187. Перше втілення було для відкуплення людини від гріха, відкупити її за допомогою Ісусового тіла з плоті, тобто Він урятував людину від хреста, але всередині людини все ще залишився зіпсутий сатанинський характер. Друге втілення більше не призначене для того, щоб служити жертвою за гріх, а для повного спасіння тих, хто був відкуплений від гріха. Це робиться для того, щоб ті, чиї гріхи були прощені, могли звільнитися від своїх гріхів і бути повністю очищеними, і домогтися зміненого характеру й так позбутися сатанинського впливу темряви, й повернутися перед престол Божий. Тільки так людина може бути повністю освячена. Після того, як період Закону добіг кінця, і почався період Благодаті, Бог почав роботу спасіння, яка триває до останніх днів, коли, судячи й караючи людський рід за його бунтарство, Він повністю очистить людство. Тільки тоді Бог завершить Свою роботу спасіння й увійде в спокій. Отже, на трьох стадіях роботи тільки двічі Бог ставав плоттю, щоб Самому виконувати Свою роботу серед людей. Це тому, що тільки одна з трьох стадій роботи полягає в тому, щоб скеровувати людей у веденні їхнього життя, у той час як дві інших складаються з роботи спасіння. Тільки ставши плоттю, Бог може жити пліч-о-пліч із людиною, відчувати страждання світу та жити в нормальному тілі з плоті. Тільки таким чином Він може забезпечити людей практичним Словом, якого вони потребують як створені істоти. Саме через втілення Бога людина отримує повне спасіння від Бога, а не безпосередньо з небес у відповідь на свої молитви. Людина – від плоті й крові, вона не має жодного шляху побачити Духа Божого, а тим паче наблизитися до Його Духа, тому єдине, з чим вона може мати контакт, – це втілена плоть Бога. Тільки завдяки цьому людина здатна осягнути все Слово й всі істини та отримати повне спасіння. Другого втілення буде достатньо, щоб видалити гріхи людини й повністю очистити її. Отже, з другим втіленням уся Божа робота в плоті буде завершена, і значення Божого втілення стане довершеним. Починаючи з цього моменту, робота Бога в плоті буде повністю завершеною. Після другого втілення Він не стане плоттю втретє задля Своєї роботи. Бо все Його управління добіжить кінця, втілення останніх днів повністю здобуде людей, яких Він обрав, і люди в останні дні будуть розподілені за родом їхнім. Він більше не буде виконувати роботу спасіння й не повернеться в плоть, щоб здійснювати будь-яку роботу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

188. Після роботи Єгови Ісус став плоттю, щоб вершити Свою роботу поміж людей. Його робота не вершилася окремо, а будувалася на роботі Єгови. Це була робота для нового періоду, яку Бог звершив після того, як поклав край періоду Закону. Так само, коли робота Ісуса скінчилася, Бог продовжив працювати для нового періоду, адже все Боже управління завжди просувається вперед. Коли мине старий період, його замінить новий, і коли буде завершено стару роботу, буде нова на продовження Божого управління. Це втілення – друге втілення Бога, яке слідує за Ісусовою роботою. Звісно, це втілення стається не окремо; це третя стадія роботи після періоду Закону та періоду Благодаті. Щоразу, коли Бог починає нову стадію роботи, обов’язково має бути новий початок, і він обов’язково має приносити новий період. Так само є й відповідні зміни в притаманному Богу характері, у способі Його роботи, у місці Його роботи та в Його імені. Тож не дивно, що людині складно прийняти роботу Бога в новий період. Та як би людина проти Нього не виступала, Бог завжди вершить Свою роботу та завжди веде все людство вперед. Коли Ісус прийшов у світ людей, Він почав період Благодаті та завершив період Закону. Протягом останніх днів Бог знову став плоттю, і з цим утіленням Він завершив період Благодаті й почав період Царства. Усі ті, хто здатен прийняти друге втілення Бога, будуть введені в період Царства, і більше того – зможуть особисто прийняти керівництво Бога. Хоч Ісус прийшов між людей і багато звершив, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства і послужив жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота піднесла людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

189. «Втілення» – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, оскільки Він є втіленням Бога, Він повинен спочатку бути плоттю, плоттю з нормальною людськістю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає особою.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

190. Втілення означає, що Божий Дух стає плоттю, тобто Бог стає плоттю; робота, яку здійснює плоть, – це робота Духа, яка реалізується у плоті, виражається плоттю. Ніхто, крім Божої плоті, не може виконати служіння втіленого Бога; тобто тільки втілена плоть Бога, ця нормальна людськість – і ніхто інший – може виразити божественну роботу. Якби під час Свого першого пришестя Бог не мав нормальної людськості до двадцяти дев’яти років – якби, як тільки Він народився, Він міг творити чудеса, якби, як тільки Він навчився говорити, Він міг говорити мовою небес, якби в той момент, коли Він щойно ступив на землю, Він міг осягати всі мирські справи, розрізняти думки і наміри кожної людини – таку людину не можна було б назвати нормальною людиною, і таку плоть не можна було б назвати людською плоттю. Якби це було так із Христом, то сенс і сутність втілення Бога були би втрачені. Те, що Він володіє нормальною людськістю, доводить, що Він – Бог, який втілився у плоті; той факт, що Він проходить процес росту нормальної людини, ще більше демонструє, що Він – звичайна плоть; більш того, Його робота є достатнім доказом того, що Він – Боже Слово, Божий Дух, Який став плоттю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

191. Утілений Бог зветься Христос, і Христос – це плоть, у яку вбрався Дух Божий. Та плоть не подібна до жодної людини з плоті. Відмінність їх у тому, що Христос – це радше втілення Духа, Він не є плотським. Він має і нормальну людськість, і повну божественність. Його божественності не має жодна людина. Його звичайна людськість живить усе, що Він робить як звичайна людина з плоті, а Його божественність вершить роботу Самого Бога. Та і Його людськість, і божественність коряться волі Небесного Отця. Сутність Христа є Дух, себто божественність. Тож Його сутність – то сутність Самого Бога; ця сутність не перерве Його власну роботу, і Він би ніколи не зробив нічого, що зруйнувало б Його власну роботу, і не сказав би жодних слів, які йшли б усупереч Його власній волі. Тому втілений Бог абсолютно ніколи не зробив би нічого, що порушило б Його власне управління. Це мають зрозуміти усі люди. Сутність роботи Святого Духа полягає в тому, щоб спасти людину, і вона здійснюється заради власного управління Божого. Так само робота Христа також полягає в спасінні людини та здійснюється заради Божої волі. Оскільки Бог стає плоттю, Він втілює Свою сутність у Своїй плоті, так що Його плоті достатньо для звершення Його роботи. А отже, вся робота Духа Божого заміщається роботою Христа упродовж Його втілення, і в основі всієї роботи, здійсненої Ним протягом Його втілення, є робота Христа. Її не можна змішувати з роботою будь-якого іншого періоду. І оскільки Бог стає плоттю, Він діє у тотожності Своєї плоті; оскільки Він приходить у плоті, Він у плоті й завершує роботу, яку йому належить виконати. Будь то Дух Божий чи будь то Христос, обидва вони – Сам Бог, і Він виконує роботу, яку йому належить здійснити, і виконує служіння, яке Йому належить виконати.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

192. Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме вираження Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він принесе ту роботу, яку наміряється виконати, і оскільки Бог стає плоттю, Він висловить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи є це істинним шляхом, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, при визначенні, чи є це плоть утіленого Бога, ключ полягає в Його сутності (Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших аспектах), а не у зовнішньому вигляді. Якщо людина пильно розглядає лише Його зовнішній вигляд і внаслідок цього упускає з виду Його сутність, це показує, що людина темна й нетямуща.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

193. Втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає особою. Його життя й роботу у тілі можна розділити на два етапи. Перший – це те життя, яким Він живе до здійснення Свого служіння. Він живе в звичайній людській сім’ї, в абсолютно нормальній людськості, підкоряючись нормальній моралі і законам людського життя, з нормальними людськими потребами (їжа, одяг, сон, дах над головою), нормальними людськими слабкостями і нормальними людськими емоціями. Іншими словами, на цьому першому етапі Він живе в небожественній, абсолютно нормальній людськості, займаючись усіма звичайними людськими справами. Другий етап – це життя після початку Його служіння. Він усе ще перебуває в звичайній людськості зі звичайною людською оболонкою, не проявляючи жодних зовнішніх ознак надприродного. І все ж Він живе виключно заради Свого служіння, і протягом цього часу Його нормальна людськість існує виключно для того, щоб підтримувати нормальну роботу Його божественності, бо до того часу Його нормальна людськість дозріла до такої міри, що Він зміг нести Своє служіння. Отже, другий етап Його життя полягає в тому, щоб здійснювати Своє служіння у Його нормальній людськості, причому це є водночас життям як нормальної людської сутності, так і повної божественної природи. Причина того, чому на першому етапі Свого життя Він живе в абсолютно звичайній людській природі, полягає в тому, що Його людська сутність ще не здатна підтримувати повноту божественної роботи, вона ще не дозріла; тільки після того, як Його людська сутність дозріє, стане здатною нести Його служіння, Він може приступити до виконання служіння, яке Він повинен виконувати. Оскільки Він є плоттю, Він потребує зростання і дозрівання. Отже, перший етап Його життя – це звичайне людське життя, тоді як на другому етапі Його людська природа здатна виконувати Його роботу і нести Його служіння, а отже, життя, яким втілений Бог живе під час Свого служіння, є таким, що має одночасно людську та повну божественну сутність. Якби з моменту Свого народження втілений Бог формально почав Своє служіння, здійснюючи надприродні ознаки і чудеса, тоді у Нього не було б тілесної сутності. Отже, Його людськість існує заради Його тілесної сутності; не може бути плоті без людськості, а людина без людськості не є людиною. Таким чином, людськість Божого тіла є невід’ємною властивістю втіленої плоті Бога. Сказати, що «коли Бог стає плоттю, Він має лише божественність й не має жодної людськості», – це богохульство, оскільки цього твердження просто не існує і воно порушує принцип втілення. Навіть після того, як Він починає нести Своє служіння, Він усе ще живе у Своїй божественній сутності з людською зовнішньою оболонкою, коли виконує Свою роботу; просто в той час Його людська сутність служить єдиній меті – дозволити Його божественності виконувати роботу в звичайній плоті. Отже, виконавцем роботи є божественність, що мешкає в Його людськості. Працює Його божественність, а не Його людськість, але ця божественність прихована в Його людськості; в сутності, Його робота здійснюється Його повною божественністю, а не Його людськістю. Але виконавець цієї роботи – Його плоть. Можна було б сказати, що Він – людина й також Бог, бо Бог стає Богом, що живе у плоті; Він має людську оболонку й людську сутність і, ще більше, Він має також сутність Бога. Оскільки Він – людина з сутністю Бога, Він вище за всіх створених людей, вище за будь-яку особу, яка може виконувати Божу роботу. І ось, серед усіх тих, у кого є людська оболонка, подібна до Його, серед усіх тих, хто має людськість, тільки Він Сам є втіленим Богом, а всі інші – створені люди. Хоча всі вони володіють людськістю, у створених людей немає нічого, крім людськості, в той час як утілений Бог відрізняється: в Його плоті присутня не тільки людськість, але і, що найбільш важливо, божественність. Його людськість можна побачити в зовнішньому вигляді Його плоті та в Його повсякденному житті, але Його божественність сприйняти складно. Оскільки Його божественність проявляється тільки тоді, коли в Нього є людськість, і Він не є настільки надприродним, як Його собі уявляють люди, то людям надзвичайно важко це побачити. Навіть сьогодні людям украй важко осягнути справжню сутність утіленого Бога. Навіть після того, як Я так докладно розповів про це, Я очікую, що це все ще залишається загадкою для більшості з вас. Насправді, це питання дуже просте: оскільки Бог стає плоттю, Його сутність є поєднанням людськості та божественності. Це поєднання називається Самим Богом, Самим Богом на землі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

194. Людськість втіленого Бога існує для підтримки нормальної божественної роботи у плоті; Його нормальне людське мислення підтримує Його нормальну людськість та всю Його нормальну тілесну діяльність. Можна було б сказати, що Його нормальне людське мислення існує для того, щоб підтримувати всю роботу Бога у плоті. Якби ця плоть не володіла нормальним людським розумом, тоді Бог не зміг би діяти у плоті, і те, що Йому потрібно зробити у плоті, ніколи не могло б бути виконано. Хоча втілений Бог володіє нормальним людським розумом, Його робота не змішана з людською думкою; Він виконує роботу в людськості з нормальним розумом, за попередньої умови володіння людськістю з розумом, а не завдяки використанню звичайного людського мислення. Якими б піднесеними не були думки Його плоті, Його робота не заплямована логікою або мисленням. Іншими словами, Його робота не задумана розумом Його плоті, але є прямим вираженням божественної роботи в Його людськості. Уся Його робота – це служіння, яке Він повинен виконати, і ніщо з цього не є задуманим в Його мозку. Наприклад, зцілення хворих, вигнання демонів і розп’яття не були плодами Його людського розуму і не могли бути досягнуті жодною людиною з людським розумом. Точно так само сьогоднішня робота завоювання – це служіння, яке повинен виконувати втілений Бог, але це не робота людської волі; це робота, яку повинна виконувати Його божественність, робота, на яку не здатна жодна плотська людина. Отже, втілений Бог повинен мати нормальний людський розум, повинен володіти нормальною людськістю, тому що Він повинен виконувати Свою роботу в людськості з нормальним розумом. У цьому суть роботи втіленого Бога, сама суть втіленого Бога.

