Щоб свідчити про Бога та посоромити великого червоного дракона, людина повинна мати принцип і відповідати одній умові – вона повинна любити Бога у своєму серці та увійти в Його слова. Якщо ти не входиш у Божі слова, то ти не матимеш змоги посоромити сатану. Завдяки зростанню у своєму житті ти зрікаєшся великого червоного дракона та приносиш йому цілковите приниження. Лише це є істинним посоромленням великого червоного дракона. Що більше ти готовий втілювати в життя Божі слова, то більшим є доказ твоєї любові до Бога та твоєї відрази до великого червоного дракона; що більше ти коришся Божим словам, то більшим є доказ того, що ти прагнеш істини. Люди, які не прагнуть Божих слів, – це люди без життя. Такі люди – це ті, хто перебуває поза Божими словами, хто належить релігії. Люди, які істинно вірять у Бога, мають глибше знання Божих слів завдяки тому, що вони їдять і п’ють Його слова. Якщо ти не прагнеш Божих слів, то не можеш по-справжньому їсти та пити Його слова, і якщо ти не знаєш Божих слів, то в тебе немає засобів, щоб свідчити про Бога або догоджати Йому.

Як слід пізнавати Бога у вірі в Нього? Бога потрібно пізнавати на основі слів і роботи Бога в сьогоднішній день, без відхилень або помилок, і, перш за все, потрібно знати роботу Бога. Це основа пізнання Бога. Усі ті найрізноманітніші помилкові думки, яким бракує чистого розуміння Божих слів, – це релігійні уявлення. Вони є відхиленнями та хибними розуміннями. Найбільша майстерність релігійних діячів полягає в тому, щоб брати Божі слова, які зрозуміли в минулому, і порівнювати з ними сьогоднішні Божі слова. Якщо ти, служачи Богові сьогодення, чіпляєшся за те, що було відкрите просвітлінням Святого Духа в минулому, то твоє служіння призведе до порушення, а твоя практика буде застарілою, вона буде не чим іншим, як релігійним обрядом. Якщо ти віриш, що ті, хто служить Богові, мають зовні виявляти, поміж інших рис, смирення та терпеливість, і якщо таке знання ти сьогодні втілюєш у життя, то таке знання – це релігійне уявлення; така практика перетворилася на лицемірну виставу. Словосполучення «релігійні уявлення» стосується того, що вже віджило своє та застаріло (включно з розумінням слів, раніше сказаних Богом, та світлом, безпосередньо відкритим Святим Духом). Якщо їх сьогодні втілювати в життя, то вони стають на заваді Божій роботі та не приносять людині жодної користі. Якщо люди не зможуть очиститися від того, що належить до релігійних уявлень, то все це стане великою перешкодою в їхньому служінні Богові. Люди з релігійними уявленнями не мають можливості встигати за кроками роботи Святого Духа – спочатку вони відстають на один крок, потім на два. Так відбувається тому, що ці релігійні уявлення змушують людину ставати надзвичайно самовдоволеною та зарозумілою. Бог не відчуває ностальгії за тим, що Він казав та робив у минулому; якщо щось застаріває, Він це усуває. Хіба ти дійсно нездатний відпустити свої уявлення? Якщо ти чіпляєшся за слова, які Бог промовляв у минулому, хіба це доводить, що ти знаєш Божу роботу? Якщо ти неспроможний сьогодні прийняти світло Святого Духа, а чіпляєшся натомість за світло минулого, хіба це доводить, що ти йдеш Божими слідами? Хіба ти досі нездатний відпустити релігійні уявлення? Якщо так, то ти станеш тим, хто опирається Богові.

Якщо люди зможуть відмовитися від своїх релігійних уявлень, то вони не будуть оцінювати сьогоднішні Божі слова та Його роботу своїм розумом, а натомість коритимуться безпосередньо. Попри те, що Божа робота сьогодні явно не схожа на ту, що здійснювалася в минулому, ти все ще можеш облишити свої погляди на минуле та безпосередньо підкоритися сьогоднішній Божій роботі. Якщо ти спроможний зрозуміти, що мусиш надати почесне місце сьогоднішній Божій роботі, незалежно від того, як Бог працював у минулому, тоді ти є людиною, яка облишила свої уявлення, яка кориться Богові і яка спроможна підкоритися Божій роботі та Його словам і піти Його слідами. У такому випадку ти будеш тим, хто справді підкоряється Богові. Не аналізуй і не перевіряй Божу роботу; усе виглядає так, немов Бог забув Свою попередню роботу, і ти теж її забув. Теперішнє – це теперішнє, а минуле – це минуле, й оскільки сьогодні Бог відклав те, що Він робив у минулому, тобі не слід на тому зациклюватися. Лише така людина є тим, хто повністю кориться Богові та цілковито відмовився від своїх релігійних уявлень.

