Спочатку Бог спочивав. Тоді на землі не було людей і нічого не було, і Бог ще не зробив ніякої роботи. Він почав Свою роботу управління, лише коли людство вже існувало та було розбещене; відтоді Він більше не спочивав, а натомість почав клопотатися поміж людства. Це через розбещення людства Бог утратив Свій відпочинок, а також через бунт архангела. Якщо Бог не переможе сатану та не спасе розбещене людство, Він більше ніколи не зможе ввійти до відпочинку. Як людині бракує відпочинку, так само і Богу, а коли Він знову спочине, то спочинуть і люди. Жити в спочинку означає жити без війни, без бруду та без жодної постійної неправедності. Точніше кажучи, це означає мати життя, вільне від сатанинських завад (тут «сатана» означає ворожі сили) і сатанинського розбещення, не схильне до вторгнення жодних сил, що протистоять Богові; це життя, у якому все слідує за власним родом і може поклонятися Господу творіння, а небо й земля цілковито спокійні, – ось що значать слова «життя людей у спочинку». Коли Бог спочине, то на землі вже не буде постійної неправедності, не буде подальших вторгнень ворожих сил, і людство ввійде в нове царство та більше не буде розбещене сатаною, а натомість буде врятоване після розбещення сатаною. День спочинку людства стане й днем спочинку Бога. Бог утратив Свій спочинок через те, що люди не могли ввійти до відпочинку, а не тому, що Він від початку не міг спочити. Входження до відпочинку не означає, що весь рух і розвиток припиниться, чи що Бог припинить працювати, чи що люди більше не житимуть. Знак входження до відпочинку явиться, коли сатану буде знищено, коли безбожні люди, які приєдналися до нього в лиходійстві, будуть покарані й знищені та коли всі ворожі Богу сили припинять існувати. Коли Бог увійде до відпочинку, це означає, що Він більше не буде виконувати Свою роботу зі спасіння людства. Коли людство ввійде до відпочинку, це означає, що всі люди житимуть у Божому світлі та під Його благословеннями, вільні від сатанинського розбещення, і неправедності більше не буде. Під Божою опікою люди будуть нормально жити на землі. Коли Бог і людство разом увійдуть до відпочинку, це означає, що людство буде врятовано, а сатану знищено, що Божу роботу в людях буде повністю звершено. Бог уже більше не працюватиме в людях, і вони більше не житимуть під владою сатани. Таким чином, Бог більше не клопотатиметься, а люди більше не будуть у постійному русі; Бог і людство ввійдуть до відпочинку водночас. Бог повернеться у Своє вихідне місце, а кожна людина повернеться на своє місце. Такими є місця призначення, де перебуватимуть Бог і люди, коли все Боже управління буде завершено. Бог має Своє місце призначення, а людство – своє. Під час спочинку Бог і надалі скеровуватиме всіх людей у їхньому житті на землі, і поки вони будуть у Його світлі, то поклонятимуться єдиному істинному Богу на небі. Бог більше не житиме поміж людей, і люди теж не зможуть жити з Богом у Його місці призначення. Бог і людство не можуть жити в тому самому світі; натомість у Бога і в людства різні власні способи життя. Бог – Єдиний, який скеровує все людство, і все людство – то кристалізація Божої роботи управління. Люди керовані, і вони мають іншу сутність, ніж Бог. «Спочити» значить повернутися до свого вихідного місця. Тож коли Бог входить у спочинок, це означає, що Він повернувся до Свого первісного місця. Він більше не житиме на землі, не буде поміж людей і не ділитиме з ними радість і страждання. Коли люди входять до відпочинку, це означає, що вони стали справжніми об’єктами творіння; вони поклонятимуться Богу, живучи на землі нормальним людським життям. Люди більше не будуть неслухняними перед Богом, не опиратимуться Йому та повернуться до первісного життя Адама і Єви. Таким буде життя й місце призначення Бога та людей після того, як вони ввійдуть до відпочинку. У війні між сатаною й Богом поразка сатани є неминучою закономірністю. Таким чином, те, що Бог увійде до відпочинку після того, як Його роботу управління буде завершено, а людство буде повністю врятоване та ввійде до відпочинку, – теж стало неминучими закономірностями. Місце спочинку людства – на землі, а місце спочинку Бога – на небі. Поки люди поклонятимуться Богу у спочинку, вони житимуть на землі, і поки Бог керуватиме рештою людства у спочинку, Він ними керуватиме з неба, а не із землі. Бог і надалі буде Духом, а люди й надалі будуть плоттю. Бог і люди відпочивають по-різному. Поки Бог відпочиватиме, Він приходитиме та являтиметься поміж людей; поки люди відпочиватимуть, Бог водитиме їх відвідати небо, а також утішатися тамтешнім життям. Після того, як Бог і людство ввійдуть до відпочинку, сатани більше не існуватиме; так само тих безбожних людей також не стане. Перш ніж Бог і людство спочинуть, ті безбожні люди, які колись переслідували Бога на землі, а також вороги, які там Його не слухалися, уже будуть знищені; їх буде викорінено великими катастрофами останніх днів. Щойно тих безбожних людей буде знищено вщент, земля більше ніколи не знатиме завад сатани. Тільки тоді людство здобуде цілковите спасіння, а Божу роботу буде повністю завершено. Такими є передумови для того, щоб Бог і людство ввійшли до відпочинку.

