Ґань Сяо, Китай

У серпні минулого року, після мого звільнення, лідер перевів мене до іншої церкви. На своєму першому зібранні в ній я помітила, що брат Лян Хуей прийшов на годину пізніше. Сестра Тань Мінь, лідерка церкви, теж була присутньою. Я подумала: «Я чула, як брати й сестри говорили, що Лян Хуей недбалий, що, виконуючи свої обов’язки, він робить усе, що йому заманеться, і що він постійно спізнюється на зібрання без поважної причини. На сьогоднішнє зібрання він значно запізнився, тому Тань Мінь має поговорити з ним щодо цієї проблеми». Але лідерка поставилася до цього абсолютно спокійно й не сказала нічого. Під час зібрання інший брат говорив про те, що його обтяжує грошове питання, що він не може зосередити свої думки на обов’язку, – він виглядав дуже пригніченим. Дехто з нас знайшов кілька Божих слів для спілкування й допомоги йому, але Тань Мінь, будучи лідеркою церкви, зовсім не брала участі в спілкуванні. Я бачила, що вона не брала на себе жодної відповідальності на зібранні й просто формально виконувала свою роботу, не допомагаючи нікому впоратися з їхніми проблемами. Я хотіла поговорити з нею про це. Але потім я вирішила, що, оскільки це моє перше зібрання, я, можливо, не бачу загальної картини, тому мені потрібно просто почекати й подивитися, перш ніж щось говорити. Я була приголомшена, коли побачила, що на наступних кількох зібраннях вона поводилася точно так само. Іноді вона дуже швидко закривала зібрання після того, як ми читали Божі слова, не спілкуючись про них, і не приділяла уваги бесіді про слова Бога. Я подумала: «Основна частина обов’язку лідера – направляти братів і сестер у читанні Божих слів і спілкуванні про істину, щоб вони могли зрозуміти істину та увійти в реальність Божих слів. Але Тань Мінь не бере на себе ініціативу в бесіді про Божі слова, і вона не вирішує проблеми людей. Чи не є це нехтуванням обов’язками? Хіба це не просто формальне виконання роботи? Як можна чогось досягти у такий спосіб? Якщо так триватиме, це затримає входження в життя для всіх. Я хочу щось сказати, але боюся, що вона не прийме цього, скаже, що я зарозуміла й що мені слід подумати про себе після звільнення, а не лізти в чужі справи». При цій думці я вирішила відступити, забути про це й зосередитися на собі.

Через місяць на мене поклали інший обов’язок і призначили відвідати два інших групових зібрання. Брати й сестри на цих зібраннях не були зосереджені на спілкуванні про Божі слова чи на бесідах про власний досвід і знання. Іноді вони просто без угаву теревенили. Мені здавалося, що успіх церковного життя безпосередньо залежить від того, хто очолює церкву, і що входження братів і сестер у життя опиниться під загрозою, якщо так триватиме далі, тож я заговорила про це з Тань Мінь. На моє здивування, вона абсолютно не погодилася із цим, і навіть наполягала на тому, що відсутність успіху в церковному житті – це проблема братів і сестер. Я подумала собі: «Вона не замислюється про себе й перекладає всю відповідальність на братів і сестер. Як церковний лідер, вона зовсім не приймає істину, не слухає пропозиції братів і сестер і не бере на себе жодного тягаря церковного життя. Як вона може привести інших до розуміння істини або ввійти в реальність Божого слова? Це тільки зашкодить братам і сестрам. Мені потрібно ще раз поговорити з нею». Але щойно я зібралася щось сказати, я почала непокоїтися, думаючи: «Вона не прийняла мою рекомендацію і була налаштована проти. Який сенс мені робити це знову? Вона – лідерка церкви, і якщо я знову заговорю з нею, вона може сказати, що я переходжу межі допустимого, і затамує на мене злість. Мені краще просто тримати рота на замку». Я почувалася ніяково, але врешті-решт вирішила нічого не говорити. Через кілька днів Тань Мінь розповіла мені, що на зібранні вона розбиралася з братами й сестрами, а потім жваво описала, як вона це робила. Я була вражена, почувши це, і подумала: «Як ти можеш бути настільки позбавленою самосвідомості? Церковне життя є недисциплінованим, бо ти як очільниця церкви є безвідповідальною та недбалою. Як же ти можеш сварити за це інших? Просто лаяти людей, не маючи жодного спілкування в істині, нічого не вирішить». Мені дуже хотілося знову обговорити її проблеми, але, бачачи її тверду переконаність, я не вважала, що вона добре це сприйме. Я подумала: «Мене щойно звільнили, то яке право я маю зачіпати її проблеми? До того ж ми постійно перетинаємося одна з одною, тож якщо вона образиться, в церкві мені буде тяжко. Тоді якщо вона відмовиться дати мені якісь обов’язки, я втрачу шанс на спасіння. Ну й добре, я нічого не говоритиму, не лізтиму на рожен, а просто житиму церковним життям і виконуватиму свої власні обов’язки».

