Чжан Цзянь, Китай

Моя сім’я багато поколінь була католицькою. У 20 років я вирішив стати монахом і присвятити життя служінню Господу. У 27 років, після семи років богословської освіти в семінарії, мене висвятили на священника, а в 30 років призначили настоятелем монастиря. Тоді я був неймовірно пихатим. Мені здавалося, що для настоятеля монастиря я дуже молодий, а всі священники й монахи говорили, що їм корисно слухати мої проповіді, тому я думав, ніби розумію Біблію краще за інших і знаю Господа. Я думав, що коли Господь прийде, я обов’язково отримаю Його схвалення та зможу ввійти в Царство Небесне.

Одного вечора в червні 2001 року диякон Ван прибіг до мене зі словами, що прийшли двоє християн, які дуже глибоко говорили про віру. Коли я почув, що вони християни, то геть не сприйняв їх серйозно. Я подумав: «Католицька церква – це істинна церква, і вона володіє всією правдою про спасіння Ісуса. Я багато років учився на богослова, вивчив кожен розділ Біблії рядок за рядком. Піду-но я поговорю з ними про питання віри й переконаю їх перейти в католицизм». Далі диякон Ван повів мене на зустріч із цими двома. Це були брати Чен Ши та Сян Ґуан. Коли я дізнався, що вони вірять у Бога лише шість чи сім років, то став сприймати їх іще менш серйозно, але все одно терпляче поговорив із ними про історію католицизму, щоб вони приєдналися до Католицької церкви. Я переконував їх, що якщо вони хочуть точно ввійти в Царство Небесне, то повинні приєднатися до істинної церкви – Католицької церкви. Але ті двоє братів не лише не захотіли навертатися – Сян Ґуан ще й сказав: «Що Католицька, що інші християнські церкви зараз у дуже занедбаному стані. Проповідники читають і проповідують Святе Письмо без просвітління. Вони не здатні виголошувати ні глибоких проповідей, ні чогось нового. Багато проповідників навіть почало гнатися за мирським і зійшло зі шляху служіння. Віруючі почуваються ще слабшими й негативніше налаштованими; їхня віра охолола. На зібраннях вони обговорюють своє повсякденне життя й те, як заробити гроші, радять одне одному роботу та сватаються. Ще є багато віруючих, які гоняться за світськими віяннями, а деякі навіть повернулися до мирського світу. Чим такий стан церкви відрізняється від стану храму в останні дні періоду Закону? Наприкінці періоду Закону храм був явно занедбаний. Люди обмінювали там гроші, торгували худобою, вівцями, голубами – він став притоном злодіїв. Це показувало, що в храмі не працював Святий Дух. А де ж тоді Він працював? Тоді Господь Ісус уже виконував нову роботу поза межами храму, тому робота Святого Духа змістилася до роботи Господа Ісуса. Це як кухонна плита: там, де вона стоїть, узимку тепло, але якщо прибрати плиту, приміщення поступово вихолоне. Так само й коли Святий Дух працює в церкві, брати й сестри вірують і палко шукають, але щойно робота Святого Духа втрачається, церква поступово стає занедбаною. Зараз церкви повсюди перебувають у такому самому стані, що й храм в останні дні періоду Закону. Усі вони занедбані. Ти коли-небудь замислювався над тим, чи не змістилася робота Святого Духа? Де сьогодні працює Святий Дух?» Ці слова дуже мене здивували. Я не очікував, що ці брати пов’яжуть занедбаність храму в останні дні періоду Закону з роботою Господа Ісуса. Таке розуміння було доволі новим і свіжим. У нашій церкві ми ніколи не дивилися на все це саме так. Я був згоден із їхньою оцінкою стану церкви. Зокрема, багато віруючих уже перестало дотримуватися таких практик, як читання Святого Письма та відзначання Господнього дня. Вони, як і безбожники, гналися за багатством і земними задоволеннями, а людей у церкві ставало дедалі менше. Факти були саме такими, і церква справді була занедбана. Оскільки слова братів відповідали фактам і Біблії, а в їхньому розумінні була певна глибина, я подумав: «Я багато років вивчав Біблію, не розуміючи цього, а вони вже можуть про таке говорити лише після кількох років віри. Здається, я їх недооцінив». Бачачи, що я не можу ні переконати їх, ні відповісти на їхні запитання, я просто повторив за ними кілька слів і знайшов привід піти додому, щоб не осоромитися.

Тоді я справді замислився, чи не зміщується робота Святого Духа. Але я також вірив, що Святий Дух – це душа Католицької церкви, тож якщо Він у ній не працює, то де б іще Йому працювати? Я не міг цього зрозуміти, тому не дуже про це замислювався. Після цього Чен Ши та Сян Ґуан приходили до мене ще двічі. Вони сказали: «Господь став плоттю, щоб сказати нові слова, виконати роботу суду й очищення людини, звільнити нас від пут гріха та ввести в Царство Боже». Тоді я відчував великий опір і думав: «Та чи справді ви розумієте Біблію? Господь Ісус уже звершив роботу відкуплення, і в останні дні Він зійде на хмарах як Дух, щоб визначити результати людей. Як же Він може стати плоттю й виконувати нову роботу?» Тоді я згадав, як нещодавно чув, ніби були такі люди, що проповідували про Східну блискавку. Ці люди свідчили, що Господь уже повернувся в плоті й виконує нову роботу, і їхні проповіді були дуже глибокими. Виглядало цілком імовірним, що Чен Ши та Сян Ґуан вірили саме в Східну блискавку. Але я думав, що Католицька церква – це істинна церква, і ніколи раніше не чув про Східну блискавку. Оскільки ці брати не належали до істинної церкви, то й усе, що вони проповідували, мало бути хибним. Я не міг більше їх слухати й перебив їх таким запитанням: «Ви ж вірите в Східну блискавку, хіба ні? Ви кажете, що Господь знову став плоттю й виконує нову роботу. Цього не може бути. Я в це не вірю! Якщо ви хочете проповідувати мені це Євангеліє, не марнуйте сил!» Чен Ши та Сян Ґуан продовжували терпляче спілкуватися зі мною, але мої тодішні уявлення були занадто сильними, і я геть не слухав тих двох. Я гнівно сказав їм: «Те, що ви проповідуєте, суперечить моїй вірі, і я більше не хочу цього чути!» Побачивши моє ставлення, вони замовкли. Після цього вони ще двічі зі мною говорили, але я дуже опирався їхнім словам. Що б вони не казали, я пропускав це повз вуха. Зрештою вони залишили мені примірник книги «Слово являється у плоті» та закликали мене вивчити її. Коли я побачив їхню ревність, мені стало ніяково відмовлятися, і я взяв ту книгу.

