Зрозуміти мету Божої роботи, вплив, який Його робота справляє на людину, і в чому власне полягає Його воля для людини – саме цього має досягати кожна людина, яка слідує за Богом. У наші дні знання про Божу роботу – це те, чого бракує всім людям. Діла, які Бог учинив над людьми, повнота Божої роботи й те, у чому власне полягає Божа воля для людини від створення світу до теперішнього часу – це те, чого людина не знає й не розуміє. Така недостатність спостерігається не лише у всьому релігійному світі, але й серед усіх тих, хто вірить у Бога. Коли настане день і ти справді побачиш Бога, коли по-справжньому оціниш Його мудрість, коли побачиш усі діла, які Бог учинив, коли зрозумієш, Ким є Бог і що в Нього є – коли побачиш Його щедрість, мудрість, диво та все те, що Він учинив над людьми, – саме тоді ти досягнеш успіху у твоїй вірі в Бога. Кажуть, що Бог усеосяжний та всеблагий, але яким саме чином Він усеосяжний і яким саме чином Він усеблагий? Якщо ти цього не розумієш, то не можеш уважатися тим, хто вірить у Бога. Чому Я кажу, що люди в релігійному світі є не віруючими у Бога, а лиходіями, подібними до диявола? Коли Я кажу, що вони лиходії, то кажу це тому, що вони не розуміють Божої волі та не є спроможними побачити Його мудрість. Бог ніколи не виявляє їм Свою роботу. Вони сліпі; вони не можуть побачити Божих діл, вони були залишені Богом, і їм цілковито бракує Божих турботи та захисту, не кажучи вже про роботу Святого Духа. Усі ті, в кого немає Божої роботи, – це лиходії та супротивники Бога. Божі супротивники, про яких Я веду мову, – це ті, хто не знає Бога, хто визнає Бога своїми вустами, але при цьому не знає Його, ті, хто йде за Богом, але не слухається Його, і ті, хто впивається Божою благодаттю, але не може свідчити про Нього. Без розуміння мети Божої роботи або розуміння роботи, яку Бог здійснює в людині, людина не може бути в згоді з Божою волею, а також не може свідчити про Бога. Причина, з якої людина противиться Богу, випливає, з одного боку, з її зіпсованого характеру, а з іншого – з незнання Бога та з браку розуміння тих принципів, за якими Бог працює, та Його волі для людини. Ці два аспекти, взяті разом, складають історію людського опору Богові. Новачки у вірі противляться Богові, тому що такий спротив лежить у їхній природі, тоді як спротив Богові з боку тих, хто у вірі вже багато років, є наслідком їхнього незнання Бога на додачу до їхнього зіпсованого характеру. У час, коли Бог ще не став плоттю, основою для оцінки того, чи протистоїть людина Богові, було те, чи дотримується вона постанов, встановлених Богом на небесах. Наприклад, у період Закону будь-яка людина, яка не дотримувалася законів Єгови, вважалася такою, що опирається Богові; той, хто крав пожертвуване Єгові або протистояв тим, до кого Єгова виявляв Свою прихильність, вважався людиною, що опирається Богові, і таких людей каменували до смерті; хто не шанував батька або матір, хто бив або проклинав іншого, вважався людиною, що не дотримується законів. І всі ті, хто не дотримувався законів Єгови, вважалися людьми, що протистоять Йому. Уже не так було в період Благодаті, коли будь-яка людина, що чинила опір Ісусу, вважалася такою, що чинить опір Богу, і будь-хто, хто не слухався слів, промовлених Ісусом, вважався тим, хто чинить опір Богу. У цей час спосіб визначення спротиву Богові став точнішим та практичнішим. У час, коли Бог ще не став плоттю, основою для оцінки того, чи противиться людина Богові, було те, чи поклонялася вона невидимому Богові на небі, чи шанувала Його. Спосіб, у який у той час визначався спротив Богові, був не дуже практичним, оскільки людина не могла бачити Бога і не знала, яким був образ Божий або як Бог працював і промовляв. Людина не мала жодних уявлень про Бога, вона вірила в Бога невиразно, оскільки Бог тоді ще не явився людині. Тому як би людина не вірила в Бога у своїй уяві, Бог не засуджував людину й не висував до неї занадто багато вимог, тому що людина була абсолютно нездатна бачити Бога. Коли Бог стає плоттю та приходить працювати поміж людей, усі споглядають Його та чують Його слова, і всі бачать діла, які Бог чинить зі Свого плотського тіла. У ту мить всі людські уявлення перетворюються на піну. Щодо тих, хто бачив, як Бог з’являється в плоті, то вони не будуть засуджені, якщо добровільно підкоряться Йому; ті ж, хто цілеспрямовано протистоять Йому, будуть вважатися супротивниками Бога. Такі люди є антихристами, ворогами, які свідомо протистоять Богу. Ті, хто носить у собі уявлення про Бога, але все ще має готовність та бажання коритися Його волі, не будуть засуджені. Бог засуджує людину на підставі її намірів та вчинків – у жодному разі не за її думки та ідеї. Якби Він засуджував людину на підставі її думок та ідей, тоді жодна людина не змогла б врятуватися з гнівних Божих рук. Ті, хто свідомо чинить опір втіленому Богу, будуть покарані за свій непослух. Що стосується цих людей, які свідомо чинять опір Богові, то їхній спротив випливає з того, що вони носять у собі уявлення про Бога, що, своєю чергою, веде їх до дій, які порушують Божу роботу. Ці люди навмисне противляться Божій роботі та руйнують її. Вони не просто мають уявлення про Бога – вони ще й займаються справами, які порушують Його роботу, і з цієї причини люди такого типу будуть засуджені. Ті, хто свідомо не порушує Божої роботи, не будуть засуджені як грішники, оскільки вони спроможні добровільно коритися та не займатися справами, які викликають порушення та збурення. Такі люди не будуть засуджені. Одначе, якщо люди, які впродовж багатьох років переживали Божу роботу, продовжують носити в собі уявлення про Бога та залишаються нездатними пізнати роботу втіленого Бога, і якщо, попри всі ті роки, коли вони переживали Його роботу, вони й надалі продовжують наповнюватися уявленнями про Бога та залишаються нездатними прийти до пізнання Його, то, хай би навіть вони і не займалися справами, що спричиняють порушення, їхні серця все одно наповнені численними уявленнями про Бога, і, навіть якщо ці уявлення не робляться явними, такі люди жоднісіньким чином не сприяють Божій роботі. Вони не здатні поширювати Євангеліє для Бога або свідчити про Нього. Такі люди – це потолоч і йолопи. Оскільки вони не знають Бога і, крім того, є абсолютно неспроможні відкинути свої уявлення про Нього, вони засуджені. Можна сказати так: для новачків у вірі триматися уявлень про Бога або нічого не знати про Нього – це нормально, але для того, хто вже протягом багатьох років вірив у Бога і пережив чимало Його роботи, – для такої людини було б ненормально продовжувати триматися таких уявлень, і ще менш нормально для такої людини було б не мати знання про Бога. Саме тому, що це ненормальний стан, вони засуджені. Ці ненормальні люди – це сміття; це ті, хто найбільше противиться Богові і хто даремно користується Божою благодаттю. Усі такі люди врешті-решт будуть вигнані!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які Богові противляться»