Я чула, як дехто з братів і сестер говорив, що Тань Мінь відповідає за євангельську роботу, але вона протягом деякого часу навіть не проводила з ними зборів. Вони також говорили, що не можуть вирішити проблеми новачків, а деякі новачки були стурбовані діями релігійних пастирів та старійшин і припинили відвідувати зібрання. Я подумала: «Євангельська робота дуже важлива, але Тань Мінь не робить нічого, щоб вирішувати реальні проблеми. Це вкрай безвідповідально! Тань Мінь не виконує жодної практичної роботи й безпосередньо причетна до того, що новачки здаються, тому що не отримують поливу й живлення!» Я дійшла висновку, що проблема є справді серйозною, і мені абсолютно необхідно поговорити з нею про це особисто. Через кілька днів я зустрілася з Тань Мінь і порушила ті питання, які обговорювали брати й сестри, але вона, як і раніше, звинувачувала в усьому тільки самих братів і сестер. Здавалося, вона взагалі не бере на себе жодної відповідальності. Я також вказала на те, що, не роблячи нічого для розв’язання практичних проблем, вона як лідерка церкви виявляє безвідповідальність і нехтує своїми обов’язками, і що це уповільнює роботу церкви й завдає шкоди братам і сестрам. Але вона тільки зробила невдоволене обличчя й не промовила жодного слова. Я подумала: «Вона не займається практичною роботою, вона не бере на себе тягар обов’язку, і вона ніколи не приймала істину. Це означає, що вона неправдивий лідер, якого викрили, і я маю повідомити про її проблеми вищому керівництву, щоб її усунули якомога швидше». Але водночас я сумнівалася, думаючи: «Якщо я повідомлю про неї, а вона дізнається, чи не скаже вона, що я чіпляюся до неї і навмисно з нею ворогую? Якщо її звільнять, усе не так страшно, але якщо не звільнять, чи не виявиться, що я просто її образила? Тоді мені буде дуже тяжко залишатися в цій церкві. Якщо вона звільнить мене, і я втрачу свої обов’язки, чи не втрачу я тоді і свій шанс на спасіння? Ну гаразд, тоді я не повідомлятиму про її проблеми й триматимуся за ті обов’язки, що маю». Але думаючи так, я почувалася дуже винуватою. Я бачила, що в церкві є неправдивий лідер, але тримала це при собі. Хіба це сприяло роботі церкви? Мене розривали суперечності, тому я постала перед Богом і помолилася: «О Боже, я бачила проблеми Тань Мінь і хотіла б повідомити про них, але я відчуваю певні сумніви. Будь ласка, спрямуй мене, щоб я змогла подолати ці темні сили й захистити роботу церкви».

