Оскільки ти серед людей Мого дому й оскільки ти є вірним у Моєму Царстві, ти маєш дотримуватися стандартів Моїх вимог у всьому, що робиш. Я не прошу, щоб ти був всього лише хмарою, що пливе за вітром, а прошу, щоб ти був блискотливим снігом і володів його сутністю і, більше того, його цінністю. Тому що Я прийшов зі святої землі, Я не схожий на лотос, який має тільки ім’я, але не має сутності, бо він прийшов із болота, а не зі святої землі. Час, коли нове небо сходить на землю й нова земля простягається над небосхилом, – це також час, коли Я офіційно працюю серед людей. Хто серед людства знає Мене? Хто бачив момент Мого приходу? Хто бачив, що Я не тільки маю ім’я, а й, більше того, що Я також володію сутністю? Я змітаю рукою білі хмари й уважно спостерігаю за небом; у космічному просторі немає нічого, що не влаштоване Моєю рукою, і під ним немає нікого, хто не доклав би свого крихітного зусилля до здійснення Моєї могутньої справи. Я не висуваю до людей на землі обтяжливих вимог, бо Я завжди був практичним Богом, і тому, що Я – Всемогутній, Який створив людей і добре їх знає. Усі люди перебувають перед очима Всемогутнього. Як можуть навіть ті, хто знаходиться в найвіддаленіших куточках землі, уникнути пильної уваги Мого Духа? Хоча люди «знають» Мій Дух, вони все одно ображають Мій Дух. Мої слова виявляють потворні обличчя всіх людей, а також їхні найпотаємніші думки, і змушують усіх на землі стати ясними під Моїм світлом і впасти ниць під Моїм пильним поглядом. Однак, незважаючи на падіння, серця їхні не сміють відходити від Мене далеко. Хто з об’єктів творіння не полюбив Мене в результаті Моїх вчинків? Хто не жадає Мене в результаті Моїх слів? У кого не народжуються почуття прихильності в результаті Моєї любові? Тільки через зіпсованість сатаною люди не змогли досягти того стану, якого Я вимагаю. Навіть найнижчі стандарти, яких Я вимагаю, викликають у людей побоювання, не кажучи вже про день сьогоднішній – цю епоху, коли сатана свавільно бунтує і є несамовито деспотичним, – або про час, коли людей так розтоптано сатаною, що їхні тіла цілковито вкрилися брудом. Коли нездатність людей виявляти турботу до Мого серця в результаті їхньої зіпсованості не викликала в Мене смутку? Чи може бути так, що Я жалію сатану? Чи може бути так, що Я помиляюся в Моїй любові? Коли люди не покоряються Мені, Моє серце таємно плаче; коли вони чинять Мені опір, Я караю їх; коли вони спасенні Мною й воскресли з мертвих, Я плекаю їх із найбільшою турботою; коли вони покоряються Мені, Моє серце заспокоюється, і Я одразу відчуваю великі зміни на небі й на землі та в усьому сущому. Коли люди прославляють Мене, як Я можу не радіти цьому? Коли вони свідчать про Мене та набуваються Мною, як же Мені не здобути славу? Чи може бути так, що вчинки і поведінка людей не скеровуються та не забезпечуються Мною? Коли Я не даю їм керівництва, люди не діють і мовчать; більше того, за Моєю спиною вони займаються всіма тими «похвальними» брудними справами. Невже ти гадаєш, що плоть, у яку Я зодягаю Себе, нічого не знає про твої вчинки, поведінку та слова? Багато років Я терпів вітер і дощ, зазнав і гіркоти людського світу; однак, при уважному розгляді, жодні страждання не можуть змусити плотське людство втратити надію на Мене, і тим більше жодна солодкість не може змусити людей із плоті стати холодними, розчарованими або зневажливими по відношенню до Мене. Невже їхня любов до Мене насправді зводиться або до відсутності страждань, або до відсутності солодкості?