Побачивши цю товсту книгу «Слово являється у плоті», я трохи зацікавився та захотів дізнатися, що ж там написано. Тож я переглянув зміст книги, а потім погортав її. Я побачив, що подекуди написане відрізняється від нашого традиційного вчення – наприклад, частини про те, чи існує Трійця насправді, а також про майбутній результат і місце призначення людства. Тож я закрив книгу й більше її не розгортав. Тоді я вважав, що мій обов’язок як настоятеля монастиря – захищати паству та що мені необхідно було повідомити про Східну блискавку священникам і монахам, щоб ніхто не ввів їх в оману. Тож на одній із реколекцій для послушників я сказав священникам і монахам: «Ми живемо в останні дні, і зараз з’являється багато неправдивих Христів. Кілька днів тому я зустрів двох людей зі Східної блискавки. Вони сказали, що Господь Ісус повернувся, що Він став плоттю й виконує нову роботу. Як таке може бути?» Я підняв книгу «Слово являється у плоті» та продовжив: «Подивіться, ось їхня книга. Я пробігся по ній, і те, чого вона вчить, відрізняється від наших традиційних вірувань. Я певен, що це не від Бога! Ви повинні бути насторожі. Не читайте їхніх книг, не зустрічайтеся з ними та не слухайте їхніх проповідей. Ви повинні захистити членів церкви, щоб люди зі Східної блискавки не ввели їх в оману!» Почувши мої слова, усі священники й монахи погодилися, що це дуже важлива справа для спасіння душ і що членів церкви треба захистити. Побачивши, що всі поводяться так слухняно, я подумав, що зробив дуже праведний учинок і виконав свій обов’язок та повинність настоятеля захищати свою паству. Я геть не усвідомлював, що чиню опір Богові.

За кілька днів після того випадку до мене прийшов Сян Ґуан і спитав, чи почитав я слова Всемогутнього Бога. Я відповів йому: «Слова Всемогутнього Бога відрізняються від традиційного вчення нашої церкви, тому я сам не стану їх вивчати й нікому іншому не дозволю: це питання віри. Ми ніколи не зрадимо Господа слуханням ваших проповідей!» Сян Ґуан терпляче сказав мені: «Ти досі не почитав слова Всемогутнього Бога. Ти вирішив, що це не Господній голос і не Господні слова, і відмовився їх вивчати лише тому, що знайшов у них якусь одну відмінність від традиційного вчення твоєї церкви. Чи не занадто ти поспішний? Всемогутній Бог говорить: “Раджу вам обережно йти шляхом віри в Бога. Не кваптеся з висновками свавільно; навіть більше того, у своїй вірі в Бога не будьте легковажними та недбалими. Ви мусите знати, що ті, хто вірить у Бога, мають принаймні мати смиренні й богобоязливі серця. Ті, хто чув істину, але все ж дивляться на неї зверхньо, дурні й нетямущі. Ті, хто чув істину, але все ж легковажно квапиться з висновками чи засуджує її, – зарозумілі люди. Жоден, хто вірить в Ісуса, не годен проклинати чи засуджувати інших. Усі ви повинні бути тими, хто має розум і приймає істину” (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог зробить небо й землю новими). Ми віруємо в Господа, тож нам слід мати в серці страх Божий. Нам не можна сліпо засуджувати Божі слова та роботу, якщо вони не відповідають нашим уявленням або фантазіям. Якщо ми не матимемо перед Богом смиренної, шукаючої позиції й постійно оцінюватимемо нову Божу роботу й слова за власним розумом і фантазіями, то можемо запросто скоїти великий гріх осуду Бога й опору Йому. Згадай, що сталося, коли Господь Ісус прийшов працювати: коли фарисеї побачили, що Його слова та робота перевершують закон, то знайшли що використати проти Нього, засудили Його та зрештою ошукали народ, щоб Ісуса прибили до хреста. Фарисеї серйозно образили Божий характер і в кінцевому підсумку були прокляті й покарані Богом. Це був урок, оплачений кров’ю. Сьогодні нам слід підходити до питання Господнього повернення обережно, бо якщо ми хибно його засудимо, це може виявитися хулою на Святого Духа. Господь Ісус давним-давно сказав: “Усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!” (Матвія 12:31). Як жахливо було б скоїти такий гріх! Відколи Всемогутній Бог явився та працює, багато керівників різних конфесій сліпо засуджували Його роботу в останні дні. Дехто навіть обмовляв і хулив Всемогутнього Бога. Багатьох із тих, хто чинив серйозний опір, було покарано. Якщо ми не поставимося до цього питання обережно, то можемо легко занапастити свою долю». У ту мить я подумав: «Я дбаю про членів своєї церкви й захищаю їх від обману. Як таке може образити Господа?» Але коли я всерйоз про це поміркував, то зрозумів, що Сян Ґуан мав рацію. Я мало що знав про Східну блискавку, але поспішив її засудити та проповідував те ж саме священникам і монахам. Якби я засуджував її помилково, як він і казав, то це б образило Бога. Наслідки цього були б немислимі. Коли це спало мені на думку, я сказав Сян Ґуану: «Я ніколи про це не задумувався, але надалі ставитимуся до цього питання обережно». Після цього в нашій церкві відбулися певні події, що змусили мене замислитися. Якось я зустрівся з нашим єпископом, і він сумно сказав мені: «Багато священників у цій єпархії шукають приводів не віддавати пожертв, а є й такі, що віддаються розпусті та відмовляються каятися. Один старий священник віч-на-віч відкрив мені, що таємно передавав пожертви якійсь людині, щоб відкрити на ці кошти завод…» Почувши це, я подумав: «Для священника це тяжкі гріхи проти Господа – що віддаватися розпусті, що розтринькувати та привласнювати пожертви. Господь сказав: “Та коли не покаєтеся, то загинете всі так!” (Луки 13:3). Якщо всі священники живуть у гріху, не каючись, як же вони ввійдуть у Царство Небесне?» Раніше подібні проблеми виникали тільки з нечисленними священниками. Я й уявити собі не міг, що тепер у розпусту впало так багато священнослужителів. Через усе це я не міг не замислитися про занедбаність церкви, яку описував Сян Ґуан. Я подумав: «Раніше, коли Святий Дух працював у церкві, Він дисциплінував нас, коли ми щось робили неправильно. Але зараз проти Бога грішить так багато священників – чому ж Святий Дух їх не дисциплінує? Може, Він справді більше не працює в нашій церкві?» Тоді я не міг цього зрозуміти.

За деякий час до мене прийшли брати Сян Ґуан і Фан Ї. Тоді я ще досі трохи опирався. Я подумав собі: «Ви свідчите, що Господь повернувся в плоті, щоб виконати нову роботу. Чи є в цього якісь біблійні підстави? Навряд чи у вас є якісь докази! Цього разу я спочатку поставлю вам кілька запитань. Якщо ви не зможете на них відповісти, на тому й кінець». Отже, я спитав: «У Біблії сказано, що в останні дні Господь повернеться як духовне тіло, що зійде на хмарах. Але ви свідчите, що Він повернувся в плоті, щоб виконати нову роботу. На якій підставі ви це стверджуєте?» Фан Ї спокійно відповів: «Бог давно запланував і влаштував, що Він стане плоттю та повернеться в останні дні. Доказ цього є в пророцтві Самого Господа Ісуса. Погляньмо на кілька віршів. У Луки 17:24–25 сказано: “Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…”. І далі: “Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!” (Матвія 24:44), а також: “Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського” (Матвія 24:37). Як бачиш, у всіх цих віршах згадується “Син Людський”. Що тут означає “Син Людський”? Ми всі знаємо, що Господь Ісус – Син Людський і втілений Бог. Це безсумнівно. Син Людський – це Дух Божий, який убрався в плоть і став звичайною людиною, тобто втіленим Богом. Отже, те, що Господь Ісус пророкує про “пришестя Сина Людського”, свідчить: коли Він повернеться, то прийде в плоті. Крім того, у Писанні також сказано: “А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…” Що це означає? Це означає, що коли Господь Ісус повернеться, люди не знатимуть і не впізнають Його, що все покоління засудить і відкине Його. Можна сказати, що для того, аби Бог сильно страждав, а це покоління Його відкинуло, Він має стати плоттю як Син Людський. Якщо Господь Ісус повернеться як Дух, у Своїй подобі величного юдейського чоловіка, і явиться всім у великій славі, то хто ж, побачивши Його, не вклониться й не поклониться Йому? Звідки ж тоді візьмуться Його великі страждання? Чого б це покоління Його відкинуло? Отже, коли Господь повернеться, то як утілений Син Людський. Це не підлягає жодному сумніву».

