Упокортеся пануванню Творця й дивіться на смерть спокійно

У момент народження людини одна самотня душа починає свій досвід життя на землі, досвід відчуття на собі влади Творця, який Творець влаштував для неї. Зайве говорити, що для людини – душі – це відмінна можливість здобути знання про володарювання Творця, пізнати Його владу й відчути її на особистому досвіді. Люди живуть своїм життям у рамках законів долі, установлених для них Творцем, і будь-якій розумній совісній людині нескладно примиритися з володарюванням Творця й пізнати Його владу протягом десятиліть свого життя. Тому кожній людині має бути дуже легко усвідомити завдяки своєму власному життєвому досвіду, отриманому за кілька десятиліть, що всі людські долі визначені наперед, і має бути легко зрозуміти або узагальнити, що означає бути живим. Засвоївши ці життєві уроки, людина поступово прийде до розуміння того, звідки береться життя, до усвідомлення того, що дійсно потрібно серцю, що приведе її на істинний шлях життя та в чому повинна полягати місія й мета людського життя. Людина поступово усвідомить, що якщо вона не поклонятиметься Творцеві, якщо вона не підкориться Його пануванню, то, коли прийде час зустрітися віч-на-віч зі смертю – коли її душа ось-ось знову постане перед Творцем, – її серце наповниться безмежним страхом і сум'яттям. Якщо людина живе у світі вже кілька десятиліть, але досі не зрозуміла, звідки береться людське життя, і не усвідомила, в чиїх долонях людська доля, то не дивно, що вона не зможе спокійно поглянути смерті у вічі. Людина, яка за десятиліття свого досвіду людського життя набула знання про володарювання Творця, – це людина з правильним розумінням сенсу й цінності життя. Така людина володіє глибоким знанням мети життя, реальним досвідом і розумінням володарювання Творця, і, крім того, здатна підкоритися владі Творця. Така людина розуміє сенс створення Богом людства, розуміє, що людина повинна поклонятися Творцеві, що все, чим володіє людина, походить від Творця й одного дня в недалекому майбутньому повернеться до Нього. Така людина розуміє, що Творець влаштовує народження людини й володарює над смертю людини, і що як життя, так і смерть наперед визначені владою Творця. Отже, коли людина по-справжньому збагне ці речі, вона, само собою, зможе спокійно постати перед смертю, спокійно відкласти в сторону все своє мирське майно, прийняти та з радістю підкоритися всьому, що станеться потім, і вітати останній вирішальний життєвий момент, влаштований, як він є, Творцем, замість того, щоб сліпо боятися його та боротися проти нього. Якщо людина розглядає життя як можливість пережити володарювання Творця й пізнати Його владу, якщо вона розглядає своє життя як рідкісний шанс виконати свій обов'язок як створена людська істота й завершити свою місію, тоді в неї, безсумнівно, буде правильний погляд на життя, вона неодмінно житиме життям, благословенним і спрямованим Творцем, обов'язково ходитиме в світлі Творця, обов'язково пізнає володарювання Творця, обов'язково підкориться Його владі й обов'язково стане свідком Його чудових вчинків, свідком Його влади. Зайве говорити, що таку людину, безсумнівно, любитиме та прийме Творець, і тільки така людина може спокійно ставитися до смерті та з радістю вітати заключний вирішальний момент життя. Однією людиною, яка, очевидно, дотримувалася такого ставлення до смерті, був Йов. Йов був у такому становищі, в якому він зміг щасливо прийняти останній вирішальний момент життя, і, благополучно завершивши подорож свого життя й виконавши свою місію в житті, він повернувся, щоб бути поруч із Творцем.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний III»