Оскільки в Божій роботі завжди відбуваються нові події, з появою нової роботи є та робота, яка стає віджилою та застарілою. Ці різні типи роботи – стара та нова – не суперечать один одному, а доповнюють; кожен крок випливає з попереднього. Оскільки є нова робота, старе, звісно, мусить бути ліквідоване. Наприклад, деякі давно усталені практики та звичні висловлювання людини вкупі з багаторічним досвідом та вченнями сформували в розумі людини найрізноманітніші за змістом і формою уявлення. Той факт, що Бог ще має повністю відкрити людині Своє справжнє обличчя та притаманний Йому характер, разом із багаторічним поширенням традиційних теорій від давніх часів ще більше сприяв формуванню в людини таких уявлень. Можна сказати, що за час, поки людина вірила в Бога, вплив різних уявлень призвів до того, що в людей постійно формувалися та розвивалися найрізноманітніші погляди на Бога, в основі яких лежали ці уявлення, у результаті чого багато релігійних людей, які служать Богу, стали Його ворогами. Отже, що сильнішими є релігійні уявлення людей, то більше вони опираються Богу й то більше вони є Його ворогами. Божа робота завжди нова й ніколи не стара; вона ніколи не формує доктрини, а натомість постійно змінюється та оновлюється більшою чи меншою мірою. Здійснення роботи в такий спосіб є виявом характеру, притаманного Самому Богові. Це також невід’ємний принцип Божої роботи та один із засобів, за допомогою якого Бог здійснює Своє управління. Якби Бог не працював у такий спосіб, то людина не змінювалася б і не могла б пізнати Бога, а сатана не був би переможений. Тому в Його роботі постійно відбуваються зміни, які здаються безладними, але насправді є періодичними. Проте спосіб, у який людина вірить у Бога, зовсім інший. Вона чіпляється за старі, знайомі доктрини та системи, і чим вони старші, тим вони для неї приємніші. Як може дурний людський розум, розум, що є непохитним, неначе камінь, прийняти стільки незбагненної нової роботи Бога та Його нових слів? Людина бридить Богом, Який завжди новий і ніколи не старий; їй подобається лише старий Бог, з Якого вже пісок сиплеться, Бог із сивим волоссям, Який застряг на місці. А тому, оскільки в Бога Свої уподобання, а в людини – свої, людина зробилася ворогом Бога. Чимало цих суперечностей існує навіть сьогодні, у той час, коли Бог виконує нову роботу впродовж майже шести тисяч років. Тож їх уже не виправити. Можливо, це пов’язано з упертістю людини або непорушністю Божих адміністративних постанов для будь-якої людини, але ті священнослужителі – і чоловіки, і жінки – ще й досі чіпляються за запліснявілі старі книги та папери, у той час як Бог продовжує Свою незавершену роботу з управління так, ніби в Нього немає нікого поруч. Хоча ці суперечності роблять Бога й людину ворогами і є навіть нерозв’язними, Бог на них не зважає, ніби вони одночасно й існують, і не існують. Проте людина тримається своїх переконань та уявлень і ніколи від них не відмовляється. Утім одне є самоочевидним: попри те, що людина не відхиляється від своєї позиції, Божі стопи ніколи не зупиняються, і Він завжди змінює Свою позицію відповідно до навколишнього середовища. Зрештою, саме людина буде переможена без бою. Тим часом Бог є найбільшим ворогом усіх Своїх переможених супротивників, а також поборником людства – і переможеного, і непереможеного. Хто може змагатися з Богом і вийти переможцем? Здається, що людські уявлення походять від Бога, тому що чимало з них народилося на хвилі Божої роботи. Однак це не причина, щоб Бог прощав людині, і, на додачу, Він не вихваляє людину за те, що вона на хвилі Божої роботи виробляє партію за партією продуктів «для Бога», що поза межами Його роботи. Натомість Йому вкрай огидні людські уявлення та старі благочестиві переконання, і в Нього немає навіть думки про те, щоб визнати дату, коли ці уявлення вперше з’явилися. Він зовсім не погоджується з тим, що ці уявлення спричинені Його роботою, бо людські уявлення поширюються людиною; їхнє джерело – це думки та розум людини – не Бог, а сатана. Божий задум завжди полягав у тому, щоб Його робота була новою та живою, а не старою й мертвою, і те, дотримання чого Він вимагає від людини, змінюється залежно від доби й періоду та не є вічним і незмінним. Це тому, що Він є Богом, Який змушує людину жити та бути новою, а не дияволом, який змушує людину помирати та бути старою. Хіба ви цього досі не розумієте? У тебе є уявлення про Бога й ти неспроможний від них відмовитися, тому що ти зашорений. Це не тому, що в Божій роботі занадто мало сенсу, і не тому, що Божа робота не враховує людські бажання, і тим більше не тому, що Бог завжди нехтує Своїми обов’язками. Ти не можеш відмовитися від своїх уявлень тому, що тобі дуже бракує послуху та тому, що в тебе немає анінайменшої подоби творіння, а не тому, що Бог усе для тебе ускладнює. До цього всього спричинився ти сам, і це не має взагалі жодного стосунку до Бога; усі страждання та нещастя створені людиною. Божі думки завжди на добро – Він не бажає бути причиною породження твоїх уявлень, але бажає, щоб ти змінювався та оновлювався з плином часу. Але ти не знаєш, що для тебе добре, ти завжди прискіпливо досліджуєш або аналізуєш. Це не Бог для тебе все ускладнює, – це в тебе самого немає богобоязливого серця, а непослух твій занадто великий. Дрібне створіннячко, що наважилося взяти якусь крихітну частину того, що раніше було дано Богом, а потім обернути її і використати для нападу на Бога – хіба це не людська непокора? Цілком справедливо буде сказати, що люди є абсолютно негідними висловлювати свої погляди перед Богом, тим більше – хверцювати своєю нікчемною, смердючою, гнилою, квітчастою мовою, як їм заманеться, не кажучи вже про їхні запліснявілі уявлення. Хіба вони не є ще більш нікчемними?