Наближення кінця всього сущого вказує на завершення Божої роботи, а також на кінець розвитку людства. Це означає, що люди, оскільки вони були розбещені сатаною, досягнуть останньої стадії розвитку та що нащадки Адама і Єви завершать розмножуватися. Це також означає, що таке людство, розбещене сатаною, не зможе розвиватися надалі. Адам і Єва на початку не були розбещені, але Адам і Єва, що були вигнані з Еденського саду, були розбещені сатаною. Коли Бог і люди разом увійдуть до відпочинку, Адам і Єва – які були вигнані з Еденського саду – та їхні нащадки нарешті дійдуть кінця. Людство майбутнього й надалі складатиметься з нащадків Адама і Єви, але це не будуть люди, що живуть під владою сатани. Натомість це будуть люди, що були врятовані й очищені. Це буде людство, що пройшло суд і кару, святе людство. Ці люди будуть не такі, як первісний людський рід; майже можна сказати, що це людство буде повністю відрізнятися від людства Адама і Єви, яке було на початку. Ці люди будуть вибрані з-поміж усіх розбещених сатаною, і вони будуть тими, хто зрештою твердо стояв під час Божого суду й кари; вони будуть єдиною громадою людей, що залишиться поміж розбещеного людського роду. Лише ці люди зможуть увійти до остаточного відпочинку разом із Богом. Ті, хто зможе твердо стояти під час Божої роботи суду й кари в останні дні – тобто під час завершальної роботи очищення, – стануть тими, хто ввійде до остаточного відпочинку поряд із Богом; таким чином, усі ті, хто ввійде до відпочинку, звільняться з-під впливу сатани та будуть здобуті Богом, зазнавши Його завершальної роботи очищення. Ці люди, які будуть нарешті здобуті Богом, увійдуть до остаточного відпочинку. Ціль Божої роботи кари й суду – це, по суті, очищення людства заради остаточного відпочинку; без такого очищення жодна людина не могла бути б віднесена до того чи іншого сорту та не могла б увійти до відпочинку. Ця робота – єдиний шлях, яким людство зможе ввійти до відпочинку. Лише Божа робота очищення позбавить людей від їхньої неправедності, і лише Його робота кари й суду проллє світло на ті неслухняні частки людства, таким чином відділивши тих, кого можна спасти, від тих, кого спасти не можна, і тих, хто залишиться, від тих, хто зникне. Коли ця робота завершиться, ті люди, кому дозволено залишитися, усі будуть очищені та ввійдуть у вищий стан людства, у якому втішатимуться прекраснішим другим людським життям на землі; інакше кажучи, вони почнуть свій людський день спочинку та співіснуватимуть із Богом. Після того як ті, кому не дозволено залишитися, будуть покарані й засуджені, їхню справжню сутність буде повністю викрито, а потім вони всі будуть знищені, і, як сатані, їм більше не буде дозволено залишатися на землі. У людстві майбутнього більше не буде такого типу людей; такі люди не гідні ввійти в край остаточного спочинку, і вони не гідні приєднатися до дня спочинку, який Бог розділить із людством, бо вони – цілі для покарання, безбожні, неправедні люди. Колись їх було викуплено, а також засуджено та покарано; і ще вони колись прислужували Богу. Однак коли прийде останній день, вони все одно будуть вигнані та знищені через свою безбожність і внаслідок свого бунтарства й нездатності бути викупленими; вони більше ніколи не постануть у світі майбутнього, і вони більше не житимуть поміж людського роду майбутнього. Чи вони духи мертвих, а чи люди, що досі живуть у плоті, усі злочинці та не врятовані будуть знищені, щойно святі поміж людства ввійдуть до відпочинку. Що ж до цих злочинних духів і людей, або до духів праведників і до тих, хто чинить справедливість, то в яку б епоху вони не жили, усі, хто робить зло, зрештою будуть знищені, а всі праведні виживуть. Те, чи отримає спасіння певна людина чи дух, залежить не тільки від роботи останнього періоду, а й від того, чи опиралися вони Богу й чи були неслухняні. Люди попередньої доби, що чинили зло та не могли здобути спасіння, безсумнівно будуть цілями для покарання, і люди цієї доби, які чинять зло та не можуть бути врятовані, теж безперечно стануть цілями для покарання. Люди діляться на категорії залежно від того, добрі вони, чи лихі, а не від епохи, у яку вони живуть. Після того як людей буде поділено на категорії, вони не відразу отримають кару чи винагороду; натомість Бог звершить Свою роботу покарання лихих і нагородження добрих тільки після того, як закінчить роботу завоювання в останні дні. Власне, Він ділив людей на добрих і лихих від самого початку Своєї роботи спасіння людства. Але Він винагородить праведних і покарає безбожних лише після того, як Його робота завершиться; не буде такого, що Він поділить людей на категорії по завершенні Своєї роботи й відразу візьметься за завдання з покарання лихих і нагородження добрих. Натомість це завдання буде виконано лише після повного завершення Його роботи. Уся мета остаточної Божої роботи покарання лихих і нагородження добрих – у тому, щоб ретельно очистити всіх людей, аби Він зміг привести чисте й святе людство до вічного відпочинку. Ця стадія Його роботи найбільш вирішальна; це заключна стадія всієї Його роботи управління. Якби Бог не знищив нечестивих, а натомість дозволив їм залишитися, то кожна людина все одно не змогла б увійти до відпочинку, і Бог не зміг би привести все людство в кращий світ. Така робота була б неповна. Коли Його роботу буде завершено, усе людство буде цілковито святим; тільки так Бог зможе мирно жити у спочинку.

