Праця Бога завжди рухається вперед, і хоча мета Його роботи не змінюється, метод, за допомогою якого Він працює, постійно змінюється, а це означає, що ті, хто слідує за Богом, теж постійно змінюються. Чим більше праці виконує Бог, тим глибшим є знання людини про Бога. У результаті Божої праці відповідні зміни відбуваються й у характері людини. Однак саме тому, що праця Божа постійно змінюється, ті, хто не знає роботи Святого Духа, і ті безглузді люди, які не знають істини, стають людьми, які чинять опір Богу. Праця Бога ніколи не відповідає уявленням людини, бо ж Його праця завжди нова і ніколи не буває старою, і Він ніколи не повторює стару працю, а радше продовжує працю, яку ніколи не здійснював раніше. Оскільки Бог не повторює Свою роботу, а людина незмінно судить про поточну роботу Бога по роботі, яку Він виконував у минулому, Богу стало надзвичайно важко виконувати кожен етап роботи нового періоду. У людини занадто багато труднощів! Її мислення занадто консервативне! Ніхто не знає Божої роботи, але всі визначають її межі. Коли людина залишає Бога, вона втрачає життя, істину і Божі благословення, але при цьому вона не приймає ні життя, ні істину, не кажучи вже про більш великі благословення, які Бог дарує людству. Усі люди хочуть знайти Бога, але неспроможні терпіти жодних змін у Божій праці. Ті, хто не приймає нову Божу працю, вірять, що Божа праця незмінна, що вона назавжди перебуває в застої. На їхнє переконання, все, що необхідно для набуття вічного спасіння від Бога, – це дотримуватися закону, і доти, доки вони каються і сповідують свої гріхи, воля Божа завжди буде задоволена. Вони дотримуються думки, що Бог може бути тільки Богом за законом і Богом, Якого було прибито до хреста за людей; вони також вважають, що Бог не повинен і не може виходити за рамки Біблії. Саме ці думки міцно прикували їх до старих законів і прибили їх до мертвих правил. Ще більше є тих, хто вірить, що, якою б не була нова робота Бога, вона має бути підтверджена пророцтвами, і що на кожному етапі такої роботи всім тим, хто слідує за Ним із «істинним» серцем, також повинні бути дані одкровення; в іншому випадку така робота не могла би бути роботою Бога. Людині і так нелегко пізнати Бога. На додаток до абсурдного серця людини і її бунтівної природи, сповненої самозвеличання і зарозумілості, їй стає дедалі складніше приймати нову Божу працю. Людина не приділяє пильної уваги новій роботі Бога і не приймає її зі смиренням; натомість вона займає презирливу позицію, чекаючи від Бога одкровень і настанови. Хіба це не поведінка тих, хто повстає проти Бога і чинить Йому опір? Яким чином такі люди можуть отримати Боже схвалення?

Ісус сказав, що робота Єгови залишилася в минулому з точки зору періоду Благодаті, так само, як Я кажу сьогодні, що робота Ісуса також залишилася в минулому. Якби був тільки період Закону, і не було періоду Благодаті, Ісус не був би розп’ятий і не зміг би спокутувати все людство. Якби був тільки період Закону, чи змогло б людство взагалі дійти аж до сьогоднішнього дня? Історія рухається вперед, і хіба історія не є природним законом Божої праці? Хіба це не опис Його керування людьми у всьому всесвіті? Історія рухається вперед, як і Божа праця. Воля Бога постійно змінюється. Він не міг залишатися на одному етапі роботи протягом шести тисяч років, бо, як кожному відомо, Бог завжди новий і ніколи не старий, і Він не міг продовжувати виконувати таку працю, як розп’яття, будучи прибитим цвяхами до хреста один раз, двічі, тричі… Було би безглуздо так думати. Бог не продовжує виконувати одну і ту ж роботу; Його робота постійно змінюється і завжди нова, подібно до того, як Я щодня кажу вам нові слова і виконую нову роботу. Це та праця, яку Я звершую, і ключовими є слова «нова» й «дивовижна». «Бог незмінний, і Бог завжди буде Богом»: це висловлювання дійсно правильне; сутність Бога не змінюється, Бог завжди залишається Богом, і Він ніколи не зміг би стати сатаною, але це не доводить, що Його праця так само постійна і незмінна, як і Його сутність. Ти заявляєш, що Бог незмінний, але як тоді ти можеш пояснити те, що Бог завжди новий і ніколи не буває старим? Робота Бога постійно поширюється і постійно змінюється, і Його воля постійно проявляється і стає відомою людині. У міру того, як людина переживає Божу роботу, її характер безупинно змінюється, як і її знання. Звідки ж тоді виникає ця зміна? Хіба це не результат праці Бога, яка постійно змінюється? Якщо характер людини може змінюватися, то чому людина не може припустити, що Моя праця та Мої слова також постійно змінюються? Чи повинен Я підкорятися людським обмеженням? У цьому випадку хіба ти не використовуєш штучно притягнені аргументи і викривлену логіку?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як може людина, яка обмежила Бога у своїх уявленнях, отримати одкровення Бога?»