Людина, яка правдиво служить Богові, – це людина до Божого серця, придатна до того, щоб Бог її використовував, спроможна відмовитися від релігійних уявлень. Якщо ти прагнеш ефективно їсти та пити Божі слова, тоді мусиш відмовитися від своїх релігійних уявлень. Якщо ти бажаєш служити Богові, то ще більш необхідно спочатку відмовитися від релігійних уявлень і підкоритися Божим словам у всьому. Це те, чим повинна володіти людина, яка служить Богові. Якщо тобі бракує цього знання, то щойно ти почнеш служити, ти викликатимеш дестабілізацію та порушення, і якщо ти тримаєшся за свої уявлення, Бог неминуче так тобі дасть, що ти вже більше не встанеш. Візьмімо, наприклад, теперішнє: багато сьогоднішніх тверджень та роботи несумісні з Біблією та з тією роботою, яка здійснювалася Богом раніше, і якщо в тебе немає бажання коритися, то ти можеш впасти в будь-яку мить. Якщо ти бажаєш служити відповідно до Божої волі, то ти повинен спочатку відмовитися від релігійних уявлень і виправити власні погляди. Чимало з того, що буде сказано, буде несумісним із тим, що було сказано в минулому, і якщо тобі зараз бракує волі коритися, ти будеш неспроможний пройти шляхом, що лежить попереду. Якщо один із Божих методів роботи прижився в тобі й ти його ніколи не відпускаєш, то цей метод стане твоїм релігійним уявленням. Якщо те, Ким є Бог, прижилося в тобі, то ти здобув істину, і якщо Божі слова та Його істина здатні стати твоїм життям, то ти вже більше не матимеш уявлень про Бога. Ті, хто володіє істинним пізнанням Бога, не матимуть уявлень і не будуть триматися доктрини.

Постав собі ці запитання, щоб залишатися пильним:

1. Чи заважає твоє внутрішнє знання твоєму служінню Богові?

2. Скільки релігійних практик є у твоєму повсякденному житті? Якщо ти показуєш лише видимість благочестя, то чи означає це, що твоє життя зросло та досягло зрілості?

3. Коли ти їси та п’єш Божі слова, чи можеш ти відмовитися від своїх релігійних уявлень?

4. Коли ти молишся, чи можеш ти покінчити з релігійною церемонією?

5. Чи є ти людиною, придатною до того, щоб Бог її використовував?

6. Яка частина твого знання про Бога містить релігійні уявлення?