Після цього я прочитала уривок із Божого слова: «Яке ставлення слід мати людям щодо того, як поводитися з лідером або працівником? Якщо те, що робить лідер або працівник, є правильним й узгоджується з істиною, тоді ти можеш слухатися його; якщо ж те, що він робить, є неправильним й не узгоджується з істиною, тоді ти не маєш слухатися його й можеш розвінчати його, виступити проти нього й висловити іншу думку. Якщо він не здатний виконувати реальну роботу або чинить лихі вчинки, які спричиняють заваду церковній роботі, і виявляється неправдивим лідером, неправдивим працівником або антихристом, тоді ти можеш розрізнити й розвінчати його та доповісти про нього. Однак деякі Божі обранці не розуміють істину й особливо боягузливі; вони бояться, що неправдиві лідери й антихристи придушуватимуть й мучитимуть їх, тому вони не наважуються відстоювати принципи. Вони кажуть: “Якщо лідер вижене мене, мені кінець; якщо він змусить усіх розвінчати або зректися мене, то я більше не зможу вірити в Бога. Якщо мене виключать із церкви, то Бог мене не захоче й не спасе мене. Чи не буде тоді моя віра марною?” Хіба таке мислення не є сміховинним? Чи мають такі люди справжню віру в Бога? Чи представляв би неправдивий лідер або антихрист Бога, коли виключав би тебе? Коли неправдивий лідер або антихрист мучить і виключає тебе, це робота сатани, і вона не має нічого спільного з Богом; коли людей вичищають або виключають із церкви, це узгоджується з Божими намірами лише тоді, коли є спільне рішення церкви та всіх Божих обранців, і коли вичищення або виключення повністю відповідає робочим упорядкуванням Божого дому та істинам-принципам Божих слів. Як виключення неправдивим лідером або антихристом може означати, що ти не можеш бути спасенним? Це переслідування з боку сатани й антихриста, і це не означає, що ти не будеш спасенний Богом. Те, чи можеш ти бути спасенним, залежить від Бога. Жодна людина не придатна вирішувати, чи можеш ти бути спасенним Богом. Ти маєш це чітко усвідомлювати. А сприймати своє виключення неправдивим лідером або антихристом як виключення Богом – чи не є це неправильним тлумаченням Бога? Саме так. І це не тільки неправильне тлумачення Бога, але й бунт проти Нього. Це також своєрідне блюзнірство проти Бога. І чи не є таке неправильне тлумачення Бога неосвіченістю й безглуздістю? Коли неправдивий лідер або антихрист виключає тебе, чому ти не шукаєш істину? Чому ти не шукаєш когось, хто розуміє істину, щоб здобути деяке вміння розрізняти? І чому ти не доповідаєш про це вищому керівництву? Це доводить, що ти не віриш у те, що в Божому домі неподільно панує істина, і показує, що ти не маєш справжньої віри в Бога і не є тим, хто істинно вірить у Нього. Якщо ти віриш у Божу всемогутність, чому ти боїшся помсти неправдивого лідера або антихриста? Чи може він визначити твою долю? Якщо ти здатний розрізняти й виявляєш, що його дії суперечать істині, чому б не побесідувати з Божими обранцями, які розуміють істину? У тебе є рот, то чому ти не наважуєшся говорити? Чому ти так боїшся неправдивого лідера або антихриста? Це доводить, що ти боягуз, нікчема, лакей сатани» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт третій. Вони відторгають тих, хто шукає істину, і нападають на них). Ці слова по-справжньому осяяли мені серце. Коли в церкві виявляється неправдивий лідер, ми не маємо кланятися й коритися йому на кожному кроці. Ми маємо виступити, викрити його й повідомити