Голос Мого Духа є виявленням усього Мого характеру. Чи ви розумієте? Не мати ясності в цьому питанні було б те саме, що опиратися Мені напряму. Чи ви справді бачили важливість, яка в цьому полягає? Чи ви дійсно знаєте, скільки зусиль, скільки енергії Я на вас витрачаю? Чи ви дійсно смієте виставляти напоказ те, що ви робили та як поводилися переді Мною? І ви маєте нахабність називати себе Моїми людьми Мені в очі – у вас немає ні сорому, ні тим більше розуму! Рано чи пізно такі, як ви, будуть вигнані з Мого дому! Не поводьтесь зверхньо зі Мною, вважаючи, що вистояли у свідченні про Мене! Хіба людство здатне це зробити? Якби від твоїх намірів і твоїх цілей нічого не залишилося, ти б давно вирушив іншим шляхом. Чи ти думаєш, Я не знаю, скільки може вмістити людське серце? З цього часу ти в усьому повинен входити в реальність практики; ти більше не відбудешся простим базіканням, як раніше. У минулому більшості з вас удавалося жити нахлібниками під Моїм дахом; тим фактом, що сьогодні ви можете бути непохитними, ви цілком завдячуєте суворості Моїх слів. Чи ти думаєш, що Я говорю непослідовно та безцільно? Неможливо! З висоти Я споглядаю на все суще, і з висоти вершу владу над усім сущим. Так само Я упорядив Своє спасіння на землі. Немає такої миті, коли б Я не споглядав зі Свого таємного місця кожен порух людей, кожне їхнє слово і діло. Для Мене люди – що відкриті книги: Я бачу та знаю їх усіх і кожного. Те таємне місце – Моя оселя, а за ложе, на якому Я лежу, Мені все склепіння небесне. Сили сатани не можуть Мене досягнути, адже Я переповнений величчю, праведністю й судом. Невимовна таємниця живе в Моїх словах. Коли Я говорю, ви стаєте подібними до птахів, щойно кинутих у воду, переповнених збентеженням, або до немовлят, які щойно перелякалися, начебто нічого не знаючи, бо ваш дух упав у стан заціпеніння. Чому Я кажу, що те таємне місце – Моя оселя? Чи знаєш ти глибший смисл Моїх слів? Хто серед людей здатний пізнати Мене? Хто здатний пізнати Мене так, як знає власного батька й матір? Спочиваючи у Своїй оселі, Я пильно спостерігаю: усі люди на землі метушаться, «мандрують по світу» й кидаються туди-сюди, і все заради своєї долі та свого майбутнього. Однак у жодного з них немає достатньо сил на побудову Мого царства – навіть стільки сил, скільки забирає дихання. Я створив людей, і Я багато разів рятував їх від нещастя; однак усі ці люди невдячні: жоден із них не в змозі перерахувати всі випадки Мого спасіння. Стільки років минуло – стільки століть – від створення світу аж до сьогодні; Я творив стільки чудес і багато разів проявляв Свою мудрість. Проте люди такі ж божевільні та заціпенілі, як душевнохворі, а іноді навіть як дикі звірі, що бродять лісом, не маючи ні найменшого наміру зважати на Мої справи. Багато разів Я виносив людям смертний вирок і прирікав їх на смерть, але ніхто не може змінити Мій план управління. І тому в Моїх руках люди продовжують відкривати те старе, за що вони чіпляються. Завдяки етапам Моєї роботи Я знову врятував вас, істот, які народились у великій сім’ї, що вироджена, порочна, погана й мерзенна.

Моя запланована робота настійно просувається вперед без найменшої перерви. Перейшовши в період Царства й перенісши вас у Моє царство як Своїх людей, Я висуну до вас інші вимоги; тобто Я почну оприлюднювати перед вами конституцію, за допомогою якої Я правитиму цією епохою.

