але хіба ці слова не є актуальними й серед людей? (Так, вони актуальні.) Незалежно від обсягу твого розуміння цих двох слів ти можеш принаймні знайти їхні найфундаментальніші, найоригінальніші визначення в словнику, і якщо порівняти ці найоригінальніші визначення з Божою сутністю, Його характером і тим, хто Він є й чим володіє, то в такому поєднанні ці слова стають конкретнішими для людей і перестають бути абстрактними. Поєднайте це з довгими викладеннями фактів, коментарями та поясненнями цих слів у Божих словах, і вони стають конкретнішими для всіх людей, яскравішими образами, автентичнішими, дедалі ближчими до сутності, атрибутів і природи Бога, які люди повинні знати. Отже, слова й твердження, які стосуються таких речей, як Божий характер, не здаються вам абстрактними чи таємничими. Тоді скажіть Мені: чи є щось абстрактне в тих істинах, які стосуються звичної практики людей, шляху, яким вони йдуть, і принципів істини? (Ні.) Знову ж таки, в них немає нічого абстрактного.

Відтоді, як Я почав висловлювати Свої слова й виголошувати проповіді, Я доклав максимум зусиль, аби використовувати людську мову – мову, яку люди можуть розуміти, з якою можуть працювати та яку можуть осягнути, – щоб проповідувати, спілкуватися про істину й обговорювати її принципи, щоб ви могли краще зрозуміти істину. Хіба це не більш людяний підхід? Яка в цьому перевага для вас? Це дає вам можливість краще зрозуміти більше істини. А з якою метою Я так говорю? Щоби дати вам можливість почути багатшу, різноманітнішу мову, а потім використовувати цю різноманітну мову, аби людям було легше зрозуміти істину, і щоб це не здавалося їм нудним. Різноманітність мови Біблії, як Старого, так і Нового Заповітів, підпадає під певну ідіому, так що люди можуть з першого погляду визначити певні слова як біблійні, тобто що вони походять із Біблії. У цих словах є щось знакове чи символічне. Я намагаюся позбавити стиль і формулювання сучасної мови знакових рис, аби люди бачили, що ця мова виходить за межі біблійної ідіоматики. Хоча за змістом і тоном Божої мови люди бачать, що ця мова та слова, сказані Богом у Біблії, начебто походять з одного джерела, але у формулюваннях цієї мови вони бачать, що вона вистрибнула за межі Біблії, за межі Старого й Нового Заповіту, і піднялася вище навіть за духовну термінологію, якою тисячоліттями послуговувалися всі духовні люди. Отже, які терміни ввійшли до тих, якими зараз говорить Бог? Деякі з них є позитивною, хвалебною мовою, яку часто використовують люди, тоді як інші Його слова й мова схильніші викривати й виражати розбещений людський характер. Є також деякі спеціалізовані речі стосовно літератури, музики, танцю, перекладу тощо. Це зроблено для того, щоб кожен, незалежно від сфери своїх обов’язків чи професійних знань, відчув, що істини, які Я говорю, тісно пов’язані з реальним життям та обов’язками, які він виконує, і що немає жодного розриву між істиною в будь-якому її аспекті та реальним життям людей або обов’язками, які вони виконують. Тож хіба ці істини не допомагають вам? (Допомагають.) Якби Я не переймався такими речами й категорично уникав усього, що пов’язане з темами перекладу, кіно, мистецтва, письменства й музики, ніколи не вживав таких слів і навмисно уникав їх, то чи зміг би Я добре виконувати Свою роботу? Якби це було так, Я, можливо, ще міг би виконувати її частину, але спілкуватися з вами було б дуже важко. Тому Я докладаю зусиль, аби вивчити й опанувати таку мову. З одного боку, це може допомогти Вам із теорією й принципами вашої професійної діяльності; з іншого боку, коли ви виконуєте свої обов’язки в цих сферах, це допомагає вам відчути, що професійна діяльність, яку Ви ведете, не відірвана від істини. Хай би якою була твоя спеціальність, твої сильні сторони, хай би яку професію ти вивчав, ти можеш прочитати й зрозуміти ці слова, і вони дозволять тобі досягти мети – увійти в істину, виконуючи свій обов’язок. Хіба це не добре? (Так.) Це добре. Як же досягти такого гарного результату? Для цього Бог у Своїй людській сутності має володіти деякими речами. І що це за речі? Звичайна людська сутність утіленого Бога повинна трохи розбиратися в різних спеціалізаціях, хоча Мені не потрібно старанно над цим працювати й вивчати ті речі для досконалого володіння ними. Це просто для того, щоб Я міг використовувати знання з усіх галузей, спілкуючись про істину й свідчачи про Бога. Це дозволяє людям у будь-якій сфері зрозуміти й оцінити свідчення Божого дому, а також його різноманітні кінороботи, які приносять велику користь у справі поширення Євангелія. Якби Я використовував лише мову Божого дому для спілкування про істину й не користувався мовою та знаннями різних спеціалізованих галузей суспільства, то результати були б дуже незадовільними. Отже, чого Я повинен досягти для якісного виконання цієї роботи? Я повинен мати певний рівень професійних знань, тому я іноді слухаю пісні, дивлюся новини, читаю журнали, а при нагоді читаю газету. Іноді я також звертаю увагу на деякі справи безбожників. Справи безбожників стосуються багатьох різних речей, і деяка їхня мова відсутня в Божому домі, – але якщо цю мову використовувати як мову проповіді, то іноді вона буде дуже