Бог став плоттю, тому що об’єктом Його роботи є не дух сатани або яка-небудь безтілесна річ, а людина, яка є з плоті і яку розбестив сатана. Саме тому, що плоть людини була зіпсована, Бог зробив плотську людину об’єктом Своєї роботи; більше того, оскільки людина є об’єктом зіпсованості, Бог зробив людину єдиним об’єктом Своєї роботи на всіх стадіях Своєї роботи спасіння. Людина – смертна істота, з плоті і крові, і Бог – єдиний, хто може спасти людину. Таким чином, Бог повинен стати плоттю, що володіє тими ж якостями, що й людина, щоб виконувати Свою роботу, щоб Його робота могла досягти кращих результатів. Бог повинен стати плоттю, щоб виконувати Свою роботу саме тому, що людина є з плоті і нездатна подолати гріх або позбутися власної плоті. Хоча сутність й ідентичність утіленого Бога сильно відрізняються від сутності й ідентичності людини, все ж Його зовнішність така ж, яка й в людини; Він має зовнішність нормальної людини й живе життям нормальної людини, і ті, хто бачать Його, не можуть відрізнити Його від нормальної людини. Цього нормального зовнішнього вигляду й нормальної людської сутності достатньо для того, щоб Він міг виконувати Свою божественну роботу в нормальній людській сутності. Його плоть дозволяє Йому виконувати Свою роботу в нормальній людській сутності й допомагає Йому виконувати Свою роботу серед людей, а Його нормальна людська сутність, більше того, допомагає Йому виконувати роботу спасіння серед людей. Хоча Його нормальна людська сутність викликала багато збентеження серед людей, таке збентеження не вплинуло на нормальні результати Його роботи. Коротше кажучи, робота Його нормальної плоті приносить людині найбільшу користь. Хоча більшість людей не приймає Його нормальну людську сутність, Його робота все ще може приносити результати, і ці результати досягаються завдяки Його нормальній людській сутності. У цьому немає жодних сумнівів. Від Його роботи в плоті людина отримує в десять або в десятки разів більше речей, ніж наявні серед людей уявлення про Його нормальну людську сутність, і всі ці уявлення в кінцевому підсумку будуть поглинені Його роботою. І результат, якого досягла Його робота, тобто знання, яке людина має щодо Нього, значно переважує уявлення людини про Нього. Неможливо уявити або виміряти роботу, яку Він звершує в плоті, бо Його плоть не така, як плоть будь-якої плотської людської істоти; хоча зовнішня оболонка ідентична, суть не та ж сама. Його плоть породжує в людей багато уявлень про Бога, але Його плоть також може дозволити людині здобути багато знань і навіть може завоювати будь-яку людину, що володіє подібною зовнішньою оболонкою. Бо Він – не просто людина, а Бог із зовнішньою оболонкою людини, і ніхто не може повністю осягнути або зрозуміти Його. Невидимого й нематеріального Бога люблять та вітають усі. Якщо Бог – це просто Дух, невидимий для людини, то людині так легко вірити в Бога. Люди можуть дати волю своїй уяві, можуть вибрати будь-який образ, який їм до вподоби, як образ Бога, щоб задовольнити самих себе й дати собі можливість почуватися щасливими. Таким чином люди можуть робити все, що їхній власний Бог любить і бажає найбільше, щоб вони робили, без будь-яких докорів сумління. Більше того, люди вірять, що ніхто не є більш відданим і благочестивим щодо Бога, ніж вони, і що всі інші – язичницькі пси, що зраджують Бога. Можна сказати, що саме цього шукають ті, чия віра в Бога невизначена й спирається на вчення; вони шукають багато в чому одне й те ж, із незначними видозмінами. Просто образи Бога в їхній уяві різні, але насправді їхня суть одна й та ж.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»