Частина друга

Щоб зрозуміти Божий характер і Самого Бога, потрібно починати з малого. Але звідки починати з малого? Для початку Я вибрав деякі розділи з Біблії. Інформація нижче містить вірші з Біблії, і всі вони пов’язані з темою «Божа робота, Божий характер і Сам Бог». Я спеціально знайшов ці уривки як довідкові матеріали, щоб допомогти вам пізнати Божу роботу, Божий характер і Самого Бога. Поділившись ними, ми зможемо побачити, який характер Бог виявив через Свою минулу роботу та які аспекти Його сутності невідомі людині. Ці розділи можуть бути старими, але тема, на яку ми спілкуємося, – це щось нове, чого люди не мають і про що ніколи не чули. Декому з вас це може здатися неймовірним: хіба згадувати про Адама і Єву та повертатися до Ноя – це не знову проходити тими самими слідами? Що б ви не думали, ці розділи дуже корисні для спілкування на цю тему та можуть виступати як навчальні тексти або матеріали з перших рук для сьогоднішнього спілкування. До того часу, як Я закінчу це спілкування, ви зрозумієте Мої наміри, що лежать в основі вибору цих глав. Ті, хто вже читав Біблію, можливо, читали ці кілька віршів, але могли не зрозуміти їх по-справжньому. Спочатку коротко розгляньмо їх, а потім детально зупинімося на кожному з них у нашому спілкуванні.

Адам і Єва – прабатьки людства. Якщо згадувати персонажів із Біблії, то слід почати з них двох. Наступний – Ной, другий прабатько людства. Хто третій герой? (Авраам.) Чи всі ви знаєте історію Авраама? Дехто з вас може її знати, але для інших вона може бути не дуже зрозумілою. Хто четвертий герой? Хто згадується в історії про знищення Содому? (Лот.) Але тут про Лота не йдеться. А про кого йдеться? (Про Авраама.) Головне, що згадується в історії про Авраама, – це те, що сказав Бог Єгова. Чи ви це бачите? Хто п’ятий герой? (Йов.) Хіба Бог не згадує багато з історії Йова під час поточної стадії Своєї роботи? Тоді чи дуже вас хвилює ця історія? Якщо дуже, то чи уважно ви читали історію Йова в Біблії? Чи знаєте ви, що Йов говорив і що робив? Ті з вас, хто читав її найбільше: скільки разів ви її читали? Чи часто ви її перечитуєте? Сестри з Гонконгу, розкажіть нам, будь ласка. (Я читала її пару разів раніше, коли ми були в періоді Благодаті.) І потім ти її не перечитувала? Це плачевно. Ось що Я вам скажу: під час цієї стадії Божої роботи Він багато разів згадував Йова, що відбиває Його наміри. Те, що Він згадував Йова багато разів, але не привернув вашої уваги, є свідченням факту: ви не зацікавлені в тому, щоб бути людьми добрими, людьми, які Бога бояться, а від злого тікають. Це пояснюється тим, що ви задовольняєтеся лише приблизним уявленням про історію Йова, процитовану Богом. Ви задовольняєтеся лише розумінням самої історії, але вас не цікавлять деталі того, хто такий Йов і навіщо Бог так часто згадує про Йова, і ви не намагаєтеся їх зрозуміти. Якщо така хвалена Богом людина вас не цікавить, то на що ж тоді ви звертаєте увагу? Якщо вам байдуже й ви не намагаєтеся зрозуміти таку важливу особу, про яку згадував Бог, то що це може сказати про ваше ставлення до Божого слова? Хіба це не було б прикро? Хіба це не доводило б, що більшість із вас не займається практичними речами та не шукає правди? Якщо ти дійсно шукаєш правди, ти приділятимеш належну увагу людям, яких Бог схвалює, і історіям героїв, про яких Бог говорив. Незалежно від того, чи зможеш ти бути гідним їх і чи зможеш відчути їхні історії, ти швидко підеш і прочитаєш про них, спробуєш осмислити їх, знайдеш способи наслідувати їхній приклад і зробиш те, що зможеш, відповідно до своїх можливостей. Саме так повинен діяти той, хто жадає правди. Але факт такий, що більшість із тих, хто сидить тут, ніколи не читала історії Йова – і це досить показово.

