Відповідні слова Бога:

Чи дійсно ви розумієте зараз, що таке віра в релігію та віра в Бога? Чи є різниця між вірою в релігію й вірою в Бога? У чому така різниця полягає? Ви розібралися із цими питаннями? Якими зазвичай бувають віруючі в релігію? На чому вони зосереджені? Як можна визначити віру в релігію? Коли люди вірять у релігію, вони визнають, що є якийсь Бог, і вони до певної міри змінюють свою поведінку: вони не б’ють людей і не лають їх, не чинять поганого на шкоду іншим, і не коять різних злочинів або не порушують закон. У неділю вони ходять на зібрання. Таким є той, хто вірить у релігію. Отже, хороша поведінка та часте відвідування зібрань є доказом того, що хтось вірить у релігію. Коли хтось вірить у релігію, він визнає, що Бог є, і вважає, що вірити в Бога означає бути хорошою людиною; якщо він не грішить і не робить поганих учинків, він потрапить на небеса після смерті, у нього буде хороший кінець. Його віра дає йому духовну підтримку. Отже, віру в релігію також можна визначити так: вірити в релігію означає визнавати у своєму серці, що Бог є, вірити, що після смерті ти потрапиш на небеса; це означає мати емоційну опору у своєму серці, а також до певної міри змінити свою поведінку – бути хорошим; і нічого понад те. Що стосується того, чи існує Бог, у якого вони вірять, що цей Бог робить зараз, про що цей Бог просить їх – вони поняття не мають, вони роблять висновки та формують уявлення про все це, ґрунтуючись на вченнях Біблії. Такою є віра в релігію. Віра в релігію – це перш за все прагнення до змін у поведінці та до духовної підтримки. Проте шлях, яким ідуть ці люди, – шлях пошуку благословень – не змінився. Не відбулося жодних змін у їхніх хибних поглядах, уявленнях і фантазіях про віру в Бога. Основа їхнього існування, а також життєві цілі й напрямок, які вони переслідують, ґрунтуються на ідеях і думках традиційної культури й анітрохи не змінилися. Таким є стан кожного, хто вірить у релігію. Отже, що таке віра в Бога? Як Бог визначає віру в Бога? (Віра у володарювання Бога.) Це віра в існування Бога та Його володарювання – ось засадничі аспекти. Вірити в Бога означає слухати Божі слова, існувати, жити, виконувати свій обов’язок і брати участь у всіх видах нормальної людської діяльності, як того вимагають слова Бога. Мається на увазі, що вірити в Бога означає слідувати за Богом, робити те, що просить Бог, жити так, як Він просить; вірити в Бога означає йти шляхом Бога. Хіба цілі й напрямок життя людей, які вірять у Бога, не повністю відрізняються від цілей і напрямку життя людей, які вірять у релігію? … Отже, віра в Бога має відповідати Божим словам і тому, що Бог просить; люди мусять практикувати відповідно до того, що Бог просить; тільки це є справжньою вірою в Бога, проникненням у суть справи. Практикувати істину, слідувати словам Бога й жити за Його словами – це правильний шлях людського життя; віра в Бога стосується шляху людського життя. Віра в Бога пов’язана зі стількома істинами, і послідовники Бога мусять розуміти ці істини; як вони можуть слідувати за Богом, якщо не розуміють і не приймають їх? Люди, які вірять у релігію, просто визнають існування Бога, і вони вірять, що Бог є; однак вони не розуміють цих істин і не приймають їх, тому люди, які вірять у релігію, не є послідовниками Бога.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Не можна спастися вірою в релігію чи участю в релігійних обрядах»

Хоча багато людей вірить у Бога, мало хто розуміє, що значить віра в Бога та що потрібно робити, щоб відповідати Божій волі. Це тому, що люди хоч і знають слово «Бог» і такі вирази, як «Божа робота», та вони не знають Бога й ще менше знають Його роботу. Тож не дивно, що всі ті, хто не знає Бога, заплутані у своїй вірі в Нього. Люди не ставляться до віри в Бога серйозно, і все це лише тому, що вірити в Бога для них занадто незнайомо, занадто дивно. У цьому вони не відповідають Божим вимогам. Інакше кажучи, якщо люди не знають Бога та не знають Його роботи, то вони не придатні для Божого використання, і ще менше вони здатні вдовольнити Його волю. Мати «віру в Бога» значить вірити в існування Бога; це найпростіше поняття, що стосується віри в Бога. Більше того, вірити в існування Бога – не те саме, що істинно вірити в Бога; натомість це різновид простої віри із сильними релігійними відтінками. Справжня віра в Бога означає таке: на підставі віри в те, що Бог має всевладдя над усім сущим, людина проживає Його слова та Його роботу, очищує свій розбещений характер, вдовольняє волю Божу та пізнає Бога. Тільки такий шлях може зватися «вірою в Бога». Та часто люди бачать віру в Бога як щось просте й поверхове. Люди, які так вірять у Бога, згубили смисл віри в Бога, і хоча вони можуть і надалі вірити до самого кінця, вони ніколи не здобудуть Боже схвалення, бо йдуть хибною дорогою. Сьогодні досі є такі, що вірять у Бога за буквою та порожнім ученням. Вони не знають, що їм бракує сутності віри в Бога, і вони не можуть отримати Боже схвалення. Та вони все одно моляться Богу про благословення безпеки та достатньої благодаті. Зупинімося, заспокоймо наші серця та спитаймо себе: чи може так бути, щоб віра в Бога дійсно була найлегшою річчю на землі? Чи може так бути, щоб вірити в Бога не значило нічого більшого, ніж отримувати від Бога велику благодать? Чи люди, які вірять у Бога, не знаючи Його, або вірять у Бога, та все ж виступають проти Нього, дійсно здатні вдовольнити Божу волю?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»