Оскільки ви зветеся Моїми людьми, ви повинні мати здатність прославляти Моє ім’я, тобто свідчити під час випробувань. Якщо хтось намагатиметься підлещуватися до Мене та приховувати від Мене істину чи брати участь у ганебних справах за Моєю спиною, такі люди без винятку будуть вигнані та прибрані з Мого дому, щоб чекати, поки Я з ними розберуся. Ті, що раніше були Мені невірними, негідними дітьми та що знову повстають сьогодні, щоб відкрито Мене судити, – їх також буде вигнано з Мого дому. Ті, хто є Моїми людьми, повинні постійно виявляти увагу до Моїх тягарів, а також прагнути знати Мої слова. Тільки таких людей Я просвіщу, і вони неодмінно житимуть під Моїм проводом і просвітленням, ніколи не зазнаючи кари. Тих, хто, не виявляючи увагу до Моїх тягарів, зосереджується на плануванні для власного майбутнього, – тобто тих, хто своїми діями не має на меті догодити Моєму серцю, а радше шукає подачок, – цих жебракоподібних створінь Я категорично відмовляюся використовувати, бо відтоді, як вони народилися, вони нічого не знали про те, що значить виявляти увагу до Моїх тягарів. Це люди, яким бракує нормальної розсудливості; такі люди страждають від «недоїдання» мозку, і їм потрібно повернутися додому, щоб «підкріпитися». Мені немає користі від таких людей. Серед Моїх людей від кожного вимагатиметься розглядати пізнання Мене як неухильний обов’язок, що його потрібно виконувати до кінця, як їсти, одягатися та спати; як щось, про що людина не забуває ні на мить, так що зрештою пізнання Мене стане таким же звичним, як їжа – те, що робиться без зусиль, вправною рукою. Що ж до слів, які Я промовляю, то кожне з них слід сприймати з найбільшою вірою й повністю засвоювати; тут не може бути поверхових напівзаходів. Кожен, хто не звертає уваги на Мої слова, вважатиметься таким, що опирається Мені напряму; кожен, хто не їсть Моїх слів або не прагне їх знати, вважатиметься таким, що не звертає на Мене уваги, і буде безпосередньо виметений за двері Мого дому. Це тому, що, як Я вже казав у минулому, Я хочу не великої кількості людей, а досконалості. Якщо зі ста людей лише один може пізнати Мене через Мої слова, тоді Я охоче викину всіх інших, щоб зосередитися на просвіті й освіченні цього єдиного. З цього можна побачити, що це не обов’язково правда, ніби проявляти Мене та жити Мною може лише велика кількість людей. Я хочу пшениці (навіть якщо її зерна можуть бути не повні), а не куколю (навіть якщо його зерна такі повні, що ними можна милуватися). Що ж до тих, хто не приділяє уваги пошукам, але натомість поводиться мляво, то вони повинні піти за власним бажанням; Я не хочу більше бачити їх, щоб вони не продовжували ганьбити Моє ім’я. Стосовно того, що Я вимагаю від Моїх людей, Я поки що зупинюся на цих приписах і почекаю з подальшими санкціями, залежно від того, як змінюватимуться обставини.

У минулі дні переважна більшість людей вважала, що Я був Самим Богом мудрості, що Я був тим самим Богом, який бачив глибоко в серцях людей; однак це були тільки поверхові розмови. Якби люди справді Мене знали, вони б не дозволяли собі робити поспішні висновки, а натомість продовжували б намагатися пізнати Мене через Мої слова. Лише досягши стадії, на якій вони справді побачили б Мої діла, вони були б гідні називати Мене Мудрим і Чудовим. Ваше знання про Мене занадто поверхове. Віками так багато людей служили Мені стільки років і, побачивши Мої діла, справді щось про Мене дізнавалися. З цієї причини вони завжди мали до Мене покірне серце, не наважуючись таїти ні найменшого наміру протистояти Мені через те, як важко знайти Мої сліди. Якби серед цих людей не було Мого проводу, вони б не наважилися діяти необдумано. Тому, переживши багато років досвіду, вони врешті-решт узагальнили частину знань про Мене, назвавши Мене Мудрим, Чудовим і Порадником, сказавши, що Мої слова подібні до двосічного меча, що Мої діла великі, вражаючі та чудові, що Я вбраний у велич, що Моя мудрість сягає вище за небозвід, та інші ідеї. Однак сьогодні ваше знання про Мене просто базується на основі, яку вони заклали, тому переважна більшість із вас – як папуги – просто вимовляє слова, які вони сказали. Лише тому, що Я беру до уваги те, у наскільки поверховий спосіб ви Мене пізнаєте й наскільки поганою є ваша «освіта», Я пощадив вас від стількох кар. І навіть незважаючи на це, переважна більшість із вас досі не знає себе чи думає, що ви у своїх ділах уже піднеслися до Моєї волі та з цієї причини уникли суду; або що після того, як Я став плоттю, Я повністю втратив лік учинкам людства та з цієї причини ви також уникли кари; або що Бога, у якого ви вірите, не існує у великих просторах всесвіту, і тому ви віднесли пізнання Бога до рутинної роботи, яку потрібно здійснювати у вільний час, а не до того, що слід тримати в серцях як обов’язок, який необхідно виконувати, і ви користувалися вірою в Бога як способом приємно проводити час, який інакше був би витрачений на неробство. Якби Я не змилосердився над вашими недостатніми кваліфікацією, розсудливістю та розумінням, тоді всі ви загинули б серед Моєї кари, стерті з буття. Тим не менше, поки Моя робота на землі не буде завершена, Я залишатимуся поблажливим до людства. Це те, про що ви всі повинні знати й перестати плутати добре з поганим.

25 лютого 1992 року