Йов перемагає сатану та стає в Божих очах справжньою людиною

Коли Йов уперше пройшов через випробування, його було позбавлено всього майна й усіх дітей, але це не призвело до його падіння чи слів, які були б гріхом проти Бога. Він переміг спокуси сатани, він подолав почуття до своїх матеріальних цінностей і свого потомства, пройшов випробування втратою всього свого земного надбання – тобто він зміг підкоритися Богові, коли Бог забирав у нього ці надбання, та ще й скласти Богові подяку та хвалу за те, що Він зробив. Такою була поведінка Йова під час першої спокуси сатани, і таким було свідчення Йова під час першого випробування Бога. У другому випробуванні сатана простягнув руку, щоб уразити Йова, і хоча Йов зазнав такого великого болю, якого ще ніколи не відчував, його свідчення все одно було достатньо, аби приголомшити людей. Своєю силою духу, твердістю переконань і послухом Богу, а також страхом Божим Йов знову переміг сатану, а Бог знову схвалив і вподобав його поведінку та його свідчення. Під час цієї спокуси Йов своєю реальною поведінкою проголосив сатані, що плотський біль не може вплинути на його віру й послух Богові, не може позбавити його відданості Богу та страху Божого; Йов би не зрікся Бога й не відмовився від власної досконалості та праведності через те, що йому загрожувала смерть. Рішучість Йова зробила із сатани боягуза, його віра змусила сатану боятись і тремтіти, завзятість, з якою Йов боровся проти сатани під час їхньої битви не на життя, а на смерть, породила в сатані глибоку ненависть і озлоблення; досконалість і праведність Йова не залишили сатані нічого, що він міг би йому зробити, так що сатана відмовився від своїх нападів на нього та відступився від своїх звинувачень проти Йова, які висував перед Богом Єговою. Це означало, що Йов переміг світ, переміг плоть, переміг сатану, переміг смерть; він був цілком і повністю людиною, яка належала Богові. Під час цих двох випробувань Йов був непохитним у своєму свідченні, дійсно втілив у життя свою досконалість і праведність, а також розширив рамки своїх життєвих принципів богобоязливості й утечі від злого. Після цих двох випробувань у Йові зародився багатший досвід, і цей досвід зробив його зрілішим і загартованішим, сильнішим і твердіше переконаним, упевненішим у правоті й гідності тієї доброчесності, у якій Йов був непохитним. Випробування, які Йову послав Бог Єгова, дали йому глибоке розуміння та відчуття Божої турботи про людину, дозволили йому відчути дорогоцінність Божої любові, і з того моменту до богобоязливості Йова додались увага до Бога та любов до Нього. Випробування Бога Єгови не тільки не відчужили Йова від Нього, а й наблизили його серце до Бога. Коли плотський біль, який терпів Йов, сягнув апогею, то турбота, яку він відчував від Бога Єгови, не залишила йому іншого вибору, крім як проклясти свій день народження. Така поведінка не була давно спланованою: вона стала природним виявленням уваги та любові до Бога, яке виходило з глибини серця Йова та було породжене його увагою й любов'ю до Бога. Тобто його увага та любов дійшли до межі самовідданості, тому що він зневажав себе та не хотів і не міг витерпіти того, що Бог через нього мучився. Тоді Йов підніс своє давнє обожнювання, тугу за Богом і відданість Богові до рівня уваги й любові. Водночас він також підніс свою віру, послух і страх Божий до рівня уваги й любові. Він не дозволяв собі робити нічого, що могло б зашкодити Богові, не допускав для себе ніякої поведінки, яка могла б поранити Бога, і не дозволяв собі завдати Богові якоїсь скорботи, горя чи навіть прикрощів зі своїх власних причин. Хоча Йов і досі залишався тим самим Йовом, що й раніше, у Божих очах його віра, послух і страх Божий принесли Богові повне задоволення та втіху. Тоді Йов досяг тієї досконалості, якої від нього очікував Бог; він став людиною, у Божих очах дійсно вартою називатися «досконалою та праведною». Його праведні вчинки дали йому змогу перемогти сатану та залишитися непохитним у своєму свідченні про Бога. А ще його праведні вчинки зробили його досконалим, дозволили піднести цінність його життя та перейти в ній усі старі межі, а також зробили його першою людиною, якій сатана більше не дошкуляв нападами та спокусами. Оскільки Йов був праведним, сатана його звинувачував і спокушав; оскільки Йов був праведним, він був відданий у руки сатани; і оскільки Йов був праведним, він переміг і здолав сатану, залишившись непохитним у своєму свідченні. Відтоді Йов став першою людиною, якій більше ніколи не загрожувало бути відданою в руки сатани, він по-справжньому постав перед престолом Божим і жив у світлі, під благословеннями Божими, без сатанинського підглядання та згуби… У Божих очах він став справжньою людиною; він був звільнений…

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»