Люди, які не прагнуть розвитку, завжди хочуть, щоб інші були такими ж негативними та бездіяльними, як вони самі. Ті, хто не втілює істину в життя, заздрять тим, хто це робить, і завжди намагаються обдурити нетямущих і нерозсудливих. Ці люди дають вихід таким речам, які можуть спровокувати твоє виродження. Ти можеш скотитися донизу, дійти до ненормального стану та наповнитися темрявою. Вони змушують тебе віддалитися від Бога, плекати плоть та потурати собі. Люди, які не люблять істину і завжди поверхово ставляться до Бога, позбавлені самосвідомості, і вдача таких людей спокушає інших чинити гріхи та зневажати Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дозволяють іншим її втілювати. Вони плекають гріх і не відчувають огиди до себе. Вони не знають себе і не дають іншим себе пізнати. Вони також не дають іншим бажати істини. Ті, кого вони обманюють, не бачать світла. Вони падають у пітьму, не знають себе, не розуміють істину й все більше і більше віддаляються від Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дають іншим втілювати її, збираючи усіх цих нерозумних поперед собою. Замість того, щоб говорити, що вони вірять у Бога, краще було б сказати, що вони вірять у своїх предків, або що вони вірять в ідолів у своїх серцях. Таким людям, які стверджують, що вони йдуть за Богом, було б краще розплющити свої очі та уважно подивитися, в кого саме вони вірять: насправді ти віриш у Бога чи в сатану? Якщо ти знаєш, що ти віриш не в Бога, а в своїх власних ідолів, тоді тобі краще не називати себе віруючим. Якщо ти насправді не знаєш, в кого ти віриш, тоді, знову ж таки, тобі краще не називати себе віруючим. Говорити так було б богозневагою! Ніхто не змушує вас вірити в Бога. Не кажіть, що ви вірите в Мене; з мене досить таких розмов, я більше не хочу їх чути, бо те, у що ви вірите – це ідоли у ваших серцях та місцеві задираки серед вас. Ті, хто хитає головою, коли чує істину, хто посміхається, коли чує розмови про смерть, – всі є виплодками сатани, і саме вони будуть вигнані. Багато хто в церкві не має розсудливості. Коли відбувається щось оманливе, вони зненацька стають на бік сатани. Вони навіть ображаються, коли їх називають приспішниками сатани. Хоча люди можуть говорити, що вони не мають розсудливості, вони чомусь завжди стають на бік, де немає істини, – вони ніколи не стають на бік істини в критичну мить, вони ніколи не піднімаються та не відстоюють істину. Тож чи справді їм бракує розсудливості? Чому вони зненацька стають на бік сатани? Чому вони ніколи не кажуть жодного справедливого та розумного слова на підтримку істини? Чи справді ця ситуація виникла внаслідок їхнього хвилинного сум’яття? Чим менше в людей розсудливості, тим менше вони здатні стати на бік істини. Про що це свідчить? Чи не про те, що нерозсудливі люди люблять зло? Хіба це не свідчить про те, що вони є відданим породженням сатани? Чому так виходить, що вони завжди здатні ставати на бік сатани та говорити його мовою? Кожне їхнє слово і вчинок, вирази їхніх облич є достатнім доказом того, що вони ніякі не любителі істини. Радше, вони зневажають істину. Вони можуть ставати на бік сатани, і цього достатньо, щоб довести, що сатана дуже любить цих дрібних бісів, які все своє життя борються в ім’я сатани. Хіба усі ці факти недостатньо очевидні? Якщо ти дійсно є людиною, яка любить істину, тоді чому ти не поважаєш тих, хто втілює її в життя, а одразу йдеш за тими, хто не втілює її в життя, варто їм лише поманити? У чому тут проблема? Мені байдуже, чи маєш ти розсудливість, чи ні. Мені байдуже, наскільки високу ціну ти заплатив. Мені байдуже, наскільки великі твої сили, і мені байдуже, чи ти місцевий задирака, чи лідер із прапором. Якщо твої сили великі, то це тільки за допомогою сил сатани. Якщо твій авторитет високий, то це просто тому, що в твоєму оточенні багато таких, хто не втілює істину в життя. Якщо тебе не виключили, то це тому, що зараз не час виключати, радше це час для праці вигнання. Не треба поспішати виключати тебе зараз. Я просто чекаю на той день, коли Я покараю тебе, вигнавши тебе перед цим. Кожен, хто не втілює істину в життя, буде вигнаний!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»