Сьогодні Я живу у плоті та офіційно приступив до виконання роботи, яку маю здійснити. Хоча люди бояться голосу Мого Духа, вони йдуть проти сутності Мого Духа. Мені немає потреби докладно розповідати про те, як важко людству пізнати Моє «Я» з плоті через Мої слова. Як Я вже казав, Я не суворий у Своїх вимогах, і вам немає потреби пізнавати Мене повністю (бо люди не здатні на це; це вроджений стан, і жоден набутий стан не може компенсувати його). Вам достатньо знати все, що робиться й говориться Мною у плотській формі. Оскільки Мої вимоги не надто суворі, Я сподіваюся, що ви всі зможете пізнати ці вчинки і слова та досягти набуття. Ви маєте позбутися своєї скверни в цьому брудному світі, ви маєте прагнути поступу в цій відсталій «сім’ї імператорів», і ви ніколи не повинні давати собі поблажок. Ви ані найменшою мірою не повинні бути поблажливими до себе. Вам доведеться витратити багато часу та зусиль, щоб пізнати те, що Я промовляю за один день, і вам знадобиться ціле життя, щоб набути знання навіть від одного речення, сказаного Мною, і випробувати їх на досвіді. Слова, які Я промовляю, не розпливчасті й не абстрактні; це не порожні балачки. Багато людей сподіваються набути Мої слова, але Я не звертаю на них уваги; багато хто прагне Моєї ситости, але Я не даю їм ні найменшої частини; багато хто бажає побачити Моє обличчя, але Я завжди приховую його; багато хто уважно слухає Мій голос, але Я заплющую очі та відкидаю назад голову, байдужий до їхнього «жадання»; багато хто боїться звуку Мого голосу, але Мої слова завжди образливі; багато хто боїться побачити Моє обличчя, але Я навмисно з’являюся так, щоб уразити їх. Люди ніколи по-справжньому не бачили Мого обличчя й ніколи по-справжньому не чули Мого голосу; так є тому, що вони не знають Мене по-справжньому. Хоча вони можуть бути вражені Мною, хоча вони можуть покинути Мене, хоча вони можуть бути покарані Моєю рукою, вони досі не знають, чи справді все, що вони роблять, Мені по серцю, і досі не знають, кому саме Я відкриваю Моє серце. З моменту створення світу ніхто ніколи не знав Мене по-справжньому й не бачив Мене по-справжньому, і хоча Я сьогодні став плоттю, ви досі не знаєте Мене. Хіба це не факт? Чи бачив ти хоч малу частину Моїх дій і характеру у плоті?

На небесах Я спочиваю, а під небесами Я знаходжу спокій. Я маю місце, де мешкаю, і Я маю час, коли проявляю Мою силу. Якби Мене не було на землі, якби Я не приховав Себе у плоті, якби Я не був смиренним і прихованим, хіба небо й земля не змінилися б уже давно? Хіба ви, Мій народ, не були б уже використані Мною? Однак у Моїх діях є мудрість, і хоча Я цілковито усвідомлюю оманливість людей, Я не наслідую їхнього прикладу, але даю їм дещо навзамін. Моя мудрість у духовному світі невичерпна, і Моя мудрість у плоті вічна. Чи не в цей самий момент Мої вчинки стають явними? Я багато разів прощав і милував людей, аж до сьогоднішнього дня, в період Царства. Чи можу Я й далі відкладати Мій час? Хоча Я був дещо більш милостивим до немічних людей, але коли Мою роботу буде завершено, чи можу Я завдавати Собі клопоту, здійснюючи стару роботу? Невже Я свідомо дозволю сатані звинуватити Мене? Мені не потрібно, щоб люди робили щось, окрім прийняття реальності Моїх слів та їхнього первісного значення. Хоча Мої слова є простими, у своїй суті вони складні, бо ви занадто малі та стали занадто заціпенілими. Коли Я розкриваю Мої таємниці прямо й оголошую Мою волю у плоті, ви не звертаєте уваги; ви слухаєте звуки, але не розумієте їхнього значення. Я сповнений смутку. Хоча Я у плоті, Я не можу виконувати роботу служіння плоті.

Хто прийшов до пізнання Моїх вчинків у плоті за Моїми словами та діями? Коли Я відкриваю Свої таємниці письмово або промовляю їх уголос, усіх людей це приголомшує; вони заплющують очі в мовчанні. Чому те, що Я кажу, є незрозумілим для людей? Чому Мої слова є такими незбагненними для них? Чому вони такі сліпі до Моїх вчинків? Хто здатний бачити Мене й ніколи не забувати? Хто серед них здатний чути Мій голос і не пропускати його повз вуха? Хто здатний відчувати Мою волю й догоджати Моєму серцю? Я живу та переміщаюся серед людей; Я прийшов випробувати на досвіді їхнє життя – і хоча Мені здавалося, що все було добре, коли Я створив його для людства, Я не відчуваю радості від життя серед людей і не тішуся ніяким щастям серед них. Я не відчуваю до них відрази та не відкидаю їх, але й не є сентиментальним до них – бо люди не знають Мене, їм тяжко побачити Моє обличчя в темряві; серед усього цього галасу вони заледве чують Мій голос і не можуть розібрати, що Я кажу. Тож на перший погляд усе, що ви робите, є покірним Мені, але в серці своєму ви досі не покоряєтеся Мені. Можна сказати, що такою є стара природа всього людства. Хто становить виняток? Хто не є об’єктом Моєї кари? Хто, проте, не живе під Моєю терпимістю? Якби все людство було знищене Моїм гнівом, яке значення мало б Моє створення небес і землі? Я колись попереджав багатьох людей, настановляв багатьох людей і відкрито судив багатьох людей – хіба це не краще, ніж пряме знищення людства? Моя мета полягає не в тому, щоб віддати людей смерті, а в тому, щоб вони пізнали всі Мої вчинки й Мій суд. Коли ви підніметеся з криниці бездонної, – тобто коли звільнитеся від Мого суду, – ваші особисті міркування й плани зникнуть, і кожен прагнутиме догодити Мені. Хіба в такому разі Я не досягну Своєї мети?

1 березня 1992 року