ефективною, допоможе вам і дасть відчути, що шлях віри в Бога широкий, не виснажливий та не нудний. Вам це дуже допоможе й мало б вас навчити дечого корисного. Хоча більшість із вас не досягне успіху в навчанні, але люди з достатнім духовним рівнем зможуть почерпнути дещо корисне, і це допоможе їм у виконанні їхніх обов’язків. Коли Мені нічого робити, я бездумно дечого вчуся, дивлячись новини й слухаючи музику. Це не потребує особливих зусиль; Я просто проводжу вільний час, щось вивчаючи, щось дивлячись і слухаючи, та опановую дещо, не задумуючись. Чи вплине Моє оволодіння цими речами на роботу? Анітрохи; навпаки, Мені необхідно це робити. Це приносить користь справі Божого дому й поширенню Євангелія. Який сенс Я вкладаю в спілкування з вами про ці питання? Ці слова, які промовляє Бог, мають бути доступними для вас, щоб усі вони були зрозумілими й легкими для втілення на практиці. Принаймні це те, чим повинно володіти людство. Коли Я кажу, що людство має володіти цими речами, Я маю на увазі, що коли Бог виконує Свою роботу й висловлює Свої слова, вони вже пройшли обробку Його людською сутністю. Що означає «пройшли обробку»? Наприклад, це як плівчаста пшениця, яку молотять і мелють на борошно, а потім печуть хліб, коржі та локшину. Після обробки все це передається вам, і зрештою ви куштуєте готовий продукт, готову їжу. Яку роль ви відіграєте в цьому? Їсти й пити слова, які сьогодні промовляє Бог, у повному обсязі та якомога швидше. Більше їжте й пийте їх, більше приймайте, переживайте, перетравлюйте й поглинайте їх крок за кроком. Перетворіть їх на своє життя, свій духовний стан, і нехай Божі слова панують у кожному дні твого життя та обов’язку, який ти виконуєш. Всі слова, які говорить Бог, написані людською мовою, і хоча вони легко зрозумілі, істина, що міститься в них, аж ніяк не є легкою для розуміння або входження в неї; хоча мова легка для розуміння, входження в істину є багатоетапним процесом. Бог промовив дуже багато слів і привів людину до сьогодення, і кожне Його слово крок за кроком виконується у вас, а істина, яку Він виражає, а також процедура, яка скеровує людей при їхньому входженні в істину й ставанні на шлях спасіння, цілком ясно і очевидно крок за кроком збувається й виконується у вас. Такі результати потроху проявляються у вас. У цьому немає нічого абстрактного. Не звертаймо уваги на те, як Божі слова обробляються Його людською сутністю. Немає потреби заглядати в цей процес, – у ньому є таємниця, яку людське дослідження не може осягнути. Пам’ятайте лише про те, що ви приймаєте істину. Це наймудріший вибір і найправильніша позиція. В постійному бажанні зазирнути вглиб речей немає жодної користі. Це марне витрачання часу й зусиль. Істина не здобувається через дослідження, не кажучи вже про її відкриття наукою. Вона виражається безпосередньо Богом, і зрозуміти й пізнати її можна тільки через досвід. Істину можна здобути, лише переживши Божу роботу. Якщо людина для вивчення чогось використовує лише розумовий процес, але не практикує й не має досвіду, вона не може здобути істину. Якщо не досліджувати Божі слова, чим іще можна виразити позитивне ставлення до них? Прийняття, співпраця й безкомпромісний послух. Насправді, якщо хтось і є найкваліфікованішим для навчання, то це Я, але Я ніколи так не роблю. Я ніколи не кажу: «Звідки ці слова? Хто Мені їх сказав? Звідки Я їх знаю? Коли Я їх дізнався? Чи знають їх інші? Чи отримаю Я результат, промовивши їх? Що з них вийде? Я веду так багато людей – що Я робитиму, якщо не досягну бажаного результату, якщо не виведу їх на шлях спасіння?». Скажи Мені – чи варто це вивчати? (Ні, не варто.) Я ніколи не замислююся над цими речами. Хай би що Я хочу сказати, хай би що Я бажаю вам сказати, Я кажу вам прямо. Мені не потрібно проходити через розумовий процес вивчення. Все, що Мені потрібно, – це поміркувати, чи зрозумієте ви, якщо Я скажу це в певний спосіб; чи потрібно Мені висловитися конкретніше; чи потрібно навести більше прикладів та історій, з яких ви отримаєте конкретніші інформацію та шлях практики; чи зрозуміли ви сказане Мною; чи Мої формулювання, стиль і тон Моєї мови, Моя граматика чи звороти в чомусь викликали у вас нерозуміння або спантеличення; чи є щось у Моїй мові, що здається вам абстрактним, таємничим або порожнім. Мені потрібно спостерігати й обмірковувати лише це. Решту Я не досліджую. Не досліджувати щось є нормальним для Мене, але чи нормально це для вас? Для вас цілком нормально ретельно щось вивчати; було б неправильно цього не робити. До цього вас спонукають інстинкт і природа розбещеної людської сутності. Ви всі напевно ретельно все вивчаєте. Але для цієї проблеми є одне рішення: коли людина поступово починає взаємодіяти з Богом, стосунки між людиною й Богом нормалізуються, і людина розставляє все на свої місця й відводить Богові належне місце у своєму серці. В міру поступового покращення в доброякіснішому напрямку поглиблюватимуться ступінь усвідомлення, знання, впевненість і прийняття людиною роботи Бога, і поки це відбуватиметься, також поглиблюватимуться усвідомлення, знання й визнання людиною втілення. В міру поглиблення цих процесів ви вивчатимете Бога й дедалі менше сумніватиметеся в Ньому.

