Бог у Своєму першому втіленні не завершив роботу втілення; Він завершив тільки перший крок роботи, яку Богу було необхідно виконати у плоті. Отже, щоб завершити роботу втілення, Бог знову повернувся у плоті, проживаючи всю нормальність і реальність плоті, тобто проявляючи Боже Слово в абсолютно нормальній і звичайній плоті, тим самим завершуючи роботу, яку Він залишив незавершеною у плоті. По суті, друга втілена плоть схожа на першу, але вона ще більш реальна, ще більш нормальна, ніж перша. Як наслідок, страждання, яких зазнає друга втілена плоть, є більшими, ніж ті, яких зазнала перша, але ці страждання є результатом Його служіння у плоті, яке відрізняється від страждань розбещеної людини. Це також випливає з нормальності та реальності Його плоті. Оскільки Він несе Своє служіння в абсолютно нормальній і реальній плоті, ця плоть повинна переносити значні труднощі. Чим більш нормальною і реальною є ця плоть, тим більше Він буде страждати під час виконання Свого служіння. Божа робота виражається в дуже звичайній плоті, яка зовсім не є надприродною. Оскільки Його плоть нормальна і також повинна нести на собі роботу з порятунку людини, Він страждає ще більшою мірою, ніж надприродна плоть – і всі ці страждання постають на основі реальності й нормальності Його плоті. Зі страждань, яких зазнали дві втілені плоті, несучи Свої служіння, можна побачити сутність втіленої плоті. Чим більш нормальна плоть, тим більші труднощі Він повинен пережити, виконуючи роботу; чим реальніша плоть, що береться за роботу, тим суворішими є уявлення людей і тим більша кількість небезпек можуть Його спіткати. І все ж, чим реальніша плоть і чим більше плоть володіє потребами і повною розсудливістю нормальної людської істоти, тим більше Він здатний взяти на себе Божу роботу у плоті. Саме плоть Ісуса була прибита цвяхами до хреста, Його плоть, яку Він віддав у жертву за гріх; саме за допомогою плоті з нормальною людською сутністю Він переміг сатану і повністю врятував людину від хреста. І саме як цілковита плоть Бог у Своєму другому втіленні здійснює роботу завоювання і перемагає сатану. Тільки плоть, яка є цілковито нормальною й реальною, може виконати роботу завоювання у всій її повноті і принести потужне свідчення. Тобто, завоювання людини стає ефективним завдяки реальності і нормальності Бога у плоті, а не через надприродні чудеса й одкровення. Служіння цього втіленого Бога полягає в тому, щоб говорити і тим самим завойовувати і вдосконалювати людину; іншими словами, робота Духа, втіленого у плоті, обов’язок плоті – говорити і тим самим завойовувати, розкривати, вдосконалювати і повністю виганяти людину. І таким чином, саме в праці завоювання Божа робота в плоті буде завершена в повній мірі. Первісна робота відкуплення була тільки початком роботи втілення; плоть, яка виконує роботу завоювання, завершить усю роботу втілення. За статтю, один – чоловік, а інша – жінка; тож ось що довершує значення втілення Бога і розвіює уявлення людини про Бога: Бог може стати як чоловіком, так і жінкою, і, по суті, втілений Бог не має статі. Він створив і чоловіка, і жінку, і для Нього немає розрізнення за статтю. На цьому етапі роботи Бог не робить знамень і чудес, щоб робота досягла своїх результатів за допомогою слів. Причиною цього, крім того, є те, що робота втіленого Бога на цей раз полягає не в тому, щоб зцілювати хворих і виганяти демонів, а в тому, щоб підкоряти людину, говорячи, тобто вроджена здатність, якою володіє ця втілена плоть Бога, полягає в тому, щоб говорити слова і підкоряти людину, а не зцілювати хворих і виганяти демонів. Його робота в нормальній людській сутності полягає не в тому, щоб творити чудеса, не в тому, щоб зцілювати хворих і виганяти демонів, а в тому, щоб говорити, і тому друга втілена плоть здається людям набагато більш нормальною, ніж перша. Люди бачать, що втілення Бога – не омана; але цей втілений Бог відрізняється від втіленого Ісуса, і хоча Вони обидва є втіленим Богом, Вони не зовсім одне й те саме. Ісус володів нормальною людською сутністю, звичайною людською сутністю, але Його супроводжувало багато ознак і чудес. У цьому втіленому Богові очі людини не побачать ні ознак, ні чудес, ні зцілення хворих, ні вигнання демонів, ні ходіння по морю, ні сорокаденного посту… Він не виконує ту ж роботу, що й Ісус, не тому, що, по суті, Його плоть чимось відрізняється від плоті Ісуса, а тому, що це не Його служіння – зцілювати хворих і виганяти демонів. Він не руйнує Свою власну роботу, не заважає Своїй власній роботі. Оскільки Він підкорює людину Своїми реальними словами, немає необхідності підкорювати її чудесами, і тому ця стадія призначена для завершення роботи втілення. Втілений Бог, Якого ти бачиш сьогодні, є у повній мірі плоттю, і в Ньому немає нічого надприродного. Він хворіє, як і інші, потребує їжі й одягу, як і інші; Він повністю є плоттю. Якби цього разу втілений Бог здійснював надприродні ознаки і чудеса, якби Він зцілював хворих, виганяв демонів або міг вбивати одним словом, як могла би бути виконана робота завоювання? Як ця робота могла бути поширена серед язичницьких народів? Зцілення хворих і вигнання демонів було справою періоду Благодаті, це був перший крок у справі відкуплення, і тепер, коли Бог врятував людину від хреста, Він більше не виконує ту роботу. Якби в останні дні з’явився «Бог», такий же, як Ісус, той, хто зцілював хворих, виганяв демонів і був розп’ятий за людину, цей «Бог», хоча будучи ідентичним до опису Бога в Біблії і легким для прийняття людиною, не був би, по своїй суті, плоттю, яку носить Дух Бога, а був би злим духом. Бо принцип Божої роботи полягає в тому, щоб ніколи не повторювати те, що Він вже завершив. Отже, робота другого втілення Бога відрізняється від роботи першого. В останні дні Бог здійснює роботу завоювання у звичайній, нормальній плоті; Він не зцілює хворих, не буде розп’ятий за людей, але просто говорить слова у плоті і підкоряє людей у плоті. Тільки така плоть є втіленою плоттю Бога; тільки така плоть може завершити Божу роботу у плоті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»