Повернімося до теми, яку Я щойно обговорював. У цій частині Святого Письма, яка стосується старозавітного періоду Закону, Я вирішив зосередитися на певних історіях про дуже характерних героїв, знайомих більшості людей, які читали Біблію. Кожен, хто прочитає історії про цих героїв, зможе відчути, що робота, яку Бог виконав над ними, і слова, які Бог промовив до них, так само відчутні та доступні людям сьогодні. Прочитавши ці історії, записи з Біблії, ти зможеш краще зрозуміти, як Бог виконував Свою роботу й поводився з людьми в ті часи історії. Але причина, з якої Я вирішив обговорити ці розділи сьогодні, полягає не в тому, щоб ти намагався зосередитися на самих історіях або їхніх героях. Натомість Я це роблю для того, щоб через історії цих героїв ти зміг побачити Божі діла та Його характер. Це дасть тобі змогу легше пізнати та зрозуміти Бога, побачити Його реальну сторону; це розвіє твої домисли й уявлення про Нього та допоможе відвернути тебе від віри, охопленої невизначеністю. Коли немає міцної основи, намагання зрозуміти характер Бога та пізнання Самого Бога часто можуть призводити до відчуття безпорадності, безсилля та невпевненості щодо того, з чого взагалі почати. Саме це спонукало Мене розробити метод і підхід, які могли б допомогти вам краще зрозуміти Бога, щиріше оцінити Божу волю, пізнати Божий характер і Самого Бога та дати вам справді відчути існування Бога й оцінити Його волю щодо людства. Хіба це не піде вам усім на користь? Тепер, коли ви знову повертаєтеся до цих історій і частин Святого Письма, що ви відчуваєте у своїх серцях? Чи ви вважаєте, що ті частини Святого Письма, які Я вибрав, зайві? Я мушу ще раз наголосити на тому, що Я щойно вам сказав: Я даю вам читати історії цих героїв для того, щоб допомогти вам побачити, як Бог виконує Свою роботу над людьми, і краще зрозуміти Його ставлення до людства. Що допоможе вам досягти цього розуміння? Розуміння роботи, яку Бог виконував у минулому, і співвіднесення її з роботою, яку Бог виконує просто зараз, – це допоможе вам зрозуміти Його незліченні аспекти. Ці незліченні аспекти реальні, і їх повинні знати й розуміти всі, хто бажає пізнати Бога.

Розпочнімо з історії Адама і Єви, починаючи з цитати зі Святого Письма.

А. Адам і Єва

1. Божий наказ Адаму

Буття 2:15–17: «І взяв Бог Єгова людину й поселив її в саду едемському, щоб вона обробляла його й доглядала за ним. І наказав Бог Єгова людині, кажучи: від усякого дерева в саду ти можеш їсти вільно. Але від дерева пізнання добра та зла не їж, бо того дня, коли ти скуштуєш від нього, ти неодмінно помреш».

Який висновок ви робите з цих віршів? Які почуття у вас викликає ця частина Святого Письма? Чому Я вирішив поговорити про Божий наказ Адаму? Чи є зараз у кожного з вас в уяві образ Бога й Адама? Можна спробувати уявити: якби це ви були в тій ситуації, у глибині душі, як ви думаєте, яким би був Бог? Які почуття у вас викликають ці думки? Це зворушлива та душевна картина. І хоча в ній є тільки Бог і людина, близькість між ними наповнює вас почуттям захоплення: безмірна Божа любов вільно дарується людині й оточує її; людина невинна та чиста, необтяжена й безтурботна, блаженно живе під Божим оком; Бог турбується про людину, а людина живе під Божим захистом і благословенням; усе, що робить і говорить людина, нерозривно пов’язане з Богом і невіддільне від Нього.

