До того періоду тривалістю дві тисячі років, протягом яких Єгова здійснював Свою роботу, людина нічого не знала, і майже все людство зазнало розтління, аж до того моменту, перед знищенням світу потопом, коли вони досягли глибини розбещеності і розпусти, в яких їхні серця були повністю позбавлені Єгови та будь-якого бажання слідувати Його дорогою. Вони ніколи не розуміли роботу, яку Єгова збирався виконувати; їм не вистачало розсудливості, у них було ще менше знань, і, ніби машини, здатні дихати, вони були абсолютно необізнані щодо людини, Бога, світу, життя тощо. На землі вони впадали в багато спокус, подібно до змія, і говорили багато речей, образливих для Єгови, але оскільки вони були в невіданні, Єгова не карав їх і не дисциплінував їх. Тільки після потопу, коли Ною був 601 рік, Єгова формально з’явився Ною і керував ним і його сім’єю, ведучи птахів і звірів, які пережили потоп разом із Ноєм і його нащадками, до кінця періоду Закону, що тривав загалом 2,5 тисячі років. Він працював в Ізраїлі, тобто формально працював, загалом 2 000 років, а також працював одночасно в Ізраїлі і за його межами протягом 500 років, що разом становить 2 500 років. Протягом цього періоду Він наставив ізраїльтян у тому, що для служіння Єгові вони повинні побудувати храм, зодягати священицький одяг і босоніж входити в храм на світанку, щоб їхнє взуття не заплямувало храм, і вогонь не був посланий на них з вершини храму і не спалив їх на смерть. Вони виконували свої обов’язки і підпорядковувалися планам Єгови. Вони молилися Єгові в храмі, і після отримання одкровення Єгови, тобто після того, як Єгова заговорив, вони повели натовпи і навчили їх, що ті повинні виказувати пошану Єгові – їхньому Богові. І Єгова сказав їм, що вони повинні побудувати храм і жертовник, і у встановлений Єговою час, тобто у день Пасхи, вони повинні приготувати новонароджених телят і ягнят, щоб покласти їх на жертовник як принесення для служіння Єгові, щоб приборкати їх і вселити благоговіння до Єгови в їхні серця. Те, чи корилися вони цьому закону, стало мірилом їхньої вірності Єгові. Єгова також постановив для них день суботній, сьомий день Його творіння. На наступний день після суботи Він призначив перший день, щоб вони прославляли Єгову, приносили Йому жертви і виконували для Нього музику. У цей день Єгова скликав усіх священиків, щоб розділити жертви на жертовнику, щоб люди могли їсти, щоб вони могли насолоджуватися жертвами на жертовнику Єгови. І Єгова сказав, що вони були благословенні, що вони мали уділ із Ним і що вони були Його обраним народом (що було заповітом Єгови з ізраїльським народом). Ось чому до цього дня народ Ізраїлю все ще говорить, що Єгова – це тільки їхній Бог, а не Бог язичників.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Праця в період Закону»