Сьогодні люди досі не здатні відпустити плотське; вони не можуть відмовитися від утіх плоті, світу, грошей і від свого розбещеного характеру. Більшість людей у своїх шуканнях чинять поверхово. Власне, ці люди зовсім не мають Бога у своїх серцях; що гірше, вони навіть не страшаться Бога. У їхніх серцях немає Бога, тож вони не можуть усвідомити все, що робить Бог, і тим паче вони не здатні повірити в слова, які Він вимовляє. Такі люди занадто плотські; вони заглибоко розбещені, і в них немає ніякої істини. Ба більше, вони не вірять, що Бог може стати плоттю. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога – тобто кожен, хто не вірить у видимого Бога чи Його роботу й слова та натомість поклоняється невидимому Богу на небі, – то людина, яка не має Бога у своєму серці. Такі люди бунтівничі й опираються Богу. Їм не вистачає людяності й розсудливості, не кажучи вже про істину. Більше того, для цих людей видимий і матеріальний Бог тим більше не вартий віри, однак невидимого й нематеріального Бога вони вважають найбільш гідним довіри та найбільш утішним. Вони не справжньої істини шукають, і не істинної сутності життя, і тим паче не Божої волі. Натомість вони шукають збудження. Вони, безсумнівно, вірять у те, що найкраще допомагає їм справдити власні бажання, і саме такого вони шукають. Вони вірять у Бога лише для того, щоб задовольнити власні бажання, а не щоб шукати істину. Хіба такі люди не злочинці? Вони вкрай самовпевнені та зовсім не вірять, що Бог на небі винищить таких «добрих людей», як вони. Натомість вони вірять, що Бог дозволить їм залишитися, ба більше – щедро винагородить їх за те, що вони багато зробили для Бога та виявляли Йому чималу «вірність». Якби вони також пішли за видимим Богом, то щойно їхні бажання не були б задоволені, вони б негайно вдарили у відповідь проти Бога чи впали в лють. Вони показують себе бридкими шавками, які постійно шукають лише задоволення власних бажань; вони не є чесними людьми, які шукають істину. Такі люди – то так звані безбожні люди, що йдуть за Христом. Ті люди, що не шукають істини, не змогли б у неї повірити, і тим паче вони не здатні усвідомити кінець, що чекає на людство, бо вони не вірять ні ділам, ні словам видимого Бога – і зокрема не здатні повірити в майбутнє місце призначення людства. Тож навіть якщо вони йдуть за видимим Богом, то все одно чинять зло й зовсім не шукають істини та не втілюють її в життя, як Я вимагаю. Люди, які не вірять, що будуть знищені, – це якраз ті, що будуть знищені. Усі вони вважають себе дуже розумними та думають, що саме вони і є людьми, що втілюють істину в життя. Вони переконані, що їхня погана поведінка і є істиною, і тому пишаються нею. Такі безбожні люди дуже самовпевнені; вони сприймають істину за вчення, а свої лихі вчинки – за істину, але зрештою вони зможуть пожати лише те, що посіяли. Що більш люди самовпевнені та що невгамовніша їхня бундючність, то менш вони здатні здобути істину; що більше люди вірять у Бога на небі, то більше вони опираються Богу. Ці люди – ті, кого буде покарано. Перш ніж людство ввійде до відпочинку, буде визначено те, чи кожен тип людей буде покарано, а чи винагороджено, відповідно до того, чи шукали вони істини, чи знають вони Бога та чи можуть підкоритися видимому Богу. Тим, хто прислужував видимому Богу, але не знає Його та не кориться Йому, бракує істини. Такі люди – злочинці, а злочинці безсумнівно стануть об’єктами покарання; більше того, їх буде покарано відповідно до їхньої поганої поведінки. Бог для того, щоб люди в Нього вірили, і Він також вартий їхнього послуху. Ті, хто має віру лише в невизначеного й невидимого Бога, – це люди, які не вірять у Бога та не здатні Йому коритися. Якщо ці люди не спроможуться повірити у видимого Бога навіть до того часу, коли Його роботу завоювання буде завершено, і надалі будуть неслухняними й опиратимуться Богу, видимому у плоті, то ці «невизначенці», безсумнівно, стануть об’єктами знищення. Так само як і деякі поміж вас: кожного, хто на словах визнає втіленого Бога, та не може втілювати в життя істину покірності втіленому Богу, зрештою буде вигнано та знищено. Більше того, кожен, хто на словах визнає втіленого Бога, їсть і п’є висловлену Ним істину, але при цьому також шукає невизначеного й невидимого Бога, теж напевно стане об’єктом знищення. Ніхто з цих людей не зможе залишитися до часу спочинку, який прийде по завершенні Божої роботи, і жоден подібний до таких людей не залишиться в той час спочинку. Демонічні люди – це ті, хто не втілює істину в життя; їхня сутність в опорі та бунтарстві проти Бога, і вони не мають ані найменшого наміру скоритися Йому. Такі люди всі будуть знищені. Те, чи маєш ти істину й чи опираєшся Богові, залежить від твоєї сутності, а не зовнішності й не від того, як ти часом можеш говорити або поводитися. Те, буде людину знищено чи ні, визначається її сутністю; це вирішується відповідно до сутності, що виявляється в поведінці людини та в тому, як вона шукає істину. Поміж людей, які однаково роблять роботу в схожих обсягах, тим, хто має істину й добру людську сутність, буде дозволено залишитися, а ті, хто не слухається видимого Бога та має погану людську сутність, стануть об’єктами знищення. Уся Божа робота й слова, пов’язані з місцем призначення людства, розберуться з кожною людиною відповідно до її сутності; і не станеться ні найменшої помилки, і не буде зроблено жодної похибки. Людські почуття та смисли домішуються до роботи, лише коли її роблять люди. Робота, яку робить Бог, цілковито доречна; Він у жодному разі не звинуватить ніяке створіння хибно. Зараз є багато людей, які не здатні усвідомити майбутнє місце призначення людства та не вірять у слова, які Я говорю. Усі, хто не вірить, як і ті, хто не втілює істину в життя, – то демони!