Це можна назвати першим Божим наказом людині після її створення. Що виражає цей наказ? Він виражає Божу волю, але також і Його тривоги за людство. Це перший Божий наказ, і це також перший раз, коли Бог висловлює тривогу про людину. Тобто Бог відчував відповідальність перед людиною, відколи Він її створив. У чому полягає Його відповідальність? Він має захищати людину, дбати про людину. Він сподівається, що людина зможе довіряти Його словам і слухатися їх. Це також перше Боже очікування від людини. Саме з цим очікуванням Бог говорить таке: «Від усякого дерева в саду ти можеш їсти вільно. Але від дерева пізнання добра та зла не їж, бо того дня, коли ти скуштуєш від нього, ти неодмінно помреш». У цих простих словах – Божа воля. Вони також відкривають, що у Своєму серці Бог почав виявляти турботу про людину. Серед усього сущого лише Адам був створений за образом Божим; Адам був єдиною живою істотою з Божим диханням життя; він міг ходити з Богом, розмовляти з Богом. Саме тому Бог і дав йому такий наказ. У Своєму наказі Бог дуже ясно дав зрозуміти, що людина може робити, а чого не може.

У цих кількох простих словах ми бачимо серце Бога. Але яке серце в них проявляється? Чи є любов у Божому серці? Чи є турбота? У цих віршах можна не тільки оцінити Божу любов і турботу, але й глибоко відчути їх. Хіба ви не згодні? Почувши, як Я це кажу, чи ви досі думаєте, що то лише кілька простих слів? Зрештою вони не такі вже й прості, чи не так? Чи ви раніше про це знали? Якби Бог особисто сказав тобі ці кілька слів, як би ти почувався? Якби ти не був людяним, якби твоє серце було крижаним, то ти б нічого не відчув, ти б не оцінив Божої любові, і ти б не намагався зрозуміти Боже серце. Але як людина, що має совість і почуття людяності, ти почувався б інакше. Ти відчув би тепло, ти відчув би піклування й любов, ти відчув би щастя. Хіба це не так? Коли ти відчуєш ці речі, як ти поводитимешся щодо Бога? Чи відчував би ти прив’язаність до Бога? Чи любив і поважав би ти Бога від щирого серця? Чи стало б твоє серце ближчим до Бога? З цього видно, наскільки важлива для людини Божа любов. Але що навіть важливіше – це людська вдячність і розуміння Божої любові. Насправді хіба Бог не говорить багато подібних речей на цій стадії Своєї роботи? Чи є сьогодні такі люди, що цінують Боже серце? Чи можете ви цінувати волю Бога, про яку Я щойно говорив? Ви не можете дійсно оцінити Божу волю, коли вона така конкретна, відчутна та реальна. Ось чому Я кажу, що у вас немає справжнього знання та розуміння Бога. Хіба це не правда? Але поки що не будемо про це.

2. Бог створює Єву

Буття 2:18–20: «І сказав Бог Єгова: недобре чоловікові бути одному; Я створю йому поміч, що йому підходить. І створив Бог Єгова із землі всякого звіра польового і всяку птицю небесну; і привів їх до Адама, щоб подивитися, як той назве їх; і як Адам назвав всяку живу істоту, таким і було її ім’я. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була».

Буття 2:22–23: «І з ребра, яке Єгова Бог взяв у чоловіка, створив Він жінку й привів її до чоловіка. І сказав Адам: Ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде називатися жінкою, бо взята від чоловіка».

