Якщо серце людини вороже до Бога, то як вона може боятися Бога й утікати від злого?

Якщо люди сьогодення не наділені такою людською сутністю, як Йов, то яка їхня природа й сутність, як вони ставляться до Бога? Чи бояться вони Бога? Чи втікають вони від злого? Тих, хто не боїться Бога та не втікає від злого, можна охарактеризувати лише двома словами – «вороги Божі». Ви часто вимовляєте ці два слова, але ніколи не знали їхнього справжнього значення. Слова «вороги Божі» мають сутність: вони говорять не про те, що Бог бачить у людині ворога, а про те, що людина бачить ворога в Богові. По-перше, коли люди починають вірити в Бога, у кого з них немає власних цілей, мотивації й амбіцій? Навіть якщо якась частина людини вірить в існування Бога та бачила Його існування, у її вірі в Бога все одно є ця мотивація, і кінцева мета віри людини в Бога – це отримати Його благословення й те, чого вона хоче. У своєму життєвому досвіді люди часто думають собі: «Я заради Бога пожертвував сім'єю та кар'єрою, а Він що мені дав? Я мушу підбити підсумки та перевірити: чи отримав я останнім часом якісь благословення? За цей час я чимало віддав, я бігав і бігав, я багато страждав – чи дав мені Бог в обмін якісь обітниці? Чи згадав Він мої добрі вчинки? Яким буде мій кінець? Чи зможу я отримати Божі благословення? …». Кожна людина постійно робить у серці такі підрахунки та висуває до Бога вимоги, які несуть у собі її мотивацію, амбіції й ділове мислення. Тобто в серці людина постійно випробовує Бога, постійно будує плани щодо Бога, постійно аргументує перед Богом те, який кінець вона хоче особисто для себе, і намагається отримати від Бога заяву, побачити, чи може Бог дати їй те, чого вона хоче. Прагнучи до Бога, людина водночас не ставиться до Бога як до Бога. Людина завжди намагалась укладати з Богом угоди, безперестанку висуваючи до Нього вимоги та навіть тиснучи на Нього на кожному кроці – вимагаючи ще й ложки після того, як отримала мед. Намагаючись укласти з Богом угоду, людина водночас і сперечається з Ним, і є навіть такі люди, які часто стають слабкими, пасивними, млявими в роботі та сповненими нарікань на Бога, коли вони опиняються в певних ситуаціях або їм випадають випробування. Відколи людина почала вірити в Бога, вона стала вважати Бога рогом достатку, універсальним мультиінструментом, а себе – найбільшим Божим кредитором, ніби намагання отримати від Бога благословення й обітниці є її невід'ємним правом і повинністю, а Бог зобов'язаний захищати людину, дбати про неї та забезпечувати її. Таким є принципове розуміння «віри в Бога» всіх тих, хто вірить у Бога, і таким є їхнє найглибше розуміння поняття віри в Бога. У людині – від її природи й сутності до її суб'єктивного прагнення – немає нічого, що б стосувалося страху Божого. Мета людської віри в Бога не могла мати нічого спільного з поклонінням Богу. Тобто людина ніколи не вважала й не розуміла, що віра в Бога вимагає страху Божого та поклоніння Йому. У світлі таких умов сутність людини очевидна. У чому ж полягає ця сутність? Вона полягає в тому, що серце людини зловмисне, мерзенне й жадібне, що воно таїть у собі хитрість і підступність, що воно не любить справедливості, праведності й позитивного. Серце людини максимально закрите від Бога; воно зовсім не віддане Богові. Бог ніколи не бачив істинного серця людини, і людина ніколи Йому не поклонялася. Яку б велику ціну Бог не платив, скільки б роботи не виконував, скільки б не давав людині, вона залишається сліпою й абсолютно байдужою до всього цього. Людина ніколи не віддавала Богові свого серця, вона бажає лише сама розпоряджатися своїм серцем, приймати власні рішення, підтекст яких полягає в тому, що людина не хоче слідувати шляхом богобоязливості й утечі від злого, не хоче підкорятися Божому володарюванню та розпорядженням, не хоче поклонятися Богу як Богу. Таким є стан людини сьогодні. Тепер знову подивімося на Йова. Передусім чи укладав він угоду з Богом? Чи були в нього якісь приховані мотиви, коли він непохитно тримався шляху богобоязливості й утечі від злого? Чи Бог тоді комусь говорив про прийдешній кінець? Тоді Бог іще нікому не давав обітниць про кінець, і саме на такому тлі Йов зумів боятися Бога й утікати від злого. Чи витримують сьогоднішні люди порівняння з Йовом? Різниця занадто велика; вони на різних рівнях. Хоча Йов і небагато знав про Бога, він віддав Богові своє серце, і воно належало Богу. Він ніколи не укладав із Богом угод і не мав ніяких надмірних бажань чи вимог до Бога; натомість він вірив, що «Єгова дав, і Єгова забрав». Це було те, що він побачив і набув від того, що багато років життя дотримувався шляху богобоязливості й утечі від злого. Так само він здобув і результат, представлений у цих словах: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?». Ці два речення були тим, що він побачив і зрозумів у результаті свого слухняного ставлення до Бога протягом свого життєвого досвіду, і вони також були його найпотужнішою зброєю, з якою він тріумфально переміг під час сатанинських спокус, і основою його непохитності у свідченні про Бога. Чи зараз ви бачите Йова людиною, гідною любові? Чи сподіваєтеся ви стати такою людиною? Чи боїтеся ви зазнати спокус сатани? Чи вирішили ви молитися про те, щоб Бог піддав вас таким же випробуванням, як і Йова? Безсумнівно, більшість людей не наважилася б про таке молитися. Отже, очевидно, що ваша віра жалюгідно мала; порівняно з Йовом ваша віра просто не варта згадки. Ви – вороги Божі, ви не боїтеся Бога, ви не здатні бути непохитними у своєму свідченні про Бога, і ви не здатні тріумфально здолати напади, звинувачення та спокуси сатани. Що робить вас гідними отримати Божі обітниці? Тепер, коли ви почули історію Йова та зрозуміли значення спасіння людини й намір, з яким Бог її спасає, чи маєте ви тепер таку віру, щоб приймати ті самі випробування, що і Йов? Хіба вам не слід мати трохи рішучості, щоб дозволити собі слідувати шляхом богобоязливості й утечі від злого?

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.