Якщо людина багато років слідувала за Богом і багато років втішалася поживою Його слів, а її визначення Бога, по суті, таке саме, що й у когось, хто падає ниць, ушановуючи ідолів, то це означало б, що така людина не досягла реальності Божих слів. Це тому, що вона просто не ввійшла в реальність Божих слів, і з цієї причини реальність, істина, наміри та вимоги до людства, що всі невід’ємно існують у Божих словах, не мають із такою людиною нічого спільного. Себто як би тяжко така людина не працювала над поверховим значенням Божих слів, усе це марно: вона гониться лише за словами, тож неминуче отримає лише слова. Чи промовлені Богом слова зовні виглядають просто, чи глибоко, усі вони – істини, без яких людина не може обійтися при входженні в життя; вони – джерело живих вод, завдяки якому людина виживає душевно й тілесно. Вони дають людині те, що їй потрібно, щоб залишатися живою; принципи й переконання для повсякденного життя; шлях, яким людина мусить іти до спасіння, а також його ціль і напрям; кожну правду, яку людина мусить мати як створена істота перед Богом; і кожну істину про те, як людина слухається й шанує Бога. Вони – запорука виживання людини, її хліб насущний і також міцна опора, що дає людині силу та змогу стояти. Вони багаті реальністю істини, з якою створене людство живе звичайним людським, багаті істиною, за допомогою якої людство звільняється від розбещення й оминає сітки сатани, багаті невтомними повчаннями, закликами, підбадьоренням і розрадою, які Творець дає створеному людству. Вони – маяк, що просвіщає людей і скеровує їх до розуміння всього позитивного, запорука того, що люди житимуть і володітимуть усім праведним і добрим, критерій, за яким міряють усіх людей, події й об’єкти, а також навігаційний знак, що веде людей до спасіння та шляху світла. Лише переживаючи Божі слова на практиці, людина може бути постачена істиною й життям; лише так людина може зрозуміти, що таке звичайне людське, що таке змістовне життя, що таке справжня створена істота, що таке дійсний послух перед Богом; лише так людина може зрозуміти, як вона мусить любити Бога, виконувати обов’язок створеної істоти й мати справжню людську подобу; лише так людина може зрозуміти, що значить «справжня віра» й «справжня шана»; лише так людина може зрозуміти, хто Правитель неба, землі й усього сущого; лише так людина може зрозуміти, якими засобами Єдиний, хто є Паном усього створеного, править створеним, керує ним і забезпечує його; і лише так людина може зрозуміти й усвідомити, якими засобами Єдиний, хто є Паном усього створеного, існує, проявляється та працює. Відділена від справжнього переживання Божих слів, людина не має справжнього знання Божих слів та істини й проникнення в них. Така людина – не що інше, як живий труп, відверто пуста оболонка, і все знання, пов’язане з Творцем, не має з нею геть нічого спільного. У Божих очах така людина ніколи в Нього не вірила й ніколи за Ним не слідувала, тож Бог не визнає її ні за Свого вірянина, ні за Свого послідовника й тим паче ні за справжню створену істоту.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Передмова»