До того, як Ісус виконав цю роботу, Він просто жив у своїй звичайній людській сутності. Ніхто не міг сказати, що Він був Богом, ніхто не дізнався, що Він був втіленим Богом; люди просто знали Його як абсолютно звичайну людину. Його абсолютно звичайна, нормальна людська сутність була доказом того, що Бог втілився у плоті і що період Благодаті був періодом праці втіленого Бога, а не періодом роботи Духа. Це було доказом того, що Дух Божий повністю втілився у плоті, що в період втілення Бога Його плоть буде виконувати всю роботу Духа. Христос із нормальною людськістю – це тіло, в якому реалізований Дух, і Він володіє нормальною людськістю, нормальним розумом і людським мисленням. «Бути реалізованим» означає, що Бог стає людиною, Дух стає плоттю; простіше кажучи, це коли Сам Бог вселяється в плоть із нормальною людськістю і через неї виражає Свою божественну роботу – ось що значить бути реалізованим або втіленим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

195. Людськість Христа управляється Його божественністю. Хоча Він у плоті, Його людськість не зовсім подібна до людськості людини із плоті. Він має власний унікальний характер, який також керується Його божественністю. Його божественність не має слабкостей; слабкість Христа пов’язана з Його людськістю. До певної міри ця слабкість обмежує Його божественність, але такі обмеження залишаються в певних рамках і у визначеному часі та не є нескінченними. Коли настає час виконувати роботу Його божественності, це здійснюється незалежно від Його людськості. Людськість Христа цілковито скеровується Його божественністю. Окрім нормального життя Його людськості, усі інші вчинки Його людськості знаходяться під впливом Його божественності, визначаються і спрямовуються нею. Хоча Христос має людськість, вона не заважає реалізації Його божественності, і це відбувається саме тому, що людськість Христа спрямовується Його божественністю; хоча Його людськість не є зрілою в тому, як вона поводиться з іншими, вона не впливає на звичайну роботу Його божественності. Коли я кажу, що Його людськість не була зіпсута, я маю на увазі, що людськість Христа може скеровуватися безпосередньо Його божественністю, і що Він володіє вищим розумом, аніж пересічна людина. Його людськість найкраще підходить для того, аби спрямовуватись божественністю в Його роботі; Його людськість найкраще здатна виражати роботу божественності та найкраще спроможна коритися такій роботі. Доки Бог діє у плоті, Він ніколи не забуває про обов’язок, який повинна виконати людина у плоті; Він здатний вклонятися Богу на небесах із щирим серцем. Він має сутність Бога, і Його ідентичність – це ідентичність Самого Бога. Він просто прийшов на землю та став створеною істотою із зовнішньою оболонкою створеної істоти, і тепер має людську сутність, якої Він не мав раніше. Він здатний поклонятися Богу на небесах; це те, Ким є Сам Бог, неповторний для людини. Він тотожний Самому Богу. Він поклоняється Богу саме з позиції плоті, тому слова «Христос поклоняється Богу на небесах» не є хибними. Те, чого він жадає від людини, і є Його власною природою; перш ніж зажадати цього від людини, Він уже досяг усього того, чого Він жадає від неї. Він ніколи б не висував до інших вимог, при цьому Сам залишаючись від них вільним, адже усе це становить Його природу. Незалежно від того, як він виконує Свою роботу, Він не діяв би в жоден спосіб, який бунтує проти Бога. Чого б він не жадав від людини, жодна вимога не перевершує того, що для неї досяжне. Усе, що Він робить, слідує волі Бога та робиться заради Його управління. Божественність Христа є вищою за всіх людей; отже, Він є найвищою владою над усіма створеними істотами. Ця влада є Його божественністю, тобто характером і єством Самого Бога, що визначає Його ідентичність. А отже, наскільки б звичайною не була його людська сутність, неможливо заперечити те, що Він є тотожним Самому Богу; з якої б позиції Він не говорив і в який би спосіб Він не корився Божій волі, неможливо сказати, що Він не є Самим Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

196. Утілений Син Людський виявляв божественність Бога через Свою людськість і доносив до людства Божі наміри. І, виявляючи Божі наміри й характер, Він також відкривав людям Бога, який живе в духовному світі та якого не можна ні побачити, ні торкнутися. Тим, що побачили люди, був Сам Бог у матеріальному вигляді, з плоті й крові. Так утілений Син Людський конкретизував і олюднив такі речі, як ідентичність Самого Бога, Божий статус, образ, характер і те, Хто Він є і чим володіє. Незважаючи на те, що зовнішній вигляд Сина Людського мав деякі обмеження щодо образу Божого, Його сутність і те, хто Він є і чим володіє, були цілком здатні представляти ідентичність і статус Самого Бога – просто у формі виявлення були деякі відмінності. Ми не можемо заперечувати, що Син Людський представляв ідентичність і статус Самого Бога як у формі Його людськості, так і в Його божественності. Однак протягом цього часу Бог працював через плоть, говорив із точки зору плоті та стояв перед людством з ідентичністю й статусом Сина Людського, і це дало людям можливість зіткнутися з практичними словами та роботою Бога серед людства й пережити їх. Це також дало людям змогу осягнути Його божественність і Його велич серед смиренності, а також здобути попереднє розуміння й визначення справжності та практичності Бога. Навіть хоча робота, яку виконав Господь Ісус, Його способи роботи та точка зору, з якої Він говорив, відрізнялися від реальної Божої особи в духовному світі, усе в Ньому дійсно представляло Самого Бога, якого людство ніколи раніше не бачило, – цього не можна заперечити! Тобто в якому б образі Бог не являвся, з якої б точки зору не говорив, у якому б образі не поставав перед людством, Бог не представляє нікого іншого, крім Себе Самого. Він не може представляти ні якусь одну людину, ні когось із розбещеного людства. Бог є Сам Бог, і заперечити це неможливо.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

197. Сам практичний Бог, про Якого сьогодні йде мова, працює і в людській, і в божественній природі. Через з’явлення практичного Бога досягається Його нормальна людська робота і життя, а також Його повністю божественна робота. Його людська та божественна природа об’єднані в одне, і робота і тієї, й іншої здійснюється через слова. Чи в Своїй людській природі, чи в божественній, Він промовляє слова. Коли Бог працює в людській природі, Він розмовляє мовою людської природи, щоб люди могли взаємодіяти зі сказаним та розуміти його. Його слова сказані просто і їх легко зрозуміти, так що їх можна надати всім людям; незалежно від того, наділені люди знаннями чи малоосвічені, усі вони можуть отримати Божі слова. Божа робота у божественній природі також здійснюється через слова, але вона сповнена поживи, сповнена життя, вона незаплямована людськими ідеями, вона не передбачає людських уподобань і вона не має людських обмежень, вона лежить поза межами будь-якої звичайної людської природи; вона здійснюється у плоті, але є прямим виявом Духа. Якщо люди прийматимуть лише Божу роботу, здійснену у людській природі, то вони поставлять себе у рамки певного масштабу, а тому потребуватимуть довготривалого розбору, обтинання та дисциплінування задля того, щоб у них сталася хоча б незначна переміна. Однак без роботи або присутності Святого Духа вони завжди повертатимуться до своїх старих шляхів. Лише через роботу божественної природи можна виправити ці недуги та недоліки, лише тоді людей можна зробити досконалими. Замість постійного розбору та обтинання потрібна позитивна пожива, використання слів для компенсування всіх недоліків, використання слів для виявлення кожного стану людей, використання слів для скерування їхнього життя, кожного їхнього висловлювання, кожної їхньої дії, щоб оголити їхні наміри та мотиви. Це реальна робота практичного Бога. Тому у вашому ставленні до практичного Бога вам слід відразу підкоритися Його людській природі, визнаючи і засвідчуючи Його, і, крім того, вам слід прийняти Його божественну роботу і божественні слова та коритися їм. Боже з’явлення у плоті означає, що вся робота і всі слова Духа Божого здійснюються через Його звичайну людську сутність та через Його втілену плоть. Іншими словами, Божий Дух одночасно скеровує Свою людську роботу і здійснює роботу божественної природи у плоті, і у втіленому Богові ти можеш побачити як Божу роботу в людській природі, так і Його повністю божественну роботу. У цьому полягає справжнє значення з’явлення практичного Бога у плоті. Якщо ти чітко це бачиш, то зможеш поєднати усі різні частини Бога; ти припиниш надавати неналежного значення Його роботі в божественній природі і припиниш дивитися з неналежною зневажливістю на Його роботу у людській природі, і ти не впадатимеш у крайнощі та не ходитимеш обхідними шляхами. Загалом, значення практичного Бога полягає у тому, що робота Його людської природи та Його божественної природи, керована Духом, виявляється через Його плоть, щоб люди могли бачити, що Він сповнений життя та справжній, реальний та правдивий.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ти маєш знати, що практичний Бог – це Сам Бог»

198. Дух Божий – це влада над усім творінням. Плоть, що має сутність Божу, також має владу, але Бог у плоті може здійснювати роботу, яка кориться волі Небесного Отця. Цього не може досягти або збагнути жодна людина. Сам Бог є владою, але Його плоть здатна коритися Його владі. Саме це мається на увазі, коли кажуть, що «Христос кориться волі Бога Отця». Бог є Дух і може вершити роботу спасіння, як може Бог і стати людиною. У будь-якому разі, Сам Бог виконує Свою роботу; Він ані перериває роботу, ані заважає їй, і тим паче Він не виконує роботу, яка суперечить сама собі, адже сутність роботи, яку виконує Дух і плоть, є однаковою. Чи то Дух, чи плоть – обоє діють, виконуючи одну волю та управляючи однією й тією ж самою роботою. Хоча Дух і плоть мають дві несумірні характеристики, їхні сутності є тотожними; обоє мають сутність Самого Бога та тотожні Самому Богу. У Самому Богові немає й частки бунтарства; Його сутність – це добро. Він є втіленням усієї краси та добра, а також усієї любові. Навіть у плоті Бог не робить нічого, що було б бунтом проти Бога Отця. Навіть ціною жертви Свого життя Він був би щиросердо готовий до цього та не зробив би іншого вибору. Бог не наділений і часткою самовдоволення чи зарозумілості, ані марнославства чи пихи; у Ньому немає нічого від підступності. Усе, що бунтує проти Бога, походить від сатани; сатана є джерелом усього потворного та злого. Причина, з якої людина має подібні до сатани якості, полягає в тому, що людина була зіпсута та опрацьована сатаною. Христос не був зіпсутий сатаною, тому він має лише Божі чесноти та жодних якостей сатани. Наскільки б тяжкою не була Його робота або слабкою плоть, Бог, доки живе у плоті, ніколи не вчинить нічого, що перервало б роботу Самого Бога, і тим паче не зречеться волі Бога Отця у бунтарстві. Він радше страждатиме муками плоті, аніж піти проти волі Бога Отця; саме так Ісус сказав у молитві: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я бажаю, а як Ти бажаєш». Люди роблять свій власний вибір, але не Христос. Хоча Він тотожний Самому Богу, Він однаково шукає волі Бога Отця та здійснює те, що довірено Йому Богом Отцем з позиції плоті. Це те, чого людині не досягти. Те, що походить від сатани, не може мати сутність Божу; у такого може бути тільки сутність, що бунтує проти та чинить Йому опір. Вона не здатна уповні коритися Богу, і тим паче з готовністю коритися Божій волі. Усі люди, окрім Христа, можуть робити те, що протистоїть Богові, і жодна людина не здатна безпосередньо виконати роботу, покладену на неї Богом; жодна людина неспроможна розглядати Боже управління як свій власний обов’язок. Сутність Христа – це покора волі Бога Отця; бунтарство проти Бога – це властивість сатани. Ці дві якості є несумісними, і той, хто має якості сатани, не може називатися Христом. Причина, з якої людина нездатна виконувати Божу роботу замість Нього, полягає в тому, що людина геть не має в собі Божої сутності. Людина працює для Бога заради своїх власних інтересів і майбутніх можливостей, але Христос працює, щоб слідувати волі Бога Отця.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

199. Хоча зовнішній вигляд утіленого Бога точно такий, як у людини, і хоча Він засвоює людські знання та розмовляє людською мовою, а іноді навіть висловлює Свої ідеї людськими методами чи цитуючи людські вислови, однак те, як Він бачить людей і сутність речей, зовсім не таке, як їх бачать розбещені люди. Його точка зору та висота, на якій Він стоїть, недосяжні для жодної розбещеної людини. Причина в тому, що Бог є істина, а плоть, у яку Він убраний, також має сутність Бога, і Його думки й те, що виявляється Його людською сутністю, також є істиною. Для розбещених людей те, що Він висловлює в плоті, є забезпеченням істини й життя. Це забезпечення призначено не для якоїсь однієї людини, а для всього людства. У серці будь-якої розбещеної людини є лише ті кілька людей, які з нею пов’язані. Вона дбає й турбується лише про цю жменьку людей. Коли на горизонті назріває лихо, вони в першу чергу думають про власних дітей, подружжя чи батьків. У найкращому випадку хтось більш співчутливий іще згадає якогось родича чи доброго друга, але чи простягаються думки навіть такої співчутливої людини далі того? Ні, ніколи! Адже, зрештою, люди є люди, і вони можуть дивитися на все тільки з висоти й точки зору людини. Однак утілений Бог абсолютно не схожий на розбещену людину. Якою б звичайною, якою б нормальною, якою б смиренною не була втілена плоть Бога та наскільки б люди не дивилися на Нього з презирством, Його думки та Його ставлення до людства – це те, чого не може бути в жодної людини, чого не може наслідувати жодна людина. Він завжди спостерігатиме за людством із точки зору божественності, з висоти Свого становища як Творця. Він завжди бачитиме людство крізь сутність і світогляд Бога. Він абсолютно не бачитиме людство ні з висоти пересічної людини, ні з точки зору розбещеної людини. Люди дивляться на людство з людським баченням, і вони використовують як мірило такі речі, як людські знання, людські приписи та теорії. Це перебуває в рамках того, що люди можуть бачити своїми очима, і в рамках того, що досяжне для розбещених людей. Коли Бог дивиться на людину, Він дивиться божественним баченням, і мірилом для Нього слугує Його сутність і те, Хто Він є і чим володіє. Ці рамки включають те, що люди бачити не можуть, і саме в цьому втілений Бог і розбещені люди є абсолютно різними. Ця різниця визначається різними сутностями людей і Бога – саме ці різні сутності визначають їхню ідентичність і становище, а також точку зору й висоту, з якої вони бачать речі.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

