У наші дні багато людей не звертає уваги на те, які уроки вони мають винести із співпраці з іншими людьми. Я виявив, що багато хто з вас взагалі не вміє засвоювати уроки, співпрацюючи з іншими; більшість із вас чіпляється за власні погляди. Працюючи в церкві, ти говориш своє, а хтось інший − своє, і одне ніяк не стосується іншого, ви фактично не співпрацюєте взагалі. Усі ви повністю поглинуті тим, щоб просто поділитися власними думками або звільнитися від «тягарів», які носите в собі, не шукаючи життя навіть найменшою мірою. Здається, що ти виконуєш роботу лише формально, завжди вважаючи, що маєш іти своїм шляхом, незалежно від того, що говорять або роблять інші; ти думаєш, що маєш спілкуватися так, як веде тебе Святий Дух, незалежно від того, якими можуть бути обставини інших людей. Ти не здатен розпізнати сильні сторони інших, а також не здатен дослідити себе. Ваше сприйняття речей є дійсно неправильним і помилковим. Можна сказати, що навіть зараз ви все ще демонструєте багато самовпевненості, ніби ви повернулися до тієї старої хвороби. Ви не спілкуєтеся один з одним так, щоб досягти повної відкритості, наприклад, про те, які результати ви отримали, працюючи в тих чи інших церквах, або про свої нещодавні внутрішні стани останнім часом тощо; ви просто ніколи не спілкуєтеся про такі речі. Ви ніколи не практикуєте такі речі, як відмова від власних уявлень або зречення себе. Керівники й працівники думають лише про те, як утримати своїх братів і сестер від негативу, і як змусити їх до ревного слідування. Однак ви всі думаєте, що достатньо просто ревно слідувати, і, по суті, не розумієте, що означає пізнати себе й відректися від себе, а тим більше не розумієте, що означає служити в співпраці з іншими. Ви думаєте тільки про власну волю віддячити Богові за Його любов, про власну волю жити подібно до Петра. Ви більше ні про що не думаєте, окрім цього. Ти навіть говориш, що, якими б не були дії інших людей, ти не будеш сліпо підкорятися, і що, якими б не були інші люди, ти сам прагнутимеш удосконалення Богом, і цього буде достатньо. Однак, справа в тому, що твоя воля жодним чином не знайшла чіткого вираження в реальності. Хіба все це не є типом поведінки, який ви демонструєте нині? Кожен із вас тримається за своє власне розуміння, і всі ви прагнете бути вдосконаленими. Я бачу, що ви так довго служите, але не досягли особливого прогресу; зокрема, на цьому уроці гармонійної співпраці ви не досягли абсолютно нічого! Коли ти йдеш до церкви, ти спілкуєшся по-своєму, а інші – по-своєму. Гармонійна співпраця трапляється рідко, і це ще більше стосується послідовників, які нижче вас за рангом. Тобто рідко хтось із вас розуміє, що таке служіння Богові та як треба служити Богові. Ви заплуталися й ставитеся до таких уроків як до дріб’язкових питань. Є навіть багато людей, які не тільки не практикують цей аспект істини, але й свідомо чинять неправильно. Навіть ті, хто прослужив багато років, воюють і плетуть інтриги один проти одного, заздрять і конкурують, кожен сам за себе, і вони зовсім не співпрацюють. Хіба все це не відображає ваш справжній духовний стан? Ви, люди, які щодня служать разом, подібні до ізраїльтян, які щодня безпосередньо служили Самому Богу в храмі. Як так може бути, що ви, люди, які служать Богу, не маєте жодного уявлення про те, як координувати свої дії або як служити?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Служіть так, як служили ізраїльтяни»