Почувши спілкування Фан Ї, я в шоці подумав: «Він має рацію. Якби Господь Ісус повернувся як духовне тіло, зійшовши на хмарах у великій славі, люди впали б на коліна, щойно Його побачивши. Хто б наважився Його відкинути? Як би Він тяжко страждав? Від болю можуть страждати лише фізичні тіла. Хіба це не доказ того, що Господь прийде в плоті? Спілкування Фан Ї цілком розумне й логічне! Жоден із богословів і духовних діячів релігійного світу не зміг пояснити це пророцтво Господа Ісуса. Усі вони кажуть, що це Господня таємниця, яку люди не можуть осягнути до кінця. Я стільки років вивчав Біблію, але так і не зміг зрозуміти це пророцтво. Я не знав, чому Господь тяжко страждатиме, адже Він має повернутись у духовному образі. Я ніяк не думав, що таємницю цього пророцтва зможуть пояснити люди зі Східної блискавки. Цього вже достатньо, щоб звернути увагу на їхні слова! Невже Господь справді міг повернутись у плоті? Але ж у Біблії є й багато інших пророцтв, у яких згадується, що Господь зійде на хмарах». Тоді я запитав братів: «У багатьох біблійних пророцтвах говориться, що коли Господь повернеться, Він зійде на хмарах. Наприклад, Господь Ісус сказав: “І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою” (Матвія 24:30), “Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним” (Об’явлення 1:7). Якщо Він дійсно повернеться в плоті, як же тоді здійсняться ці пророцтва?»

Фан Ї поспілкувався так: «Господь Ісус справді пророкував, що в останні дні Він зійде на хмарах як Дух і прилюдно судитиме всі племена й народи. Ці пророцтва обов’язково здійсняться. Але спочатку Він таємно стане плоттю, а потім відкрито явиться перед усіма, сидячи на хмарах. Інакше кажучи, Господь Ісус повернеться двома способами. Спершу Він стане плоттю, щоб висловити істину, виконати Свою роботу суду й очищення людей і створити громаду переможців. Після цього почнуться великі лиха, і таємну роботу втіленого Бога буде завершено. Після лих Бог у славі явиться всім, нагородить добрих і покарає злих. Тож ті, хто нерозкаяно чинив опір і засуджував Бога в період Його втілення й таємної роботи, остаточно втратять шанс на спасіння. Вони впадуть у лиха, плачучи та скрегочучи зубами. Так збудеться пророцтво в книзі Об’явлення: “Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним” (Об’явлення 1:7)». Після спілкування Фан Ї я раптом відчув, ніби моє серце стало відкритим і чистим. Коли Господь повернеться, Він не тільки відкрито зійде на хмарах: спочатку Він стане плоттю й зійде таємно. Це два способи, у які з’явиться Господь. Раніше я знав лише про один – схоже, я не повністю його розумів. Коли я побачив, що Східна блискавка відкрила таємницю біблійних пророцтв так, що це звучало розумно й логічно, то подумав, що це, напевно, від Бога, і варто вивчити це питання. Після цього моє ставлення повністю змінилося, і я був готовий без опору слухати їхнє спілкування й читати слова Всемогутнього Бога.

Деякий час почитавши слова Всемогутнього Бога, я впевнився, що Господь повернеться в плоті, але не знав, як визначити, чи справді Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся. Я думав, що Католицька церква – це істинна церква, що вона володіє всією правдою про спасіння Ісуса. Я думав, що наші душі зможуть спастись і ввійти в Царство Небесне тільки через католицизм. Що буде, якщо я прийму Всемогутнього Бога, а потім виявиться, що я заблукав у своїй вірі? Чи не зраджу я Господа? Як тоді я зможу ввійти в Царство Небесне? Мені досі було не по собі, бо я не міг розібратись у цьому питанні. Тоді я якраз випадково почув, що священник Юань Юнцзінь теж прийняв роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Мені дуже захотілося зустрітися з ним, тому що він теж був католиком, і в нас було те саме вчення й погляди. Я хотів послухати, як він розуміє це питання. За кілька днів ми зустрілися, і я розповів йому про свої тривоги.

Юань Юнцзінь поспілкувався зі мною так: «Колись я тривожився через те саме, що й ти. Я боявся, що прийняти Всемогутнього Бога означає зрадити Господа Ісуса. Щоб вирішити це питання, нам передусім потрібно розпізнати, чи є Всемогутній Бог і Господь Ісус тим самим Духом і тим самим працюючим Богом. У період Закону працював Яхве, а в період Благодаті – Господь Ісус. Хоча ім’я Бога змінилось і Він став виконувати іншу роботу, чи можна сказати, що Господь Ісус і Ягве – не один Бог? Чи можна сказати, що вірити в Господа Ісуса означає зрадити Ягве? Безперечно, що ні. Отже, за Їхніми іменами не можна визначити, чи є вони тим самим Богом. Найважливіше – це зрозуміти, чи може Всемогутній Бог висловлювати істину й виконувати роботу зі спасіння людства. Якщо Всемогутній Бог може висловлювати істину, говорити Божим голосом і виконувати роботу зі спасіння людства, то Він – Сам Бог, і Він, Ягве й Господь Ісус – це той самий Бог. Усі ми знаємо, що в період Закону Яхве встановив закони й заповіді, що скеровували життя людства, аби люди знали, що таке гріх, як приносити жертви для спокутування гріхів і як поклонятися Богу. Наприкінці періоду Закону люди грішили дедалі більше, і для відкуплення всіх їхніх гріхів уже не вистачало жертв. Усім людям загрожувала небезпека бути засудженими за законом і померти, тому Ягве через пророка передрік: “Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл” (Матвія 1:23), “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його” (Ісая 9:6). Ці слова сповістили ізраїльтянам, що прийде Месія, який стане жертвою за гріх і відкупить людство. Як і було обіцяно, Бог став плоттю як Господь Ісус і виконав роботу з відкуплення людства, спираючись на фундамент роботи закону. Господь Ісус висловив багато істин, дарував людині шлях покаяння, а потім був розіп’ятий за людство як вічна жертва за гріх, тим самим завершивши роботу відкуплення всього людства. Після цього Бог прощав гріхи всіх людей, що приймали Ісуса Христа як свого Спасителя й каялися перед Ним, і тоді на них уже не чекала смерть за порушення закону. Люди стали гідні приходити до Бога, молитись і отримувати Його благодать і мир. Отже, робота Господа Ісуса повністю справдила пророцтва Старого Заповіту. Вона звільнила людей від пут закону, завершила період Закону та привела людство в період Благодаті. Це вже доводить, що Господь Ісус – Спаситель і прийдешній Месія. Господь Ісус і Ягве – один Дух і один Бог, як і казав Господь Ісус: “Що Я в Отці, а Отець у Мені!” (Івана 14:11), “Я й Отець Ми одне!” (Івана 10:30). Після того як Господь Ісус завершив роботу відкуплення, ті, хто вірить у Господа, отримали прощення за свої гріхи, але гріховну природу людини досі не подолано. Люди досі можуть часто грішити й опиратися Господу, і вони не повністю звільнилися від пут гріха. Наведу кілька прикладів. Ми досі часто брешемо й хитруємо заради особистої вигоди. Ми досі можемо заздрити, ненавидіти інших і змагатися за владу. Ми досі звинувачуємо Господа, якщо нас спіткала хвороба чи біда, і навіть відмовляємося Його визнавати та зрікаємося Його. У Біблії написано: “Що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік” (Івана 8:34–35), “Будьте святі, Я бо святий!” (1 Петра 1:16). Бог святий, і кінець кінцем Йому потрібні люди, які зможуть повністю підкоритися Його словам і досягти святості. Але зараз ми досі грішні, брудні й розбещені. Ми не вирвалися з пут гріха, і ми не гідні ввійти в Царство Небесне. Тому Господь Ісус багато разів пророкував, що в останні дні Він повернеться, аби висловити істину та виконати роботу суду, і що Він повністю спасе людство від гріха та впливу сатани й візьме нас у Царство Небесне. Як Він і передбачав: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди” (Івана 16:12–13), “Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!” (Івана 12:47–48). А в 1 Петра 4:17 сказано: “Бо час уже суд розпочати від Божого дому”. Як Господь Ісус і обіцяв, Він повернувся в останні дні, утілившись як Всемогутній Бог, щоб висловити всі істини, необхідні для очищення та спасіння людства. Спираючись на фундамент роботи Господа Ісуса, Всемогутній Бог виконує роботу суду, починаючи з Божого дому, щоб подолати гріховну природу людини, привести людство в усі істини й так повністю справдити пророцтва Господа Ісуса».

