Насправді Божий характер відкритий для всіх і не прихований, тому що Бог ніколи свідомо не уникав жодної людини й ніколи свідомо не прагнув приховати Себе, щоб не дати людям пізнати Його чи зрозуміти Його. Характер Бога завжди полягав у тому, щоб бути відкритим і прямо дивитися в обличчя кожній людині. У Божому управлінні Бог виконує Свою роботу, дивлячись кожному в обличчя, і Його робота виконується над кожною людиною. Виконуючи цю роботу, Він постійно виявляє Свій характер і постійно використовує Свою сутність, те, Хто Він є і чим володіє, щоб скеровувати й забезпечувати кожну людину. У кожен період і на кожній стадії, незалежно від того, хороші обставини чи погані, Божий характер завжди відкритий для кожної людини, і Його атрибути та природа завжди відкриті для кожної людини, так само як Його життя постійно й невпинно забезпечує та підтримує людство. Незважаючи на все це, для декого Божий характер залишається прихованим. Чому? Бо навіть хоча ці люди живуть у Божій роботі та слідують за Богом, вони ніколи не прагнули зрозуміти Бога й не хотіли пізнати Бога, не кажучи вже про те, щоб наблизитися до Бога. Для цих людей розуміння характеру Бога провіщає, що їхній кінець близький; воно означає, що вони ось-ось будуть засуджені та приречені Божим характером. Тому вони ніколи не бажали зрозуміти Бога чи Його характер, і так само вони ніколи не прагнули глибшого розуміння чи знання Божої волі. Вони не прагнуть осягнути Божу волю через свідому співпрацю – вони просто вічно втішаються тим, що роблять що хочуть, і ніколи від цього не втомлюються; вони вірять у Бога, у якого хочуть вірити; вірять у Бога, який існує лише в їхній уяві, Бога, який існує лише в їхніх уявленнях; і вони вірять у Бога, який невіддільний від них у їхньому повсякденному житті. Коли йдеться про Самого правдивого Бога, вони абсолютно зневажливі та не мають бажання зрозуміти Його чи прислухатися до Нього, і тим більше вони не хочуть наблизитися до Нього. Вони лише використовують слова, сказані Богом, щоб прикрасити себе, обгорнути себе. З їхньої точки зору, це вже робить їх успішними вірянами та людьми з вірою в Бога в серцях. У своїх серцях вони керуються своєю уявою, своїми уявленнями та навіть своїми власними визначеннями Бога. З іншого боку, Сам правдивий Бог не має з ними нічого спільного. Адже якби вони зрозуміли Самого правдивого Бога, зрозуміли істинний характер Бога та зрозуміли, Хто є Бог і чим володіє, це означало б, що їхні дії, їхня віра та їхні прагнення були б засуджені. Саме тому вони не бажають розуміти Божу сутність, не бажають і не хочуть активно шукати чи молитися, щоб краще зрозуміти Бога, краще пізнати Божу волю та краще зрозуміти Божий характер. Вони воліють, щоб Бог був чимось вигаданим, чимось порожнім і невизначеним. Вони воліють, щоб Бог був саме таким, яким вони Його собі уявляли, щоб Він був готовим виконувати їхні забаганки, невичерпним у постачанні та завжди доступним. Коли вони хочуть утішитися Божою благодаттю, вони просять Бога бути цією благодаттю. Коли вони потребують Божого благословення, вони просять Бога бути цим благословенням. Коли вони стикаються з труднощами, вони просять Бога підбадьорити їх, стати щитом позаду них. Знання цих людей про Бога застрягло в межах благодаті та благословення. Їхнє розуміння Божої роботи, Божого характеру і Самого Бога також просто обмежене їхніми уявленнями, буквами та вченнями. Але є деякі люди, які палають бажанням зрозуміти характер Бога, хочуть по-справжньому побачити Самого Бога та справді зрозуміти Божий характер і те, Хто Він є і чим володіє. Ці люди перебувають у пошуках реальності істини й спасіння від Бога та прагнуть отримати завоювання, спасіння й удосконалення Богом. Вони серцем читають Боже слово, серцем цінують кожну ситуацію та кожну людину, подію й об'єкт, які Бог