Розуміння Божої влади в макро- та мікроперспективі

Божа влада унікальна. Вона є характерним проявом і особливою сутністю ідентичності Самого Бога, якою не володіє жодна створена або нестворена істота; тільки Творець володіє такого роду владою. Тобто тільки Творець – Бог Унікальний – має такий вияв і володіє такою сутністю. Отже, для чого нам говорити про Божу владу? Чим влада Самого Бога відрізняється від «влади», якою її уявляє собі людина у своєму розумі? Що в ній особливого? Чому так важливо говорити про це тут? Кожен із вас повинен ретельно обміркувати це питання. Для більшості людей «Божа влада» – це невизначена ідея, для розуміння якої потрібно багато зусиль, і будь-яке її обговорення, найімовірніше, буде абстрактним. Отже, неминуче буде існувати розрив між знанням Божої влади, яким здатна володіти людина, і сутністю Божої влади. Щоб подолати цей розрив, кожен має пізнати Божу владу через людей, події, об'єкти та різні явища, які знаходяться в межах досяжності людей і в межах їхньої здатності до розуміння у своєму реальному житті. Хоча фраза «Божа влада» може здатися незбагненною, Божа влада зовсім не абстрактна. Бог присутній із людиною кожну хвилину її життя, проводячи її через кожен день. Отже, в реальному житті кожна людина обов'язково побачить і відчує на собі найбільш відчутний аспект Божої влади. Цей відчутний аспект є достатнім доказом того, що Божа влада дійсно існує, і він повністю дозволяє людині визнати й осягнути той факт, що Бог володіє такою владою.

Бог створив усе, і, створивши все, Він панує над усім. Окрім того, що Він панує над усім, Він контролює все. Що означає ця ідея про те, що «Бог контролює все»? Як її можна пояснити? Як вона застосовується до реального життя? Як розуміння того факту, що Бог контролює все, може привести до розуміння Його влади? Із самої фрази «Бог контролює все» ми маємо бачити, що Бог контролює не частину планет і не частину творіння, і тим більше не частину людства, але все: від велетенського до мікроскопічного, від видимого до невидимого, від зірок космосу до живих істот на землі, а також мікроорганізмів, які не можна побачити неозброєним оком, та істот, що існують в інших формах. Це – точне визначення «всього», що Бог «контролює»; це – сфера Його влади, обсяг Його володарювання й правління.

До того, як з'явилося це людство, космос – усі планети й усі зірки на небесах – уже існував. На макрорівні ці небесні тіла регулярно оберталися по орбіті під Божим контролем протягом усього свого існування, скільки б років це не було. Яка планета рухається, куди та в який конкретний час; яка планета виконує те чи інше завдання й коли; яка планета обертається по тій чи іншій орбіті й коли вона зникає або замінюється, – усе це відбувається без найменшої помилки. Положення планет і відстані між всіма ними відповідають точним закономірностям, які можна описати за допомогою точних даних; шляхи, якими вони рухаються, швидкість і характер їхніх орбіт, час, коли вони бувають у різних положеннях, – усе це може бути точно визначено кількісно й описано за допомогою спеціальних законів. Протягом невизначено довгого часу планети слідували цим законам без найменших відхилень. Жодна сила не може змінити або порушити їхні орбіти або закономірності, яких вони дотримуються. Оскільки особливі закони, які керують їхнім рухом, і точні дані, які їх описують, зумовлені владою Творця, вони добровільно підкоряються цим законам, перебуваючи під володарюванням і контролем Творця. На макрорівні людині неважко виявити деякі закономірності, деякі дані та деякі дивні й непояснимі закони або явища. Людство не визнає існування Бога, не приймає той факт, що Творець усе створив і над усім панує, ба більше, люди не визнають існування влади Творця. Однак людські вчені, астрономи й фізики дедалі більше переконуються в тому, що існування всього сущого у всесвіті, а також наявність принципів і закономірностей, які диктують їхній рух, керовані величезною й невидимою темною енергією. Цей факт змушує людину насмілитися й визнати, що посеред цих закономірностей руху є Могутній, Який керує всім. Його сила надзвичайна, і хоча ніхто не може бачити Його справжнє обличчя, Він керує всім і контролює все в кожен момент. Жодна людина або сила не можуть вийти за межі Його володарювання. Зіткнувшись із цим фактом, людина мусить визнати, що закони, які керують існуванням усього сущого, не можуть контролюватися людьми, не можуть бути змінені ніким; вона також мусить визнати, що люди не можуть повністю зрозуміти ці закони, і вони не є природними, а диктуються Володарем. Усе це – прояви влади Бога, які людство може сприймати на макрорівні.