Потім Юань Юнцзінь зачитав мені уривок зі слів Всемогутнього Бога. Всемогутній Бог говорить: «Хоч Ісус прийшов між людей і зробив багато роботи, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства та послужив жертвою за гріх людей; але Він не позбавив людину всього її розбещеного характеру. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, аби ввести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота привела людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Вони справді житимуть у світлі та здобудуть істину, шлях і життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). Далі Юань Юнцзінь поспілкувався так: «У період Благодаті Господь Ісус виконав роботу відкуплення та відпустив людські гріхи, але це була лише половина роботи спасіння. Тільки робота Всемогутнього Бога із суду повністю спасе людство. Ми можемо спастись і стати гідними ввійти в Царство Небесне, тільки якщо приймемо Божий суд і кару в останні дні, очистимося від нашої розбещеності, вирвемося з пут гріха та більше не дамо дияволу спокушати й контролювати нас. Це означає, що робота Всемогутнього Бога із суду в останні дні є продовженням роботи Господа Ісуса з відкуплення та що саме вона завершить цей період. Всемогутній Бог – це Господь Ісус, що повернувся, і вони є одним Духом і одним Богом».

Коли я почув спілкування Юань Юнцзіня про три стадії роботи й побачив, що воно відповідає Біблії та фактам, на серці в мене стало світліше. Господь Ісус повернувся, щоб виконати роботу суду в останні дні, подолати нашу гріховну природу та спасти нас від пут гріха. Зараз ми справді живемо в гріху й безсилі від нього звільнитися. Ми грішимо, потім сповідаємося, а після сповіді знову грішимо. Ми постійно перебуваємо в пастці цієї нескінченної круговерті. Навіть священники не можуть вирватися з пут гріха, не кажучи вже про звичайних віруючих. Усе це незаперечні факти. Раніше я ніяк не міг зрозуміти, чому так, але тепер збагнув. Ми справді досі потребували, щоб Господь повернувся та виконав Свою роботу з повного очищення та зміни людей. Те, що робота Всемогутнього Бога із суду в останні дні справді була від Бога, виглядало цілком можливим. Після цього Юань Юнцзінь зачитав мені ще один уривок зі слів Всемогутнього Бога: «Сьогоднішня робота сприяла поступу роботи періоду Благодаті; тобто робота згідно з усім шеститисячолітнім планом управління просунулася вперед. Хоча період Благодаті скінчився, у Божій роботі відбувся прогрес. Чому я знову і знову повторюю, що цей етап роботи спирається на період Благодаті та період Закону? Тому що робота цього дня є продовженням роботи, виконаної в період Благодаті, і поступом у порівнянні зі здійсненим у період Закону. Ці три етапи тісно взаємозв’язані, і кожна ланка у цьому ланцюзі тісно пов’язана з наступною. Чому Я також кажу, що цей етап роботи ґрунтується на тому, що було зроблено Ісусом? Припустімо, що цей етап не спирався б на роботу, виконану Ісусом, тоді на цьому етапі мало б відбутися ще одне розп’яття, і роботу спокути попереднього етапу довелося б виконувати знову. У цьому не було б сенсу. Тому справа не в тому, що роботу повністю завершено, а в тому, що період просунувся вперед, і рівень роботи було піднято на вищий щабель, аніж раніше. Можна сказати, що цей етап роботи збудований на фундаменті періоду Закону та на скелі Ісусової роботи. Божа робота будується етап за етапом, і цей етап не є новим початком. Лише поєднання цих трьох етапів роботи може вважатися шеститисячолітнім планом управління. Робота цього етапу виконується на фундаменті роботи періоду Благодаті. Якщо ці два етапи роботи були не пов’язані між собою, тоді чому розп’яття не повторюється на цьому етапі? Чому Я не несу людських гріхів, а натомість приходжу безпосередньо судити і карати людину? Якби Моя робота суду і покарання людини не слідувала за розп’яттям, враховуючи, що Моє теперішнє пришестя не від зачаття Святим Духом, то Я не мав би права судити і карати людину. Саме тому, що Я єдиний з Ісусом, Я приходжу безпосередньо судити та карати людину. Робота на цьому етапі повністю будується на роботі попереднього етапу. Ось чому тільки така робота може крок за кроком привести людину до спасіння. Ісус і Я походимо від одного Духа. Хоча Ми не споріднені у Нашій плоті, Наш Дух єдиний; хоча зміст того, що Ми робимо, і робота, за яку Ми беремося, не однакові, Ми подібні у Своїй сутності; Наша плоть набуває різних форм, але це пов’язано зі зміною епохи та різними вимогами Нашої роботи; Наші служіння не схожі, тому й робота, яку Ми виконуємо, і характер, який Ми розкриваємо людині, також є відмінними. Ось чому те, що людина бачить і розуміє сьогодні, не схоже на те, що було в минулому, що пояснюється зміною епохи. Попри те, що Вони відмінні за статтю і формою Їхньої плоті, і що Вони не були народжені в одній сім’ї, а тим більше не в один і той самий період часу, Їхній Дух, тим не менш, єдиний. … Дух Єгови не є батьком Духа Ісуса, а Дух Ісуса не є сином Духа Єгови: Вони є одним і тим самим Духом. Так само втілений Бог сьогодення та Ісус не є родичами по крові, але Вони єдині, тому що Їхні Духи єдині. Бог може чинити роботу милості й милосердя, а також праведного суду й покарання людини, як і насилання на людину проклять; і зрештою, Він може виконати роботу поруйнування світу та покарання нечестивих. Хіба Він не робить усе це Сам? Хіба це не всемогутність Бога?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Два втілення довершують значущість втілення). Далі Юань Юнцзінь поспілкувався так: «Хоча в трьох стадій Божої роботи різний зміст, а Бог у різні періоди носить різні імена, усю цю роботу виконує один Дух і один Бог. Три стадії роботи тісно пов’язані між собою, кожна нова стадія спирається на роботу, виконану в попередню стадію, кожна нова стадія вища та глибша за попередню, і зрештою ця робота спасе людей від панування сатани та приведе їх у Боже Царство. Тому, приймаючи нову роботу Господа, ми не зраджуємо Його, а йдемо врівень із Його роботою».