У цій частині Святого Письма є один ключовий рядок: «і як Адам назвав всяку живу істоту, таким і було її ім’я». Отже, хто дав імена всім живим істотам? Це був Адам, а не Бог. Цей рядок повідомляє людству такий факт: коли Бог створив людину, то дав їй розум. Тобто розум людини походить від Бога. Це безсумнівно. Але чому? Чи ходив Адам до школи після того, як Бог його створив? Чи вмів він читати? Після того як Бог створив різних живих істот, чи впізнав Адам усіх цих створінь? Чи сказав йому Бог, як вони називаються? Звичайно, Бог також не вчив його придумувати імена цим істотам. Це правда! Звідки ж тоді Адам знав, як назвати цих живих істот і які імена їм дати? Це пов’язано з питанням про те, що Бог додав до Адама, коли його створював. Факти доводять, що коли Бог творив людину, Він додав до неї Свій розум. Це ключовий момент, тому слухайте уважно. Є ще один ключовий момент, який ви повинні розуміти: після того як Адам дав цим живим істотам їхні імена, ці імена ввійшли до Божого словника. Чому Я про це згадую? Бо це також стосується Божого характеру, і це питання, яке Я повинен пояснити детальніше.

Бог створив людину, вдихнув у неї життя, а також дав їй частину Свого розуму, Своїх здібностей і того, Хто Він є і чим володіє. Коли Бог дав усе це людині, вона змогла самостійно робити деякі речі та мислити власним розумом. Якщо те, що людина придумує та робить, є добрим в очах Бога, тоді Бог це приймає й не втручається. Якщо людина робить щось правильне, то Бог залишить його без змін. То на що ж указує фраза «і як Адам назвав всяку живу істоту, таким і було її ім’я»? Вона вказує, що Бог не вважав за потрібне змінювати жодне з імен, даних різним живим істотам. Яким би ім’ям Адам не назвав якесь створіння, Бог казав: «Так і є», – затверджуючи ім’я того створіння. Чи висловив Бог якусь думку з цього приводу? Ні, Він точно цього не робив. То який же висновок ви з цього робите? Бог дав людині розум, і людина використовувала свій даний Богом розум для різних дій. Якщо те, що робить людина, є позитивним в очах Бога, тоді воно затверджується, визнається та приймається Богом без жодного осуду чи критики. Це те, чого не може робити жодна людина, злий дух чи сатана. Чи бачите ви тут виявлення Божого характеру? Чи дозволили б людська істота, хтось розбещений або сатана комусь іншому робити щось від їхнього імені просто під їхнім носом? Звісно, що ні! Чи боролися б вони за це положення з тією іншою людиною чи іншою силою, відмінною від них? Звісно, що боролися б! Якби з Адамом у той час був хтось розбещений або сатана, вони б точно відкинули те, що робив Адам. Щоб довести, що вони мають здатність мислити незалежно та мають власне унікальне розуміння, вони б цілковито заперечували все, що робив Адам: «Ти хочеш це так назвати? Ну, а я не називатиму це так, я називатиму це інакше; ти назвав це Василем, а я зватиму Миколою. Мені треба показати, який я розумний». Яка це натура? Хіба вона не дико бундючна? А як щодо Бога? Чи в Нього такий характер? Чи мав Бог якісь особливі заперечення проти того, що робив Адам? Відповідь – однозначно ні! У характері, який виявляє Бог, немає ні найменшого натяку на сварливість, зарозумілість або самовдоволення. Тут усе зрозуміло. Це може видатися незначним моментом, але якщо ти не розумієш Божої сутності, якщо твоє серце не намагається розібратися, як діє Бог і яке в Нього ставлення, то ти не знатимеш Божого характеру та не побачиш виявлення й одкровення Божого характеру. Хіба це не так? Чи ви згодні з тим, що Я щойно вам пояснив? У відповідь на дії Адама Бог не робив грандіозної заяви: «Ти зробив добре, ти зробив правильно, і Я згоден!» Однак у Своєму серці Бог схвалював те, що робив Адам, цінував його дії й аплодував їм. Це було перше, що людина зробила для Бога за Його вказівкою з моменту створення. Людина це робила замість Бога та від імені Бога. В очах Бога це відбулося завдяки розуму, яким Він наділив людину. Бог бачив це як щось добре, щось позитивне. Те, що зробив тоді Адам, було першим проявом Божого розуму в людині. З Божої точки зору, це був прекрасний прояв. Цим Я вам хочу сказати, що мета Бога в переданні людині чогось із того, Хто Він є і чим володіє, і з Його розуму полягала в тому, щоб людина могла бути живим створінням, яке Його проявляє. Бог прагнув побачити саме те, як така жива істота діє від Його імені.

