Йов після своїх випробувань (Вибрані уривки)

Йов 42:7–9: «І сталося так, що після того, як Єгова сказав ці слова Йову, Єгова сказав теманянину Еліфазові: Мій гнів спалахнув на тебе й на двох твоїх друзів, адже ви не говорили про Мене того, що правильно, як Мій слуга Йов. А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов. І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, і нааматянин Цофар, і вчинили так, як повелів їм Єгова; Єгова також прийняв Йова».

Йов 42:10: «І Єгова відновив попередній стан Йова, коли він помолився за своїх друзів; також Єгова дав Йову вдвічі більше, ніж він мав до того».

Йов 42:12: «Тож Єгова поблагословив залишок днів Йова більше, ніж його початок, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць».

Йов 42:17: «І впокоївся Йов старим та насиченим днями».

Тих, хто боїться Бога й утікає від злого, Бог цінує, а на нерозумних дивиться як на нікчемних

У Книзі Йова 42:7–9 Бог говорить, що Йов – Його раб. Те, що Бог називає його словом «раб», демонструє важливість Йова в Його серці; хоча Бог не називав Йова чимось поважнішим, це звертання ніяк не стосувалося важливості Йова в Божому серці. «Раб» тут – це Боже прізвисько для Йова. Багаторазові згадки Бога про «Його раба Йова» показують, наскільки Він був задоволений Йовом. Хоча Бог не говорив про значення слова «раб», Боже визначення слова «раб» можна побачити з Його слів у цьому уривку Святого Письма. Спершу Бог сказав теманянину Еліфазові: «Мій гнів спалахнув на тебе й на двох твоїх друзів, адже ви не говорили про Мене того, що правильно, як Мій слуга Йов». Цими словами Бог уперше відкрито сказав людям, що Він приймає все сказане та зроблене Йовом після Божих випробувань, і вперше відкрито підтвердив точність і правильність усього того, що зробив і сказав Йов. Бог розгнівався на Еліфаза та його приятелів через їхні неправильні, абсурдні міркування, адже ці люди, як і Йов, у житті не бачили явлення Бога та не чули, щоб Він промовляв якісь слова, але Йов мав таке точне знання про Бога, а вони могли лише сліпо здогадуватися про Нього, порушуючи Божу волю та випробовуючи Його терпіння в усьому, що робили. Тому, приймаючи все, що зробив і сказав Йов, Бог водночас розгнівався на інших, бо Він не тільки не побачив у них реальності страху Божого, але й не почув ніякого страху Божого в їхніх словах. Тож далі Бог висунув до них такі вимоги: «А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі». У цьому уривку Бог каже Еліфазу та іншим зробити щось, що спокутує їхні гріхи, бо їхня нерозумність була гріхом проти Бога Єгови, і тому вони повинні були принести цілопалення, щоб виправити свої помилки. Цілопалення часто приносяться Богові, але в цих конкретних цілопаленнях незвичайним є те, що вони були принесені Йову. Бог прийняв Йова, тому що Йов свідчив про Нього під час своїх випробувань. Тим часом ці друзі Йова під час його випробувань були викриті; через свою нерозумність вони були засуджені Богом, накликали на себе Божий гнів і підлягали Божому покаранню, – покаранню через принесення цілопалень перед Йовом, – після чого Йов помолився за них, щоб відвернути від них Боже покарання та гнів. Божий намір полягав у тому, щоб осоромити їх, бо ці люди не боялися Бога, не втікали від злого та засудили доброчесність Йова. З одного боку, Бог говорив їм, що Він не приймав їхніх учинків, але всіляко приймав Йова та радів йому; з іншого боку, Бог говорив їм, що прийняття Богом підносить людину перед Богом, що через свою нерозумність людина ображає Бога, ненависна Богові, нікчемна та мерзенна в Божих очах. Це визначення, які Бог дав двом типам людей, це Боже ставлення до цих двох типів людей, і це Боже формулювання вартості та становища цих двох типів людей. Хоча Бог назвав Йова Своїм рабом, у Божих очах цей раб був улюбленим, і він був наділений владою молитися за інших і прощати їм їхні помилки. Цей раб міг напряму говорити з Богом і поставати перед Ним, і його статус був вищим і почеснішим, ніж у інших. Це і є справжнє значення сказаного Богом слова «раб». Йов був удостоєний цієї особливої честі через свою богобоязливість і втечу від злого, а причина, з якої Бог не називав рабами інших людей, полягає в тому, що вони не боялися Бога та не втікали від злого. Ці два абсолютно різних підходи Бога виражають Його ставлення до двох типів людей: тих, хто боїться Бога та втікає від злого, Бог приймає й дивиться на них як на дорогоцінних, а нерозумні не бояться Бога, не здатні втікати від злого та не в змозі отримати Божу прихильність; вони часто викликають у Бога ненависть і осуд, і в Божих очах вони нікчемні.

Бог дає Йову владу

Йов помолився за своїх друзів, і завдяки молитвам Йова Бог після цього не розібрався з ними так, як годилося б за їхню нерозумність: Він не покарав їх і ніяк не відплатив їм. Чому так сталося? Тому що молитви, які підносив за них раб Божий Йов, дійшли до Божих вух; Бог простив їх, бо прийняв молитви Йова. Що ж ми в цьому бачимо? Коли Бог когось благословляє, Він дає цій людині багато нагород, і не тільки матеріальних: Бог також дає їй владу, дає право молитися за інших людей, і Бог забуває гріхи тих людей і не звертає на них уваги, бо Він чує ці молитви. Це саме та влада, яку Бог дав Йову. Завдяки молитвам, у яких Йов просив припинити осуд Еліфаза та його приятелів, Бог Єгова осоромив цих нерозумних людей – що, звісно, було Його особливим покаранням для них.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.