При згадці про Петра люди готові без кінця говорити хороше про нього. Вони відразу ж згадують ті три рази, коли він відрікся від Бога, як він випробував Бога, роблячи послугу сатані, і як у кінцевому підсумку його було розіп’ято догори ногами за Бога, і так далі. Тепер Я зосереджуся на тому, щоб описати вам, як Петро знав Мене та яким був його остаточний кінець. Петро мав хороший духовний рівень, але його обставини були не такими, як у Павла: його батьки переслідували Мене, вони були демонами, одержимими сатаною, і в результаті вони нічому не навчили Петра про Бога. Петро був розумний, обдарований, і його батьки з юних літ душі за ним не чули. І все ж, ставши дорослим, він став їхнім ворогом, тому що ніколи не переставав прагнути пізнавати Мене, а з часом повернувся до них спиною. Це було тому, що, перш за все, він вірив, що небо, земля і все інше знаходяться в руках Всемогутнього та що все позитивне походить від Бога й дається безпосередньо Ним, без обробки сатаною. Протиставлення батьків Петра дало йому більше знань про Мою люблячу доброту й милосердя, що посилювало його бажання шукати Мене. Він зосередився не тільки на тому, щоб їсти й пити Мої слова, але, більше того, на тому, щоб збагнути Мою волю, і завжди був пильний у своєму серці. Як наслідок, він завжди був чутливим у своєму дусі, і тому в усьому, що він робив, він був людиною за Моїм серцем. Він постійно зосереджувався на невдачах людей у минулому, щоб підбадьорювати себе, глибоко боячись потрапити в пастку невдачі. Точно так само він зосередився на засвоєнні віри й любові всіх тих, хто любив Бога протягом періодів. Таким чином – не тільки в негативних аспектах, але, що набагато важливіше, в позитивних аспектах – він ріс швидше, так що його знання стали найбільшими з усіх у Моїй присутності. Тоді неважко уявити, як він віддав усе, що в нього було, в Мої руки, як він навіть відмовився від прийняття рішень про їжу, одяг, сон і місце проживання, і натомість насолоджувався Моїми багатствами на підставі того, що задовольняв Мене в усьому. Я піддавав його незліченним випробуванням – випробуванням, які, звісно, залишали його напівмертвим, – але серед цих сотень випробувань він жодного разу не втратив віру в Мене й не розчарувався в Мені. Навіть коли Я сказав, що залишив його, він усе одно не був знеохочений і продовжував любити Мене в практичний спосіб і відповідно до минулих принципів практики. Я сказав йому, що не буду хвалити його, навіть якщо він любить Мене, що в кінцевому підсумку Я віддам його до рук сатани. Але серед таких випробувань, випробувань, які не обрушилися на його плоть, а були словами, він усе одно молився Мені та говорив: «О Боже! Серед небес, землі та всього сущого чи є хоч одна людина, яка-небудь істота або яка-небудь річ, яка не знаходиться в руках у Тебе, Всемогутнього? Коли Ти милостивий до мене, моє серце дуже радіє Твоїй милості. Коли Ти судиш мене, яким би негідним Я не був, я отримую більше розуміння незбагненності Твоїх діянь, тому що Ти сповнений влади й мудрості. Хоча моя плоть терпить тяготи, мій дух утішений. Як я міг би не віддавати хвалу Твоїй мудрості та діянням? Навіть якщо б я повинен був померти, пізнавши Тебе, як я міг би це зробити без радості й щастя? Всемогутній! Хіба Ти дійсно не хочеш дозволити мені побачити Тебе? Чи дійсно я непридатний для того, щоб прийняти Твій суд? Чи може бути так, що в мені є щось, що Ти не бажаєш бачити?» Під час таких випробувань, навіть незважаючи на те, що Петро не міг точно зрозуміти Мою волю, було очевидно, що він пишався й був задоволений тим, що Я використовував його (навіть попри те, що він прийняв Мій суд, щоб людство могло побачити Мої велич і гнів), і що він не був стривожений цими випробуваннями. Через його відданість Мені й через те, що Я благословив його, він був прикладом і зразком для людини протягом тисячоліть. Хіба це не саме те, що ви повинні наслідувати? Ретельно і довго подумайте про те, чому Я зробив таку розгорнуту оповідь про Петра; це – принципи, згідно з якими вам слід діяти.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 6»