3. Бог робить Адаму та Єві шкуряну одежу

Буття 3:20–21: «І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого. І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх».

Подивімося на цей третій уривок, де стверджується, що ім’я, яке Адам дав Єві, справді було значущим. Це показує, що після створення Адам мав свої власні думки та багато чого розумів. Але поки що ми не збираємося вивчати й досліджувати, що він зрозумів або скільки він зрозумів, тому що це не Моя основна мета в обговоренні третього уривка. Отже, який головний момент Я хочу висвітлити? Погляньмо на рядок: «І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх». Якщо ми не обговоримо цей рядок зі Святого Письма в нашому сьогоднішньому спілкуванні, ви, можливо, ніколи не усвідомите глибинного підтексту цих слів. Спершу Я дам вам кілька підказок. Уявіть собі, скажімо, Едемський сад, у якому живуть Адам і Єва. Бог іде до них навідатися, але вони ховаються, бо нагі. Бог їх не бачить, і коли Він їх кличе, вони кажуть: «Ми не сміємо на Тебе поглянути, бо тіла наші нагі». Вони не сміють поглянути на Бога, бо вони нагі. Отже, що для них робить Бог Єгова? В оригінальному тексті говориться: «І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх». Чи розумієте ви звідси, з чого Бог зробив їхній одяг? Бог зробив їхній одяг зі шкур тварин. Тобто Бог створив хутряну одежу, щоб люди в неї вбиралися. Це були перші предмети одягу, які Бог створив для людини. За сучасними мірками хутряна одежа – предмет розкоші, який не кожен може собі дозволити. Якщо хтось тебе запитає: «Яким був найперший предмет одягу наших прабатьків?» – ти можеш відповісти: «Це була хутряна одежа». «Хто зробив цю хутряну одежу?» На це ти можеш відповісти: «Її зробив Бог!» Це тут головний момент: цю одежу зробив Бог. Хіба це не варте обговорення? Після того як ви почули Мій опис, чи виник у вашій голові певний образ? У вас має бути хоча б приблизний обрис. Сьогодні Я розповідаю вам про це не для того, щоб ви знали, яким був перший одяг людини. А для чого ж тоді? Справа не в хутряній одежі, а в тому, як люди пізнають – як це виявив Бог у тому, що Він тут зробив, – Його характер, що Він має та Ким Він є.