У наші дні ті, хто шукає, і ті, хто не шукає, – це два зовсім різних типи людей із дуже різними місцями призначення. Ті, хто прагне знати істину та втілює істину в життя, – це ті, кому Бог принесе спасіння. Ті, хто не знає істинного шляху, – демони й вороги; вони нащадки архангела та стануть об’єктами знищення. Навіть ті, хто благочестиво вірить у невизначеного Бога, – хіба вони теж не демони? Люди, які мають чисту совість, але не приймають істинний шлях, є демонами; їхня сутність – в опорі проти Бога. Ті, хто не приймає істинний шлях, – це ті, хто опирається Богу, і навіть якщо такі люди витерплять багато тягот, їх усе одно буде знищено. Усі ті, хто не готовий відмовитися від світу, хто не може стерпіти розлуки з батьками та хто не може стерпіти відмови від власних плотських утіх, не слухаються Бога та всі стануть об’єктами знищення. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога, є демонічним, ба більше – буде знищений. Ті, хто має віру, та не втілює істину в життя, хто не вірить у втіленого Бога та хто зовсім не вірить в існування Бога, теж стануть об’єктами знищення. Усі ті, кому буде дозволено залишитися, – це люди, що пройшли страждання рафінування та стояли непохитно; це люди, які справді витерпіли випробування. Кожен, хто не визнає Бога, – ворог; себто кожен, хто не визнає втіленого Бога – чи він у цьому потоці, чи поза ним, – є антихристом! Ким є сатана, ким є демони та ким є Божі вороги, якщо не тими, хто опирається Богу й не вірить у Нього? Хіба вони не люди, що не слухаються Бога? Хіба вони не ті, хто стверджує, що має віру, але не має істини? Хіба вони не ті, хто лише прагне отримати благословення, але не здатен свідчити про Бога? Ти й сьогодні досі водишся з тими демонами, ти до них сумлінний і люблячий, але хіба в такому разі ти не благонамірений до сатани? Хіба ти не в союзі з демонами? Якщо люди в наш час досі не здатні відрізнити добро від зла та продовжують сліпо бути люблячими й милостивими, не маючи жодного наміру шукати Божу волю та жодної здатності зробити Божі наміри своїми власними, тим жалюгіднішим буде їхній кінець. Кожен, хто не вірить у Бога у плоті, є ворогом Бога. Якщо ти можеш бути сумлінним і люблячим до ворога, хіба тобі не бракує розуміння праведності? Якщо ти сумісний із тими, кого Я зневажаю та з ким не погоджуюся, і досі маєш до них любов чи особисті почуття, то хіба ти не неслухняний? Хіба ти не навмисно опираєшся Богові? Хіба така людина має істину? Якщо люди сумлінні до ворогів, люблячі до демонів і милостиві до сатани, хіба вони не навмисно порушують Божу роботу? Ці люди, що вірять лише в Ісуса й не вірять у втіленого Бога в останні дні, а також ті, хто на словах твердить про віру в утіленого Бога, але чинять зло, усі є антихристами, не кажучи вже про тих, хто навіть не вірить у Бога. Усі ці люди стануть об’єктами знищення. Міра, якою люди міряють інших людей, заснована на їхній поведінці; хто чинить добре, ті праведні, а хто чинить мерзенно, ті безбожні. Міра, якою Бог міряє людей, заснована на тому, чи кориться Йому їхня сутність; хто кориться Богу, той праведний, а хто не кориться, той ворог і безбожна людина, незалежно від того, чи добра в нього поведінка, чи лиха, чи правильно він говорить, чи неправильно. Деякі люди бажають добрими вчинками здобути добре місце призначення в майбутньому, а деякі люди бажають чудовими словами здобути добре місце призначення. Усі помилково вважають, що Бог визначає кінець для людей, поглянувши на їхню поведінку чи послухавши їхню мову; тому багато людей бажають цим скористатися, аби обманом виманити в Бога короткочасну милість. У майбутньому люди, які виживуть у стані спочинку, усі витерплять день нещастя, а також дадуть свідчення про Бога; усі вони будуть людьми, що виконали свої обов’язки та свідомо підкорилися Богу. Тим, хто просто хоче скористатися нагодою послужити, аби не втілювати істину в життя, не буде дозволено залишитися. Бог має належні стандарти впорядкування кінця для кожної людини; Він не приймає такі рішення просто на основі її слів і поведінки, і Він не приймає їх на основі дій людини в один певний період часу. Він у жодному разі не буде поблажливим до поганої поведінки, якщо раніше людина Йому послужила, і Він не пощадить життя людини через те, що одного разу вона багато віддала для Бога. Ніхто не може уникнути відплати за свою безбожність, і ніхто не може уникнути мук знищення, приховавши свою лиху поведінку. Якщо люди справді можуть виконувати власний обов’язок, це означає, що вони довічно вірні Богу та не прагнуть винагород, незалежно від того, чи отримують вони благословення, чи терплять нещастя. Якщо люди вірні Богу, коли бачать благословення, але втрачають вірність, коли не бачать жодних благословень, і якщо зрештою вони все одно не здатні свідчити про Бога чи виконувати покладені на них обов’язки, то вони все одно стануть об’єктами знищення, незважаючи на те, що колись вірно прислужували Богу. Словом, безбожні люди не можуть залишитись у вічності чи ввійти до відпочинку; лише праведні – пани спочинку. Щойно людство ступить на правильний шлях, люди матимуть нормальне людське життя. Усі вони виконуватимуть свої власні обов’язки та будуть цілковито вірні Богу. Вони повністю відкинуть свою непокору та розбещені характери, і вони житимуть для Бога та завдяки Богу, вільні і від непокори, і від опору. Усі вони зможуть повністю скоритися Богові. Таким буде життя Бога та людства; це буде життя царства, і це буде життя спочинку.