Чому людина вивчає Бога? Тому що в ній існує забагато понять і уявлень про Бога, забагато непевних факторів, сумнівів, забагато речей, яких вона не розуміє, забагато того, що вона вважає незбагненним, і забагато таємниць, тому вона бажає з’ясувати їх через дослідження. Жодне дослідження, за яке ти берешся, використовуючи зовнішні явища, свої спеціальні знання або розумові судження, не приведе до розуміння; ти змарнуєш багато зусиль і все одно не зрозумієш, що таке Бог та істина. Але тим, хто прагне до істини, потрібно лише кілька років, аби побачити результати, отримати справжнє знання про Бога й розвинути серце, сповнене благоговіння й послуху. Деякі люди не вірять у реалістичність чи фактичність Божих слів, тому вони бажають завжди вивчати Бога, Його слова й навіть утілення. Справи життя й духу не підлягають вивченню. Щойно настане день, коли ти переживеш ці істини й спрямуєш увесь свій розум, усі жертви, які маєш принести, та всю свою увагу на втілення істини в життя й виконання свого обов’язку, ти станеш на шлях спасіння й більше не вивчатимеш утіленого Бога. Тобто, тоді ти одержиш відповідь на питання, чи є Він людиною або Богом. Хай би якою нормальною була Його людська сутність та хай би як Він був схожий на звичайних людей, це вже не матиме важливого значення. Найважливіше те, що ти нарешті відкриєш Його божественну сутність і нарешті визнаєш істини, які Він висловлює, і до того часу з глибини свого серця приймеш той факт, що ця людина є плоттю, в якій втілився Бог. Завдяки кільком фактам, кільком процесам, кільком переживанням, завдяки кільком урокам, які ти виніс зі своїх спотикань і невдач, глибоко всередині ти зможеш зрозуміти деяку істину й визнати свою помилку. Ти вже не сумніватимешся й не вивчатимеш цю людину, але відчуєш, що вона є практичним Богом, що це вирішено як незаперечний факт. Тоді ти інстинктивно та без жодних сумнівів приймеш Його як утіленого Бога. Хай би якою нормальною була Його людяність, хоча Він говорить і діє як звичайна людина й не є анітрохи надзвичайним чи величним, ти не сумніватимешся в Ньому й не зневажатимеш Його. Раніше ти б не відчув, що Бог утілився, аби відповідати твоїм уявленням, і ти вивчав би Його та ставився б із презирством, глузуванням та непокорою в душі, – але сьогодні все інакше. Сьогодні, смакуючи та слухаючи Його слова в усіх деталях, ти приймаєш усе сказане Ним з іншої точки зору. І що ж це за точка зору? «Я – створена істота. Христос може не мати високого зросту чи гучного голосу або особливої зовнішності, однак Його особистість відрізняється від моєї. Він не належить до розбещеного людства; Він не один із нас. Ми не рівня Йому й не на рівні з Ним». Тут є відмінність від твоєї попередньої точки зору. Як виникає ця відмінність? Глибоко всередині тебе відбувається перехід від початкового неприйняття й мимовільного вивчення до прийняття Його слів як життя, як твого шляху практики, до відчуття того, що Він володіє істиною; що Він є істиною, шляхом і життям; що в Ньому, здається, є тінь Бога й вияв Його характеру; і що Боже доручення й робота – в Його особі. Саме тоді ти повністю визнаєш та приймеш Його. Коли будь-яка твоя реакція на Нього й будь-яке ставлення до Нього стануть інстинктивною й правильною реакцією, яку повинна мати створена істота, тоді ти зможеш ставитися до Сина Людського у плоті як до Бога й більше не вивчати Його, навіть якщо тобі скажуть це зробити, так само, як не вивчатимеш, чому ти народився у своїх батьків або чому схожий на них. Дійшовши до цього моменту, ти інстинктивно припиняєш вивчати такі речі. Вони не стосуються сфери твого повсякденного життя й перестають бути запитаннями. Твоє ставлення до цих речей перейшло від початкового, умовного рефлексу вивчення до інстинктивної відмови від вивчення, і з такою зміною інстинкту статус і міра втіленого Бога підніматимуться дедалі вище, стаючи незамінними для будь-якої людини, і Він Сам стане Богом у твоєму серці, набуваючи статусу Бога. Тоді твої стосунки з Богом стануть абсолютно нормальними. Чому так? Тому що ти не можеш бачити духовний світ, і для будь-якої людини взагалі Бог духовного світу є відносно абстрактним. Де Він є, який Він, як ставиться до людини, який вираз обличчя має, розмовляючи з людиною, – люди нічого цього не знають. Сьогодні Той, хто стоїть перед тобою, за образом і подобою є людиною, яка називається Богом. Спершу ти не розумієш Його, опираєшся, сумніваєшся, припускаєш, неправильно тлумачиш і навіть зневажаєш; потім ти переживаєш Його слова й приймаєш їх як життя й істину, як принципи своєї практики, як мету й напрямок шляху, яким ти йдеш; і тоді ти приймаєш цю абсолютно чесну особу так, ніби Вона є матеріалізованим образом Бога у твоєму серці, якого ти не бачиш. Коли ти це відчуєш, чи будуть твої стосунки з Богом порожніми? (Ні.) Ні, не будуть. Коли ти візьмеш Бога як невиразний, невидимий образ і конкретизуєш Його так, аби Він став плоттю, людиною серед людей, на яку ніхто не зверне уваги, якщо ти зможеш зберегти з Ним стосунки створеної істоти й Творця, тоді твої стосунки з Богом будуть настільки нормальними, наскільки це можливо. Хай би що ти робив із Ним далі, по суті, це буде реакція, яку інстинктивно повинна мати створена істота. Ти не міг би сумніватися в Ньому, якби тебе про це попросили, не міг би вивчати Його; ти не намагався б вивчати Його, кажучи: «Чому Бог говорить саме так? Чому в Нього такий вираз обличчя? Чому Він посміхається й поводиться так, як поводиться?». Для тебе все це стане звичним і нормальним. Ти скажеш собі: «Бог є таким і повинен бути таким – так! Хай би що Він робив, мої стосунки з Ним будуть нормальними й не зміняться».