про нього вищому керівництву. Такою є воля Божа. Я знала, що Тань Мінь не здійснює практичної роботи і що вона є неправдивим лідером, але я не наважувалася говорити про її проблеми, бо дивилася на це з неправильної позиції. Я думала, що лідерка має владу, і що вона вирішує, чи можу я виконувати ті чи інші обов’язки, і якщо я заподію їй образу, то можу втратити свої обов’язки, і тоді я не матиму спасіння. Я побачила, що попри всі роки своєї віри я так і не набула розуміння Бога. У домі Божому панують істина і Сам Бог. Саме Бог вирішує, чи маю я обов’язки або чи можу я спастися, а не якийсь окремий лідер. Навіть якби неправдивий лідер мав владу, і я насправді зазнала б гонінь, це було б тимчасовим явищем. Бог бачить усе, і Святий Дух усе відкриває, тож неправдивих лідерів й антихристів рано чи пізно буде викрито й вигнано. Я не розуміла Божого праведного характеру й боялася образити інших людей, – але не Бога. Бог не мав місця в моєму серці. Що ж за віруючою я була? Я думала, що, оскільки я не є лідером, то я не в тому становищі, щоб критикувати Тань Мінь, і хвилювалася, що інші люди скажуть, що я маю займатися своїми власними справами. Те, як я дивилася на речі, було абсолютно безглуздим. Я є членом Божого дому, і байдуже, чи звільнена я, байдуже, який обов’язок я виконую, якщо я виявляю в церкві неправдивого лідера, то повідомити про нього – це моя відповідальність, мій обов’язок. Це захист роботи церкви, і це є позитивним моментом. Крім того, це означає прийняття відповідальності за життя братів і сестер, а це аж ніяк не є перевищенням повноважень чи втручанням не у свою справу, і вже тим більше це не зверхність і не самозвеличення. Це – виконання обов’язку одного із Божих обранців. Усвідомлення цього змусило мене замислитися, чому я так боялася викрити неправдивого лідера. У чому ж насправді корінилася проблема?

У своїх пошуках я прочитала такі слова Бога: «Сумління й розважливість мають бути складниками людської сутності особи. Вони одночасно є найістотнішими й найважливішими. Якою є людина, якій бракує сумління і в якої немає розважливості нормальної людської сутності? Загалом, це та людина, якій бракує людської сутності, людина, що має вкрай погану людську сутність. Якщо поглянути на деталі, то які прояви втраченої людської сутності демонструє ця людина? Спробуй проаналізувати, які характеристики притаманні таким людям і які специфічні прояви вони мають. (Вони егоїстичні й низькі.) Егоїстичні й низькі люди недбалі у своїх діях і тримаються осторонь від усього, що не стосується їх особисто. Вони не думають про інтереси Божого дому й неуважні до Божих намірів. Вони не беруть на себе жодної ноші й не мають почуття відповідальності, коли йдеться про виконання їхніх обов’язків або свідчення про Бога. … Деякі люди не беруть на себе жодної відповідальності, хай би який обов’язок вони виконували. Вони не роблять своєчасних доповідей про виявлені проблеми тим, хто над ними. Коли вони бачать, як люди спричиняють завади й переривання, вони закривають на це очі. Коли вони бачать, як злі люди коять зло, вони не намагаються зупинити їх. Вони взагалі не захищають інтереси дому Божого та нітрохи не зважають на те, чим є їхній обов’язок і їхня відповідальність. Коли такі люди виконують свої обов’язки, вони не виконують жодної реальної роботи й упиваються комфортом; вони безвідмовні люди, вони говорять і діють лише заради власного марнославства, обличчя, статусу й інтересів