Усі, хто тягне в церкву своїх ніскільки не віруючих дітей і родичів, – украй егоїстичні і просто виявляють доброту. Ці люди зосереджені лише на тому, щоб бути люблячими, незважаючи на те, вірять вони чи ні, і незважаючи на те, чи є на це Божа воля. Хтось приводить до Бога своїх дружин або тягне до Бога своїх батьків, і незалежно від того, чи Святий Дух із цим погоджується та чи працює Він у них, вони сліпо продовжують «усиновляти обдарованих людей» для Бога. Яку користь узагалі можна отримати, проявляючи доброту до цих невіруючих? Навіть якщо вони, позбавлені присутності Святого Духа, намагаються слідувати за Богом, вони все одно не можуть бути спасенні, як можна було би подумати. Тих, хто може отримати спасіння, насправді не так-то й легко здобути. Люди, які не пройшли через роботу й випробування Святого Духа та не були вдосконалені втіленим Богом, ніскільки не здатні стати довершеними. Тож із миті, коли вони починають номінально слідувати за Богом, тим людям бракує присутності Святого Духа. З огляду на їхні умови та фактичні стани тих людей просто не можна зробити довершеними. Таким чином, Святий Дух вирішує не витрачати на них багато сил, і так само Він не дає їм жодного просвітління та ніяк їх не скеровує; Він просто дозволяє їм слідувати по п’ятах і зрештою відкриє їхні результати – цього достатньо. Людський захват і наміри походять від сатани, і такі речі ніяк не можуть завершити роботу Святого Духа. Якими б не були люди, вони повинні мати роботу Святого Духа. Чи можуть люди зробити людей довершеними? Чому чоловік любить свою дружину? Чому дружина любить свого чоловіка? Чому діти покірні своїм батькам? Чому батьки обожнюють своїх дітей? Які наміри насправді виношують люди? Хіба їхній намір – не задовольнити власні плани й егоїстичні бажання? Чи справді люди збираються діяти заради Божого плану управління? Чи дійсно вони діють заради Божої роботи? Чи полягає їхній намір у тому, щоб виконати обов’язки створеної істоти? Ті, що були не здатні досягти присутності Святого Духа з тієї самої миті, коли вони почали вірити в Бога, ніколи не зможуть здобути роботу Святого Духа; ці люди, безперечно, є об’єктами, яких буде знищено. Незалежно від того, якою великою є любов до них, вона не може замінити роботу Святого Духа. Людський захват і любов відображають людські наміри, та не можуть відображати Божі наміри, і так само вони не можуть замінити Божу роботу. Навіть якщо виявляти щонайбільше любові чи милосердя до тих людей, які номінально вірять у Бога і вдають, ніби слідують за Ним, не знаючи, що насправді означає вірити в Бога, вони все одно не отримають ні Божого співчуття, ані роботи Святого Духа. Навіть якщо люди, які щиро слідують за Богом, мають низький духовний рівень і не здатні зрозуміти багато істин, вони все одно можуть час від часу здобувати роботу Святого Духа; однак ті, що мають досить високий духовний рівень, але не щиро вірять, просто не можуть здобути присутність Святого Духа. У таких людей немає абсолютно жодної можливості для спасіння. Навіть якщо вони читають Божі слова, або час від часу слухають проповіді, або навіть співають хвалу Богові, вони зрештою не зможуть дожити до часу спочинку. Те, чи серйозно люди шукають, визначається не тим, як інші їх судять або як на них дивляться оточуючі, а тим, чи Святий Дух працює над ними та чи досягли вони присутності Святого Духа. Більше того, це залежить від того, чи змінюються їхні характери та чи здобули ці люди якесь знання про Бога після того, як зазнали роботи Святого Духа протягом певного періоду. Якщо Святий Дух працює над людиною, характер цієї людини поступово зміниться, а її погляд на віру в Бога поступово стане чистішим. Неважливо, скільки часу люди слідують за Богом: якщо вони змінилися, це значить, що Святий Дух над ними працює. Якщо ж вони не змінилися, це значить, що Святий Дух над ними не працює. Навіть якщо ці люди якось прислужуються, їх до цього спонукає бажання отримати благословення. Саме лише відбування служби час від часу не може замінити переживання зміни в їхніх характерах. Зрештою вони все одно будуть знищені, бо в царстві не буде ні потреби в прислужниках, ні потреби в людях, чиї характери не змінилися, щоб служити тим людям, які були вдосконалені та які вірні Богу. Ті слова, сказані в минулому: «Коли людина вірить у Господа, фортуна посміхається всій її сім’ї», – доречні для періоду Благодаті, але не стосуються місця призначення людства. Вони підходили тільки для стадії, що тривала в період Благодаті. Побіжне