Усе людство вважає та уявляє, що Бог, який стає звичайною людиною через утілення, – це остання форма, яку Він мав би прийняти, оскільки звичайні люди займають низьке становище в суспільстві й зазнають зневаги від інших, а надзвичайно піднесений Бог не повинен утілюватися в когось настільки непримітного. Це дуже суперечить людським уявленням. Ти здатен прийняти й визнати Бога своїм Богом, коли сьогодні Він став абсолютно не примітною особою, і цей факт уже сам по собі є свідченням. І якщо це так, то що може вплинути або зашкодити твоїм нормальним стосункам із Богом? Ніщо. З огляду на це, здатність визнати Христа своїм Богом є найважливішим критерієм для вимірювання стосунків між тобою й Богом. Багато хто вірить у Бога, але не визнає, що Бог є істиною, то чи можуть визнати Бога своїм Богом ті, хто не визнає, що Бог є істиною? Які стосунки з Богом мають ті, хто не визнає, що Бог є істиною? Чи здатні вони по-справжньому підкоритися Богові? Хіба вони не здатні кинути Богові виклик? Ти повинен чітко бачити такі речі. І ти, і втілений Бог маєте людську зовнішність, людську форму, людські вподобання, людську мову, і ви обоє живете в людському світі. Але ти здатен виправити своє становище, можеш відрізнити свій статус від статусу Бога й виправити свої стосунки з Богом. Ти не повинен виходити за межі цих стосунків чи переступати через них. Якщо ти зможеш досягти цього стану, то Бог вважатиме тебе адекватним, і жодна сила не зможе зруйнувати твоїх стосунків із Богом. Це мають бути найстабільніші стосунки з усіх можливих, і тоді це відповідатиме стандарту. Якщо твої стосунки із цим плотським тілом не піднімаються до рівня стосунків між людиною та Богом, якщо ти не володієш такими стосунками, то коли ти кажеш: «У мене добрі стосунки з Богом на Небесах, і це дуже нормальні стосунки», – чи це правда? Неправда. Ти кажеш, що маєш добрі стосунки з Богом, але хто це бачив? Де це показано? Це не має жодного фактичного підґрунтя. Оскільки люди живуть у своїй плоті й не здатні проникнути в духовний світ або отримати доступ до Бога, як вони тоді можуть взаємодіяти з Духом Божим? Чи здатні ви зараз досягти нормальних стосунків між людиною й Богом, маючи Бога в плоті? (Ні.) Чому це складно? Людина не розуміє багатьох істин. Що означає людське нерозуміння? Це означає, що розбещене людство має погляди та уявлення, які в багатьох аспектах не відповідають поглядам та думкам утіленого Бога, що принципи, за якими людина вирішує свої справи, не відповідають принципам утіленого Бога, і навіть що люди мають чимало уявлень та переконань про Бога. Ці проблеми досі не розв’язані. І звідки ж вони походять? Який фактор впливає на стосунки між Богом та людством? Це людський розбещений характер. Тобто, людство досі стоїть на боці сатани й живе, спираючись на сатанинську отруту та втілюючи в життя саме сатанинський характер і сутність. Божа сутність – це істина. Його сутність є непорушною. Отже, хто повинен змінитися, аби досягти згоди з Богом? Звісно ж, людство; це однозначно. Тоді як має змінитися людство? Воно повинно підкоритися Божій роботі, прийняти істину, суд і кару, а також прийняти обтинання й критику. Це єдиний шлях людини до досягнення згоди з Богом. Лише ставши на цей шлях, ти зможеш поступово зрозуміти істину, відкинути свій розбещений характер та розглядати людей і явища згідно з Божими словами та істиною. В такий спосіб принципи, за якими ти дієш, точка зору, з якої ти дивишся на все, твої життєвий світогляд і цінності відповідатимуть Божим принципам. Перешкоди між тобою й Богом дедалі зменшуватимуться, зникнуть усі протиріччя, ти дедалі менше вивчатимеш Бога, твоя покора природно зростатиме, і ти поступово прийдеш до повної злагоди з Богом.