Прості поведінкові зміни не є стійкими; якщо немає зміни в життєвих характерах людей, то рано чи пізно вони покажуть своє справжнє обличчя. Це відбувається тому, що джерелом змін у їхній поведінці є завзяття, а в поєднанні з певною роботою Святого Духа в цей час їм надзвичайно легко стати завзятими або проявити тимчасову доброту. Як кажуть безбожники: «Зробити один добрий учинок легко, важко робити добрі вчинки все життя». Чому ж люди не здатні робити добрі вчинки впродовж усього життя? Тому що за своєю природою люди лукаві, егоїстичні та розбещені. Поведінка людини визначається її природою; якою б не була природа людини, такою ж буде і поведінка, яку ця людина виявляє, і тільки те, що виявляється, природно відображає природу цієї людини. Несправжні речі не можуть тривати довго. Коли Бог працює, щоб спасти людину, Він це робить не для того, щоб прикрасити її доброю поведінкою – мета Божої роботи полягає в тому, щоб перетворити людські характери, щоб люди переродились у нових людей. Божий суд, кара, випробування й рафінування людини – все це служить для того, щоб змінити її характер так, щоб вона досягла абсолютної покірності й відданості Богові та почала нормально Йому поклонятися. Це і є мета Божої роботи. Добра поведінка – це не те ж саме, що покірність Богу, а тим паче не дорівнює сумісності з Христом. Зміни в поведінці ґрунтуються на вченні й народжуються із завзяття; вони не засновані на істинному знанні Бога або на істині, а тим більше не спираються на керівництво Святого Духа. Хоча часом дещо з того, що роблять люди, є просвітленим або скерованим Святим Духом, це не є проявом їхнього життя. Вони ще не ввійшли в реалії істини, і характер їхнього життя зовсім не змінився. Якою б гарною не була поведінка людини, це не доводить, що вона слухається Бога або що вона втілює істину в життя. Поведінкові зміни не відображають зміни в характері життя, і їх не можна вважати проявами людського життя.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

У світі існує кілька основних релігій, і у кожної є свій очільник або лідер, а послідовники розкидані по різних країнах і регіонах по всьому світу; майже у кожній країні, як великій, так і малій, співіснують різні релігії. Однак, незалежно від того, скільки релігій існує по всьому світу, всі люди у Всесвіті в кінцевому підсумку існують під керівництвом одного Бога, і їхнім існуванням не управляють релігійні очільники чи лідери. Це означає, що людство не керується якимось певним релігійним очільником або лідером; радше, все людство веде Творець, який створив небеса, землю і все суще, і який також створив людство – це факт. Хоча в світі є кілька основних релігій, незалежно від того, наскільки вони великі, всі вони існують під владою Творця, і жодна з них не може вийти за рамки цього панування. Розвиток людства, поступ суспільства із заміною старого й віджилого новим, розвиток природничих наук – усе це невіддільне від заходів Творця, і ця робота не є тим, що може виконати той чи інший релігійний очільник. Релігійний очільник – це просто провідник конкретної релігії, і він не може представляти Бога, як і не може представляти Того, Хто створив небо, і землю, і все суще. Релігійний очільник може бути поводирем усіх у межах усієї своєї релігії, але він не може віддавати накази всім створінням під небесами – це загальновизнаний факт. Релігійний очільник – це просто поводир, і він не може зрівнятися з Богом (Творцем). Усі речі знаходяться в руках Творця, і наприкінці вони всі повернуться до рук Творця. Людство було створено Богом, і незалежно від релігії кожна людина повернеться під владу Бога – це неминуче. Тільки Бог є Всевишнім серед усього сущого, і найвищий правитель серед усіх створінь також мусить повернутися під Його владу. Хай яким високим буде статус людини, вона не може привести людство у належне місце призначення, і ніхто не зможе розподілити всі речі за їхнім видом. Єгова Сам створив людство і розподілив кожного за його видом, і коли настануть останні часи, Він однаково виконає Свою власну роботу Сам, розподіляючи всі речі за їхнім видом, – ця робота не може бути виконана ніким, окрім Бога. Усі три етапи роботи, здійснені від початку і до сьогодні, були здійснені Самим Богом, і здійснив їх один Бог. Факт трьох етапів роботи – це факт Божого проводу для всього людства, факт, який ніхто не може заперечити. Наприкінці трьох етапів роботи всі речі будуть розподілені за їхнім видом і повернуться під владу Бога, адже в усьому Всесвіті існує тільки цей один Бог, і немає жодних інших релігій. Той, хто не здатний створити світ, не буде здатний і привести його до кінця, тоді як Той, Хто створив цей світ, безперечно, здатний привести його до кінця. А отже, якщо хтось не здатний покласти край періоду, а здатний тільки допомогти людині плекати свій розум, він, вочевидь, не буде Богом і, безумовно, не буде Господом людства. Він буде нездатний виконати таку велику роботу; є тільки один, хто може здійснити таку роботу, а всі ті, хто не здатний виконати цю роботу, безперечно, є ворогами, а не Богом. Усі злі релігії несумісні з Богом, і оскільки вони несумісні з Богом, вони є ворогами Бога. Уся робота виконується цим єдиним істинним Богом, і весь Усесвіт відповідає велінню цього єдиного Бога. Незалежно від того, чи це Його робота в Ізраїлі чи в Китаї, незалежно від того, чи ця робота здійснюється Духом чи плоттю, – все це виконується Самим Богом, і не може бути виконане ніким іншим. Саме тому, що Він є Богом усього людства, Він діє вільно, не обмежений жодними умовами – це найвеличніше з-поміж усіх видінь.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Знання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога»