Відповідні слова Бога:

Міра, якою люди міряють інших людей, заснована на їхній поведінці; хто чинить добре, ті праведні, а хто чинить мерзенно, ті безбожні. Міра, якою Бог міряє людей, заснована на тому, чи кориться Йому їхня сутність; хто кориться Богу, той праведний, а хто не кориться, той ворог і безбожна людина, незалежно від того, чи добра в нього поведінка, чи лиха, чи правильно він говорить, чи неправильно. Деякі люди бажають добрими вчинками здобути добре місце призначення в майбутньому, а деякі люди бажають чудовими словами здобути добре місце призначення. Усі помилково вважають, що Бог визначає кінець для людей, поглянувши на їхню поведінку чи послухавши їхню мову; тому багато людей бажають цим скористатися, аби обманом виманити в Бога короткочасну милість. У майбутньому люди, які виживуть у стані спочинку, усі витерплять день нещастя, а також дадуть свідчення про Бога; усі вони будуть людьми, що виконали свої обов’язки та свідомо підкорилися Богу. Тим, хто просто хоче скористатися нагодою послужити, аби не втілювати істину в життя, не буде дозволено залишитися. Бог має належні стандарти впорядкування кінця для кожної людини; Він не приймає такі рішення просто на основі її слів і поведінки, і Він не приймає їх на основі дій людини в один певний період часу. Він у жодному разі не буде поблажливим до поганої поведінки, якщо раніше людина Йому послужила, і Він не пощадить життя людини через те, що одного разу вона багато віддала для Бога. Ніхто не може уникнути відплати за свою безбожність, і ніхто не може уникнути мук знищення, приховавши свою лиху поведінку. Якщо люди справді можуть виконувати власний обов’язок, це означає, що вони довічно вірні Богу та не прагнуть винагород, незалежно від того, чи отримують вони благословення, чи терплять нещастя. Якщо люди вірні Богу, коли бачать благословення, але втрачають вірність, коли не бачать жодних благословень, і якщо зрештою вони все одно не здатні свідчити про Бога чи виконувати покладені на них обов’язки, то вони все одно стануть об’єктами знищення, незважаючи на те, що колись вірно прислужували Богу. Словом, безбожні люди не можуть залишитись у вічності чи ввійти до відпочинку; лише праведні – пани спочинку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Я вирішую щодо місця призначення кожної людини не за віком, старшинством, обсягом страждань і тим паче не за тим, наскільки вона гідна жалю, а за тим, чи володіє вона істиною. Немає іншого вибору, крім цього. Ви мусите розуміти, що всі, хто не слідує волі Бога, теж будуть покарані. Це незмінний факт. Тож усі, хто покараний, покарані таким чином в ім’я праведності Бога й у відплату за свої численні лихі вчинки.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

Прості поведінкові зміни не є стійкими; якщо немає зміни в життєвих характерах людей, то рано чи пізно вони покажуть своє справжнє обличчя. Це відбувається тому, що джерелом змін у їхній поведінці є завзяття, а в поєднанні з певною роботою Святого Духа в цей час їм надзвичайно легко стати завзятими або проявити тимчасову доброту. Як кажуть безбожники: «Зробити один добрий учинок легко, важко робити добрі вчинки все життя». Чому ж люди не здатні робити добрі вчинки впродовж усього життя? Тому що за своєю природою люди лукаві, егоїстичні та розбещені. Поведінка людини визначається її природою; якою б не була природа людини, такою ж буде і поведінка, яку ця людина виявляє, і тільки те, що виявляється, природно відображає природу цієї людини. Несправжні речі не можуть тривати довго. Коли Бог працює, щоб спасти людину, Він це робить не для того, щоб прикрасити її доброю поведінкою – мета Божої роботи полягає в тому, щоб перетворити людські характери, щоб люди переродились у нових людей. Божий суд, кара, випробування й рафінування людини – все це служить для того, щоб змінити її характер так, щоб вона досягла абсолютної покірності й відданості Богові та почала нормально Йому поклонятися. Це і є мета Божої роботи. Добра поведінка – це не те ж саме, що покірність Богу, а тим паче не дорівнює сумісності з Христом. Зміни в поведінці ґрунтуються на вченні й народжуються із завзяття; вони не засновані на істинному знанні Бога або на істині, а тим більше не спираються на керівництво Святого Духа. Хоча часом дещо з того, що роблять люди, є просвітленим або скерованим Святим Духом, це не є проявом їхнього життя. Вони ще не ввійшли в реалії істини, і характер їхнього життя зовсім не змінився. Якою б гарною не була поведінка людини, це не доводить, що вона слухається Бога або що вона втілює істину в життя. Поведінкові зміни не відображають зміни в характері життя, і їх не можна вважати проявами людського життя.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Чого варті твої добрі вчинки? Чи можуть вони замінити серце, яке поклоняється Богу? Ти не можеш отримати Боже благословення просто за те, що робиш якісь добрі вчинки, і Бог не стане загладжувати твої образи та мститися за несправедливості лише тому, що ти був скривджений і пригноблений. А хіба не піддаються карам усі ті, хто робить добрі вчинки та вірить у Бога, але не знає Бога? Ти просто віриш у Бога, просто хочеш, щоб Бог загладив заподіяні тобі несправедливості та помстився за них, щоб Бог дав тобі твій день – день, коли ти нарешті зможеш високо підняти голову. Але ти відмовляєшся звертати увагу на істину та не жадаєш утілювати істину в життя. Тим більше ти не здатен утекти від цього важкого, пустого життя. Натомість, живучи своїм життям у плоті та гріху, ти з надією дивишся на Бога, щоб Він виправив заподіяні тобі кривди та розвіяв туман твого існування. Але чи можливо це? Якщо ти володієш істиною, то можеш слідувати за Богом. Якщо в тебе є втілення в життя, ти можеш бути проявом Божого слова. Якщо в тебе є життя, ти можеш тішитися Божим благословенням. Хто володіє істиною, той може тішитися Божим благословенням. Бог неодмінно загладжує образи тих, хто любить Його всім серцем і терпить тяготи та страждання, але не тих, хто любить тільки себе та став жертвою сатанинських обманів. Яке добро може бути в тих, хто не любить істину? Яка праведність може бути в тих, хто любить тільки плоть? Хіба про праведність і доброту не говориться лише у зв’язку з істиною? Хіба вони не відведені для тих, хто всім серцем любить Бога? Хіба всі ті люди, що не люблять істину та є лише гнилими трупами, не таять зло? Хіба всі ті, хто не спроможний утілювати істину в життя, – не вороги істини?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки вдосконалені можуть жити змістовним життям»