значення тих слів було спрямовано на мир і матеріальні благословення, якими втішалися люди; вони не значили, що вся сім’я людини, що вірить у Господа, буде врятована, і так само вони не значили, що коли людина отримує благословення, усю її сім’ю також може бути приведено в спочинок. Те, отримує людина благословення чи зазнає нещастя, визначається відповідно до її сутності, а не згідно з якоюсь спільною сутністю, яку ця людина може ділити з іншими. Таким висловлюванням або правилам просто не місце в царстві. Якщо людина зрештою виявляється здатною вижити, це тому, що вона відповідає Божим вимогам, і якщо вона зрештою виявляється нездатною залишитися до часу спочинку, це тому, що вона не слухалася Бога та не відповідала Божим вимогам. У кожного є відповідне місце призначення. Ці місця призначення визначаються відповідно до сутності кожної людини та жодним чином не пов’язані з іншими людьми. Негідну поведінку дитини не можна переносити на її батьків, і так само праведність дитини не можна розділити з її батьками. Негідну поведінку батьків не можна переносити на їхню дитину, і так само праведність батьків не можна розділити з їхньою дитиною. Кожен несе свої власні гріхи, і кожен утішається своїми власними благословеннями. Ніхто не може бути заміною іншій людині; це праведність. З погляду людини, якщо батьки отримують благословення, то і їхні діти теж повинні мати таку змогу, а якщо діти чинять зло, то їхні батьки мусять спокутувати ті гріхи. Це людське бачення і людський спосіб дій; це не Боже бачення. Кінець для кожної людини визначається відповідно до сутності, що випливає з її поведінки, і вона завжди визначається належно. Ніхто не може понести чужі гріхи; ба більше, ніхто не може отримати покарання замість іншого. Це безсумнівно. Якщо батьки дбайливо турбуються про своїх дітей, це не означає, що вони можуть здійснювати праведні вчинки замість дітей, і так само сумлінна прихильність дитини до батьків не значить, що вона може здійснювати праведні вчинки замість батьків. Саме це насправді значать слова: «Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться». Люди не можуть привести своїх лиходійних дітей до відпочинку на підставі глибокої любові до них, і так само ніхто не може привести дружину (чи чоловіка) до відпочинку на підставі власної праведної поведінки. Це адміністративне правило; ні для кого не може бути виключень. Кінець кінцем ті, хто чинить праведність, є тими, хто чинить праведність, а лиходії є лиходіями. Праведним зрештою буде дозволено вижити, тоді як лиходіїв буде знищено. Святі є святими; вони не погані. Погані є поганими, і немає в них нічого святого. Люди, яких буде знищено, – це всі безбожні, і ті, хто виживе, – це всі праведні, навіть якщо діти безбожників здійснюють праведні вчинки та навіть якщо батьки праведників здійснюють лихі вчинки. Між віруючим чоловіком і невіруючою дружиною немає стосунків, і між віруючими дітьми та невіруючими батьками немає стосунків; ці два типи людей повністю несумісні. Перш ніж увійти до відпочинку, людина має фізичних родичів, але ввійшовши до відпочинку, вона вже не матиме жодних фізичних родичів. Ті, хто виконує свій обов’язок, – вороги тих, хто його не виконує; ті, хто любить Бога, і ті, хто Його ненавидить, протистоять одне одному. Ті, хто ввійде до відпочинку, і ті, кого буде знищено, – два несумісних типи істот. Істоти, які виконують свої обов’язки, зможуть вижити, тоді як ті, хто не виконує своїх обов’язків, будуть об’єктами знищення; ба більше, це триватиме вічність. Чи ти любиш свого чоловіка, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Чи ти любиш свою дружину, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Чи ти покірний своїм невіруючим батькам, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Правильним є людський погляд на віру в Бога чи хибним? Чому ти віриш у Бога? Що ти бажаєш здобути? Як ти любиш Бога? Ті, які не можуть виконати свої обов’язки як створені істоти та які не можуть докладати всіх зусиль, стануть об’єктами знищення. Між людьми сьогодення існують фізичні стосунки, а також кровні зв’язки, але в майбутньому всі вони будуть розколоті. Віруючі та безбожники не сумісні; натомість вони протистоять одне одному. Люди в спочинку віритимуть, що Бог є, і коритимуться Богу, тоді як люди, які не слухаються Бога, усі будуть знищені. На землі більше не існуватиме сімей; як можуть існувати батьки, чи діти, чи подружні стосунки? Сама несумісність віри й невіри повністю розірве такі фізичні стосунки!