У ту мить на серці в мене стало ще світліше: я зрозумів, що три стадії роботи тісно пов’язані між собою, кожна з них вища та глибша за попередню, і жодна стадія роботи не є незалежною від інших. Це три стадії роботи, яку виконує один Бог. Яхве, Господь Ісус і Всемогутній Бог – це одне ціле. Я завжди думав, що Католицька церква – це істинна церква, що тільки католицизм може спасти душі та привести їх у Царство Небесне, що вийти з католицизму означає зрадити Господа й утратити свій шанс на спасіння. Тепер я зрозумів, що просто тримався за роботу Господа Ісуса з відкуплення. Якби я прийняв роботу Всемогутнього Бога із суду, то не зрадив би Господа, а пішов би слідами Агнця. Проте якби я залишився в католицизмі та продовжив чіплятися за спасіння від Господа Ісуса, то не отримав би Божого спасіння в останні дні й не зміг би ввійти в Царство Небесне. Подумавши про це, я, по суті, переконався, що робота Всемогутнього Бога із суду – це нова Божа робота в останні дні. Після цього Юань Юнцзінь поспілкувався зі мною про такі істини, як значення Божих імен, підспідок Біблії й те, як Бог визначає кінець і місце призначення людства. Після спілкування з Юань Юнцзінем мене переповнювали емоції. Я так багато років вірив у Бога, але ніколи раніше не чув настільки чудової проповіді. Того дня я справді здобув дуже багато – я зрозумів більше, ніж за всі попередні роки віри в Господа!

Юань Юнцзінь зачитав мені багато слів Всемогутнього Бога. Я побачив, що Всемогутній Бог відкрив багато істин і таємниць, і глибоко відчув, що слова Всемогутнього Бога – це голос Бога. Того ж дня, повернувшись додому, я прочитав уривок зі слів Всемогутнього Бога. «Таке неважко дослідити, але для цього кожен із нас спершу мусить знати цю одну істину: Він, Хто є Бог утілений, має сутність Бога, і Він, Хто є Бог утілений, має вираження Бога. Оскільки Бог став плоттю, Він несе з Собою ту роботу, яку наміряється виконати, і оскільки Він є втіленим Богом, Він висловлює те, Ким Він є, і може принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить визначити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб визначити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи є це істинним шляхом, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, ключ до того, чи є це плоть утіленого Бога, полягає в Його сутності (Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших аспектах), а не у зовнішньому вигляді. Якщо людина досліджує лише Його зовнішній вигляд і внаслідок цього упускає з виду Його сутність, це показує, що людина дурна й нетямуща» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). Із цього уривка я зрозумів: аби визначити, чи є Всемогутній Бог Господом Ісусом, що явився та працює, потрібно переважно дивитися на слова, які Він каже, і на роботу, яку Він виконує. Якщо Він може висловлювати істину та виконувати роботу спасіння й очищення людей, то Він – точно Господь, що явився та працює. Якось Господь Ісус сказав: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Отже, ніхто не може висловлювати істину, крім Бога, що являється говорити та працювати. Після цього я щодня певний час читав слова Всемогутнього Бога. За два місяці я зрозумів іще багато чого, як-от таємниці втілення й Божих імен, різницю між Божою роботою й людською, те, як відрізнити істинного Христа від неправдивих, тощо. Я побачив, що слова Всемогутнього Бога багаті й далекосяжні, і вони воістину відкрили мені очі. Я подумав: хто б міг висловити стільки істин і прояснити стільки таємниць, якщо не Господь, який повернувся? Господь справді повернувся та виконує нову роботу суду й очищення людства. Я повністю переконався, що робота Всемогутнього Бога із суду є новою роботою Господа та що Всемогутній Бог – це Господь, який повернувся!

У ту мить я відчув величезну радість: Господь Ісус, якого чекали стільки років, справді повернувся. Мені дуже пощастило, що я зміг прийняти Божу роботу в останні дні. Я подумав про те, як брати майже рік проповідували мені Євангеліє, а я постійно опирався й відкидав його. Якби не Божа милість і спасіння, якби брати знов і знов не проповідували мені Євангеліє, я б не зміг прийти до Бога. Я був дуже Йому за це вдячний. Але потім я згадав, як не шукав і не вивчав Божу роботу останніх днів, як сліпо судив і засуджував її – навіть закрив церкву та заборонив її членам шукати й вивчати Божу роботу. Думаючи про це, я відчував велику провину й ненавидів себе за те, що був занадто сліпий, щоб пізнати Бога, за те, що не мав у серці страху Божого та чинив Богу опір. Хіба я не був таким самим, як і фарисеї, що чинили опір Господу Ісусу? Я думав, що раз я стільки років вивчав богослов’я та завжди служив Господу, у мене мають бути певні знання про Нього. Я ніколи не думав, що «зустріну» Господа саме так. Мені стало дуже не по собі, і я подумав: я скоїв такий великий гріх, опираючись Господу, – як же Він до мене поставиться? Я впав на коліна перед Богом і почав молитися, каючись у своїх гріхах: «Всемогутній Боже, я був таким пихатим. Я не знав Тебе, я чинив опір і засуджував Твою роботу, я закрив церкву та не давав її членам шукати й вивчати Твою роботу. Я вчинив так само, як фарисеї, і я воістину заслуговую на Твоє покарання. Я воістину недостойний Твого спасіння!» У ті дні я жив у стані жалю та тривоги. Щоразу, коли я читав слова Всемогутнього Бога, що викривають людей, які чинять опір і засуджують Його, мені здавалося, що Бог говорить про мене, що я вже засуджений і Бог мене не спасе. Пізніше я відкрився братам і сестрам про свій стан, і вони зачитали мені уривок із Божого слова, який мене дуже розрадив. Бог говорить: «Кожна особа, що прийняла завоювання Божими словами, матиме декілька можливостей для спасіння; у Божому спасінні кожного з таких людей Він дасть їм максимальну поблажку. Іншими словами, щодо них буде виявлено найвищий ступінь поблажливості. Допоки люди сходять із хибного шляху, допоки вони здатні до покаяння, Бог даватиме їм можливості отримати Його спасіння. Відколи люди вперше повстали проти Бога, Він не має бажання вдарити їх; натомість Він робить усе можливе для їхнього спасіння. Якщо хтось справді не придатний для спасіння, Бог таких відсіє. Причина того, чому Бог не поспішає карати тих чи інших людей у тому, що Він прагне спасти усіх, кого можна спасти. Він судить, просвіщає і веде людей самими лише словами і не використовує жезл, щоб ударити їх. Застосування слів, щоб принести людям спасіння, – ось мета і значущість завершального етапу роботи» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви маєте облишити благословення статусу і зрозуміти Божий намір – принести людині спасіння). Після того як вони зачитали Божі слова, один брат сказав: «Нас розбестив сатана, у нас усіх розбещені характери, і ми не маємо в серці страху Божого. Коли ми бачимо, що Божі слова та робота не відповідають нашим уявленням, то бунтуємо проти Бога й чинимо Йому опір, а часто й засуджуємо Його та відмовляємося Його визнавати. Але якщо ми повернемося на правильний шлях і щиро покаємося перед Богом після того, як зрозуміли істину, Він усе одно дасть нам шанс на спасіння. Однак упертих і нерозкаяних, що затято Йому опираються, Бог засудить, і зрештою всі вони будуть покарані». У ту мить я дуже зворушився й подумав: «Я опирався Богові та зробив таке велике зло, але Бог усе одно змилосердиться та спасе мене. Божа любов така велика! Надалі я мушу відплатити за Божу любов, донісши Євангеліє до багатьох людей. Я мушу розповісти членам церкви чудову звістку про повернення Господа, щоб вони теж почули Його голос і привітали Його». Отже, після цього я почав поширювати Євангеліє серед членів моєї церкви.