200. Чи є у тебе суспільні навички та як ти реально живеш у своїй сім’ї і що переживаєш у ній, можна побачити з того, що ти виражаєш, тоді як у роботі втіленого Бога ти не можеш побачити, чи має Він суспільні навички. Він добре знає суть людини і може розвінчати всі види практик, які стосуються всіх типів людей. Ще краще Він розвінчує розбещені характери та бунтівну поведінку людей. Він не живе серед мирських людей, але Йому відома природа смертних і всі розбещеності мирських людей. Така Його природа. Хоча Він не розбирається зі світом, Він знає правила розбору зі світом, тому що Він повністю розуміє людську природу. Він знає про роботу Духа, якої не бачать людські очі та не чують людські вуха, як сьогоднішню, так і колишню. Це включає мудрість, яка не є філософією світських справ, і дива, які людям важко осягнути. Це Його природа, відкрита для людей і водночас прихована від них. Те, що Він виражає, не є природою незвичайної людини, а невід’ємними властивостями та природою Духа. Він не подорожує світом, але знає про нього все. Він спілкується з «антропоїдами», які не мають ані знання, ані проникливості, але Він вимовляє слова, які є вищими за знання й вищими за слова великих людей. Він живе в групі тупих і занімілих людей, позбавлених людської сутності, які не розуміють умовностей і життя людей, але Він може просити людство жити нормальною людською сутністю, водночас розвінчуючи його низьку та підлу людськість. Усе це – Його природа, вища за природу будь-якої людини з плоті та крові. Для Нього немає потреби переживати складне, громіздке та огидне соціальне життя, щоб виконати роботу, яку Йому потрібно виконати, та вичерпно розвінчати сутність розбещеного людства. Огидне світське життя не збудує Його плоть. Його робота й слова лише розвінчують бунтарство людини та не забезпечують людину досвідом та уроками, як розбиратися зі світом. Йому не потрібно досліджувати суспільство чи людську сім’ю, коли Він дає людині життя. Викриття та осуд людини не є вираженням досвідів Його плоті; це Його розвінчування неправедності людини після того, як Він довгий час знав про бунтарство людини та ненавидів розбещеність людства. Уся робота, яку Він виконує, покликана розкрити людині Його характер і виразити Його природу. Тільки Він може виконати цю роботу; це не щось, чого могла б досягти людина з плоті та крові.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

201. Робота й вираження Христа визначають Його сутність. Він здатний з істинним серцем завершити те, що було доручено Йому. Він здатний поклонятися Богу на небесах з істинним серцем і з істинним серцем шукати волі Бога Отця. Усе це визначається Його сутністю. І так само Його природне одкровення визначається Його сутністю; причина, з якої я називаю це Його «природним одкровенням», полягає в тому, що його вираження не є наслідуванням або плодом людського навчання чи багаторічного культивування людиною. Він не навчився цього та не прикрасив Себе цим; радше, це Йому притаманно. Людина може заперечувати Його роботу, Його вираження, Його людську сутність і все життя Його звичайної людської сутності, але ніхто не може заперечувати того, що Він поклоняється Богу на небесах із істинним серцем; ніхто не може заперечувати, що Він прийшов виконати волю Небесного Отця, і ніхто не може заперечувати щирість, із якою Він шукає Бога Отця. Хоча Його образ не тішить чуття, Його промови не справляють враження чогось надзвичайного, а Його робота не настільки приголомшлива, аби двигтіла земля чи здригалися небеса, як це уявляє собі людина, Він насправді є Христом, який виконує волю Небесного Отця з правдивим серцем, цілковито підкорюється Небесному Отцю та залишається покірним до смерті. Це так, тому що Його сутність – це сутність Христа. У цю правду людині важко повірити, але це правда. Коли служіння Христа буде повністю виконане, людина з Його справ зможе побачити, що Його характер і Його природа являють характер і природу Бога на небесах. Тоді підсумок всієї Його роботи зможе підтвердити, що Він насправді є плоттю, якою стало Слово, а не людиною з крові та тіла.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

202. Бог, який став плоттю, називається Христом, і тому іменування Христа, Який може подарувати людям істину, Богом, зовсім не є перебільшенням. Причина цього полягає в тому, що Він володіє сутністю Бога, Він володіє Божим характером і мудрістю Божої роботи, які є недосяжними для людини. Ті, хто називає себе христом, але не може виконувати роботу Бога, є шахраями. Христос – це не просто прояв Бога на землі, а й конкретна плоть, яку приймає Бог, коли здійснює Свою роботу на землі та завершує Свою роботу серед людей. Цю плоть неможливо замінити будь-якою людиною, але ця плоть достатньо спроможна взяти на себе Божу роботу на землі, і виражати Божий характер, який може адекватно представляти Бога, і який може забезпечувати людину життям. Рано чи пізно всі ті, хто видає себе за Христа, впадуть, бо хоча вони й називають себе христом, вони не мають нічого спільного з сутністю Христа. І тому я кажу, що справжність Христа не може бути визначена людиною; це те, відповідь на що дає Сам Бог, і що Він вирішує.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

203. Плоть, яку носить Дух Божий, – то плоть Самого Бога. Божий Дух є найвищим; Він всемогутній, святий і праведний. Так само і плоть Його найвища, всемогутня, свята та праведна. Така плоть може робити лише праведне та корисне для людства, святе, славне та могутнє; Він нездатен робити нічого, що порушує істину, мораль і справедливість, і тим паче Він нездатен ні на які речі, що зраджували би Божий Дух. Дух Божий святий, тому сатана не може розбестити Його плоть; Його плоть має іншу сутність, ніж людська плоть. Бо сатана розбещує саме людину, а не Бога, і плоть Самого Бога сатана розбестити ніяк би не міг. Тож попри те, що люди та Христос живуть в одній містині, лише людина може потрапити під володіння сатани та бути використаною ним і зазнати шкоди від хитрощів сатани. На противагу Христос навічно несприйнятливий для сатанинського розбещення, бо сатана ніколи не зможе піднестися на висоту та ніколи не зможе наблизитися до Бога. Сьогодні ви мусите всі зрозуміти, що Мене зраджує лише людство, розбещене сатаною. Зрада ніколи не буде питанням, котре хоч у невеликій мірі стосується Христа.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Дуже серйозна проблема – зрада (2)»

204. Бог став плоттю, тому що об’єктом Його роботи є не дух сатани або яка-небудь безтілесна річ, а людина, яка є з плоті і яку розбестив сатана. Саме тому, що плоть людини була зіпсована, Бог зробив плотську людину об’єктом Своєї роботи; більше того, оскільки людина є об’єктом зіпсованості, Бог зробив людину єдиним об’єктом Своєї роботи на всіх стадіях Своєї роботи спасіння. Людина – смертна істота, з плоті і крові, і Бог – єдиний, хто може спасти людину. Таким чином, Бог повинен стати плоттю, що володіє тими ж атрибутами, що й людина, щоб виконувати Свою роботу, щоб Його робота могла досягти кращих результатів. Бог повинен стати плоттю, щоб виконувати Свою роботу саме тому, що людина є з плоті і нездатна подолати гріх або позбутися власної плоті. Хоча сутність й ідентичність утіленого Бога сильно відрізняються від сутності й ідентичності людини, все ж Його зовнішність така ж, яка й в людини; Він має зовнішність нормальної людини й живе життям нормальної людини, і ті, хто бачать Його, не можуть відрізнити Його від нормальної людини. Цього нормального зовнішнього вигляду й нормальної людської сутності достатньо для того, щоб Він міг виконувати Свою божественну роботу в нормальній людській сутності. Його плоть дозволяє Йому виконувати Свою роботу в нормальній людській сутності й допомагає Йому виконувати Свою роботу серед людей, а Його нормальна людська сутність, більше того, допомагає Йому виконувати роботу спасіння серед людей. Хоча Його нормальна людська сутність викликала багато збентеження серед людей, таке збентеження не вплинуло на нормальні результати Його роботи. Коротше кажучи, робота Його нормальної плоті приносить людині найбільшу користь. Хоча більшість людей не приймає Його нормальну людську сутність, Його робота все ще може приносити результати, і ці результати досягаються завдяки Його нормальній людській сутності. У цьому немає жодних сумнівів. Від Його роботи в плоті людина отримує в десять або в десятки разів більше речей, ніж наявні серед людей уявлення про Його нормальну людську сутність, і всі ці уявлення в кінцевому підсумку будуть поглинені Його роботою. І результат, якого досягла Його робота, тобто знання, яке людина має щодо Нього, значно переважує уявлення людини про Нього. Неможливо уявити або виміряти роботу, яку Він звершує в плоті, бо Його плоть не така, як плоть будь-якої плотської людської істоти; хоча зовнішня оболонка ідентична, суть не та ж сама. Його плоть породжує в людей багато уявлень про Бога, але Його плоть також може дозволити людині здобути багато знань і навіть може завоювати будь-яку людину, що володіє подібною зовнішньою оболонкою. Бо Він – не просто людина, а Бог із зовнішньою оболонкою людини, і ніхто не може повністю осягнути або зрозуміти Його.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

205. Людина була розбещена сатаною, і вона є найвищою з усіх Божих творінь, тому людина потребує Божого спасіння. Об’єктом Божого спасіння є людина, а не сатана, і те, що має бути спасенним, – це плоть людини й душа людини, а не дияволів. Сатана є об’єктом Божого знищення, людина є об’єктом Божого спасіння, а плоть людини була розбещена сатаною, тому плоть людини повинна бути спасенна першою. Плоть людини було найбільш глибоко зіпсовано, і вона стала чимось, що протистоїть Богу такою мірою, що навіть перебуває у відкритому протистоянні до Нього й заперечує існування Бога. Ця зіпсована плоть просто занадто неподатлива, і немає нічого більш важкого для обтинання або зміни, ніж зіпсований характер плоті. Сатана входить у плоть людини, щоб викликати завади, і він використовує плоть людини, щоб завадити роботі Бога й нашкодити Божому планові, і так людина стала сатаною і ворогом Бога. Щоб людина була врятована, вона повинна спершу бути завойованою. Саме через це Бог приймає виклик і приходить у плоті, щоб виконати роботу, яку Він має намір виконати, і боротися проти сатани. Його мета – спасіння розбещеної людини, а також поразка й знищення сатани, який повстає проти Нього. Він перемагає сатану Своєю роботою із завоювання людини, і в той же час Він рятує зіпсоване людство. Отже, це робота, яка досягає двох цілей водночас. Він діє в плоті, і говорить у плоті, і робить усю роботу в плоті, щоб краще взаємодіяти з людиною і краще підкорювати людину. Останній раз, коли Бог стане плоттю, Його робота останніх днів завершиться в плоті. Він розподілить усіх людей за видом, завершить усе Своє управління, а також завершить усю Свою роботу в плоті. Після того, як уся Його робота на землі добіжить кінця, Він здобуде повну перемогу. Діючи в плоті, Бог повністю підкорить людство й повністю здобуде людство. Чи не означає це, що все Його управління добіжить свого кінця? Коли Бог завершить Свою роботу в плоті, завдавши повної поразки сатані й здобувши перемогу, у сатани більше не буде можливості розбещувати людину. Справою першого втілення Бога були спокута й прощення гріхів людини. Тепер це – робота, спрямована на завоювання й повне здобуття людства, так що сатана більше не матиме способу виконувати свою роботу, і він повністю програє, а Бог здобуде повну перемогу. Це – робота плоті, і це робота, що здійснюється Самим Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

206. Плоть людини була розбещена сатаною, і вона була якнайглибше засліплена й надзвичайно пошкоджена. Найбільш фундаментальна причина, чому Бог діє особисто в плоті, полягає в тому, що об’єктом Його спасіння є людина, яка з плоті, і тому, що сатана також використовує плоть людини, щоб заважати роботі Бога. Битва з сатаною насправді є роботою завоювання людини, і в той же час людина також є об’єктом Божого спасіння. Отож те, що Бог став плоттю, щоб виконати Свою роботу, є надзвичайно необхідним. Сатана розбестив плоть людини, і людина стала втіленням сатани й об’єктом, який повинен бути переможений Богом. Таким чином, робота ведення боротьби проти сатани й спасіння людства відбувається на землі, і Бог повинен стати людиною, щоб вести битву із сатаною. Це – робота з максимальною практичністю. Коли Бог працює в плоті, Він насправді бореться із сатаною в плоті. Коли Він працює в плоті, Він виконує Свою роботу в духовному світі, і Він робить усю Свою роботу в духовному світі реальною на землі. Той, кого завойовано, – це людина, людина, яка бунтує проти Нього, а той, кого переможено, – це втілення сатани (звичайно, це теж людина), яке ворогує з Ним, і той, кого в кінцевому підсумку врятовано, – теж людина. Отож Богу ще більше необхідно стати людиною, що має зовнішню оболонку створеної істоти, щоб Він міг вести дійсну битву з сатаною, завоювати людину, яка бунтує проти Нього й володіє такою ж зовнішньою оболонкою, що й Він, і спасти людину, яка має таку ж зовнішню оболонку, що й Він, і яка постраждала від сатани. Його ворог – людина, об’єкт Його завоювання – людина, і об’єкт Його спасіння – людина, яка була створена Ним. Тому Він повинен стати людиною, і таким чином Його робота стає набагато легшою – Він здатний завдати поразки сатані й завоювати людство, і, навіть більше того, здатний спасти людство.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

