«Втілення» – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, щоб Бог втілився, Він повинен спочатку стати плоттю, плоттю з нормальною людською сутністю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає людиною. Його життя й роботу у тілі можна розділити на два етапи. Перший – це те життя, яким Він живе до здійснення Свого служіння. Він живе в звичайній людській сім’ї, в абсолютно нормальній людській сутності, підкоряючись нормальній моралі і законам людського життя, з нормальними людськими потребами (їжа, одяг, сон, дах над головою), нормальними людськими слабкостями і нормальними людськими емоціями. Іншими словами, на цьому першому етапі Він живе в небожественній, абсолютно нормальній людській сутності, займаючись усіма звичайними людськими справами. Другий етап – це життя після початку Його служіння. Він усе ще перебуває в звичайній людській сутності зі звичайною людською оболонкою, не проявляючи жодних зовнішніх ознак надприродного. І все ж Він живе виключно заради Свого служіння, і протягом цього часу Його нормальна людська сутність існує виключно для того, щоб підтримувати нормальну роботу Його божественної природи, бо до того часу Його нормальна людська сутність дозріла до такої міри, що Він зміг нести Своє служіння. Отже, другий етап Його життя полягає в тому, щоб здійснювати Своє служіння у Його нормальній людській сутності, причому це є водночас життям як нормальної людської сутності, так і повної божественної природи. Причина того, чому на першому етапі Свого життя Він живе в абсолютно звичайній людській природі, полягає в тому, що Його людська сутність ще не здатна підтримувати повноту божественної роботи, вона ще не дозріла; тільки після того, як Його людська сутність дозріє, стане здатною нести Його служіння, Він може приступити до виконання служіння, яке Він повинен виконувати. Оскільки Він, будучи плоттю, потребує зростання і дозрівання, перший етап Його життя – це звичайне людське життя, у той час як на другому етапі, оскільки Його людська природа здатна виконувати Його роботу і нести Його служіння, життя, яким втілений Бог живе під час Свого служіння, є таким, що має одночасно людську та повну божественну сутність. Якби з моменту Свого народження втілений Бог почав Своє служіння, здійснюючи надприродні ознаки і чудеса, тоді у Нього не було б тілесної сутності. Отже, Його людська сутність існує заради Його тілесної сутності; не може бути плоті без людської сутності, а людина без людської сутності не є людиною. Таким чином, людська сутність Божого тіла є невід’ємною властивістю втіленої плоті Бога. Сказати, що «коли Бог стає плоттю, Він повністю божественний, і аніскільки не людина», – це богохульство, оскільки цього твердження просто не існує і воно порушує принцип втілення. Навіть після того, як Він починає нести Своє служіння, Він усе ще живе у Своїй божественній сутності з людською зовнішньою оболонкою, коли виконує Свою роботу; просто в той час Його людська сутність служить єдиній меті – дозволити Його божественності виконувати роботу в звичайній плоті. Отже, посередником у цій роботі є божественність, що мешкає в Його людській сутності. Діє Його божественність, а не Його людська сутність, але ця божественність прихована в Його людській сутності; по суті, Його робота здійснюється Його повною божественною природою, а не Його людською сутністю. Але безпосередній виконавець цієї роботи – Його плоть. Можна було б сказати, що Він – людина й одночасно Бог, бо Бог стає Богом, що живе у плоті, з людською оболонкою і людською сутністю, але також і сутністю Бога. Оскільки Він – людина з сутністю Бога, Він вище за всіх створених людей, вище за будь-яку людину, яка може виконувати Божу роботу. І ось, серед усіх тих, у кого є людська оболонка, подібна до Його, серед усіх тих, хто має людську сутність, тільки Він Сам є втіленим Богом, а всі інші – створені люди. Хоча всі вони володіють людською сутністю, у створених людей немає нічого, крім людської сутності, в той час як утілений Бог відрізняється: в Його плоті присутня не тільки людська сутність, але і, що більш важливо, божественність. Його людську сутність можна побачити в зовнішньому вигляді Його плоті та в Його повсякденному житті, але Його божественність сприйняти складно. Оскільки Його божественність проявляється тільки тоді, коли у Нього є людська сутність, і Він не є настільки надприродним, як Його собі уявляють люди, то людям надзвичайно важко це побачити. Навіть сьогодні людям украй важко осягнути справжню сутність утіленого Бога. Навіть після того, як Я так докладно розповів про це, Я очікую, що це все ще залишається загадкою для більшості з вас. Насправді, це питання дуже просте: оскільки Бог стає плоттю, Його сутність є поєднанням людської та божественної природи. Це поєднання називається Самим Богом, Самим Богом на землі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»