Йона 4: «І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився. І він помолився Єгові та сказав: молю Тебе, о Єгово, чи ж не це я казав, коли ще я був у своїй країні? Тому я втік спершу до Таршішу: бо я знав, що Ти Бог милостивий і милосердний, повільний на гнів і добрий, і Ти шкодуєш через зло. Тому тепер, о Єгово, візьми, я благаю Тебе, моє життя від мене; бо мені краще померти, ніж жити. Тоді сказав Єгова: чи справедливо ти сердишся? Отже, Йона вийшов із міста і сів на східній його стороні, і там зробив собі намет, і сидів під ним у тіні, аж доки не мав побачити, що станеться з містом. А Бог Єгова приготував рициновий кущ і зробив так, щоб він височів над Йоною, щоб була тінь над його головою, щоб звільнити його від його горя. Отже, Йона був надзвичайно радий рициновому кущу. А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка, і він підточив рицинового куща, і той усох. І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя! І промовив Бог до Йони: Чи слушно запалився ти за рициновий кущ? А той відказав: Дуже розлютився я, аж на смерть! Тоді сказав Єгова: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким ти не працював і якого ти не ростив; який виріс за ніч і загинув за ніч: А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?».

Творець виявляє Свої справжні почуття до людства

Ця розмова між Богом Єговою та Йоною, без сумніву, є проявом справжніх почуттів Творця до людства. З одного боку, вона доносить до людей те, як Творець розуміє все творіння під Своїм володарюванням; як сказав Бог Єгова: «А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?». Інакше кажучи, Боже розуміння Ніневії було далеко не поверховим. Він знав не лише кількість живих істот у місті (включно з людьми та худобою), але й те, скільки з них не могли відрізнити праву руку від лівої – тобто скільки серед них було дітей і підлітків. Це конкретний доказ того, що Бог усебічно розуміє людство. З іншого боку, ця розмова доносить до людей ставлення Творця до людства, тобто значення людства в серці Творця. Як і сказав Бог Єгова: «Ти змилувався над рициновим кущем, над яким ти не працював і якого ти не ростив; який виріс за ніч і загинув за ніч: А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом […]?». Цими словами Бог Єгова докоряє Йоні, але всі вони правдиві.

Хоча Йоні було доручено проголосити слова Бога Єгови жителям Ніневії, він не зрозумів ні намірів Бога Єгови, ні Його хвилювань і очікувань щодо мешканців міста. Цим докором Бог хотів сказати йому, що людство – це витвір Його власних рук і що Він витратив кропіткі зусилля на кожну людину, що кожна людина несе на своїх плечах Божі очікування та що кожна людина втішається забезпеченим Богом життям; за кожну людину Бог заплатив ціну кропітких зусиль. Цей докір також указував Йоні, що Бог жалів людство, яке є витвором Його власних рук, не менше, ніж сам Йона жалів рициновий кущ. Бог у жодному разі не покинув би людство так легко, а якби покинув, то чекав би аж до останнього моменту – не в останню чергу тому, що в місті було стільки дітей і невинної худоби. Ще менш імовірно, що, розбираючись із цими молодими й нетямущими Божими творіннями, які навіть не могли відрізнити свою праву руку від лівої, Бог так поспішно обірвав би їхні життя і визначив їхні результати. Бог сподівався побачити, як вони виростуть; Він сподівався, що вони не підуть тими ж дорогами, що й їхні старші, що їм не доведеться знову чути застереження Бога Єгови та що вони засвідчать минуле Ніневії. Навіть більше, Бог сподівався побачити Ніневію після її покаяння, побачити майбутнє Ніневії після її покаяння, а головне – побачити Ніневію, яка знову живе під Божою милістю. Тому в Божих очах ті об'єкти творіння, які не могли відрізнити свою праву руку від лівої, були майбутнім Ніневії. Вони мали взяти на себе мерзенне минуле Ніневії, так само як і важливий обов'язок свідчити і про минуле, і про майбутнє Ніневії під проводом Бога Єгови. У цій заяві про Свої істинні почуття Бог Єгова явив милість Творця до людства в усій її повноті. Вона показала людству, що «милість Творця» – це не пусті слова й не голослівні обіцянки; вона має конкретні принципи, методи та цілі. Бог істинний і реальний, і Він не використовує ні брехні, ні масок, і точно так само Його милість нескінченно дарується людству в усі часи й періоди. Однак аж до цього дня розмова Творця з Йоною залишається Його єдиним, виключним словесним свідченням про те, чому Він проявляє милість до людства, як Він проявляє милість до людства, наскільки Він толерантний до людства та які Його справжні почуття до людства. Лаконічні слова Бога Єгови під час цієї бесіди виявляють Його думки про людство як єдине ціле; вони є істинним проявом ставлення до людства в Його серці, а також конкретним доказом того, що Він обдаровує людство щедрою милістю. Його милість дарується не тільки старшим поколінням людства, а й молодшим його представникам, як це й було завжди, з покоління в покоління. Хоча Божий гнів часто сходить на певні куточки й певні епохи людства, Божа милість ніколи не вичерпувалася. Своєю милістю Він направляє і веде одне покоління Свого творіння за іншим, постачає та живить одне покоління творіння за іншим, тому що Його справжні почуття до людства ніколи не зміняться. Як і сказав Бог Єгова: «А Я не змилувався б […]?». Він завжди жалів Своє власне творіння. У цьому полягає милість праведного характеру Творця, і в цьому також полягає повна унікальність Творця!

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.