Слідуючи за Богом, люди рідко звертають увагу на Його волю, і вони рідко прислухаються до Його думок та Його ставлення до людей. Люди не розуміють Божих думок, тому, почувши запитання про Його наміри та характер, ви губитеся; ви впадаєте в глибоку невизначеність, а потім або намагаєтеся вгадати, або робите ставки. Що це за спосіб мислення такий? Це доводить факт: більшість людей, які вірять у Бога, сприймає Його як порожнє місце, і як щось, що в одну хвилину ніби існує, а в іншу – вже ні. Чому Я це так формулюю? Тому що коли б ви не стикалися з проблемою, ви не знаєте Божої волі. Чому ви не знаєте Його волі? Не лише зараз, але від початку до кінця, ви не знаєте Божого ставлення до цієї проблеми. Ти не можеш цього збагнути й не знаєш, яким є ставлення Бога, але чи ти замислювався над цим? Чи прагнув ти про це дізнатися? Чи ти спілкувався про це? Ні! Це підтверджує факт: Бог твоєї віри не має жодного зв'язку з Богом реальності. У своїй вірі в Бога ти обмірковуєш тільки свої власні наміри та наміри своїх керівників; ти розмірковуєш лише про поверхове та доктринальне значення Божих слів, по-справжньому не намагаючись пізнати або шукати Божу волю. Хіба це не так? Сутність цієї проблеми просто жахлива! За стільки років Я побачив багатьох людей, які вірять у Бога. На що їхня віра перетворила Бога в їхній свідомості? Деякі люди вірять у Бога так, наче Він просто порожнє місце. У цих людей немає відповіді на запитання щодо існування Бога, тому що вони не можуть ані відчути, ані вловити Його присутність чи Його відсутність, не кажучи вже про те, щоб ясно її побачити чи зрозуміти. Підсвідомо ці люди вважають, що Бога не існує. Інші вірять у Бога так, наче Він – людина. Ці люди вважають, що Він нездатний зробити все те, що вони також нездатні зробити, і що Він повинен думати так, як думають вони. Їхнє визначення Бога – це «невидима та недоторкана людина». Також існує група людей, які вірять у Бога так, наче Він маріонетка; ці люди вважають, що Бог не має емоцій. Вони думають, що Бог – це глиняна статуя, і що коли Бог стикається з проблемою, у Нього немає ані ставлення, ані точки зору чи ідей; вони вважають, що Він підвладний людству. Люди просто вірять у те, у що хочуть вірити. Якщо вони роблять Його великим, тоді Він великий; якщо вони роблять Його малим, тоді Він малий. Коли люди грішать і потребують Божого милосердя, терпимості та любові, вони припускають, що Бог повинен виявити Своє милосердя. Ці люди винаходять «Бога» у своїй власній свідомості, а потім змушують цього «Бога» виконувати їхні вимоги та задовольняти всі їхні бажання. Незалежно від того, коли, де та чим займаються такі люди, вони впроваджуватимуть цю фантазію в своєму ставленні до Бога та у своїй вірі. Є навіть такі, хто, розгнівавши Божий характер, однаково переконані, що Він може їх спасти, тому що припускають, що Божа любов безмежна, а Його характер праведний, і що хоч би скільки людина не ображала Бога, Він нічого цього не згадає. Вони думають, що, оскільки людські недоліки, людські провини та людський непослух – це миттєві прояви людського характеру, Бог дасть людям шанс, буде до них терпимий і терплячий; вони вірять, що Бог однаково любитиме їх як і раніше. Таким чином вони зберігають великі надії на досягнення спасіння. Насправді, як би люди не вірили в Бога, доки вони не прагнутимуть істини, Він ставитиметься до них негативно. Це тому, що за час твоєї віри в Бога, навіть якщо ти взяв до рук книгу слів Божих, і побачив у ній скарб, і вивчаєш та читаєш її щодня, ти відсуваєш справжнього Бога в сторону. Ти вважаєш Його просто порожнім місцем або просто людиною, – а деякі з вас вважають Його не більше ніж маріонеткою. Чому Я це так формулюю? Я роблю це, бо Моє бачення таке: незалежно від того, чи постаєш ти перед проблемою, чи стикаєшся з якимись обставинами, ті речі, які існують у твоїй підсвідомості, ті речі, які ти породжуєш у собі, ніколи не мали жодного зв'язку зі словами Бога чи з пошуком істини. Ти знаєш тільки те, що ти сам думаєш, якою є твоя власна точка зору, а потім ти нав'язуєш свої власні ідеї та думки Богові. У твоїй свідомості вони стають точками зору Бога, і ти робиш із цих точок зору стандарти, яких неухильно дотримуєшся. З часом, продовжуючи так робити, ти дедалі більше віддаляєшся від Бога.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»