Тепер у тебе має бути змога ясно бачити, яким саме шляхом ішов Петро. Якщо ти ясно бачиш Петрів шлях, то будеш упевнений у роботі, яка робиться сьогодні, тож не скаржитимешся, не будеш пасивним і ні за чим не тужитимеш. Ти маєш пережити настрій, який тоді мав Петро: він був згорьований і більше не просив ні майбутнього, ні якихось благословень. Він не шукав у світі вигоди, щастя, слави чи багатства; він прагнув лише жити якнайзмістовнішим життям, а саме віддячувати Богу за Його любов і присвячувати Богу те, що Петрові було найдорожче понад усе. Тоді Петрове серце було б задоволене. Він часто молився Ісусу такими словами: «Господи Ісусе Христе, колись я любив Тебе, та ніколи насправді Тебе не любив. Хоча я казав, що вірив у Тебе, та ніколи не любив Тебе щирим серцем. Я лише рівнявся на Тебе, обожнював Тебе та тужив за Тобою, але я ніколи Тебе не любив і щиро в Тебе не вірив». Він постійно молився, щоб прийняти рішення, і слова Ісуса завжди підбадьорювали та мотивували його. Пізніше, після періоду переживання, Ісус випробував його, викликавши в Петрі ще більшу тугу за Ним. Петро сказав: «Господи Ісусе Христе! Як мені тебе не вистачає, як я прагну на Тебе поглянути. Мені забагато бракує, і ніщо не замінить Твою любов. Молю Тебе, забери мене швидше. Коли я Тобі знадоблюся? Коли Ти мене забереш? Коли я знову погляну на Твоє лице? Я більше не хочу жити в цьому тілі, розбещуватися далі й бунтувати ще більше. Я готовий присвятити Тобі всього себе за першої нагоди, і я не хочу ще більше тебе засмучувати». Так він молився, але тоді він не знав, що Ісус у ньому вдосконалить. Під час мук його випробування Ісус знову йому явився та сказав: «Петре, Я бажаю тебе вдосконалити, щоб ти став наче плід, який є кристалізацією Мого вдосконалення тебе і яким Я втішатимуся. Чи можеш ти справді свідчити про Мене? Чи ти зробив те, що Я прошу від тебе? Чи ти жив словами, які Я говорив? Колись ти любив Мене, та хоча ти любив Мене, чи ти Мною жив? Що ти для Мене зробив? Ти розумієш, що не вартий Моєї любові, але що ти для Мене зробив?» Петро побачив, що нічого не зробив для Ісуса, і згадав свою попередню клятву віддати Богові життя. Тож він більше не скаржився, і відтоді його молитви стали набагато кращими. Він молився, кажучи так: «Господи Ісусе Христе! Колись я Тебе покинув, і Ти теж мене колись покинув. Певний час ми були нарізно, а певний час були разом, укупі. Та Ти любиш мене більше за всіх інших. Я знов і знов бунтував проти Тебе, знов і знов Тебе засмучував. Як я можу таке забути? Я завжди пам’ятаю й ніколи не забуваю ту роботу, яку Ти наді мною звершив, і те, що Ти мені довірив. Я зробив усе можливе для роботи, яку Ти наді мною звершив. Ти знаєш, що я можу зробити, як знаєш і те, що за роль я можу зіграти. Я бажаю скоритися Твоєму керівництву, і я присвячу Тобі все, що маю. Лише Ти знаєш, що я можу для Тебе зробити. Хоча сатана так багато мене обманював, і я проти Тебе бунтував, та я вірю, що Ти пам’ятаєш мене не за ті переступи й ставишся до мене не лише так, як вимагають ті переступи. Я бажаю присвятити Тобі все своє життя. Я нічого не прошу, і я не маю інших надій чи планів; я лише хочу діяти за Твоїм наміром і виконувати Твою волю. Я вип’ю з Твоєї гіркої чаші, і я підкорюсь усім Твоїм наказам».

Ви маєте ясно бачити шлях, яким ідете; ви маєте ясно бачити шлях, яким підете в майбутньому, і ясно розуміти, що Бог удосконалить і що вам довірено. Можливо, одного дня вас випробують, і якщо ви зможете надихнутися досвідом Петра, коли прийде той час, то це покаже, що ви справді йдете Петровим шляхом. Бог хвалив Петра за щиру віру й любов та за вірність Богу. І за те, що Петро був чесний і тужив за Богом у своєму серці, Бог його вдосконалив. Якщо ти справді маєш таку саму любов і віру, як Петро, то Ісус неодмінно тебе вдосконалить.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як Петро пізнав Ісуса»