Спершу серед людей не було сімей; існували тільки чоловік і жінка – два різних види людей. Не було й країн, не кажучи вже про сім’ї, але внаслідок людської розбещеності всі види людей організувалися в окремі клани, що пізніше розвинулись у країни й етноси. Ці країни й етноси складалися з окремих маленьких сімей, і таким чином усі види людей розподілилися поміж різних рас на основі відмінностей у мові та кордонах. Власне, скільки б рас не було у світі, у людства лише один предок. На початку було лише два види людей, і цими двома видами були чоловіки й жінки. Однак завдяки поступу Божої роботи, руху історії та географічним змінам ці два види людей різною мірою розвинулись у ще більше видів людей. В основі своїй, хоч би зі скількох рас не складалося людство, весь людський рід усе одно є Божим творінням. До яких би рас не належали люди, усі вони – Його творіння; усі вони – нащадки Адама і Єви. Навіть хоча їх створили не руки Бога, вони є нащадками Адама і Єви, яких Бог створив особисто. До яких би типів істот не належали люди, усі вони – Його творіння; оскільки вони належать до людського роду, який було створено Богом, їхнє місце призначення – те, яке належить мати людському роду, і вони були поділені за правилами, що організовують людей. Тобто всі лиходії та всі праведники, зрештою, є творіннями. Творіння, що чинять лихе, зрештою будуть знищені, а творіння, що здійснюють праведні вчинки, виживуть. Це найбільш відповідний порядок для цих двох видів творінь. Через свою непокору лиходії не можуть заперечити, що, хоча вони Божі творіння, їх захопив сатана, і тому їх не можна спасти. На підставі того факту, що творіння, які поводяться праведно, виживуть, вони не можуть заперечити, що їх створив Бог і після сатанинського розбещення вони все ж отримали спасіння. Лиходії – це творіння, що не слухаються Бога; вони – творіння, яких не можна спасти та яких уже до кінця полонив сатана. Люди, які чинять лихе, – також люди; вони діти роду людського, які були вкрай розбещені та які не можуть бути спасенні. Люди праведної поведінки – теж творіння, і вони так само були розбещені, але вони – діти роду людського, що хочуть звільнитися від своїх розбещених характерів і стали здатними коритися Богу. Люди праведної поведінки не наповнені праведністю; натомість вони отримали спасіння та звільнилися від своїх розбещених характерів; вони можуть коритися Богу. Зрештою вони встоять, хоча це не означає, що вони ніколи не були розбещені сатаною. Коли завершиться Божа робота, поміж усіх Його творінь будуть ті, кого буде знищено, і ті, хто виживе. Це неминуча закономірність Його роботи управління; ніхто не може її заперечити. Лиходіям не буде дозволено вижити; ті, хто кориться та слідує за Богом до кінця, безсумнівно виживуть. Оскільки ця робота – з управління людством, будуть ті, хто залишиться, і ті, кого виженуть. Це різні фінали для різних типів людей, і вони є найбільш прийнятним порядком для Божих творінь. Остаточний Божий план для людства полягає в тому, щоб поділити його, розбивши сім’ї, розтрощивши етноси та розколовши національні кордони в плані без сімей і національних кордонів, адже люди, зрештою, походять від одного предка та є Божим творінням. Словом, лиходійні творіння всі будуть знищені, і творіння, що слухаються Бога, виживуть. Таким чином, у прийдешній час спочинку не буде ні сімей, ні країн, ні тим паче етносів; таке людство буде найсвятішим людством. Адама і Єву первісно було створено, щоб людство могло піклуватися про все суще на землі; люди первісно були панами всього сущого. Створюючи людей, Єгова мав намір дозволити їм існувати на землі та піклуватися про все суще на ній, бо первісно людство не було розбещене та не мало здатності чинити зла. Однак після розбещення люди перестали бути доглядачами всього сущого. Мета Божого спасіння – відновити цю функцію людства, відновити первісну людську розсудливість і первісний послух; людство в спочинку буде самим відображенням результату, якого Бог сподівається досягнути Своєю роботою спасіння. Хоча це більше не буде таке життя, як в Еденському саді, сутність людства буде тією самою; це більше не будуть просто раніші нерозбещені люди, а натомість це буде людство, що розбестилося й пізніше отримало спасіння. Ці люди, що отримали спасіння, зрештою (тобто після завершення Божої роботи) ввійдуть до відпочинку. Так само фінали тих, хто підлягає покаранню, також кінець кінцем будуть повністю відкриті, і ці люди будуть знищені лише після завершення Божої роботи. Інакше кажучи, коли Його роботу буде завершено, ті лиходії й ті, кого було врятовано, усі будуть виявлені, бо робота виявлення всіх типів людей (чи лиходіїв, чи тих, хто поміж урятованих) виконуватиметься над усіма водночас. Лиходії будуть вигнані, і водночас буде виявлено тих, кому дозволено залишитися. Тож фінали для всіх типів людей буде відкрито водночас. Бог не дозволить громаді людей, якій було принесено спасіння, ввійти до відпочинку перед тим, як відкине лиходіїв і буде потроху судити чи карати їх; це не відповідало б фактам. Коли лиходіїв буде знищено, а ті, хто може вижити, ввійдуть до відпочинку, Божу роботу по всьому світу буде завершено. Між тими, хто отримує благословення, і тими, хто зазнає нещастя, не буде різних щаблів пріоритету; ті, хто отримує благословення, житимуть вічно, тоді як ті, хто зазнає нещастя, загинуть навіки. Ці два етапи роботи виконуватимуться одночасно. Саме завдяки існуванню неслухняних людей буде виявлено праведність тих, хто підкоряється, і саме через існування тих, хто отримав благословення, буде виявлено нещастя, якого зазнають лиходії за свою безбожну поведінку. Якби Бог не викрив лиходіїв, то люди, які щиро коряться Богові, ніколи б не побачили сонця; якби Бог не привів тих, хто Йому кориться, у підхоже місце призначення, то ті, хто не слухається Бога, не змогли б отримати заслужену відплату. Це процес Божої роботи. Якби Він не виконував цю роботу покарання лихого та винагородження доброго, то Його творіння ніколи не змогли б увійти до своїх належних місць призначення. Щойно людський рід увійде до відпочинку, лиходії будуть знищені та все людство буде на правильному шляху; усі типи людей будуть із подібними