і готові витрачати якісь зусилля й енергію лише на речі, які приносять їм користь. Дії та наміри таких людей зрозумілі кожному: вони вигулькують на поверхню за кожної можливості показати своє обличчя чи одержати якесь благословення. Втім, коли немає можливості показати своє обличчя або щойно настає час страждань, вони зникають з очей, як черепаха, що втягує голову в панцир. Чи має така людина совість і розсудливість? (Ні.) Чи відчуває докори сумління людина без совісті й розсудливості, яка так поводиться? Такі люди не мають докорів сумління, а їхня совість не служить жодній меті. Вони ніколи не відчували докору власного сумління, то чи здатні вони відчути докір чи дисципліну Святого Духа? Ні, не здатні» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Віддавши своє серце Богу, можна здобути істину). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що страх викрити неправдивого лідера й повідомити про нього зумовлений тим, що я покладалася на сатанинські принципи, як-от «Коли щось не стосується особисто тебе, то хай воно буде як буде», «Розумні люди вміють себе захистити та думають лише про те, щоб не набути клопоту» і «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти». Ці сатанинські принципи стали й моїми життєвими девізами та заволоділи моїм мисленням, тому я постійно намагалася відстоювати свої власні інтереси, не думаючи про роботу церкви. Я ставала дедалі більш підлою, егоїстичною й брехливою. Я добре бачила, що Тань Мінь не виконує практичної роботи й не приймає істину, що вона – неправдивий лідер. Її поведінка вже вплинула на церковну роботу й сповільнювала входження братів і сестер у життя, тож я мусила витягнути цю справу на світло й повідомити про неї. Але я боялася осуду й репресій з її боку, якщо вона образиться, тому я не наважувалася заявити на неї. Я хотіла захистити свою репутацію, статус і своє майбутнє місце призначення, тому я просто спостерігала за тим, як страждає робота церкви й життя братів та сестер, опустивши руки та заплющивши очі на неправдивого лідера. Я була на боці сатани, потураючи псевдолідеру, який підривав роботу церкви. Я жила отрутами сатани й стала його рабою, дбаючи тільки про себе, абсолютно не віддана Богові, позбавлена совісті й розважливості. Я жила зовсім не за людським образом і подобою. Я побачила, що все ще перебуваю під владою сатани й належу йому. Я мала прагнути до істини, зректися сатани й стати людиною, що підкоряється Богові. Коли мені все це стало зрозумілим, я відчула, що справді в боргу перед Богом, і мені стало огидно від того, як егоїстично й безсовісно я вчиняла. Я мала негайно повідомити про цього псевдолідера й перестати завдавати болю Божому серцю. Отже, я розповіла вищому лідерові все про проблеми Тань Мінь, про те, що вона не виконує реальної роботи й не приймає істини. Але минуло кілька днів, і я нічого не почула від вищого лідера про те, яке рішення було ухвалено щодо Тань Мінь. Я відчула занепокоєння. Якщо цю неправдиву лідерку не звільнять найближчим часом, вона може й надалі гальмувати роботу церкви, тож я почала роздумувати про те, щоб написати ще раз і дізнатися, що ж відбувається. Але потім я вирішила: «Якщо я знову порушу це питання, вищий керівник може подумати, що я лізу занадто в багато справ. Принаймні я вже висловилася, можливо, мої обов’язки вже виконано, і мені не варто турбуватися про решту». Однак ця думка мене непокоїла, і тієї ночі мені ніяк не вдавалося заснути.

