Щоб провадити звичайне духовне життя, людина повинна бути здатною щоденно отримувати нове світло та прагнути істинного розуміння Божих слів. Людина повинна чітко бачити істину, знаходити шлях практики в усіх питаннях, виявляти нові питання завдяки щоденному читанню Божих слів та усвідомлювати власні недоліки, щоб у неї було спрагле та допитливе серце, яке спонукає до дій усе людське єство, і щоб вона завжди могла бути спокійною перед Богом, сильно боячись відстати. Людина з таким спраглим і допитливим серцем, яка постійно готова до входження, перебуває на правильному шляху духовного життя. Ті, хто ведений Святим Духом, хто бажає стати кращим, хто готовий прагнути Божого вдосконалення, хто бажає глибшого розуміння Божих слів, хто не прагне надприродного, а радше платить реальну ціну, хто по-справжньому піклується про виконання Божої волі, хто дійсно досягає входження, так що його переживання стають справжнішими й реальнішими, хто не слідує пустим словам і вченням та не прагне відчувати надприродне, хто не поклоняється жодним визначним особистостям, – це ті, хто ввійшов до звичайного духовного життя. Усі їхні діяння спрямовані на те, аби досягати подальшого зростання в житті та бути свіжими й живими духом, і вони завжди здатні активно досягати входження. Самі того не усвідомлюючи, вони приходять до розуміння істини та входять у реальність. Ті, хто провадить звичайне духовне життя, щоденно знаходять звільнення та свободу духа й можуть вільно практикувати Божі слова заради Його задоволення. Для цих людей молитва – це не формальність чи процедура; вони щодня здатні йти в ногу з новим світлом. Наприклад, люди вчаться заспокоювати свої серця перед Богом, і їхні серця справді можуть бути спокійні перед Богом, і ніхто їх не може схвилювати. Жодна людина, подія чи річ не в змозі обмежити їхнє звичайне духовне життя. Таке навчання призначене приносити результати, воно не призначене змушувати людей дотримуватися правил. Ця практика – не про виконання правил, а натомість про сприяння зростанню в житті людей. Якщо ти сприймаєш цю практику лише як правило для виконання, тоді твоє життя ніколи не зміниться. Ти можеш займатися тією ж практикою, що й інші, однак у той час, як вони зрештою здатні йти в ногу з роботою Святого Духа, тебе вигнано з потоку Святого Духа. Чи не обманюєш ти сам себе? Мета цих слів полягає в тому, щоб допомогти людям заспокоїти свої серця перед Богом, звернути свої серця до Бога, щоб Божа робота в них могла виконуватися безперешкодно й приносити плоди. Лише тоді люди можуть задовольнити Божу волю.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про звичайне духовне життя»