«І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх». Як ми бачимо в цій сцені, яку роль бере на себе Бог, коли Він перебуває з Адамом і Євою? У який спосіб Бог проявляє Себе в цьому світі лише з двома людьми? Чи проявляє Він Себе в ролі Бога? Брати та сестри з Гонконгу, дайте відповідь. (Він проявляє Себе в ролі батька.) Брати та сестри з Південної Кореї, як ви думаєте, у якій ролі являється Бог? (У ролі голови сім’ї.) Брати та сестри з Тайваню, що ви думаєте? (У ролі когось із сім’ї Адама та Єви, у ролі члена сім’ї.) Дехто з вас вважає, що Бог являється як член сім’ї Адама та Єви, тоді як дехто каже, що Бог являється як голова сім’ї, а інші кажуть, що як батько. Усі ці відповіді дуже доречні. Але чи бачите ви, до чого я веду? Бог створив цих двох людей і ставився до них як до Своїх супутників. Будучи їхнім єдиним родичем, Бог піклувався про їхні життя та дбав про їхні потреби в їжі, одязі та притулку. Тут Бог виступає батьком Адама та Єви. Поки Бог це робить, людина не бачить, наскільки Бог високий; вона не бачить вищості Бога, Його таємниці й тим паче Його гніву чи величі. Усе, що вона бачить, – це смиренність Бога, Його прихильність, Його турботу про людину, Його відповідальність і піклування про неї. Боже ставлення та спосіб, у який Бог поводився з Адамом і Євою, подібні до того, як батьки турбуються про своїх дітей. Це також схоже на те, як батьки люблять власних синів і дочок, дбають і піклуються про них – реально, зримо та відчутно. Замість того щоб високо піднести Себе як сильного світу цього, Бог особисто зробив для людей одяг зі шкур тварин. Неважливо, чи та хутряна одежа використовувалася для того, щоб прикрити їхній сором, чи для того, щоб захистити їх від холоду. А важливо те, що цей одяг для прикриття тіла людини створив особисто Бог, Своїми руками. Замість того щоб просто силою думки створити одяг або вдатися до якихось інших чудесних засобів, як люди могли б очікувати від Бога, Бог справді зробив те, чого, на думку людини, Бог не збирався й не повинен був би робити. Це може здатися дрібницею – деякі люди можуть навіть подумати, що це не варто згадки, – але це дозволяє будь-якому послідовнику Бога, охопленому невизначеними уявленнями про Нього, отримати уявлення про Його справжність і красу, а також побачити Його вірність і смиренність. Це змушує нестерпно бундючних людей, які вважають себе сильними світу цього, присоромлено схиляти свої зарозумілі голови перед Божою щирістю та смиренністю. Тут Божа щирість і смиренність дають людям ще кращу можливість побачити, наскільки Він гідний любові. І навпаки, «неосяжний» Бог, «гідний любові» Бог і «всесильний» Бог, якого люди мають у своїх серцях, став дріб’язковим, потворним і розсипається від найменшого дотику. Коли ти бачиш цей вірш і чуєш цю історію, чи зневажаєш ти Бога за те, що Він так вчинив? Хтось, може, і зневажатиме, а в когось буде протилежна реакція. Він подумає, що Бог щирий і гідний любові, і ним рухає саме Божа щирість і краса. Що більше вони бачать реальну сторону Бога, то більше вони можуть оцінити справжнє існування Божої любові, важливість Бога в їхніх серцях і те, як Він щомиті стоїть поруч із ними.

А тепер повернімось у нашому обговоренні до сьогодення. Якщо Бог міг робити ці різні дрібниці для людей, яких Він створив на самому початку, навіть такі речі, про які люди ніколи не наважилися б думати та яких не насмілилися б від Нього очікувати, то чи міг би Бог робити такі речі для людей сьогодні? Дехто каже: «Так!» Чому саме? Тому що сутність Бога не вдавана, і Його краса не вдавана. Божа сутність справді існує та не є чимось таким, що додається іншими, а тим більше чимось таким, що змінюється залежно від часу, місця й епохи. Щирість і красу Бога можна по-справжньому виявити, лише зробивши щось таке, що люди вважають нічим не примітним і незначним, – щось настільки дріб’язкове, що люди навіть не подумали б, що Він би це колись зробив. Бог не хизується. У Його характері та сутності немає жодних перебільшень, лицемірства, гордості чи зарозумілості. Він ніколи не вихваляється, але натомість любить створених Ним людських істот, турбується та дбає про них, веде їх за Собою з вірністю та щирістю. Хоч як мало люди можуть цінувати, відчувати й бачити те, що робить Бог, але Він, безперечно, це робить. Чи знання такої сутності Бога вплинуло б на любов людей до Нього? Чи вплинуло б це на їхній страх перед Богом? Сподіваюся, коли ти зрозумієш реальну сторону Бога, ти ще більше наблизишся до Нього та зможеш достовірніше оцінити Його любов і піклування про людство, а також зможеш віддати Богу своє серце й позбавитися підозр і сумнівів щодо Нього. Бог тихо робить усе для людини, робить усе це мовчки через Свою щирість, вірність і любов. Але Він ніколи не відчуває жодних побоювань або жалю з приводу того, що робить, і Він ніколи не потребує, щоб хтось якось Йому відплачував, і не має намірів колись отримати щось від людства. Єдина мета всього, що Він коли-небудь робив, полягає в тому, щоб отримати справжню віру і любов людства. І на цьому Я завершую розгляд першої теми.