Чи боїтеся ви взаємодіяти зі Мною? (Ні.) Можливо, вам не страшно, а от Я боюся. Чого Я боюся? Ваш духовний стан дуже низький, ви не розумієте багатьох істин, а в деяких Своїх словах і вчинках Я мушу зважати на те, чи зможе ваш духовний стан витримати їх. Я не можу прямо щось сказати чи зробити, а повинен дати вам достатньо простору й часу, аби ви змогли пройти й пережити ці істини. Потім Я чекаю. Я чекаю, поки ви зрозумієте й поступово приймете ці істини, поки ваш духовний стан зросте, а потім знову поступово пробую наблизитися до вас. Тоді Я спостерігаю за вами й перевіряю, чи зріс ваш духовний стан. Якщо зріс, Я кажу вам трохи більше; якщо ваш духовний стан досі низький, Я тримаюся на більшій відстані. Чому Я мушу тримати невеличку дистанцію з вами? Якби Я надто близько й швидко наблизився до вас і забагато вимагав, то поспіх легко призвів би до марнотратства. А якби поспіх призвів до марнотратства, чим би це скінчилося? Наслідки могли б бути небезпечними, більшими, ніж ви могли б витримати. Зараз ми не можемо не тільки досягти гармонії й злагоди при взаємодії, але, можливо, не здатні навіть на справжнє взаєморозуміння. Якби Я наполягав на частому контакті чи проживанні з вами, навчаючи вас кожному аспекту виконання вашого обов’язку, вам було б тяжко. У такому разі ви б відчували страждання. Хіба Я не повинен був би це терпіти? І, терплячи це, хіба б Я не страждав? Я теж мусив би страждати. Якби ці страждання йшли вам на користь чи могли прискорити ваш прогрес, Я був би не проти трохи постраждати. Я б просто більше терпів, менше говорив, був би поблажливішим і чекав би на вас трохи довше, набравшись терпіння. Я б не переймався. Якби ви перетерпіли щось завчасно, чи могло б це певною мірою принести результати? Можливо, для кількох особливих людей, які можуть збагнути істину, мають совість і розум, є справедливими й розсудливими, до того ж, особливо люблять істину й можуть наполегливо прагнути до неї, і в глибині серця є безкомпромісними у своїй любові й прагненні до світлого й позитивного, – таких людей, як Петро, який був ініціативним і позитивним у прагненні до істини, – тільки люди з такою людською сутністю, прагненням і сприйнятливістю могли б зазнати подібних страждань достроково. Чи є серед вас ті, хто відповідає цим критеріям? (Ні.) Що ж, тоді, на жаль, нам доведеться триматися на відстані, аби ви передчасно не зазнали таких страждань. А коли ви їх зазнаєте? Коли виростете до певного духовного стану, Бог природно влаштує для вас середовища, людей, події та речі. Так сталося з Йовом: коли він виріс до певного духовного стану, сатана прийшов до Бога зі звинуваченням проти нього, і Бог дозволив сатані спокушати Йова, піддавати його спокусі, в результаті чого Йова було позбавлено всього його статку. Чи ви самі далекі від цього? Наскільки далекі? З одного боку, це залежить від вашого прагнення, а з іншого – від вимог Божої роботи, від того, як Він розрахував час у Своєму плані. І що це за розрахунок? Це коли настає час, коли люди, по суті, озброєні всією істиною й розуміють її. Але якщо дехто ще не досяг цього духовного рівня, то що робити? Коли прийде час, Бог діятиме. Вважаєш, що зможеш сховатися? Ніхто не може тихцем проскочити цей момент. Це називається перевіркою роботи людини, і кожен повинен її пройти. Ніхто не пройде її раніше й ніхто не відстане. «Ніхто не пройде раніше» означає, що якщо духовний стан людини не є на достатньому рівні й вона не почула більшу частину істини, то коли вона попросить Бога випробувати її, Він цього не робитиме. Ніхто не буде звільнений від цього, оскільки Бог вважає всіх рівними, дає всім рівні можливості, усіх забезпечує й працює однаково для всіх. Отже, хіба Моє ставлення до вас відповідно до вашого стану й духовного рівня не йде вам на користь? (Так, іде на користь.) Це саме те, що є правильним для вас, що вам зараз потрібно. Нормально виконуючи свої обов’язки в кожній області, ви також отримуєте істини, які ви повинні знати й розуміти, без найменшої затримки, аби ви могли користуватися забезпеченням і допомогою вчасно і в міру. Згодом, виконуючи свій обов’язок, ви поступово перетравите, засвоїте й переживете ці істини, знайдете принципи істини та шлях практики; крок за кроком ви збагнете Божу волю, і в такий спосіб відносини між людиною й Богом виправляться, і ви займете місце створеної істоти, яка повинна зайняти свій пост і бути непохитною у виконанні свого обов’язку. І після цього деякі люди, можливо, й не зогледяться, як пройдуть випробування й рафінування. Коли це станеться? Я скажу вам одним доречним реченням: випробування прийдуть за планом. Можливо, це звучить дещо абстрактно, але для Бога все так і є. Коли Богові настане час діяти, ти не зможеш сховатися попри всі спроби. Що Я робитиму зараз? Я залишатимусь на Своєму посту, займатиму Своє місце й виконуватиму Свою роботу без затримок чи поспіху, а згідно з визначеним порядком. Всі ваші шляхи до спасіння відкриті – Я їх не запечатуватиму, а тим більше не затримуватиму вас.