На мікрорівні всі гори, річки, озера, моря й масиви суходолу, які людина може споглядати на землі, усі пори року, які вона переживає, усе, що населяє землю, включно з рослинами, тваринами, мікроорганізмами й людьми, підкоряються Божому володарюванню й контролю. Під Божим володарюванням і контролем усе виникає або зникає відповідно до Його думок; постають закони, які керують їхнім існуванням, і вони ростуть та множаться, дотримуючись їх. Жодна людська істота або річ не стоїть вище цих законів. Чому це так? Єдина відповідь така: завдяки Божій владі. Або, іншими словами, це відбувається через Божі думки та Божі слова; через особисті дії Самого Бога. Це означає, що саме Божа влада й Божий розум породжують ці закони, які рухаються й змінюються відповідно до Його думок, і всі ці зрушення й зміни настають або зникають заради Його плану. Візьміть, наприклад, епідемії. Вони спалахують без попередження. Ніхто не знає їхнє походження або точні причини, з яких вони відбуваються, і коли епідемія досягає певного місця, приречені особи не можуть уникнути лиха. Людська наука розуміє, що до епідемій призводить поширення злісних або шкідливих мікробів, і їхня швидкість, діапазон та спосіб передачі не можуть бути передбачені або контрольовані людською наукою. Хоча люди протистоять епідеміям усіма можливими засобами, вони не можуть впливати на те, які люди або тварини неминуче страждають, коли спалахують епідемії. Єдине, що люди можуть зробити, – це спробувати запобігти їм, протистояти їм і досліджувати їх. Але ніхто не знає корінних причин, які пояснюють початок або закінчення будь-якої окремо взятої епідемії, і ніхто не може їх контролювати. Зіткнувшись зі зростанням і поширенням епідемії, люди в першу чергу розробляють вакцину, але часто епідемія минає сама по собі до того, як з'являється готова вакцина. Чому епідемії припиняють своє існування? Дехто каже, що мікроби взято під контроль, у той час як інші кажуть, що епідемії затухають через зміну пір року… Що стосується того, чи є ці дикі припущення обґрунтованими, наука не може запропонувати жодного пояснення й не може дати точної відповіді. Людство має рахуватися не тільки з цими припущеннями, але й із неповним розумінням людського роду про епідемії та його страхом перед ними. Зрештою, ніхто не знає, чому починаються епідемії та чому вони закінчуються. Оскільки людство вірить тільки в науку, повністю покладається на неї й не визнає влади Творця або не приймає Його володарювання, воно ніколи не отримає відповіді.

Під Божим володарюванням усе суще народжується, живе та гине завдяки Його владі та Його управлінню. Деякі речі приходять і йдуть непомітно, і людина не може сказати, звідки вони прийшли, або вловити закономірності, яким вони слідують, не кажучи вже про те, щоб зрозуміти причини, із яких вони з'являються й зникають. Хоча людина може бачити своїми очима все, що відбувається серед усього, і може чути це своїми вухами, і може відчути це своїм тілом; хоча все це чинить вплив на людину, і хоча людина підсвідомо вловлює відносну незвичайність, регулярність або навіть дивність різних явищ, вона все одно нічого не знає про те, що ховається за ними, тобто про волю й розум Творця. За цими явищами криється багато історій, багато прихованих істин. Оскільки людина далеко пішла від Творця й оскільки вона не приймає той факт, що влада Творця керує всім, вона ніколи не дізнається й не зрозуміє всього, що відбувається в рамках незалежності влади Творця. Божий контроль і володарювання здебільшого виходять за межі людської уяви, людського знання, людського розуміння й того, чого може досягти людська наука; вони виходять за межі пізнання створеного людства. Деякі люди кажуть: «Оскільки ти сам не був свідком Божого володарювання, як ти можеш вірити, що все підкоряється Його владі?». Бачити – це не завжди вірити, і не завжди це означає розпізнавати й розуміти. Отже, звідки виникає віра? Я можу з упевненістю сказати, що віра виникає зі ступеня й глибини розуміння, а також переживання людьми реальності й першопричин речей. Якщо ти віриш, що Бог існує, але не можеш визнати, а тим більше сприйняти факт Божого контролю й Божого володарювання над усіма речами, тоді у своєму серці ти ніколи не визнаєш, що Бог володіє такого роду владою та що Божа влада – унікальна. Ти ніколи по-справжньому не приймеш Творця як свого Господа та як свого Бога.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний III»