Якось я свідчив одному члену церкви про нову роботу Всемогутнього Бога, і про це дізнався єпископ. Він зателефонував мені й попросив приїхати до нього. Прибувши до тієї церкви, я спершу зустрівся з настоятелем, якому було близько вісімдесяти. Він тихенько сказав мені, що єпископ був дуже проти моєї віри в Східну блискавку. Настоятель спробував переконати мене визнати свою помилку перед єпископом, покаятись і попросити його бути до мене поблажливим. Почувши це, я дуже засмутився й помолився Богу: «Всемогутній Боже, я не знаю, як мені зустріти цю ситуацію. Прошу, захисти мене, дай мені віру й рішучість. Що б не сталося далі, прошу: скеруй мене, щоб я непохитно стояв на істинному шляху». Після молитви мені стало трохи спокійніше. Коли я прийшов до єпископа, він запитав мене, чи вірю я в Східну блискавку, і я відповів, що так. Він дуже розсердився та сказав: «Я чув, що ти спілкувався з людьми зі Східної блискавки, але не надав цьому значення. Я думав, що раз ти священник із богословською освітою, то ніколи не приймеш Східну блискавку. Повірити не можу, що ти таки це зробив!» Я сказав йому: «Я прийняв Східну блискавку не тому, що заплутався. Я вивчав її понад півроку та прочитав багато слів Всемогутнього Бога. Ці слова – істина, те, чого не могла сказати жодна людина, а Всемогутній Бог – це Господь Ісус, що повернувся…» Єпископ не став чекати, поки я договорю, і нетерпляче сказав: «Чи є Східна блискавка пришестям Господнім – це вирішувати Папі Римському. Папа ніколи не помиляється в питаннях віри. Якщо Папа визнає її, то й ми визнаємо. А якщо ні, якщо він скаже, що Східна блискавка – це єресь, тоді й нам не можна в неї вірити!» Почувши його слова, я подумав: «Папа – теж розбещена людина. Якщо він не шукатиме, то ніяк не зможе ні отримати прозріння й освітлення від Святого Духа, ні розпізнати нову роботу Господа. Ви вірите в Господа, але замість того, щоб слухати Його слова, ви сліпо слідуєте за словами Папи, тобто людини. Як це можна назвати вірою в Господа? Хіба це не просто віра в людину?» Я продовжував свідчити єпископу про роботу Всемогутнього Бога в останні дні, але він геть мене не слухав. Він сказав: «Якщо Папа не скаже, що Східна блискавка – це робота Господа, який повернувся, нам не можна в це вірити. Тільки Папа вирішує, чи це істинний шлях!»

Раніше я теж поклонявся Папі Римському. Я думав, що він – представник Господа й ми повинні в усьому його слухати. Але згодом я прочитав деякі слова Всемогутнього Бога, що змінили мої погляди на це питання. Мені запам’ятався один уривок, де говорилося таке: «У світі існує кілька основних релігій, і у кожної є свій очільник або лідер, а послідовники розкидані по різних країнах і регіонах по всьому світу; майже у кожній країні, як великій, так і малій, співіснують різні релігії. Однак, незалежно від того, скільки релігій існує по всьому світу, всі люди у Всесвіті в кінцевому підсумку існують під керівництвом одного Бога, не під керівництвом очільників чи лідерів релігій. Це означає, що людство не керується якимось певним релігійним очільником або лідером; радше, все людство веде Творець, який створив небеса, землю і все суще, і який також створив людство – це факт. Хоча в світі є кілька основних релігій, незалежно від того, наскільки вони великі, всі вони існують під пануванням Творця, і жодна з них не може вийти за рамки цього панування. Розвиток людства, заміна суспільства, розвиток природничих наук – усе це невіддільне від влаштувань Творця, і ця робота не є тим, що може виконати той чи інший релігійний очільник. Релігійний очільник – це просто провідник конкретної релігії, і він не може представляти Бога, як і не може представляти Того, Хто створив небо, і землю, і все суще. Релігійний очільник може бути поводирем усіх у межах усієї своєї релігії, але він не може командувати всіма створеними істотами під небесами – це загальновизнаний факт. Релігійний очільник – це просто лідер, і він не може зрівнятися з Богом (Творцем). Усе суще знаходиться в руках Творця, і наприкінці воно все повернеться до рук Творця. Людство було створено Богом, і незалежно від релігії кожна людина повернеться під панування Бога – це неминуче. Тільки Бог є Всевишнім серед усього сущого, і найвищий правитель серед усіх створених істот також мусить повернутися під Його панування. Хай яким високим буде статус особи, вона не може привести людство у належне місце призначення, і ніхто не зможе розподілити все суще за родом його» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога). Зі слів Всемогутнього Бога я зрозумів, що Папа – лише керівник, створіння, і він не може представляти Бога. Бог – Творець. Він створив небо, землю і все суще, а також людей, і Він привів людство до сьогоднішнього дня. Бог керує долею людства, і тільки Бог може висловлювати істину, щоб спасти людей і привести нас до прекрасного місця призначення. Цю роботу не може виконати ні жодне створіння, ні жоден релігійний керівник. Хоча папи мають високий статус, вони теж розбещені люди. Вони не можуть висловлювати істину, не кажучи вже про те, щоб виконувати роботу спасіння людства, тож яким би високим не був їхній статус, вони не можуть представляти Бога. Якщо вони не шукають, коли Бог виконує Свою нову роботу, то не отримають від Святого Духа ні прозріння, ні освітлення та зрештою будуть покинуті й вигнані Богом. Вони такі самі, як і первосвященники та фарисеї в давнину: ті теж мали високий статус, але коли Господь Ісус прийшов працювати, вони зовсім не шукали. Вони чинили опір і засуджували Господа Ісуса, за що були прокляті й покарані Богом.