для них підготував, і вони моляться та шукають щиро. Що вони хочуть найбільше знати – так це Божу волю, а найбільше розуміти – істинний характер і сутність Бога, щоб більше не ображати Бога та щоб через свій досвід побачити більше Божої краси та Його істинної сторони. Це також для того, щоб у їхніх серцях існував справді реальний Бог і щоб Бог мав місце в їхніх серцях, так щоб вони більше не жили б серед фантазій, уявлень і невизначеності. Для цих людей причина, з якої вони мають настійне бажання зрозуміти Божий характер і Його сутність, полягає в тому, що Божий характер і сутність щосекунди потрібні людям у ході їхнього досвіду; саме Його характер і сутність постачають життя протягом усього життя людини. Щойно вони зрозуміють характер Бога, то зможуть краще шанувати Бога, краще сприяти Божій роботі, бути уважнішими до Божої волі та виконувати свій обов'язок якомога краще. Саме таким є ставлення двох типів людей до Божого характеру. Люди першого типу не хочуть розуміти Божий характер. Хоч вони й кажуть, що хочуть зрозуміти характер Бога, пізнати Самого Бога, побачити, Хто є Бог і чим володіє, і щиро цінувати Божу волю, у глибині душі вони воліють, щоб Бога не існувало. Це тому, що люди такого типу послідовно опираються Богу й не слухаються Його; вони борються з Богом за місце у власних серцях і часто сумніваються в існуванні Бога або навіть заперечують його. Вони не хочуть дозволяти Божому характеру чи Самому дійсному Богу зайняти їхні серця. Вони хочуть лише вдовольняти власні бажання, фантазії й амбіції. Отже, ці люди можуть вірити в Бога, слідувати за Ним, а також відмовитися заради Нього від своїх сімей і роботи, але вони не зрікаються своїх лихих звичаїв. Деякі навіть крадуть або розтрачують пожертвування чи потай проклинають Бога, тоді як інші можуть використовувати своє становище, щоб раз за разом свідчити про себе, звеличувати себе та змагатися з Богом за людей і статус. Різними способами й заходами вони змушують людей поклонятися їм, постійно намагаючись залучати людей на свій бік і контролювати їх. Хтось навіть навмисно вводить людей в оману, щоб його вважали за Бога та ставилися до нього як до Бога. Вони б ніколи нікому не сказали, що були розбещені – що вони також розбещені й бундючні, що не слід їм поклонятися та що як би добре вони не справлялися, це все завдяки Божій екзальтації й вони роблять те, що й так мусять робити. Чому вони цього не кажуть? Бо вони дуже бояться втратити своє місце в серцях людей. Ось чому такі люди ніколи не звеличують Бога й ніколи не свідчать про Бога, адже вони ніколи не намагалися зрозуміти Бога. Чи можуть вони пізнати Бога, не розуміючи Його? Це неможливо! Тож хоча слова в темі «Божа робота, Божий характер і Сам Бог», може, і прості, для кожної людини вони мають різне значення. Для того, хто часто не слухається Бога, опирається Богу й ворожий до Бога, ці слова провіщають осуд; тоді як той, хто прагне реальності істини й часто приходить до Бога, щоб шукати Божої волі, призвичаїться до таких слів, наче завжди з ними жив. Отже, серед вас є люди, у яких починає боліти голова, коли вони чують розмову про Божий характер і Божу роботу, їхні серця сповнюються опором, і їм стає вкрай тривожно. Але серед вас є й інші, які відчувають, що ця тема – саме те, що їм потрібно, бо ця тема для них така корисна. Це щось, чого не може бракувати в їхньому життєвому досвіді; це суть суті, основа віри в Бога й те, від чого людство не може відмовитися. Для всіх вас ця тема може здаватись і близькою, і далекою, невідомою, але знайомою. Але хай там що, це тема, яку кожен мусить слухати, мусить знати й мусить розуміти. Як би ти не мав із нею справу, як би ти на неї не дивився та як би ти її не розумів, важливість цієї теми не можна ігнорувати.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»