їм відповідно до функцій, які вони мають виконувати. Лише це буде днем спочинку людства, це буде неминучою закономірністю розвитку людства, і лише коли людство ввійде до відпочинку, Боже велике й остаточне досягнення буде звершено; це буде заключна частина Його роботи. Ця робота покладе кінець усьому занепадницькому людському життю в плоті, а також життю розбещеного людства. Відтоді люди ввійдуть у новий світ. Хоча всі люди житимуть у плоті, між сутністю цього життя та життям розбещеного людства будуть значні відмінності. Значення цього існування й існування розбещеного людства також відрізняються. Хоча це не буде життям людини нового типу, можна сказати, що це буде життям людства, яке отримало спасіння, а також життям, у якому відновлено людську природу та розсудливість. Це люди, які колись не слухалися Бога, які були завойовані Богом, а потім урятовані Ним; це люди, які зневажали Бога, а пізніше свідчили про Нього. Коли вони пройдуть і переживуть Його іспит, їхнє існування буде найбільш значущим існуванням; вони є людьми, які свідчили про Бога перед сатаною, і людьми, які придатні до життя. Ті, кого буде знищено, – це ті, хто не може свідчити про Бога та не придатний до подальшого життя. Їхня загибель буде результатом їхньої безбожної поведінки, і таке знищення є для них найкращим місцем призначення. У майбутньому, коли людство ввійде в прекрасний світ, не буде жодних стосунків між чоловіком і дружиною, між батьком і дочкою або між матір’ю й сином, які люди думають знайти. У той час кожна людина піде за подібними собі, а родини вже буде розколото. Зазнавши цілковитої невдачі, Сатана більше ніколи не турбуватиме людство, і люди більше не матимуть розбещених сатанинських характерів. Ті неслухняні люди вже будуть знищені, і залишаться тільки люди, які коритимуться. Таким чином, дуже мало сімей виживуть цілими; як фізичні стосунки можуть існувати й надалі? Попереднє життя людства в плоті буде повністю заборонено; як тоді можуть існувати фізичні стосунки між людьми? Без розбещених сатанинських характерів людське життя буде вже не старим життям минулого, а радше новим життям. Батьки втратять дітей, а діти втратять батьків. Чоловіки втратять дружин, а дружини втратять чоловіків. Зараз між людьми існують фізичні стосунки, але вони більше не існуватимуть, коли всі ввійдуть до відпочинку. Лише таке людство матиме праведність і святість; лише таке людство може поклонятися Богові.

Бог створив людей і помістив їх на землю, і відтоді Він керував ними. Далі Він спас їх і послужив для людства жертвою за гріх. Зрештою Він усе одно мусить завоювати людство, повністю спасти людей і відновити їхню первісну подобу. Це робота, якою Він займається із самого початку: відновлення людства до його первісного образу та подоби. Бог утвердить Своє Царство та відновить первісну подобу людських істот, тобто Бог відновить Свою владу на землі та серед усього творіння. Коли людство розбестив сатана, воно втратило своє богобоязливе серце, а також функцію, покладену на Божі творіння, таким чином ставши ворогом, що не слухається Бога. Далі людство жило під владою сатани та виконувало накази сатани; таким чином, Бог ніяк не міг працювати поміж Своїх створінь і став ще більш неспроможним здобути їхню боязнь. Люди були створені Богом і повинні були поклонятися Богу, але насправді вони відвернулися від Нього та замість цього поклонялися сатані. Сатана став ідолом у їхніх серцях. Таким чином, Бог утратив Своє становище в їхніх серцях, тобто Він утратив сенс створення людства. Тож аби відновити сенс того, що Він створив людство, Він мусить відновити первісну людську подобу та позбавити його розбещених характерів. Щоб повернути людей до Себе від сатани, Він мусить спасти їх від гріха. Лише таким чином Бог може поступово відновити їхню первісну подобу й функцію та зрештою відновити Своє Царство. Остаточне знищення цих синів непослуху також буде виконано, щоб дозволити людям краще поклонятися Богові та краще жити на землі. Оскільки Бог створив людей, Він змусить їх поклонятися Йому; оскільки Він бажає відновити первісну функцію людства, Він відновить її повністю та без будь-яких негідних домішок. Відновити Його владу значить змусити людей поклонятися Йому та коритися Йому; це значить, що Бог змусить людей жити завдяки Йому та змусить Своїх ворогів загинути внаслідок Своєї влади. Це значить, що Бог зробить так, аби все, що Його стосується, тривало серед людей без будь-чийого опору. Царство, яке Бог хоче утвердити, є Його власним царством. Людство, якого Він бажає, – це людство, яке поклонятиметься Йому, яке повністю Йому підкорятиметься та проявлятиме Його славу. Якщо Бог не врятує розбещене людство, то сенс того, що Він створив людство, буде втрачено; Він більше не матиме влади серед людей, і Його царство більше не зможе існувати на землі. Якщо Бог не знищить тих ворогів, які Його не слухаються, Він не зможе отримати Свою повну славу, і так само Він не зможе утвердити Своє царство на землі. Це будуть ознаки завершення Його роботи та Його великого досягнення: цілковито знищити тих серед людства, хто Його не слухається, і привести до відпочинку тих, кого зроблено довершеними. Коли людей буде відновлено до їхньої первісної подоби та коли вони зможуть виконувати належні їм обов’язки, залишатися на належних їм місцях і підкорятися всім Божим планам, Бог отримає громаду людей на землі, які поклонятимуться Йому, і Він також утвердить царство на землі, яке поклонятиметься Йому. Він матиме вічну перемогу на землі, а всі ті, хто противиться Йому, загинуть навіки. Це відновить Його первісний намір при створенні людства; це відновить намір, з яким Він створив усе суще, а також це відновить Його владу на землі, серед усього сущого та серед Його ворогів. Це будуть символи Його повної перемоги. Відтоді людство ввійде до відпочинку та почне життя на правильному шляху. Бог також увійде до вічного відпочинку разом із людством і почне вічне життя, спільне для Нього та для людей. Погань і непослух на землі зникнуть, і всі плачі розвіються, і все в цьому світі, що противиться Богові, припинить існувати. Залишиться тільки Бог і ті люди, яким Він приніс спасіння; залишиться тільки Його творіння.