Після цього єпископ наказав мені більше не спілкуватися з людьми зі Східної блискавки. Я не погодився, і він дуже розсердився та сказав: «Тоді вважай, що тебе відсторонено від виконання обов’язків настоятеля. Здай монастирські бухгалтерські книги, іди в підвал і подумай над тим, що ти зробив». Тоді я трохи здивувався: я не очікував, що мене так швидко відсторонять. Я дещо розгубився й подумав про те, що кілька років, поки я був настоятелем, усі священники й монахи завжди збиралися навколо мене, куди б я не пішов. Вони слухали мої слова й робили все, що я казав. Я знав, що тепер, коли єпископ усунув мене з посади, священники й монахи більше не поважатимуть мене так, як раніше. Ще я подумав про те, скільки праці я доклав, щоб стати настоятелем і священником. Щойно я прийняв рішення слідувати за Всемогутнім Богом, я вже ніяк не міг залишатися ні настоятелем, ні священником. Хоча я вже був упевнений у роботі Всемогутнього Бога в останні дні, мені досі бракувало відваги повністю порвати з католицизмом. Я подумав: «Цей вибір – не якась дрібниця. Мені потрібно добре поміркувати, перш ніж прийняти рішення». Спустившись у підвал, я побачив священника Чжао, якого посадили туди подумати про свій блуд. Я сказав йому, що мене відправили в підвал, бо я прийняв роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Він дуже здивувався та сказав, що скоїв гріх блуду просто у хвилину слабкості, і якщо він сповідається перед Господом, то все одно зможе спастися. Він сказав, що моя проблема серйозніша, що це питання віри, і коли ми починаємо вірити в хибне, то вже не можемо спастись і ввійти в Царство Небесне. Тоді його слова мене не зачепили.

За два-три дні до підвалу прийшли священник Ван і бухгалтер, щоб звірити зі мною бухгалтерські книги. Священник Ван дивився на мене з презирством і питав про бухгалтерські книги так, наче допитував ув’язненого. Усе це було так неприємно. Коли вони пішли, я знесилено ліг у ліжко, почуваючись нещасним і скривдженим. Я думав про те, що коли я керував монастирем, усі завжди були до мене дуже шанобливі. Де б я не зупинявся, священники й монахи з радістю виходили привітати мене, а господар дому, де я зупинявся, приймав мене тепло, гостинно та пригощав фруктами. Священники й монахи завжди з нетерпінням ждали моїх проповідей, а коли щось обговорювали, то зазвичай чекали на моє рішення. Також я часто організовував роботу священників і монахів, і всі вони слухали мене та корилися моїм словам. Але тепер, коли мене змусили піти з посади, усі вони дивилися на мене зверхньо. Священники більше не поважали мене, і поки я сидів у підвалі, усі мене ігнорували. Це так сильно контрастувало із часами, коли я був настоятелем! Відсутність статусу справді все змінює. Далі я подумав, що якщо в майбутньому вирішу слідувати за Всемогутнім Богом, то вже ніколи не зможу тішитися життям настоятеля й утрачу колишній статус, і до мене більше не ставитимуться так, як раніше. Через це я відчув розчарування, але потім подумав: «Всемогутній Бог – це справді Господь Ісус, що повернувся. Якщо я не піду за Всемогутнім Богом тільки тому, що хочу зберегти свій статус і втіхи, то чи справді я вірю в Бога? Чи Бог іще може мене спасти?» Я не знав, який шлях мені обрати, і дуже мучився. Я впав на коліна й помолився Богу, просячи Його просвітити та скерувати мене, щоб я зміг іти Божими слідами, а пута статусу й репутації мене більше не обмежували. Після молитви я згадав уривок зі слів Всемогутнього Бога, який мені зачитували брати й сестри: «Бог настільки впокорився, що робить Свою роботу в цих брудних, розбещених людях і вдосконалює цю групу людей. Бог не тільки став плоттю, щоб жити і їсти поміж людей, щоб бути людям пастирем і забезпечувати їх тим, що їм потрібно. Що важливіше, Він робить Свою потужну роботу спасіння й завоювання над цими нестерпно розбещеними людьми. Він прийшов у серце великого червоного дракона, щоб спасти цих найрозбещеніших людей, аби всі люди могли бути змінені й оновлені. Безмірне страждання, яке терпить Бог, – це не тільки страждання, яке терпить утілений Бог; а, найперше, – це те, що Божий Дух зазнає надзвичайного приниження: Він упокорює та ховає Себе настільки, що стає звичайною людиною. Бог утілився та прибрав форму плоті, аби люди бачили, що Він має життя нормальної людськості й потреби нормальної людськості. Цього достатньо, щоб довести, що Бог великою мірою Себе впокорив. Дух Божий здійснився в плоті. Його Дух настільки найвищий і великий, і все ж Він набуває форми звичайної людини, незначущої людини, щоб вершити роботу Свого Духа. Що стосується особистих якостей, прозорливості, розуму, людськості й життя кожного з вас, ви справді не варті прийняти таку Божу роботу й справді не варті того, щоб Бог заради вас терпів такі страждання. Бог настільки піднесений. Він настільки найвищий, а люди настільки низькі, і все ж Він усе одно працює над ними. Він не лише втілився, щоб забезпечувати людей і говорити з людьми, а й живе разом із людьми. Бог такий смиренний, такий любий» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені). Це правда. Жодна країна не опирається Богу так люто, як Китай. Бог прийшов у плоті до нації великого червоного дракона, щоб говорити та працювати, і Він зазнав гонінь і наклепів від Комуністичної партії, осуду й відкидання від релігійного світу. Бог настільки вищий і такий благородний, і все ж Він перетерпів велике приниження, щоб прийти на землю, і все, що Він робить, – для того, щоб нас спасти. Бог воістину смиренний і гідний любові! Але я хотів лише тішитися перевагами статусу, і мені дуже подобалося, коли інші мене підтримували й обожнювали. Хоча я вже був упевнений у Божій роботі, але досі не бажав відмовлятися від свого статусу, щоб послідувати за Богом. Хіба я не чинив свідомого опору, хоч і знав істинний шлях? Хіба мені воістину не бракувало совісті? Усвідомивши це, я відчув певну провину та сором і приготувався попрощатися зі своєю посадою.

За кілька днів до підвалу прийшов мій двоюрідний брат, щоб спробувати мене переконати. Він сказав, що якщо я не замислюся над собою, єпископ вижене мене із церкви. Його слова мене шокували: я ніколи не чув, щоб від нашої церкви когось відлучали. Якби мене вигнали, усі члени церкви навколо мене й у всій єпархії відкинули б мене. Кілька днів після від’їзду мого двоюрідного брата мене роздирали сумніви. Відколи я почав вірити в Господа, мені навіть не спадало на думку, що мене можуть відлучити від церкви, і я не думав, що єпископ може вигнати мене за віру у Всемогутнього Бога. У ті дні я постійно про це думав. Щоразу, читаючи біблійні пророцтва про роботу Бога в останні дні, я згадував братів і сестер, які свідчили мені про роботу Всемогутнього Бога, і прочитані уривки з Божого слова. Ці сцени промаювали в моїй голові, як у кіно. Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, і я не міг відмовитися від того, щоб слідувати за Ним. Але коли я думав, як покину Католицьку церкву чи мене виженуть, то знову починав вагатися.