Одного ранку я прочитала такі слова Бога: «Якщо в церкві немає нікого, хто бажає втілювати істину в життя, і нікого, хто може свідчити про Бога, така церква має бути повністю ізольована, а її зв’язки з іншими церквами мають бути розірвані. Це називається “поховати смерть”; ось що означає зневажати сатану. Якщо в церкві є кілька місцевих задирак, за якими слідує “мошкара”, що абсолютно позбавлена розсудливості, і якщо прихожани, навіть побачивши правду, все ще неспроможні звільнитися від пут та маніпуляцій цих задирак, то всі ці нерозумні зрештою будуть вигнані. Хоча ця “мошкара”, можливо, й не зробила нічого жахливого, але вона ще більш брехлива, підступна та вертка, і кожен, хто подібний до неї, буде вигнаний. Не залишиться жодного! Ті, хто належить сатані, будуть повернені сатані, а ті, хто належить Богу, неодмінно вирушать на пошуки істини; це визначено їхньою природою. Нехай згинуть усі, хто слідує за сатаною! До таких людей не буде жалю. Нехай ті, хто шукає істину, будуть забезпечені, і нехай вони досхочу насолоджуються Божим словом. Бог праведний. Він ніколи не став би віддавати комусь перевагу. Якщо ти – диявол, то ти нездатний втілювати істину в життя; якщо ти той, хто шукає істину, ти точно не потрапиш у полон до сатани. У цьому немає жодних сумнівів» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не практикує істину). Зі слів Бога я зрозуміла, що Його характер є святим і праведним, і Він не потерпить жодних образ. Він ненавидить, коли неправдиві лідери й антихристи порушують роботу церкви й затримують входження братів і сестер у життя. Бог відчуває огиду до тих, хто не втілює істину в життя й не захищає інтереси церкви, коли з’являються неправдиві лідери й антихристи. Такі люди розуміють істину, але не слідують їй на практиці, а думають тільки про свої власні інтереси. Вони надзвичайно брехливі та хитрі, і їх буде вигнано, якщо вони відмовляться покаятися. Я знала, що Тань Мінь була неправдивим лідером, і тепер, коли лідерка вищого рівня не відреагувала достатньо швидко, мені потрібно було продовжувати виступати й довести справу до кінця. Але я просто хотіла захистити себе й ігнорувала все, що не стосувалося мене особисто. Я дозволяла їй чинити сваволю й порушувати роботу церкви. Я не покорилася Божій волі й не стала на бік істини, а стала на бік сатани. Це означало участь у нечестивій діяльності неправдивого лідера. Хоча зовні не було схоже, ніби я вчинила щось жахливе, але якщо я не втілюватиму істину на практиці й не захищатиму роботу церкви перед обличчям проблем, то зрештою мене можуть тільки вигнати. Я знала, що цього разу я не можу дбати про свої власні інтереси й що я більше не можу дозволяти цьому неправдивому лідеру продовжувати шкодити роботі церкви. Вища лідерка затримувала розгляд справи Тань Мінь, і хоча я не знала причини, це було Божим випробуванням для мене з метою перевірити, чи зможу я відсунути свої особисті інтереси на другий план і відстоювати принципи істини. Я мала продовжувати повідомляти про цього неправдивого лідера, щоб захистити інтереси церкви. Отже, я знову повідомила про цю ситуацію лідерці вищого рівня й наголосила на небезпеці та наслідках того, що неправдивого лідера не буде звільнено. Лідерка відповіла, зазначивши, що протягом останніх кількох днів вона мала термінові справи, і що вона звільнить Тань Мінь негайно відповідно до принципів. Отримавши таку відповідь, я відчула величезне полегшення й зрозуміла, що єдиний спосіб знайти мир і спокій – це втілювати істину на практиці.

Незабаром Тань Мінь було усунуто з посади та обрано іншого лідера, який узяв на себе керівництво роботою церкви. Через деякий час церковне життя досягло багатьох значних результатів, і вся наша робота почала набирати обертів. Я була дуже рада, що все так склалося, але водночас я відчувала певну провину й жаль. Виявивши неправдиву лідерку, я не повідомила про неї одразу. Я думала тільки про свої особисті інтереси й виявила свій сатанинський характер, завдавши шкоди роботі церкви. Я переконалася, що жити за сатанинським характером і не втілювати істину в життя – це насправді творити зло, і що все це засуджується й зневажається Богом. Я також побачила, наскільки мудрою є робота Бога, і зустріч із цим неправдивим лідером у церкві допомогла мені розвинути проникливість. Я також відчула, якої величезної шкоди може завдати Божим обранцям неправдивий лідер у церкві. Я також дізналася про Божий праведний характер і побачила, що в Божому домі панують Христос і істина, і жодна окрема людина не може посідати чільного місця. Байдуже, наскільки високе становище має людина, – якщо вона не втілює істину в життя й не робить того, що вимагає Бог, вона ніколи не зможе міцно ствердитися в Божому домі. Зрештою, таких людей буде вигнано. Тільки втілення Божих слів у життя та принципові вчинки є відповідними Його волі.