Чи допомогли вам ці обговорення? Наскільки вони були корисні? (Ми більше розуміємо та знаємо про Божу любов.) (Надалі цей метод спілкування може допомогти нам краще оцінити Боже слово, осягнути Його емоції та смисли, які Він вкладав у Свої слова, коли говорив їх, а також усвідомити, що Він відчував у той час.) Чи став хтось із вас гостріше усвідомлювати фактичне існування Бога після прочитання цих слів? Чи відчуваєте ви, що існування Бога більше не порожнє чи невизначене? Коли у вас виникає це відчуття, чи можете ви усвідомити, що Бог просто поруч із вами? Можливо, просто зараз це відчуття неочевидне чи ви поки що не можете його відчути. Але одного дня, коли ви по-справжньому глибоко оціните й дійсно пізнаєте у своєму серці Божий характер і сутність, ти відчуєш, що Бог поруч із тобою – просто ти ніколи щиро не приймав Бога у своє серце. І це правда!

Що ви думаєте про цей підхід до спілкування? Чи встигаєте ви за ним? Чи вважаєте ви, що такий тип спілкування на тему Божої роботи та Божого характеру дуже важкий? Як ви почуваєтеся? (Дуже добре, у захваті.) Від чого вам стало добре? Що викликало у вас захват? (Ми наче повернулися в Едемський сад і знов опинилися поруч із Богом.) Насправді «Божий характер» – тема досить незнайома для людей, бо те, що ви зазвичай собі уявляєте, і те, що ви читаєте в книжках або чуєте в спільноті, зазвичай змушує тебе трохи почуватися подібно до сліпого, який торкається слона: ти просто обмацуєш його руками, але насправді нічого не можеш зримо собі уявити. Сліпе тикання не може дати тобі навіть приблизного уявлення про Бога, не кажучи вже про чітке поняття про Нього; воно лише ще більше розпалює твою уяву, заважаючи тобі точно визначити, у чому полягають Божий характер і сутність, а непевності, породжені твоєю уявою, незмінно наповнюватимуть твоє серце сумнівами. Коли ти не можеш бути впевненим у чомусь, але все одно намагаєшся це зрозуміти, у твоєму серці завжди будуть суперечності, конфлікт і навіть відчуття непокою, що залишатимуть тебе розгубленим і збитим із пантелику. Хіба це не болісно – хотіти шукати Бога, пізнавати Бога та ясно бачити Бога, але, здається, ніколи не знаходити відповідей? Звісно, ці слова спрямовано лише на тих, хто бажає прагнути до боязкого шанування Бога й догоджання Йому. Для людей, які не звертають на такі речі жодної уваги, це насправді не має значення, бо найбільше вони сподіваються на те, що реальність та існування Бога – це лише легенда чи фантазія, щоб вони могли робити все, що їм заманеться, щоб вони могли бути найбільшими та найважливішими, щоб вони могли творити лихі вчинки, не зважаючи на наслідки, щоб їм не доводилося стикатися з покаранням або нести якусь відповідальність, і щоб навіть те, що Бог говорить про лиходіїв, на них не поширювалося. Ці люди не бажають осягнути Божий характер. Їм набридло намагатися пізнати Бога та все про Нього. Вони воліли б, щоб Бога не існувало. Ці люди виступають проти Бога, і вони серед тих, хто буде вигнаний.

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.