Пізніше до підвалу прийшов єпископ і запитав, яких висновків я дійшов у своїх роздумах. Коли він побачив, що я досі не відмовився від віри у Всемогутнього Бога, то був дуже незадоволений і сказав: «Твоя віра в Східну блискавку – це не якась дрібниця. Тобі необхідно як слід замислитися над собою. Якщо ти зможеш щиро пізнати себе, покаятись і відкинути Східну блискавку, ми забудемо про твою помилку, і ти зможеш залишитися на своїй посаді настоятеля». Коли єпископ пішов, священник Чжао знову спробував мене переконати. Він сказав: «Тобі варто записати висновки, яких ти дійшов у результаті своїх роздумів. Якщо ти це зробиш, то зможеш залишитися настоятелем, а якщо ні, то єпископ так просто тебе не відпустить!» Почувши це, я подумав: «Єпископ уже поставив мені ультиматум, і якщо я не запишу результати своїх роздумів, то справді втрачу посаду настоятеля, і мені загрожуватиме вигнання із церкви». Коли я про це подумав, мені стало сумно. Хоча я знав, що повинен вибрати слідування за Всемогутнім Богом, але досі не дуже хотів прощатися зі своєю посадою. У своєму болю я прийшов до Бога та ревно вигукнув до Нього: «Всемогутній Боже, зараз я стою перед остаточним вибором. Прошу, допоможи та скеруй мене, щоб цей вибір був правильним». Після молитви я згадав один уривок із Божих слів, який мені колись зачитали брати й сестри. У Божих словах сказано: «Бог напевне більше ніде не почне знову. Бог справдить такий факт: Він зробить так, щоб усі люди у всесвіті зійшлися до Нього та вклонилися Богу на землі, і Його робота в інших місцях припиниться, і люди будуть змушені шукати істинний шлях. І тоді буде як у Йосипа: усі приходили до нього по їжу та схилялися перед ним, бо він мав поживу. Люди будуть змушені шукати істинний шлях, щоб не спіткав їх голод. Увесь релігійний світ страждатиме від тяжкого голоду, і лише Бог сьогодення є невичерпним джерелом живої води, володіє невичерпним джерелом, створеним для насолоди людей, і люди прийдуть і покладуться на Нього» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тисячолітнє Царство настало). Це правда. Церкви зараз скрізь занедбані та позбавлені роботи Святого Духа. У проповідях єпископів і священників немає освітлення: вони здатні лише проповідувати якісь богословські теорії та релігійні доктрини, суворо дотримуватися якихось релігійних обрядів і вигаданих людиною правил. Але чіпляння за все це не дає в житті людей ні найменшого забезпечення та повчання; кожна людина живе в щоденній круговерті гріха, сповідування та нового гріха. Як би люди не старалися, вони не можуть вирішити цю проблему. Навіть священнослужителі не здатні утриматися від очевидних гріхів, таких як крадіжка пожертв або блуд. Наприклад, священник Чжао так глибоко пав, що йому зовсім не було соромно за свій великий гріх. Сьогоднішній католицизм – це просто застояний ставок! Церква Всемогутнього Бога інакша: коли ми на кожному зібранні спілкуємося про слова Всемогутнього Бога, це допомагає нам зрозуміти істину, здобути в житті забезпечення й повчання. Якби я не йшов врівень із роботою Всемогутнього Бога та не здобував істин, які Він висловлює в останні дні, я б ніколи не вирвався з пут гріха. Я день у день був би в пастці гріха, не в змозі визволитися. І який би мені тоді був сенс залишатись у релігії й тішитися підтримкою від інших? Далі я знову згадав один уривок із Божих слів: «Христос – це ворота людини до Царства в останні дні, і немає нікого, хто міг би обійти Його. Ніхто не може бути вдосконалений Богом інакше, як через Христа. Ти віриш у Бога, тому ти повинен приймати Його слова та коритися Його Слову. Не думай тільки про здобуття благословень, будучи нездатним прийняти істину й постачання життя. Христос приходить в останні дні, щоб Він міг надати життя всім тим, хто щиро вірить у Нього. Ця робота існує заради завершення старого періоду й входження до нового, і ця робота – це шлях, яким повинні йти всі ті, хто вступить у новий період. Якщо ти не визнаєш Христа й тим паче засуджуєш, богохульствуєш або переслідуєш Його, тоді ти приречений горіти вічно та ніколи не ввійдеш у Царство Боже. Оскільки, цей Христос Сам є виразом Святого Духа, виразом Бога, Тим, кому Бог довірив здійснювати Свою роботу на землі, Я кажу, що якщо ти не можеш прийняти все, що зроблено Христом останніх днів, ти хулиш Святого Духа. Належна відплата для тих, хто хулить Святого Духа, очевидна для всіх. Я також кажу тобі таке: якщо ти чиниш опір Христу останніх днів, якщо ти відкидаєш Христа останніх днів, то ніхто не може понести наслідки цього за тебе. Більш того, з цього моменту й надалі в тебе ніколи не буде шансу здобути схвалення Бога; навіть якщо ти захочеш виправитися, ти не зможеш знову побачити обличчя Бога. Причина цього в тому, що той, кому ти опираєшся, – це не людська істота, той, кого ти відкидаєш, – це не якась незначна особа, а Христос. Чи знаєш ти, які наслідки цього? Ти робиш не просто маленьку помилку, а коїш жахливий гріх. І тому Я раджу кожній особі не оголювати свої ікла, і не погрожувати своїми кігтями, і не робити свавільних коментарів перед істиною, бо тільки істина може принести тобі життя, і ніщо, крім істини, не може дати тобі можливість відродитися та знов узріти обличчя Бога» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя). Всемогутній Бог дає нам істину, шлях і життя. Тільки через ці істини ми можемо очиститись і спастися. Саме завдяки Божій благодаті та піднесенню я зміг прийняти істини, висловлені Всемогутнім Богом, і отримати шлях до зміни моїх розбещених характерів. Якби я вибрав католицизм, жаданий статус і втіхи, відкинувши Боже спасіння в останні дні, то був би навіки засуджений Богом і втратив би всякий шанс на спасіння. Я став би таким самим, як первосвященники й фарисеї. Вони мали серед юдеїв високий статус, усі їх підтримували та були про них доброї думки. Коли прийшов Господь Ісус, первосвященники й фарисеї знали, що Його проповіді мають владу та силу, але відмовилися прийняти Його спасіння, щоб уберегти свій статус і доходи, і навіть прибили Його до хреста. Зрештою всі вони були навічно прокляті й покарані Богом. Мені не можна було йти їхніми слідами! Єдиним способом досягти спасіння й заслужити Боже схвалення для мене було йти врівень із новою роботою Всемогутнього Бога, тішачись поливом і забезпеченням Його слів, пізнаючи себе через них, знаходячи першопричину свого гріха та здобуваючи розуміння того, як очиститися від розбещеності. Хіба це не було ціннішим і значущішим за високий статус? Що більше я про це думав, то світліше в мене ставало на серці. Я абсолютно чітко бачив, що в релігії немає нічого, заради чого варто в ній залишатися, і що мені цього не потрібно. Тож я відмовився від посади священника й настоятеля та рішуче покинув католицизм.

Хоча за ті кілька днів, що я провів у підвалі, мені довелося пережити певні тяготи, провід і керівництво Божих слів допомогли мені зрозуміти, що мені не слід гнатися за статусом, адже Бог цього не схвалює. Дорога попереду прояснилася. Раніше я думав, що раз я знаюся на Біблії та богословських теоріях, значить, я знаю Бога. Я не усвідомлював, що всі богословські теорії, які я вивчав, були уявленнями та фантазіями про Бога й зовсім не узгоджувалися з істиною. Вони, наче міцні стіни навколо мене, змушували мене виносити про Бога власні судження й опиратися Його роботі, та ще й ставати дедалі пихатішим, самовпевненішим і впертішим. У мене в серці не було ні смиренності, ні пошуку, ні страху Божого. Якби не милість Всемогутнього Бога, я б ніяк не зміг отримати Його спасіння! Ба більше, коли я прагнув статусу та втіх і не знав, яке рішення прийняти, Бог неодноразово просвіщав і скеровував мене Своїми словами, спонукаючи відмовитися від посади та йти врівень із Його роботою. Якби не Боже провидіння та підтримка, я б ніколи не зміг повернутися до Нього. Божа любов така практична й реальна!