207. Боже спасіння людини не здійснюється безпосередньо з використанням методу Духа та ідентичності Духа, бо людина не може ні доторкнутися до Його Духа, ні побачити Його; не може людина і наблизитися до Нього. Якби Він спробував спасти людину безпосередньо, використовуючи точку зору Духа, людина не змогла б отримати Його спасіння. Якби Бог не зодягнувся в зовнішню форму створеної людини, у людини не було б можливості отримати це спасіння. Бо в людини абсолютно немає можливості наблизитися до Нього, так само як ніхто не міг наблизитися до хмари Єгови. Тільки ставши створеною людиною, тобто тільки вклавши Своє Слово в плоть, якою Він збирається стати, Він може особисто працювати Словом у всіх, хто слідує за Ним. Тільки тоді людина може особисто почути й побачити Його Слово, і навіть здобути Його Слово, і таким чином прийти до повного спасіння. Якби Бог не став плоттю, ніхто з плоті й крові не зміг би отримати такого великого спасіння, і жодна людина не була б спасенною. Якби Дух Божий працював безпосередньо посеред людства, все людство було б уражене, або, не маючи можливості мати контакт з Богом, люди були б повністю захоплені сатаною.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

208. Єдина причина, з якої втілений Бог прийшов у плоть, – це потреби розбещеної людини. Це сталося через нужди людини, а не Бога, і всі Його жертви й страждання – заради людства, а не заради блага Самого Бога. Для Бога немає жодних плюсів і мінусів або нагород; Він пожне не якийсь майбутній урожай, а те, що від початку Йому належить. Усе, що Він робить і чим жертвує заради людства, здійснюється не для того, щоб отримати великі нагороди, а виключно заради людства. Хоча Божа робота в плоті пов’язана з багатьма неймовірними труднощами, результати, яких вона в кінцевому підсумку досягає, набагато перевершують результати роботи, виконуваної безпосередньо Духом. Робота плоті пов’язана з великими труднощами, і плоть не може володіти тією ж величною ідентичністю, що й Дух, Він не може здійснювати ті ж надприродні діяння, що й Дух, і тим більше не може мати ту ж владу, що й Дух. Проте, суть роботи, виконуваної цією непримітною плоттю, набагато перевершує роботу, виконувану безпосередньо Духом, і Сама ця плоть є відповіддю на потреби всього людства. Для тих, хто буде спасенний, практична цінність Духа набагато нижча, ніж плоті: робота Духа здатна охопити весь усесвіт, усі гори, річки, озера й океани, але робота плоті більш ефективно пов’язана з кожною людиною, з якою Він вступає в контакт. Більше того, Божа плоть, що має відчутну форму, може бути краще зрозуміла людині, яка може їй довіряти, і може ще більше поглибити людське знання про Бога, а також може залишити в людини більш глибоке враження про практичні діяння Бога. Робота Духа оповита таємницею; смертним істотам складно її передбачити, і ще важче їм побачити її, і тому вони можуть покладатися тільки на безпідставні фантазії. Робота плоті, однак, нормальна, практична й багата на мудрість; вона є фактом, який може бути особисто побачений очима смертної людини; людина може особисто оцінити мудрість роботи Бога, і їй не потрібно використовувати свою щедру уяву. У цьому полягає точність і практична цінність роботи Бога в плоті. Дух може робити тільки те, що невидимо для людини й що їй важко собі уявити, наприклад, просвітління Духом, рух Духом й ведення Духом, але для людини, що володіє розумом, це не може мати жодного чіткого сенсу. Це може лише зворушити або дати приблизно подібний сенс і не може дати словесних вказівок. Однак робота Бога в плоті значно відрізняється: вона містить точне спрямування за допомогою слів, і в неї є чіткі наміри й чіткі обов’язкові цілі. І тому людині не потрібно діяти навпомацки або використовувати свою уяву, а тим більше будувати здогадки. У цьому полягає ясність роботи в плоті та її велика відмінність від роботи Духа. Робота Духа підходить тільки для обмеженого обсягу й не може замінити роботу плоті. Точні цілі, які вимагаються від людини через роботу плоті і практична цінність знань, які людина отримує через цю роботу, значно переважають точність і практичну цінність роботи Духа. Найціннішою роботою для розбещених людей є лише робота, що дає точні слова й чіткі цілі для досягнення і є видимою та відчутною. Тільки реалістична робота й своєчасне спрямування відповідають смакам людини, і тільки практична робота може спасти людину від її розбещеного та деградуючого характеру. Це може бути досягнуто тільки втіленим Богом; тільки втілений Бог може спасти людину від її розбещеного та давно вже деградуючого характеру. Хоча Дух є невід’ємною сутністю Бога, така робота, як ця, може бути виконана тільки Його плоттю. Якби Дух працював самотужки, то Його робота не могла б бути ефективною – це проста правда. Хоча більшість людей стала ворогами Бога через цю плоть, коли Він завершить Свою роботу, ті, хто проти Нього, не тільки перестануть бути Його ворогами, але, навпаки, стануть Його свідками. Вони стануть свідками, які були завойовані Ним, свідками, сумісними з Ним і невіддільними від Нього. Він змусить людину усвідомити важливість Його роботи в плоті для людини, і людина пізнає важливість цієї плоті для сенсу людського існування, пізнає Його практичну цінність в тому, що стосується зростання людського життя і, більше того, пізнає, що ця плоть стане живим джерелом життя, відділення від якого людина не може витерпіти.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

209. Хоча втілена плоть Бога далека від того, щоб бути на рівні Божої ідентичності та Його положення, і людині вона здається несумісною з Його фактичним статусом, ця плоть, яка не володіє притаманним образом Бога або притаманною ідентичністю Бога, може виконувати роботу, яку Божий Дух не в змозі виконувати безпосередньо. Такими є притаманні значення і цінність втілення Бога, і саме ці значення і цінність людина не в змозі оцінити й визнати. Хоча все людство дивиться з повагою на Божий Дух і дивиться зверхньо на Божу плоть, незалежно від того, як вони дивляться або думають, практичне значення й цінність плоті набагато перевершують значення й цінність Духа. Звичайно, це стосується лише зіпсованого людства. Для кожного, хто шукає істину й жадає появи Бога, робота Духа може дати тільки рух або натхнення, а також відчуття чуда через те, що ця робота нез’ясовна й неймовірна, і відчуття, що вона велична, незрівнянна й гідна захоплення, але в той же час недосяжна й недоступна для всіх. Людина й Дух Божий можуть дивитися один на одного тільки звіддаля, як ніби між ними – величезна відстань, і вони ніколи не можуть бути подібними, так, ніби людина й Бог розділені невидимою прірвою. Насправді це – ілюзія, дана людині Духом, тому що Дух і людина не належать до одного й того ж виду й ніколи не будуть співіснувати в одному й тому ж світі, ще й тому, що Дух не має нічого від людини. Таким чином, людина не потребує Духа, бо Дух не може безпосередньо виконувати роботу, найбільш необхідну людині. Робота плоті пропонує людині практичні цілі для досягнення, чіткі слова й відчуття того, що Він – практичний і нормальний, що Він – смиренний і звичайний. Хоча людина може страшитися Його, для більшості людей із Ним легко мати стосунки: людина може бачити Його обличчя та чути Його голос, і їй не потрібно дивитися на Нього здалеку. Ця плоть здається людині доступною, не далекою або незбагненною, але видимою й відчутною, бо ця плоть знаходиться в тому ж світі, що й людина.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

210. Тепер людина бачить, що робота втіленого Бога дійсно незвичайна, і в ній є багато того, чого не може досягти людина, і це таємниці й чуда. Тому багато хто підкорився. Деякі ніколи не підкорялися жодній людині з дня свого народження, але коли вони бачать слова Бога цього дня, вони повністю підкоряються, не помічаючи, що зробили це, і вони не наважуються критично вивчати або говорити що-небудь ще. Людство потрапило під слово й лежить ниць під судом слова. Якби Дух Божий говорив безпосередньо з людиною, все людство підкорилося б тому голосу, падаючи додолу без слів одкровення, подібно до того, як Павло впав на землю у світлі по дорозі в Дамаск. Якби Бог продовжував діяти таким чином, людина ніколи не змогла б пізнати свою власну зіпсованість через суд слова й тим самим досягти спасіння. Тільки ставши плоттю, Бог може особисто донести Свої слова до вух кожної людини, щоб усі, у кого є вуха, могли почути Його слова й прийняти Його роботу суду словом. Тільки в такий спосіб досягається результат Його словом, а не проявом Духа, щоб налякати людину й змусити її підкоритися. Тільки завдяки цій практичній і в той же час незвичайній роботі старий характер людини, прихований глибоко всередині протягом багатьох років, може бути повністю викритий, щоб людина могла розпізнати й змінити його. Усе це – практична робота втіленого Бога, в якій, промовляючи й здійснюючи суд у практичний спосіб, Він досягає результатів суду над людиною через слово. Це влада втіленого Бога та значення втілення Бога. Це робиться для того, щоб показати владу втіленого Бога, явити результати, досягнуті роботою слова, і показати, що Дух прийшов у плоті й демонструє Свою владу, судячи людину словом. Хоча Його плоть є зовнішньою формою звичайної й нормальної людської сутності, саме результати, яких досягають Його слова, показують людині, що Він сповнений влади, що Він – Сам Бог і що Його слова є проявом Самого Бога. У такий спосіб усьому людству показано, що Він – Сам Бог, що Він – Сам Бог, Який став плоттю, що Його ніхто не повинен ображати, і що ніхто не може перевершити Його суд словом, і жодна сила темряви не може взяти верх над Його владою. Вся людська покора Йому зумовлена тим, що Він є Словом, що стало плоттю, це все завдяки Його владі й завдяки Його суду словом. Робота, принесена Його втіленою плоттю, – це влада, якою Він володіє. Причина, з якої Він стає плоттю, полягає в тому, що плоть також може мати владу, і Він здатний виконувати практичну роботу серед людства таким чином, щоб вона була видимою й відчутною для людини. Ця робота набагато більш практична, ніж робота, що виконується безпосередньо Духом Божим, Який володіє всією владою, і її результати також очевидні. Це відбувається тому, що втілена плоть Бога може говорити і діяти у практичний спосіб. Зовнішня форма Його плоті не має влади, і до неї може наблизитися людина, тоді як Його сутність дійсно несе в собі владу, але Його влада для всіх невидима. Коли Він говорить і працює, людина не може виявити існування Його влади; це полегшує Йому виконання Його практичної роботи. Уся ця практична робота може принести результати. Навіть якщо жодна людина не усвідомлює, що Він володіє владою, або не бачить, що Його не можна ображати, або не бачить Його гніву, Він досягає намічених результатів Своїх слів завдяки Своїй прихованій владі, Своєму прихованому гніву та словам, які Він відкрито промовляє. Іншими словами, завдяки Його тону голосу, строгості Його мови і всієї мудрості Його слів людина стає повністю переконаною. Таким чином, людина підкоряється слову втіленого Бога, Який, як видається, не має жодної влади, тим самим виконуючи Божу мету щодо спасіння людини. Це – ще один аспект значення Його втілення: говорити більш практично й дозволити реальності Його слів впливати на людину, щоб людина могла побачити силу слова Божого. Тому, якби ця робота не була виконана за допомогою втілення, вона не досягла б анінайменших результатів і не змогла б повністю врятувати грішних людей. Якби Бог не став плоттю, Він залишився б Духом, який одночасно невидимий і невідчутний для людини. Людина – істота з плоті, вона та Бог належать до двох різних світів і володіють різною природою. Дух Божий несумісний з людиною, яка належить плоті, і між ними просто немає способу встановити відносини, не кажучи вже про те, що людина не здатна перетворитися на дух. Із огляду на це, Дух Божий повинен стати створеною істотою, щоб виконувати Свою первісну роботу. Бог може як піднятися на найвище місце, так і змиритися, щоб стати людським створінням, виконуючи роботу серед людей і живучи серед них, але людина не може піднятися на найвище місце та стати духом, і тим паче не може вона опуститися до найнижчого місця. Ось чому Бог повинен стати плоттю, щоб виконувати Свою роботу. Так само й під час першого втілення тільки плоть втіленого Бога могла спокутувати людину через Його розп’яття, тоді як Дух Божий не міг бути розп’ятий як жертва за гріх для людини. Бог міг безпосередньо стати плоттю, щоб служити жертвою за гріх для людини, але людина не могла безпосередньо піднестися на небеса, щоб прийняти жертву за гріх, яку Бог приготував для неї. Оскільки це так, все, що було б можливо, – це попросити Бога кілька разів метнутися туди й назад між небом і землею, щоб людина не возносилася на небеса, аби прийняти це спасіння, тому що людина впала і, більше того, людина просто не могла піднестися на небеса, не кажучи вже про те, щоб отримати жертву за гріх. Тому Ісусу було необхідно прийти до людства й особисто зробити роботу, яка просто не могла бути виконана людиною. Щоразу, коли Бог стає плоттю, це відбувається через абсолютну необхідність. Якби будь-яку зі стадій можна було виконати безпосередньо Духові Божому, Він не упокорив би Себе для приниження через втілення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