Чи хтось запитує схвильовано: «Чи можемо ми спастися, якщо підемо за Тобою?». Можливо, дехто ніколи не замислювався над цим питанням, але це не те саме, що відсутність сумнівів, і ці сумніви, можливо, досі існують. Тому скажу тобі правду: тобі не варто хвилюватися. Я мав би хвилюватися раніше за тебе; це Я мав би хвилюватися найбільше, але Я ніколи не хвилююся, тож чому хвилюєшся ти? Чи не занадто ти переживаєш? Ти забагато хвилюєшся, а в цьому немає потреби. Я ніколи не хвилююся із цього приводу, оскільки це не те, за що Я повинен відповідати. Хіба це не добре? А хто ж тоді бере на себе відповідальність за це? Дехто каже: «З Твого боку дуже безвідповідально так казати! Якщо Ти не несеш відповідальність, то хто ж тоді її несе?». Мені не потрібно брати на себе відповідальність, бо Я ніколи не маю таких турбот. У Мене немає потреби в побоюваннях, немає потреби досліджувати це питання. Якби Я хвилювався, кажучи: «О! Я не можу нести тягар ваших результатів і місць призначення! Я мушу дбати про вивчення й аналіз кожного Свого кроку й кожного слова та діяти після того, як побачу їхні результати», – це було б недбало з Мого боку. Втім, Я ніколи не хвилююся, ніколи не замислююся над можливими наслідками. Чому так? Дехто каже: «Ти вже розібрався в цій справі». Ні. Загалом, можна сказати, що людина в чомусь розібралася, лише коли вона ретельно це дослідила й проаналізувала, але Я інстинктивно ніколи не вивчаю це питання, так само, як людина ніколи не замислюється над тим, чому вона схожа на своїх батьків. Я інстинктивно не досліджую такі речі, – в Моїй думці їх не існує. Не досліджувати щось було б чудовим результатом, тож чи не варто вам навчитися це робити? Хтось може сказати: «Ти інстинктивно нічого не вивчаєш. Як же нам навчитися це робити? Цього не можна навчитися!». Тут є нюанс, який потребує трохи спілкування. Втілення Бога, Його втілення у плоті, коли Він став людиною, як саме з’явилася ця людина – це процес, який не потребує ретельного вивчення. Простіше кажучи, Бог став людиною. Чи є якась таємниця в тому, що Бог робить у цьому людському тілі та як Він проявляється? (Так.) Чи потребує це питання дослідження? Воно не потребує дослідження, але вимагає від вас пошуку істини цього питання. У чому полягає його істина? Чи здатні ви докопатися до неї? Сутність людини, її статус та місія є одним цілим. Її місія – це її сутність, її інстинкт; чим вона живе, що вона виявляє, що готова робити та що її наповнює – це її сутність, а також її інстинкт і місія, які можуть становити єдине ціле. Про що це вам говорить? Тут є факт, який ви повинні бачити, а саме, що питання Божого втілення є беззаперечним. Бог висловлює дуже багато істин, і що більше людина їх читає, то більше їх розуміє; що більше вона їх читає, то більше відчуває, що вони є істиною; і що більше вона їх переживає й утілює в життя, то світлішим стає її серце, і коли це відбувається, її стосунки з Богом також нормалізуються. Чи дійсно це потрібно досліджувати? Досліджуй скільки завгодно; дослідження не допоможе тобі зрозуміти, в чому полягає істина. Розуміння істини ґрунтується на досвіді. Набуваючи більшого досвіду, людина природно розуміє, в чому полягає істина, а зрозумівши істину, природно приходить до пізнання Бога. Ось чому Я кажу, що пізнання Божої роботи спирається на розуміння істини. Деякі абсурдні люди не люблять істину й ніколи не втілюють її в життя, але вивчають Бога, відколи увірували в Нього. Хай би як вони вивчали, чи можуть вони в такий спосіб пізнати Бога? Це неможливо. Релігійний світ вивчає Бога тисячоліттями, і жодна людина не пізнала Його по-справжньому. Люди вірять у Бога роками, але зрештою можуть сказати лише: «Я глибоко вірю в існування Бога». Хіба це слова того, хто знає Бога? Чи ти далі вивчаєш Бога зараз? Скільки років ти вивчаєш Його? Чи принесло твоє дослідження якісь результати? Кажу тобі: втілений Бог ніколи не досліджує, ким Він є, і в Ньому немає іншого голосу, крім одного. Людина бачить, що все, що Він думає, проживає й робить, є думкою та дією однієї особи, і Він теж почувається єдиною особою, яка діє й думає. Що тут відбувається? У Ньому є тільки одне життя й жодного іншого. У чому ж суть цього життя? Людина може й не збагнути цього ззовні, вважаючи, що це життя звичайної людини, але якщо розглянути його у світлі Його місії та суті роботи, яку Він виконує, як може бути так, що на Ньому тінь Божа? Це варто зрозуміти. Те, ким саме є це тіло в плоті, яке має тінь Божу й вияви Божої сутності, варте пошуку й глибокого дослідження. Чи нормально, що це тіло в плоті не знає, чому Він є такою особою або ким Він є по суті? Це навіть дуже нормально, не надприродно. Дехто скаже: «Не надприродно? Це не схоже на Бога. Бог повинен бути надприродним!». Звідки береться це «повинен»? Воно походить із людських переконань та уявлень. Насправді, яким є перший учинок, перша поведінка Бога, про які людина знає та має враження? На початку Бог створив небо, землю та все суще, а на шостий день зачерпнув глини та з неї створив людину, яку назвав Адамом. Потім Він поклав Адама спати й узяв із його тіла ребро, з якого створив іншу людину, Єву. Якщо подивитися на всю цю послідовність дій та вчинків Бога, хіба вона не виглядає особливо мальовничою? Кожна дія настільки реальна, що не вкладається в людські переконання й уявлення про Бога. Це перевершує людські уявлення про надприродне. Тож тепер, коли люди вступають у контакт із втіленим Богом, чують слова, які Він говорить, і бачать усе, що Він робить, а потім порівнюють ці речі з реальними діями й поведінкою Бога, коли Він створив людину на початку, чи є тут розбіжності? Чи є невідповідність? Можливо, є, тому що ти ніколи не бачив цих дій. Однак якщо поглянути на це з практичного боку, порівняти спосіб і джерело Божих висловлювань на початку з тим, як і звідки Він говорить зараз, то принципової невідповідності немає. Чому Я кажу «принципової»? Слово «принциповий» має своє значення. Що тут означає «принциповий»? Це означає, що в людському серці досі існує певний надприродний елемент тих реальних речей, які, на думку людини, робить Бог, і в тому, як, на думку людини, Він говорить, тоді як манера, спосіб і тон Божої мови, яку людина бачить і чує зараз, є цілком реальними, їх можна зрозуміти й побачити, вони не мають надприродного елементу й не лишають місця людській уяві. Ці дві речі існують на відстані одна від одної, і ця відстань зрештою принципово дорівнює вашій точці зору. Ось звідки походить це «принципове».