Хіба так легко вдосконалюватися перед Богом, як святий або праведник? Істинним є твердження, що «нема праведних на цій землі, праведні не в цьому світі». Коли ви постаєте перед Богом, зауважте, у що ви одягнені, зауважте кожне ваше слово й дію, кожну вашу думку й ідею, ба навіть сни, які ви бачите щодня, – вони всі заради вас самих. Хіба це не справжній стан речей? «Праведність» не означає давати милостиню іншим, не означає любити свого ближнього, як себе, і не означає утримуватися від сварок і суперечок або грабежу й крадіжки. Праведність означає прийняти Боже доручення як свій обов’язок і підкоритися Божому керуванню та впорядкуванню як посланому небесами покликанню, незалежно від часу й місця, як і всьому, що було зроблено Господом Ісусом. Ось це і є праведність, про яку говорив Бог. Лота можна було б назвати праведним, оскільки він урятував двох ангелів, посланих Богом, без огляду на свої власні вигоду й збиток; можна лише сказати, що те, що він зробив у той час, можливо, є праведністю, але його не можна назвати праведником. Лот побачив Бога, і лише тому він віддав двох своїх дочок в обмін на ангелів, але не вся його поведінка в минулому означала праведність. І тому Я кажу: «Немає праведних на землі». Навіть серед тих, хто перебуває в потоці відновлення, нікого не можна назвати праведним. Якими б добрими не були твої вчинки, як би ти не вдавав прославляння імені Бога, не б’ючи й не проклинаючи інших, не грабуючи й не крадучи в інших, ти досі не можеш називатися праведним, бо на це здатна звичайна людина. Ключовим на цей час є те, що ти не знаєш Бога. Можна лише сказати, що зараз ти маєш дещицю звичайної людяності, а не елементи праведності, про які говорив Бог, а отже, ніщо з того, що ти робиш, не здатне довести, що ти знаєш Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Нечестивці неодмінно будуть покарані»

Ти можеш бути надзвичайно дружнім і відданим зі своїми родичами, друзями, дружиною (чи чоловіком), синами й дочками, батьками, та ніколи не використовувати інших у своїх цілях, але якщо ти не здатний бути сумісним із Христом, якщо ти не здатний гармонійно взаємодіяти з Ним, то навіть якщо ти всього себе віддаєш ближнім або ретельно дбаєш про свого батька, матір і своїх домашніх, Я скажу, що ти все одно злий, а крім того, сповнений підступних хитрощів. Не думай, що ти сумісний із Христом просто тому, що живеш у злагоді з іншими чи робиш трохи добра. Ти думаєш, що своїми добрими намірами ти можеш здобути благословення Небес? Ти думаєш, що кількома добрими справами ти заміниш покірність? Жоден із вас не здатний прийняти розбір та обтинання, і всім вам тяжко прийняти нормальну людську сутність Христа, та попри це ви постійно проголошуєте свою покірність Богу. За таку віру, як ваша, ви отримаєте відповідну відплату.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Несумісні з Христом, безперечно, є супротивниками Бога»

У наші дні ті, хто шукає, і ті, хто не шукає, – це два зовсім різних типи людей із дуже різними місцями призначення. Ті, хто прагне знати істину та втілює істину в життя, – це ті, кому Бог принесе спасіння. Ті, хто не знає істинного шляху, – демони й вороги; вони нащадки архангела та стануть об’єктами знищення. Навіть ті, хто благочестиво вірить у невизначеного Бога, – хіба вони теж не демони? Люди, які мають чисту совість, але не приймають істинний шлях, є демонами; їхня сутність – в опорі проти Бога. Ті, хто не приймає істинний шлях, – це ті, хто опирається Богу, і навіть якщо такі люди витерплять багато тягот, їх усе одно буде знищено. Усі ті, хто не готовий відмовитися від світу, хто не може стерпіти розлуки з батьками та хто не може стерпіти відмови від власних плотських утіх, не слухаються Бога та всі стануть об’єктами знищення. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога, є демонічним, ба більше – буде знищений.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»