211. Ніхто не є більш придатним і не має більше права, ніж Бог у плоті, для роботи суду над розбещенням людської плоті. Якби суд здійснювався безпосередньо Духом Божим, тоді він не був би всеосяжним і тим паче людині було б складно його прийняти, оскільки Дух не може зустрітися віч-на-віч із людиною. Лише у світлі цього аспекту результати не були б негайними, і тим більше людина не змогла б більш чітко побачити характер Бога, який не можна образити. Сатана може бути повністю переможений тільки в тому випадку, якщо Бог у плоті судить розбещення людства. Бог у плоті є також людиною з нормальною людськістю, і Він може безпосередньо судити неправедність людини; це ознака Його вродженої святості і Його винятковості. Тільки Бог має право й перебуває у положенні для того, щоб судити людину, бо Він володіє істиною і праведністю, і тому Він здатний судити людину. Ті, у кого немає істини й праведності, не підходять для того, щоб судити інших. Якби цю роботу виконував Дух Божий, то це не означало б перемоги над сатаною. Дух за своєю суттю більш піднесений, ніж смертні істоти, а Дух Божий за своєю суттю святий і торжествує над плоттю. Якби Дух виконував цю роботу безпосередньо, Він не зміг би судити все людське бунтарство й не зміг би розкрити всю неправедність людини. Бо робота суду також здійснюється через уявлення людини про Бога, а в людини ніколи не було жодних уявлень про Духа, і тому Дух не здатний краще виявити неправедність людини, а тим більше ретельно розвінчати таку неправедність. Втілений Бог – ворог усіх тих, хто не знає Його. Розсуджуючи уявлення й опір Йому з боку людини, Він викриває все бунтарство людства. Результати Його роботи в плоті більш очевидні, ніж результати роботи Духа. Отже, суд над усім людством не здійснюється безпосередньо Духом; він є роботою втіленого Бога. Людина може побачити Бога в плоті й доторкнутися до Нього, і Бог у плоті може повністю завоювати людину. Людина переходить від протистояння Йому до покори Йому, від гоніння Його до прийняття Його, від уявлень про Нього до пізнання Його й від відкидання Його до любові до Нього – такими є результати роботи втіленого Бога. Людина рятується тільки через прийняття Його суду, людина тільки поступово пізнає Його через слова з Його вуст, Він підкорює людину під час її протистояння Йому, і вона отримує від Нього забезпечення життям під час прийняття Його кари. Уся ця робота – це робота Бога в плоті, а не робота Бога в Його ідентичності як Духа.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

212. Коли Бог іще не став плоттю, люди не розуміли багато з того, що Він казав, бо Його слова виходили з повної божественності. Контекст сказаного Ним і Його точка зору були невидимі та недосяжні для людства; вони були висловлені з духовного світу, який люди бачити не могли. Адже люди, що жили в плоті, не могли проходити крізь духовний світ. Але після того, як Бог став плоттю, Він заговорив до людства з точки зору людськості, і Він вийшов із духовного світу й перейшов його межі. Він зміг виявляти Свій божественний характер, наміри та ставлення через речі, які люди здатні були уявити й бачили у своєму житті, через речі, з якими люди стикалися, і Він зміг використовувати для цього методи, які люди здатні були прийняти, мову, яку вони здатні були зрозуміти, і знання, яке вони здатні були осягнути, щоб таким чином людство змогло зрозуміти й пізнати Бога, збагнути Його бажання і необхідні стандарти в межах людського розуму та в міру їхньої здатності. Таким був метод і принцип Божої роботи в людськості. Навіть якщо Божі шляхи та принципи Його роботи в плоті переважно були досягнуті через людськість чи її засобами, це справді дало результати, яких не можна було досягти роботою безпосередньо в божественності. Робота Бога в людськості була більш конкретна, автентична та цілеспрямована, Його методи були набагато гнучкішими, і за формою ця робота перевершила виконану в період Закону.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

213. Боже з’явлення у плоті насамперед має на меті дати людям можливість бачити справжні Божі вчинки, надати тілесну форму безформному Духові та дозволити людям бачити й торкатися Його. У такий спосіб ті, кого Він зробив досконалими, будуть втілювати Його у життя, будуть здобуті Ним і будуть за Його серцем. Якби Бог промовляв лише на небі і насправді не зійшов на землю, то люди і досі були б неспроможні пізнати Бога; вони могли б лише проповідувати Божі вчинки, вдаючися до порожньої теорії, та не мали б Божих слів як реальність. Бог прийшов на землю перш за все для того, щоб бути взірцем і зразком для тих, кого Він має здобути; лише таким чином люди можуть насправді пізнати Бога, торкнутися Бога і побачити Його, і тільки тоді вони істинно можуть бути здобуті Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ти маєш знати, що практичний Бог – це Сам Бог»

214. Тільки коли Бог упокорює Себе до певної межі, тобто тільки коли Бог стає плоттю, людина може стати Його близькою і довіреною особою. Бог є від Духа: хіба люди придатні бути близькими до цього Духа, такого піднесеного і незбагненного? Тільки коли Дух Божий сходить у плоть і стає істотою, яка має такий самий зовнішній вигляд, що й людина, люди можуть зрозуміти Його волю і дійсно бути здобутими Ним. Він говорить і діє у плоті, поділяє радощі, прикрощі та негаразди людства, живе в одному світі з людьми, захищає людей і спрямовує їх, і таким чином Він очищає людей і дозволяє їм здобути Його спасіння та Його благословення. Здобувши все це, люди справді розуміють Божу волю, і лише тоді вони можуть стати близькими до Бога. Тільки це є практичним. Якби Бог був невидимим і невідчутним для людей, як би вони могли бути Його близькими? Хіба це не беззмістовна доктрина?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

215. Для всіх тих, хто живе в плоті, прагнення до зміни в характері вимагає цілей, до яких слід прагнути, а прагнення до пізнання Бога вимагає бачення Його практичних діянь і реального обличчя Бога. І те й інше може бути досягнуто тільки втіленою плоттю Бога, і те й інше може бути здійснено тільки нормальною й реальною плоттю. Ось чому втілення необхідне – воно потрібне всьому розбещеному людству. Оскільки від людей вимагається пізнати Бога, образи невизначених і надприродних богів повинні бути видалені з їхніх сердець, і оскільки від них вимагається відкинути свій зіпсований характер, вони повинні спочатку пізнати свій зіпсований характер. Якщо лише людина працюватиме над тим, щоб видалити образи невизначених богів із сердець людей, вона не зможе досягнути наміченого результату. Образи невизначених богів у серцях людей не можуть бути викриті, відкинуті або повністю вигнані одними тільки словами. Чинячи так, у кінцевому підсумку все одно було б неможливо позбутися цих глибоко вкорінених у людях речей. Тільки замінивши ці невизначені й надприродні речі практичним Богом та істинним образом Бога й поступово спонукаючи людей пізнавати їх, можна досягти належного результату. Людина усвідомлює, що Бог, якого вона шукала в минулому, є невизначеним і надприродним. Досягти такого результату не може ні безпосереднє керівництво Духа, ні, тим паче, вчення певної особи, а лише втілений Бог. Людські уявлення оголюються, коли втілений Бог офіційно виконує Свою роботу, тому що нормальність і практичність утіленого Бога – це протилежність невизначеному й надприродному богу в уяві людини. Початкові уявлення людини можуть бути виявлені тільки в протиставленні зі втіленим Богом. Без порівняння зі втіленим Богом поняття людини не могли б бути розкриті; іншими словами, без практичності як тла невизначені речі не могли б бути виявлені. Ніхто не здатний використовувати слова для виконання цієї роботи, і ніхто не здатний сформулювати цю роботу за допомогою слів. Сам Бог може виконувати Свою власну роботу, і ніхто інший не може виконувати цю роботу від Його імені. Якою б багатою не була мова людини, вона не здатна висловити практичність і нормальність Бога. Людина може пізнати Бога більш практично й може бачити Його більш чітко тільки в тому випадку, якщо Бог особисто діє серед людей і повністю являє Свій образ і Своє єство. Такого результату не може досягти жодна людська істота з плоті. Звичайно, Божий Дух також не здатний досягти такого результату. Бог може врятувати розбещену людину від впливу сатани, але ця робота не може бути виконана безпосередньо Духом Божим; радше вона може бути виконана тільки плоттю, яку носить Божий Дух, втіленою плоттю Бога. Ця плоть – людина, а також Бог, людина, що володіє нормальною людською сутністю, а також Бог, що володіє повною божественністю. І тому, хоча ця плоть не є Духом Божим і значно відрізняється від Духа, все ж це Сам утілений Бог, який спасає людину, який є Дух, а також плоть. Незалежно від того, як Його називають, у кінцевому підсумку все одно людство рятує Сам Бог. Бо Дух Божий невіддільний від плоті, і робота плоті також є роботою Духа Божого; просто ця робота виконується не з використанням ідентичності Духа, а з використанням ідентичності плоті. Робота, яка повинна бути виконана безпосередньо Духом, не вимагає втілення, а робота, яка вимагає виконання плоттю, не може бути виконана безпосередньо Духом і може бути виконана тільки втіленим Богом. Це – те, що потрібно для цієї роботи, і це – те, що потрібно розбещеному людству. Із трьох стадій Божої роботи тільки одна стадія була здійснена безпосередньо Духом, а інші дві стадії виконуються втіленим Богом, а не безпосередньо Духом. Робота періоду Закону, здійснена Духом, не включала в себе зміну зіпсованого характеру людини, і вона також не мала жодного відношення до пізнання людиною Бога. Однак робота Божої плоті в період Благодаті й період Царства поширюється на зіпсований характер людини і її пізнання Бога і є важливою й вирішальною частиною роботи спасіння. Тож зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом і більше потрібна безпосередня робота втіленого Бога. Людство потребує втіленого Бога, щоб Він пас його, підтримував його, поливав його, годував його, судив і карав його, і йому потрібно більше благодаті й більшої спокути від утіленого Бога. Тільки Бог у плоті може бути довіреною особою людини, пастирем людини, допомогою людини в будь-який час, і задля цього всього необхідне втілення як сьогодні, так і в минулі часи.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

216. Бог прийшов на землю, щоб виконувати Свою роботу поміж людей, щоб особисто відкрити Себе людям і дати людям узріти Себе; хіба це дрібниця? Це справді не просто! Це не так, як уявляє людина: ніби Бог прийшов, щоб людина змогла поглянути на Нього, щоб людина змогла зрозуміти, що Бог практичний і не порожній або невизначений, і що Бог величний, але й смиренний. Хіба це могло би бути так просто? Саме тому, що сатана розбестив людську плоть, а людина – це та, кого Бог має намір спасти, Бог і мусить убратись у плоть, щоб битись із сатаною й особисто бути людині пастирем. Лише це корисне для Його роботи. Два плотських утілення Бога існували для того, щоб розбити сатану, а також для того, щоб краще спасти людину. Це тому, що битись із сатаною може лише Бог – чи то Дух Божий, чи то плотське втілення Бога. Словом, янголи не можуть битись із сатаною, і тим паче це не може робити людина, яку сатана розбестив. Янголи безсилі битись у цій битві, а людина ще безсиліша. Таким чином, якщо Бог хоче працювати над життям людини, якщо Він хоче особисто прийти на землю для спасіння людини, то Він мусить особисто втілитися – тобто Він мусить особисто вбратись у плоть і з притаманною Йому ідентичністю та належною Йому роботою прийти поміж людей та особисто спасти людину. Якби це було не так, якби цю роботу виконував Дух Божий або людина, то ця битва ні до чого б не привела й ніколи б не закінчилася. Лише коли Бог стає плоттю, щоб особисто воювати із сатаною поміж людей, людина отримує шанс на спасіння. Більше того, лише тоді сатана осоромлюється та залишається без жодних можливостей, якими б він міг скористатися, чи планів, які він міг би здійснити. Робота, виконувана втіленим Богом, недосяжна для Духа Божого, і для якоїсь людини з плоті було б ще неможливіше виконати цю роботу від Божого імені, бо робота, яку Він виконує, – заради життя людини та для того, щоб змінити розбещений характер людини. Якби в цій битві брала участь людина, вона б лише втекла в жалюгідному безладді та просто була б нездатна змінити свій розбещений характер. Вона була б нездатна спасти людину від хреста чи завоювати все бунтівниче людство, але могла б лише виконати дрібну дещицю старої роботи, яка не виходить за межі принципів, або ж роботу, що не стосується поразки сатани. Тож нащо той клопіт? Яке значення в роботи, яка не може здобути людство, а тим паче розбити сатану? Тож битись із сатаною може лише Сам Бог, а для людини це було би просто неможливо. Людський обов’язок – коритися та слідувати, адже людина не здатна здійснювати роботу, подібну до створення неба й землі, і більше того, вона не може чинити роботу битви із сатаною. Людина може лише вдовольняти Творця під проводом Самого Бога, внаслідок чого сатана зазнає поразки; це єдине, що може робити людина. Тож щоразу, коли починається нова битва, тобто щоразу, коли починається робота нового періоду, цю роботу виконує особисто Сам Бог, завдяки чому Він керує всім періодом і відкриває нову дорогу для всього людства. Світанок кожного нового періоду – це новий початок у битві із сатаною, через який людина входить у новий, прекрасніший світ і новий період, яким керує особисто Сам Бог.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

217. Чому Я кажу, що смисл утілення не був довершений у роботі Ісуса? Тому що Слово не повністю стало плоттю. Те, що зробив Ісус, було лише однією частиною Божої роботи в плоті; Він звершив тільки роботу відкуплення, а не роботу повного здобуття людини. Із цієї причини Бог знову став плоттю в останні дні. Цей етап роботи також виконується у звичайній плоті; його виконує абсолютно нормальна людина, чия людськість не є надзвичайною навіть найменшою мірою. Іншими словами, Бог став повною мірою людською істотою; Він – особистість, чия ідентичність є ідентичністю Бога, повною мірою людська істота, повною мірою плоть, яка виконує роботу. Людські очі бачать плотське тіло, яке зовсім не є незвичайним, дуже звичайну особу, яка може розмовляти мовою небес, не показує ніяких чудесних знамень, не творить ніяких чудес, а тим більше не розкриває внутрішню правду про релігію на зібраннях у великих залах. Людям робота другої втіленої плоті видається абсолютно несхожою на роботу першої, настільки, що здається, що в них немає нічого спільного й нічого від роботи першої втіленої плоті не помітно цього разу. Хоча робота другої втіленої плоті відрізняється від першої, це не доводить, що в Них не одне й теж джерело. Чи є Їхнє джерело одним і тим же залежить від характеру роботи, яку виконують плоті, а не від Їхніх зовнішніх оболонок. Протягом трьох етапів Своєї роботи Бог утілювався двічі, і обидва рази робота втіленого Бога відкриває новий період, дає початок новій роботі; ці втілення доповнюють одне одного. Людському оку неможливо визначити, що ці дві плоті насправді походять з одного джерела. Само собою зрозуміло, що це виходить за рамки можливостей людського ока або людського розуму. Але за Своєю суттю Вони однакові, бо Їхня робота походить від одного Духа. Про те, чи постають дві втілені плоті з одного джерела, можна судити не по ері та місцю, в якому Вони народилися, або іншим подібним факторам, а по вираженій Ними божественній роботі. Друга втілена плоть не виконує нічого з того, що робив Ісус, адже Божа робота не підпадає під умовності, але щоразу відкриває новий шлях. Друга втілена плоть має на меті не поглибити або зміцнити враження від першої плоті в умах людей, а доповнити й вдосконалити її, поглибити знання людини про Бога, порушити всі правила, що існують у серцях людей, і стерти хибні образи Бога в їхніх серцях. Можна сказати, що жоден окремий етап власної роботи Бога не може дати людині повного знання про Нього; кожен дає тільки частину, а не ціле. Хоча Бог повністю виразив Свій характер, через обмежену здатність людини до розуміння її знання про Бога все ще залишається неповним. Неможливо, використовуючи людську мову, передати всю повноту Божого характеру; більше того, як один етап Його роботи може повністю виразити Бога? Він діє в плоті під покровом Своєї звичайної людської сутності, і знати Його можна тільки за проявами Його божественної природи, а не за Його тілесною оболонкою. Бог приходить у плоть, щоб дати людині можливість пізнати Його за допомогою Його різноманітної роботи, і в Його роботі не існує двох однакових етапів. Тільки так людина може отримати повне знання про Божу роботу в плоті, не обмежуючись одним-єдиним аспектом. Хоча робота і першої, і другої втіленої плоті різна, сутність кожної плоті й джерело Їхньої роботи ідентичні; просто Вони існують для виконання двох різних етапів роботи й постають у два різні періоди. Незважаючи ні на що, втілені плоті Бога мають одну сутність і одне походження – це правда, яку ніхто не може заперечити.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

218. Бог у Своєму першому втіленні не завершив роботу втілення; Він завершив тільки перший етап роботи, яку Йому необхідно було виконати в плоті. Отже, щоб закінчити роботу втілення, Бог знову повернувся в плоті, живучи всією нормальністю й реальністю плоті, тобто проявляючи Боже Слово в абсолютно нормальній і звичайній плоті, тим самим завершуючи роботу, яку Він залишив незавершеною в плоті. По суті, друга втілена плоть схожа на першу, але вона ще більш реальна, ще більш нормальна, ніж перша. Як наслідок, страждання, яких зазнає друга втілена плоть, є більшими, ніж ті, яких зазнала перша, але ці страждання є результатом Його служіння в плоті, яке відрізняється від страждань розбещеної людини. Це також випливає з нормальності та реальності Його плоті. Оскільки Він несе Своє служіння в абсолютно нормальній і реальній плоті, ця плоть має переносити значні труднощі. Чим більш нормальною і реальною є ця плоть, тим більше Він страждатиме під час виконання Свого служіння. Божа робота виражається в дуже звичайній плоті, яка зовсім не є надприродною. Оскільки Його плоть нормальна й також має нести на собі роботу спасіння людини, Він страждає ще більшою мірою, ніж надприродна плоть – і всі ці страждання постають на основі реальності й нормальності Його плоті. Зі страждань, яких зазнали дві втілені плоті, несучи Свої служіння, можна побачити сутність втіленої плоті. Чим більш нормальна плоть, тим більші труднощі Він повинен пережити, виконуючи роботу; чим реальніша плоть, що береться за роботу, тим суворішими є уявлення людей і тим більша кількість небезпек може Його спіткати. І все ж, чим реальніша плоть і чим більше плоть володіє потребами й повною розсудливістю нормальної людської істоти, тим більше Він здатний взяти на себе Божу роботу в плоті. Саме плоть Ісуса була прибита цвяхами до хреста, Його плоть, яку Він віддав у жертву за гріх; саме за допомогою плоті з нормальною людською сутністю Він переміг сатану й повністю спас людину від хреста. І саме як повною мірою плоть Бог у Своєму другому втіленні виконує роботу завоювання й перемагає сатану. Тільки плоть, яка є цілковито нормальною й реальною, може виконати роботу завоювання у всій її повноті й потужно засвідчити. Тобто завоювання людини стає ефективним завдяки реальності й нормальності Бога в плоті, а не через надприродні чудеса й одкровення. Служіння цього втіленого Бога полягає в тому, щоб говорити й тим самим завойовувати та вдосконалювати людину; іншими словами, робота Духа, втіленого в плоті, обов’язок плоті – говорити й тим самим завойовувати, розкривати, вдосконалювати й повністю виганяти людину. І таким чином, саме в праці завоювання Божа робота в плоті буде завершена повною мірою. Первісна робота відкуплення була тільки початком роботи втілення; плоть, яка виконує роботу завоювання, завершить усю роботу втілення. За статтю, одна плоть – чоловік, а інша – жінка; тож ось що довершує значення втілення Бога й розвіює уявлення людини про Бога: Бог може стати як чоловіком, так і жінкою, і, по суті, втілений Бог не має статі. Він створив і чоловіка, і жінку, і для Нього немає розрізнення за статтю. На цьому етапі роботи Бог не вчиняє знамень і чудес, щоб робота досягла своїх результатів за допомогою слів. Ба більше, причина цього полягає в тому, що робота втіленого Бога на цей раз полягає не в зціленні хворих та вигнанні демонів, а в завоюванні людини словами, тобто вроджена здатність, якою володіє ця втілена плоть Бога, полягає в тому, щоб говорити слова й завойовувати людину, а не зцілювати хворих і виганяти демонів. Його робота в нормальній людській сутності полягає не в тому, щоб творити чудеса, не зцілювати хворих і виганяти демонів, а в тому, щоб говорити, і тому друга втілена плоть здається людям набагато більш нормальною, ніж перша. Люди бачать, що втілення Бога – не омана, але цей втілений Бог відрізняється від втіленого Ісуса, і хоча Вони обидва є втіленим Богом, Вони не зовсім одне й те саме. Ісус володів нормальною людською сутністю, звичайною людською сутністю, але Його супроводжувало багато ознак і чудес. У цьому втіленому Богові очі людини не побачать ні ознак, ні чудес, ні зцілення хворих, ні вигнання демонів, ні ходіння по морю, ні сорокаденного посту… Він не виконує ту ж роботу, що й Ісус, не тому, що, по суті, Його плоть чимось відрізняється від плоті Ісуса, а тому, що це не Його служіння – зцілювати хворих і виганяти демонів. Він не руйнує Свою власну роботу, не заважає Своїй власній роботі. Оскільки Він завойовує людину Своїми реальними словами, немає необхідності підкорювати її чудесами, і тому ця стадія призначена для завершення роботи втілення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

219. Кожен етап праці, виконаної Богом, має своє практичне значення. Тоді, коли прийшов Ісус, Він прийшов у вигляді чоловіка, а коли Бог приходить цього разу, Він має вигляд жінки. Із цього ви можете бачити, що Боже створення і чоловіків, і жінок може бути корисним у Його роботі, і у Нього немає відмінності за ознакою статі. Коли приходить Його Дух, Він може зодягтися в будь-яку плоть, яку забажає, і ця плоть може представляти Його; будь то чоловіча чи жіноча плоть, вона може представляти Бога доти, доки вона є Його втіленою плоттю. Якби Ісус у час Свого приходу з’явився як жінка, іншими словами, якби Святий Дух зачав дівчинку, а не хлопчика, той етап праці однаково був би завершений. Якби це було так, то нинішній етап праці мав би бути завершений чоловіком, але робота все одно була б виконана. Робота, виконана на кожному етапі, має своє значення; жоден етап роботи не повторюється і не суперечить іншому. У той час Ісуса, який здійснював Свою роботу, називали єдиним Сином, а поняття «син» передбачає чоловічий рід. Чому на даному етапі не згадується єдиний Син? Тому що умови виконання праці вимагають зміни статі в порівнянні зі статтю Ісуса. У Бога немає розрізнення за статтю. Він робить Свою роботу так, як Йому хочеться, і, виконуючи Свою роботу, Він не підпадає під жодні обмеження, а є особливо вільним. Однак кожен етап роботи має своє практичне значення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Два втілення доповнюють значущість втілення»

220. Стадія роботи, яку здійснив Ісус, лише реалізувала сутність фрази «Слово в Бога було»: істина Божа була в Бога, а Дух Божий був із плоттю й був невіддільним від тієї плоті. Тобто плоть утіленого Бога була з Духом Божим, що є ще більшим доказом того, що втілений Ісус був першим утіленням Бога. Ця стадія роботи точно відповідає внутрішньому змісту фрази «Слово стає плоттю», надає більш глибокий зміст фразі «Слово в Бога було, і Бог було Слово» і дає тобі можливість твердо вірити словам «Споконвіку було Слово». Інакше кажучи, у час творіння Бог володів словами, Його слова були з Ним і невіддільними від Нього, і в останній період Він ще чіткіше показує силу та владу Своїх слів і дає людині можливість бачити все Його Слово – чути всі Його слова. Такою є робота останнього періоду. Ти мусиш дійти вичерпного розуміння цих речей. Це питання стосується не знання плоті, а того, як ти розумієш плоть і Слово. Це свідчення, яке ти мусиш давати, є тим, що кожен має знати. Оскільки це робота другого втілення – і останній раз, коли Бог стає плоттю – вона довершує значення втілення, ретельно виконує і виражає всю Божу роботу в плоті й завершує епоху перебування Бога в плоті.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (4)»

221. Бог прийшов на землю переважно для того, щоб справдити факт, що «Слово стане плоттю», себто Він прийшов, щоб Його слова вийшли з плоті (а не так, як за часів старозавітного Мойсея, коли Божий голос лунав просто з неба). Після того всі Його слова збудуться в період Тисячолітнього Царства та стануть для людини очевидними фактами, і люди їх бачитимуть власними очима без найменших розходжень. Таке найвище значення Божого втілення. Таким чином, робота Духа звершується через плоть і слова. Таке справжнє значення того, що «Слово стає плоттю» та «явлення Слова у плоті». Лише Бог може висловлювати наміри Духа, і лише Бог у плоті може говорити від імені Духа; слова Божі роз’яснюються у втіленому Богові, і всіх інших вони скеровують. Ніхто від того не вільний, і всі вони існують у цих межах. Лише з цих висловлювань люди можуть отримати усвідомлення; а ті, хто такого не здобуває та гадає, що ці слова можна здобути з неба, плекають порожні мрії. Така є влада, що виявляється в утіленій плоті Бога, змушуючи всіх вірити в неї з повною впевненістю. Навіть найповажніші знавці та релігійні пастирі не можуть мовити цих слів. Усі вони мусять їм упокоритися, і жоден не зможе мати ще одного початку. Бог скористається словами, щоб завоювати всесвіт. Він це зробить не через Свою втілену плоть, а через висловлювання з уст Бога, що став плоттю, щоб завоювати всіх людей у цілому світі; тільки це є Слово, що стало плоттю, і тільки це є явлення Слова у плоті. Може, людям і видається, ніби Бог зробив небагато, – та Бог має лише промовити Свої слова, і вони стануть вповні переконаними та приголомшеними. Без фактів люди кричать і репетують; з Божими словами вони вмовкають. Бог напевне здійснить цей факт, бо це Його давно визначений план: здійснити факт приходу Слова на землю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тисячолітнє Царство настало»