Чи потрібно сьогодні говорити вам ці найправдивіші, найщиріші слова? (Потрібно.) Навіщо говорити про такі речі? Багато хто постійно відчуває, що ці справи втіленого Бога є досить таємничими й незбагненними, і бажає завжди їх вивчати. Вивчення цих речей заважає твоїм стосункам із Богом. Чи ти досі здатен увійти в істину, якщо постійно вивчаєш Бога? Якщо ти постійно вивчаєш Його, то не сприйматимеш Його слова як істину, і твої стосунки з Ним спотворяться, відхиляться від норми й стануть ненормальними. Тож, як можна нормалізувати ваші стосунки? Нормально стався до всього, що Він робить, включно з Його плотським утіленням, та намагайся крок за кроком прийняти Його у своє серце. Прийми кожен Його аспект – манеру й тон Його мови та навіть Його зовнішність, Його вигляд. Ти мусиш це прийняти. Якщо ти цього не зробиш, але постійно вивчатимеш Його, вивчатимеш те й інше, то зрештою саме ти найгірше від цього постраждаєш і зазнаєш утрат. Цей факт, установлений Богом, не зміниться. Бог розпочав нову епоху, впливатиме на все це й керуватиме ним. Цей факт не зміниться. Тож який вибір має зробити людина в цьому питанні? Не вивчати Його, а прийняти й пізнати Його, невпинно виправляти свої стосунки з Богом та постійно нагадувати собі: «Я – створена істота, а ще я належу до розбещеного людства; Бог – звичайна людина зовні, але Його внутрішня сутність є сутністю Бога. Він є Богом, і цей факт не підлягає сумніву; хай би що Він робив зовні, хай би що говорив та хай би як діяв – це не є предметом мого дослідження. Саме таку розсудливість я повинен мати й таку позицію мушу займати». Сьогодні я трохи говорив із вами про Себе, аби ці речі стали для вас зрозумілими й чіткими, а не завжди були в тумані, ніби Я приховував від вас якісь знання, які не хотів вам давати. Насправді в Мене немає секретів, які Я не можу вам розповісти. Ось що Я думаю та ось що збираюся робити. У цьому немає нічого абстрактного чи таємничого. Таким ви бачите Мене, й таким є той Я, що знаходиться за лаштунками та якого ви не бачите. Це справді так. Але ви мусите зрозуміти одне: хай би які факти й зовнішні явища ти бачив перед собою, якщо ти не розумієш істини, то сприйматимеш ці явища як істину та як факт; а якщо ти розумієш істину, то пізнаватимеш суть та істину через ці явища й зовнішні обставини, так що твої стосунки з Богом ставатимуть дедалі нормальнішими. Для тебе особистість, статус та сутність Бога ніколи не зміняться. Він є Творцем, Тим, хто панує над усім. Це незмінно. Ти є створеною істотою, і якщо постійно досліджуєш зовнішній вигляд Божої плоті, то ти в біді. Твої стосунки з Богом припиняться, тобто зникне зв’язок між тобою як створеною істотою та Творцем. Докладно розписувати наслідки не потрібно. Вони дуже погані. Таким наслідком може стати все що завгодно – статися може абсолютно все. Без цих стосунків між нами немає спілкування, вартого слів. Достатньо просто сказано? Якщо ми хочемо зберегти тісні стосунки, зберегти наші відносини, який же статус має набути людина? (Статус створеної істоти.) Статус створеної істоти назавжди. Це єдиний спосіб, в який ми можемо спілкуватися, єдиний спосіб для існування реальних стосунків. Якщо ти не визнаєш, що ти є створеною істотою, тоді в нас немає жодних стосунків. Я не спілкуватимуся з тобою й не хочу тебе знати. Нас ніщо не пов’язуватиме. Я не втручатимуся у твої справи. Живи як хочеш – Мене це ніяк не обходить. Тобі не потрібно вивчати або засуджувати Мене. Ти, проста людина, не можеш засуджувати Мою особистість, статус і все, що Я роблю, чи робити висновки про них. Все це судить не людина, а Бог. Просто й зрозуміло, чи не так? Хіба це не істина? (Так.) Отже, яку істину тут мають зрозуміти люди? На якій основі, на якому фундаменті людина може побудувати нормальні стосунки з Богом? Вона повинна знати, що вона є створеною істотою. Якщо ти визнаєш себе створеною істотою й маєш цю основу, то в міру твого розвитку з’явиться багато питань, в яких ти не заблукаєш. Однак якщо ти завжди бажаєш вивчати Його й не підходиш до стосунків із погляду створеної істоти, то наслідки будуть неприємними, настільки жахливими, що й не уявити. Ти ж це розумієш, чи не так?