222. Бог, Який став плоттю, проявляє Себе тільки для частини людей, які слідують за Ним у цей період, коли Він особисто виконує Свою роботу, а не для всіх створінь. Він став плоттю тільки для того, щоб завершити один етап Своєї роботи, а не для того, щоб показати людині Свій образ. Однак Його робота повинна виконуватися Ним Самим, тому Йому необхідно так діяти в плоті. Коли ця робота завершиться, Він покине людський світ; Він не може залишатися надовго серед людства, щоб не завадити майбутній роботі. Те, що Він являє натовпу, – це тільки Його праведний характер і всі Його справи, а не образ того, коли Він двічі ставав плоттю, бо образ Божий може бути показаний тільки через Його характер і не може бути замінений образом Його втіленої плоті. Образ Його плоті явлений тільки обмеженій кількості людей, тільки тим, хто слідує за Ним, коли Він діє в плоті. Ось чому робота, що проводиться зараз, проводиться так таємно. Так само Ісус показував Себе євреям тільки тоді, коли виконував Свою роботу, і ніколи публічно не показував Себе жодному іншому народу. Таким чином, як тільки Він завершив Свою роботу, Він відразу ж пішов із людського світу й не залишився в ньому; після цього не Він був цим образом людини, який явив Себе людині, але Святий Дух, який безпосередньо виконав роботу. Щойно робота Бога, що став плоттю, буде повністю завершена, Він покине світ смертних і ніколи більше не буде виконувати ніякої роботи, подібної до тієї, яку Він звершав, будучи в плоті. Після цього вся робота виконується безпосередньо Святим Духом. У цей період людина навряд чи здатна побачити образ Його плотського тіла; Він узагалі не показує Себе людині, але залишається постійно схованим. Час для роботи Бога, який став плоттю, обмежений. Вона проводиться в певний період, проміжок часу, у певній нації та серед конкретних людей. Ця робота представляє тільки роботу в період втілення Бога; вона є характерною для відповідного періоду, і вона представляє роботу Духа Божого в одному конкретному періоді, а не всю Його роботу. Тому образ Бога, Який став плоттю, не буде показаний усім народам. Що показано великій кількості людей, – то це праведність Бога та Його характер у всій повноті, а не Його образ тоді, коли Він двічі став плоттю. Це не один-єдиний образ, показаний людині, і не два об’єднані образи. Тому вкрай важливо, щоб утілена плоть Бога покинула землю після завершення роботи, яку Він повинен виконати, бо Він приходить тільки для того, щоб виконати роботу, яку Він повинен виконати, а не для того, щоб показати людям Свій образ. Навіть незважаючи на те, що значення втілення вже було реалізовано Богом, Який двічі став плоттю, Він усе одно не явить Себе відкрито жодному народу, який ніколи раніше Його не бачив. Ісус ніколи більше не явить Себе євреям як сонце праведності, і Він не буде стояти на вершині Оливної гори та являтися всім народам; усе, що бачили євреї, – це портрет Ісуса під час Його перебування в Юдеї. Це тому, що робота Ісуса в Його втіленні закінчилася дві тисячі років тому; Він не повернеться в Юдею в образі єврея, а тим більше не явить Себе в образі єврея жодному з язичницьких народів, бо образ Ісуса, Який став плоттю, – це просто образ єврея, а не образ Сина Людського, якого бачив Іван. Незважаючи на те, що Ісус обіцяв Своїм послідовникам, що Він прийде знову, Він не покаже Себе просто в образі єврея всім тим, хто живе в язичницьких країнах. Ви повинні знати, що робота Бога, Який став плоттю, полягає в тому, щоб відкрити період. Ця робота обмежена кількома роками, і Він не може завершити всю роботу Духа Божого, точно так само, як образ Ісуса як єврея міг представляти тільки образ Бога, коли Він працював в Юдеї, і Він міг виконувати тільки роботу розп’яття. У той період, коли Ісус був у плоті, Він не міг виконати роботу із завершення періоду або знищення людства. Тому, після того як Він був розп’ятий і завершив Свою роботу, Він вознісся на найвищу висоту й назавжди приховав Себе від людей. Із тих пір ці вірні віряни з язичницьких народів не могли бачити прояв Господа Ісуса, а тільки Його портрет, який вони наклеїли на стіну. Цей портрет – усього лише портрет, намальований людиною, а не образ Бога, через який Він являє Себе людині. Бог не буде відкрито показувати Себе натовпу в образі, в якому Він двічі ставав плоттю. Робота, яку Він виконує серед людей, полягає в тому, щоб дозволити їм зрозуміти Його характер. Усе це показано людині за допомогою роботи різних періодів; це досягається через характер, який Він виявив, і роботу, яку Він виконав, а не через вияв Ісуса. Тобто образ Божий відкривається людині не через втілений образ, а радше через роботу, виконувану втіленим Богом, Який має і образ, і форму; і через Його роботу проявляється Його образ і стає відомим Його характер. У цьому значення роботи, яку Він бажає звершити в плоті.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (2)»

223. Будучи найвеличнішим у всьому всесвіті й над усесвітом, чи міг би Бог повністю пояснити Себе, використовуючи образ плоті? Бог одягається в цю плоть, щоб виконати одну стадію Своєї роботи. У цьому образі плоті немає ніякого особливого значення; він не має жодного відношення до плину періодів, як і не має він ніякого стосунку до Божого характеру. Чому Ісус не дозволив своєму образу залишитися? Чому Він не дозволив людині намалювати Його образ, щоб він міг бути переданий наступним поколінням? Чому Він не дозволив людям визнати, що Його образ був образом Божим? Хоча образ людини був створений за образом Божим, чи можливо було, щоб зовнішній вигляд людини представляв величний образ Божий? Коли Бог стає плоттю, Він просто сходить із небес у ту чи іншу плоть. Саме Його Дух сходить у плоть, через яку Він здійснює роботу Духа. Саме Дух виражається у плоті, і саме Дух здійснює Свою працю в плоті. Праця, яка здійснюється у плоті, повністю представляє Дух, а плоть існує заради праці, але це не означає, що образ плоті замінює істинний образ Самого Бога; це не мета або значущість того, що Бог став плоттю. Він стає плоттю тільки для того, щоб Дух міг знайти місце для проживання, яке відповідає Його праці, щоб краще звершувати Свою роботу в плоті, щоб люди могли бачити Його справи, розуміти Його характер, чути Його слова і знати чудо Його праці. Його ім’я представляє Його характер, Його робота представляє Його особистість, але Він ніколи не говорив, що Його поява в плоті представляє Його образ; це просто людське уявлення. Отже, найважливішими аспектами втілення Бога є Його ім’я, Його робота, Його характер і Його стать. Вони використовуються для представлення Його управління в цей період. Його поява в плоті не має ніякого відношення до Його управління, а просто відбулася заради Його роботи в той час. Однак неможливо, щоб втілений Бог не мав ніякого зовнішнього вигляду, і тому Він обирає відповідну сім’ю, щоб визначити свій вигляд. Якби зовнішність Бога мала репрезентативне значення, то всі ті, хто володіє рисами обличчя, схожими на Його, також би представляли Бога. Хіба це не було б кричущою помилкою? Портрет Ісуса був написаний людиною для того, щоб людина могла поклонятися Йому. У той час Святий Дух не давав жодних особливих вказівок, і тому людина передавала цей вигаданий портрет аж до сьогоднішнього дня. По правді кажучи, згідно з початковим задумом Бога, людина не повинна була цього робити. Тільки запал людини призвів до того, що портрет Ісуса зберігся до наших днів. Бог є Дух, і людина ніколи не буде у змозі охопити те, чим є Його образ у кінцевому підсумку. Його образ може бути представлений тільки Його характером.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (3)»

224. Бог стає плоттю не з наміром дозволити людині пізнати Його плоть або дозволити людині розрізняти відмінності між плоттю втіленого Бога й плоттю людини; і Бог не стає плоттю, щоб тренувати здатність людини до розрізнення, і тим паче Він не робить цього з наміром дозволити людині поклонятися втіленій плоті Бога, тим самим завойовуючи велику славу. Ніщо з цього не є наміром Бога, який лежить в основі того, що Він став плоттю. Бог не стає плоттю ні для того, щоб засудити людину, ні для того, щоб навмисно викрити людину, ні для того, щоб ускладнити їй життя. Ніщо з цього не відноситься до наміру Бога. Кожного разу, коли Бог стає плоттю, це – неминуча форма роботи. Саме заради Своєї більшої роботи і Свого більшого управління Він діє так, як Він діє, а не з причин, які уявляє людина. Бог приходить на землю тільки тоді, коли цього вимагає Його робота, і тільки в разі потреби. Він приходить на землю не з наміром просто подивитися довкола, а для того, щоб виконати ту роботу, яку Він повинен виконати. Інакше навіщо Йому було б брати на себе такий важкий тягар і йти на такий великий ризик, щоб виконати цю роботу? Бог стає плоттю тільки тоді, коли йому це необхідно, і завжди з унікальною значущістю. Якби це було тільки заради того, щоб дозволити людям поглянути на Нього й розширити свій кругозір, тоді Він би, з абсолютною впевненістю, ніколи не з’явився серед людей так легко. Він приходить на землю заради Свого управління і Своєї більшої роботи, а також для того, щоб здобути більше людей. Він приходить, щоб представляти період, Він приходить, щоб перемогти сатану, і Він одягається у плоть, щоб перемогти сатану. Більше того, Він приходить, щоб спрямовувати всю людську расу в її житті. Усе це відноситься до Його управління, і це стосується роботи всього всесвіту. Якщо Бог став плоттю тільки для того, щоб дозволити людині пізнати Його плоть і відкрити людям очі, тоді чому б Йому не прийти до кожного народу? Хіба це не було б надзвичайно легкою справою? Але Він цього не зробив, натомість обравши відповідне місце, щоб оселитися в ньому й розпочати роботу, яку Він повинен був звершити. Одна тільки ця плоть має велике значення. Він представляє цілий період, а також виконує роботу цілого періоду; Він одночасно завершує попередній період і відкриває новий. Усе це є важливим питанням, яке стосується Божого управління, і все це є значенням однієї стадії роботи, для виконання якої Бог приходить на землю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (3)»

225. Хоча Христос на землі здатен діяти від імені Самого Бога, Він не приходить із наміром показати усім людям Свій образ у плоті. Він приходить не заради того, щоб усі люди Його побачили; Він приходить, аби дати людині можливість бути скерованою Його рукою, і таким чином людина вступає у новий період. Призначення плоті Христа – у роботі Самого Бога, тобто у звершенні Божої роботи у плоті, а не в тому, щоб людина могла уповні зрозуміти сутність Його плоті. Як би Він не діяв, ніщо зі зробленого Ним не виходить за межі того, що досяжне для плоті. Як би Він не діяв, Він діє у плоті, наділеній звичайною людською сутністю, й уповні не розкриває людині справжнє лице Боже. Окрім того, Його робота у плоті ніколи не буває настільки надприродною або неоцінимою, якою вона видається людині. Навіть попри те, що Христос представляє Самого Бога у плоті й особисто здійснює роботу, призначену для Самого Бога, Він не заперечує існування Бога на небесах, як і не декларує пристрасно Свої власні вчинки. Натомість Він залишається потаємним, смиренним у Своїй плоті. За винятком Христа, ті, хто облудно претендує на роль Христа, не наділені Його якостями. Якщо зіставити зарозумілий та сповнений самозвеличення характер цих неправдивих христів, стає очевидним, яка плоть є істинним Христом. Що більше в них облуди, то більше ці неправдиві христи хизуються, виставляючи себе напоказ, і тим більше вони здатні творити знамення та дива, щоб обманути людину. Неправдиві христи не наділені якостями Бога; Христос не заплямований жодною з ознак, що належать неправдивим христам. Бог стає плоттю виключно для того, щоб завершити роботу плоті, а не для того, аби просто дозволити людям Себе побачити. Навпаки, Він дозволяє Своїй роботі підтвердити Свою тотожність, і те, що Він розкриває, свідчить про Його сутність. Його сутність не є необґрунтованою; Його тотожність не була захоплена Його рукою; вона визначається Його роботою та Його сутністю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

226. Найбільша перевага Його роботи в плоті – це те, що Він може залишити точні слова й напучування, а також Свої точні наміри для людства тим, хто слідує за Ним, щоб згодом Його послідовники могли більш точно й практичнішими термінами передати всю Його роботу в плоті і Його наміри для всього людства, для тих, хто приймає цей шлях. Тільки Бог у плоті, Який працює серед людей, дійсно робить те, що Бог знаходиться разом і живе разом із людиною, реальністю і сповнює бажання людини побачити лик Божий, стати свідком Божої роботи й почути особисте слово Бога. Утілений Бог завершує період, коли людству була явлена тільки спина Єгови, і Він також завершує період віри людства в невизначених богів. Зокрема, робота останнього Божого втілення приводить усе людство в період, який є більш реалістичним, більш практичним і більш прекрасним. Ця робота не тільки завершує період Закону й приписів, але, що більш важливо, вона відкриває людству Бога, Який є практичним і нормальним, Який є праведним і святим, Який відкриває роботу плану управління і Який демонструє таємниці й місце призначення людства, Який створив людство й кладе кінець роботі управління, і Який залишався прихованим протягом тисяч років. Ця робота повністю завершує період невизначеності, вона завершує період, у який усе людство бажало шукати обличчя Бога, але не змогло, вона завершує період, у який усе людство служило сатані, і вона веде все людство в абсолютно нову еру. Усе це є результатом роботи Бога в плоті замість Божого Духа. Лише коли Бог діє в Своїй плоті, ті, хто слідує за Ним, більше не шукають і не намацують те, що здається одночасно існуючим і неіснуючим, і перестають мати здогадки про наміри невизначених богів. Коли Бог поширить Свою роботу в плоті, ті, хто слідує за Ним, передадуть роботу, яку Він виконав у плоті, усім релігіям і деномінаціям, і розповсюдять усі Його слова до вух усього людства. Усе, що почують ті, хто прийме Його Євангеліє, – це будуть факти про Його роботу, буде те, що особисто побачить і почує людина, і це будуть факти, а не чутки. Ці факти є доказами, за допомогою яких Він поширює Свою роботу, і вони також є інструментами, які Він використовує для поширення цієї роботи. Без наявності фактів Його Євангеліє не поширилося б по всіх країнах і в усі місця; без фактів, а тільки за допомогою людської уяви, Він ніколи не зміг би звершити роботу завоювання всього всесвіту. Дух невідчутний для людини й невидимий для людини, і робота Духа не здатна залишити людині жодних подальших свідчень або подальших фактів про Божу роботу. Людина ніколи не побачить справжнього обличчя Бога, вона завжди віритиме в невизначеного бога, якого не існує. Людина ніколи не побачить обличчя Божого, і людина ніколи не почує слів, промовлених особисто Богом. Зрештою, людські фантазії порожні й не можуть замінити істинний лик Бога; властивий Богу характер і роботу Самого Бога людина не може уособлювати. Невидимий Бог на небесах і Його робота можуть бути принесені на землю тільки Богом, Який стає плоттю й приходить поміж людей, щоб особисто виконати Свою роботу. Це – найбільш ідеальний спосіб для Бога з’явитися людині, у такий спосіб людина бачить Бога й пізнає справжнє обличчя Бога, і це не може бути досягнуто невтіленим Богом. Дійшовши до цієї стадії, Божа робота вже досягла оптимального результату й увінчалася повним успіхом. Особиста робота Бога в плоті вже завершила дев’яносто відсотків роботи всього Його управління. Ця плоть дала кращий початок усій Його роботі та висновок усієї Його роботи, і оприлюднила всю Його роботу, і внесла останнє ґрунтовне доповнення у всю цю роботу. Відтепер не буде іншого втіленого Бога, який виконував би четверту стадію Божої роботи, і ніколи більше не буде жодної чудесної роботи третього втілення Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

227. Хоча ця плоть нормальна й практична, Він – не звичайна плоть: Він – не плоть, яка є тільки людською, але плоть, яка є одночасно людською і божественною. У цьому різниця між Ним і людиною, і це – ознака ідентичності Бога. Тільки така плоть, як ця, може виконувати роботу, яку Він має намір виконати, і звершувати служіння Бога в плоті, і повністю завершити Його роботу серед людей. Якби це було не так, Його робота серед людей завжди була б порожньою і дефектною. Навіть якщо Бог може битися з духом сатани й вийти переможцем, стара природа розбещеної людини ніколи не може бути вирішена, і ті, хто бунтує проти Бога та протистоїть Йому, ніколи не зможуть по-справжньому підкоритися Його пануванню, тобто Він ніколи не зможе завоювати людство й ніколи не зможе здобути все людство. Якщо Його робота на землі не може бути врегульована, то Його управління ніколи не буде доведено до кінця, і все людство не зможе увійти в спокій. Якщо Бог не зможе увійти в спокій з усіма Своїми створеними істотами, то така робота управління ніколи не принесе результат, а отже, слава Божа зникне. Хоча Його плоть не має влади, робота, яку Він виконує, досягне свого результату. Це – неминучий напрямок Його роботи. Незалежно від того, чи володіє Його плоть владою чи ні, доти, доки Він здатний виконувати роботу Самого Бога, Він є Самим Богом. Незалежно від того, наскільки нормальна й звичайна ця плоть, Він може виконувати ту роботу, яку повинен виконувати, бо ця плоть – Бог, а не просто людина. Причина, через яку ця плоть може виконувати роботу, недоступну людині, полягає в тому, що Його внутрішня сутність не схожа на людську, а причина, з якої Він може спасти людину, полягає в тому, що Його ідентичність відрізняється від ідентичності будь-якої людини. Ця плоть – така важлива для людства, тому що Він – людина і, навіть більше того, Він – Бог, тому що Він може виконувати роботу, яку не може здійснити жодна звичайна людина з плоті, і тому що Він може спасти розбещену людину, яка живе разом із Ним на землі. Хоча Він також є людиною, втілений Бог більш важливий для людства, ніж будь-яка цінна особистість, оскільки Він може виконувати роботу, яка не може бути виконана Духом Божим; Він більш здатний, ніж Дух Божий, свідчити про Самого Бога й більш здатний, ніж Дух Божий, повністю здобути людство. У результаті цього, хоча ця плоть нормальна й звичайна, що стосується Його внеску в людство і Його значення для існування людства, вони дуже цінні, і фактична цінність і значущість цієї плоті незмірні для будь-якої людини. Хоча ця плоть не може безпосередньо знищити сатану, Він може використовувати Свою роботу, щоб завоювати людство й перемогти сатану, а також змусити сатану повністю скоритися Його владі. Саме тому, що Бог втілився, Він може перемогти сатану й здатний спасти людство. Він не знищує сатану безпосередньо, але замість цього стає плоттю, щоб виконати роботу завоювання людства, яке було розбещено сатаною. Таким чином, Він може краще свідчити про Себе серед Своїх створених істот, і Він може краще спасати зіпсовану людину. Завдання поразки сатані втіленим Богом є більшим свідченням, а також є більш переконливим, ніж безпосереднє знищення сатани Духом Божим. Бог у плоті є більш корисним для людини, яка знає Творця, і більш здатним засвідчити про Себе серед Своїх створених істот.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

228. Цього разу Бог приходить виконувати роботу не в духовному тілі, а в дуже звичайному. Крім того, це тіло другого втілення Бога, і це також тіло, через яке Бог повертається до плоті. Це дуже звичайна плоть. Дивлячись на Нього, ти не можеш побачити нічого, що б виділяло Його з-поміж інших, але ти можеш здобути від Нього раніше нечувані істини. Просто ця непримітна плоть є втіленням усіх Божих слів істини, носієм Божої роботи в останні дні та вираженням, за яким людина розуміє весь Божий характер. Чи ти не палко бажаєш побачити Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш зрозуміти Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш побачити місце призначення людства? Він розповість тобі всі ці таємниці – таємниці, які жодна людина ніколи не могла тобі розказати, і Він також розповість тобі про істини, яких ти не розумієш. Він – твоя брама до царства та твій провідник у новий період. Ця звичайна плоть містить багато таємниць, незбагненних для людини. Його вчинки є для тебе незбагненними, та вся мета роботи, яку Він виконує, є достатньою, щоби дати тобі можливість побачити, що Він не проста плоть, як вважають люди, бо Він представляє Божі наміри в останні дні й Божу турботу про людство в останні дні. Хоча ти не можеш почути Його слова, що ніби стрясають небеса й землю, хоча ти не можеш побачити Його очі, котрі наче вогняне полум’я, і хоча ти не можеш отримати дисциплінування Його залізним жезлом, та все ж ти можеш почути з Його слів, що Бог гнівається, і зрозуміти, що Бог проявляє милосердя до людства, і побачити праведний характер Бога і Його мудрість, і, навіть більше, оцінити Боже піклування про все людство. Робота Бога в останні дні полягає в тому, щоб дозволити людині побачити на землі Бога, що на небесах, Який живе поміж людьми, і дати людині змогу пізнати Бога, скоритися Йому, боятися й любити Його. Ось чому Він вдруге повернувся у плоті. Хоча сьогодні людина бачить Бога, такого ж, як і людина: Бога з носом і двома очима, Бога дуже не примітного, та зрештою Бог вам покаже, що якби цієї особи не існувало, то небеса й земля зазнали б величезної зміни; якби цієї особи не існувало, небеса б затьмарились, і земля занурилася б у хаос, а все людство жило б серед голоду та епідемій. Він вам покаже, що якби втілений Бог останніх днів не прийшов спасти вас, то Бог давно б знищив усе людство в пеклі; якби цієї плоті не існувало, то ви б вічно були архигрішниками, і мерцями ви були б довіку. Мусите знати, що якби цієї плоті не існувало, всьому людству було б неможливо уникнути великого лиха й неможливо уникнути ще суворішого покарання, яке Бог відміряє людству в останні дні. Якби ця звичайна плоть не народилася, ви всі були б у такому стані, коли благаєте про життя, не маючи можливості жити, коли благаєте про смерть і не можете вмерти; якби цієї плоті не існувало, то ви не могли б сьогодні здобути істину та постати перед Божим престолом, а натомість Бог покарав би вас за ваші тяжкі гріхи. Чи ви знали, що якби Бог не повернувся у плоті, ніхто не мав би шансу на спасіння; і якби не прихід цієї плоті, Бог давно поклав би край старому періоду? Чи ви з огляду на це досі будете відкидати друге втілення Бога? Оскільки ви можете отримати такі великі блага від цієї звичайної особи, то чому б вам із радістю Його не прийняти?

Божа робота – це те, чого ти не можеш збагнути. Якщо ти не можеш ні вповні зрозуміти, чи правильний твій вибір, ні знати, чи може Божа робота бути успішною, то чому б не спробувати щастя й не подивитися, чи може ця звичайна особа стати тобі великою підмогою та чи Бог справді виконав велику роботу? Однак мушу сказати тобі, що за Ноєвих часів люди їли й пили, женилися й заміж виходили, аж поки Богу не стало нестерпно на те дивитися, тож Він послав великий потоп, щоб знищити людство, пощадивши лише родину Ноя, у якій було восьмеро людей, а також всяких птахів і звірів. Та в останні дні Бог пощадить, хто був вірний Йому до кінця. Хоча обидва періоди були часами великої розбещеності, на яку Богу було нестерпно дивитися, і протягом обох періодів людство стало таким зіпсованим і заперечувало, що Бог – їхній Господь, Бог винищив лише людей, які жили за часів Ноя. Протягом обох періодів людство надто засмучувало Бога, та Він залишався терплячим до людей останніх днів аж до сьогодні. Чому так? Ви ніколи не замислювалися чому? Якщо ви справді не знаєте, то дозвольте Мені розповісти. Причина, чому Бог в останні дні здатен дати людям благодать, – не в тому, що вони менш розбещені, аніж люди часів Ноя, і не в тому, що вони покаялися перед Богом, і тим паче не в тому, що технології в останні дні стали такі розвинуті, що Бог не може змусити Себе їх знищити. Натомість причина в тому, що в останні дні Бог має виконати певну роботу серед людей, і в тому, що Бог у Своєму втіленні Сам виконає цю роботу. Більше того, Бог вибере частину з цієї громади та зробить їх об’єктами Свого спасіння й плодами Свого плану управління, і Він приведе цих людей у наступний період. Тож як би там не було, ця заплачена Богом ціна повністю була підготовкою до роботи, яку Його втілена плоть звершить в останні дні. Тим фактом, що ви дожили до сьогоднішнього дня, ви завдячуєте цій плоті. Саме тому, що Бог живе у плоті, ви маєте шанс вижити. Всі ці благословення було здобуто завдяки цій звичайній особі. Ба більше того, в кінці безліч народів поклонятиметься цій звичайній особі, а також будуть дякувати і коритися цій скромній особі, бо саме істина, шлях і життя, які Він приніс, спасли все людство, послабили протистояння між людством і Богом, скоротили між ними відстань і відкрили зв’язок між думками Бога й людей. Також це був саме Він, Хто здобув для Бога ще більшу славу. Хіба така звичайна особа не варта твоєї довіри й обожнювання? Хіба така звичайна плоть не гідна зватися Христом? Хіба така звичайна особа не може стати проявом Бога серед людей? Хіба така особа, що вберегла людство від катастрофи, не заслуговує на вашу любов і бажання за Нього триматися? Якщо ви відкидаєте істини, висловлені Його устами, і зневажаєте Його існування поміж вас, то що тоді стане з вами в кінці?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти знав? Бог учинив велику справу серед людей»

229. Уся Божа робота в останні дні виконується через цю звичайну особу. Він обдарує тебе всім, і більше того – Він зможе вирішувати все, що тебе стосується. Хіба може ця особа бути такою, якою ви вважаєте Його: особою настільки простою, що її й згадувати не варто? Хіба Його істини недостатньо, щоб повністю вас переконати? Хіба споглядання Його діянь вашими власними очима нездатне вас переконати? Чи, може, шлях, яким Він веде, не гідний того, щоб ви ним ішли? Зрештою, що саме змушує вас відчувати до Нього антипатію і відкидати Його, і оминати Його стороною? Саме ця особа висловлює істину, саме ця особа надає істину, і саме ця особа дає вам шлях для слідування. Чи, може, ви досі не здатні знайти в цих істинах сліди Божої роботи? Без роботи Ісуса людство не змогло б зійти з хреста, але без сьогоденного втілення ті, хто сходить із хреста, ніколи не змогли б здобути Боже схвалення чи ввійти в новий період. Якби не прийшла ця звичайна особа, ви ніколи не мали б можливості побачити справжнє лице Бога, та й не були б того гідні, бо всі ви – об’єкти, які давно мали б бути знищені. Через прихід другого втілення Бога Він вас простив і проявив до вас милосердя. У будь-якому разі слова, з якими Я зрештою мушу вас залишити, усе одно такі: ця звичайна особа, яка є втіленим Богом, для вас життєво важлива. Саме це і є велика справа, яку Бог уже звершив серед людей.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти знав? Бог учинив велику справу серед людей»

230. Ті, хто хоче здобути життя, не покладаючись на істину, висловлену Христом, – це найбільш безглузді люди на землі, а ті, хто не приймає шлях життя, принесений Христом, губляться у фантазіях. І тому Я кажу, що ті, хто не прийме Христа останніх днів, назавжди будуть огидні Богові. Христос – це ворота людини до Царства в останні дні, і немає нікого, хто міг би обійти Його. Ніхто не може бути вдосконалений Богом інакше, як через Христа. Ти віриш у Бога, тому ти повинен приймати Його слова та коритися Його Слову. Не думай тільки про здобуття благословень, будучи нездатним прийняти істину й постачання життя. Христос приходить в останні дні, щоб Він міг надати життя всім тим, хто щиро вірить у Нього. Ця робота існує заради завершення старого періоду й входження до нового, і ця робота – це шлях, яким повинні йти всі ті, хто вступить у новий період. Якщо ти не визнаєш Христа й тим паче засуджуєш, богохульствуєш або переслідуєш Його, тоді ти приречений горіти вічно та ніколи не ввійдеш у Царство Боже. Оскільки, цей Христос Сам є виразом Святого Духа, виразом Бога, Тим, кому Бог довірив здійснювати Свою роботу на землі, Я кажу, що якщо ти не можеш прийняти все, що зроблено Христом останніх днів, ти хулиш Святого Духа. Належна відплата для тих, хто хулить Святого Духа, очевидна для всіх. Я також кажу тобі таке: якщо ти чиниш опір Христу останніх днів, якщо ти відкидаєш Христа останніх днів, то ніхто не може понести наслідки цього за тебе. Більш того, з цього моменту й надалі в тебе не буде іншого шансу здобути схвалення Бога; навіть якщо ти захочеш виправитися, ти не зможеш знову побачити обличчя Бога. Причина цього в тому, що той, кому ти опираєшся, – це не людська істота, той, кого ти відкидаєш, – це не якась незначна особа, а Христос. Чи знаєш ти, які наслідки цього? Ти робиш не просто маленьку помилку, а коїш жахливий гріх. І тому Я раджу кожній особі не оголювати свої ікла, і не погрожувати своїми кігтями, і не робити свавільних критичних зауважень перед істиною, бо тільки істина може принести тобі життя, і ніщо, крім істини, не може дати тобі можливість відродитися та знов узріти обличчя Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»