Дехто каже: «Якщо я не визнаю себе створеною істотою, то хіба між нами немає нічого спільного? Хіба ми не знаємо один одного? Без стосунків на цьому рівні ми можемо бути приятелями, друзями, родичами – правильно?». Ні. Я не маю «приятелів» чи друзів і, звичайно, не маю таких родичів. Хтось запитає: «А хто ж тоді Твої справжні родичі? Чи є вони Твоєю сім’єю?». Ні. У Мене немає родичів, немає побратимів. У Мене немає підлеглих і слуг. Єдині, хто має стосунки з Творцем, – створені істоти. Для всього створеного людства, для всіх створених істот Бог має тільки одну особистість – Господа Творіння. Це єдині відносини. Якби хтось запитав: «У нас дуже добрі стосунки. Хіба ми не можемо бути друзями? Хіба ми не можемо приятелювати?». Ні. Я тебе не знаю; Я не знаю, хто ти. Чому б Я дружив із тобою? Для нас немає таких стосунків. Кажуть: «Ти висловлюєшся тут надто однозначно, чи не так? Чи не надто Ти черствий?». Тут усе дуже однозначно. Мені не потрібні такі стосунки. Все, що Я роблю й говорю, дається для забезпечення життєздатних об’єктів. А хто ці об’єкти? Це створене людство, людство, яке любить істину; це об’єкти, які Бог спасе, і є тільки ці стосунки. Я не визнаю жодних інших стосунків, крім цих. Ви це розумієте? (Так.) Дехто може сказати: «З Тобою важко мати справу!». Йдеться не про те, що зі Мною важко мати стосунки, а в тому, що такі стосунки не можуть існувати. Тож нехай ніхто не каже: «Я спілкуюся з Тобою роками. Хіба ми не друзі?». Якщо ти визнаєш себе створеною істотою, тоді ми маємо найближчі, найкращі, найзаконніші й найчистіші стосунки. Дехто каже: «Я багато років служу Тобі. Хіба ми не досить добре знаємо один одного? Хіба я не Твоя довірена особа, не Твій близький друг?». Ні. У Мене немає близьких друзів. Хтось каже: «Ти завжди кажеш мені, що Тобі подобається вдягати та які люди Тобі подобаються, і я кажу Тобі те саме. Ми обговорюємо геть усе, то хіба ми не друзі?». Ні. Я не дружу з людьми. У Мене немає друзів. Якщо ти є створеною істотою, то нам є що обговорити; ми можемо взаємодіяти, налагоджувати стосунки, будувати товариські відносини. Але чи стаємо ми друзями після того, як між нами виникли товариські відносини? Ні. Стосунки між створеними істотами й Творцем ніколи не змінюються. Деякі люди прихистили й захистили Мене, тому вважають, що мають якусь заслугу, що вони Мої рятівники. Так не можна говорити; все влаштовано Богом. І якщо вони запитають: «Чи не кусаєш Ти руку, яка Тебе годує?», як пояснити це твердження? Якщо хтось не має чіткого бачення, то не може довільно застосовувати правила. Така поведінка легко призводить до осуду. Якщо ти знаєш, що ти є створеною істотою, як ти повинен ставитися до цього питання? Якщо ти виставляєш ці стосунки напоказ, аби примусити Мене, наблизитися або піддобритися до Мене, то Я кажу тобі, що ти помиляєшся. Не намагайся цього робити, а якщо намагатимешся втертися в довіру до Мене, то набриднеш Мені. Дехто запитує: «А хіба Ти цього не терпітимеш?». Ні. Це неправильно, коли люди намагаються втертися до Мене в довіру, – це не є нормальними стосунками. Дехто може сказати: «Я молодий, гарний і вмію добре говорити. Хіба Бог не любить таких людей, як я?». Ти не повинен так казати. Якщо в тебе виникають такі думки, шукай відповіді в Божих словах. Ніколи не викликай у Мене таку огиду. Це зрозуміло? Ясніше не скажеш. Отже, як ви повинні це сприйняти? (Єдині стосунки між людиною й Богом – це стосунки між створеною істотою й Творцем.) Правильно. Людина повинна зайняти правильне місце. Ніколи не вихваляйся своєю кваліфікацією, не покладайся на старшинство, не грай у хитромудрі ігри, не використовуй жодну філософію для життя в спробі змінити свою особистість або стосунки з Богом. За жодних обставин не намагайся цього робити; ти натрапиш на відсіч. Не вступай у таку безглузду боротьбу. Це марна справа! Чому люди завжди повертаються до старого? Після сьогоднішньої розмови більшість із вас більше не помилятиметься в цьому питанні, чи не так? (Так.) Це позбавляє Мене великого занепокоєння. Я не бажаю зупинятися на цих речах – вони завдають Мені болю! Людині з розумом легко це зрозуміти. Ці речі згадуються у багатьох Божих словах, і справді сприйнятливим людям має бути неважко їх зрозуміти. Для тих, хто багато років слідує за Богом і розуміє деякі істини, розуміння цих речей не стане проблемою, бо люди багато отримали від Бога й сповна пізнали Його роботу.

23 січня 2019 року