Оскільки в Божій роботі завжди відбуваються нові події, з появою нової роботи є та робота, яка стає віджилою та застарілою. Ці різні типи роботи – стара та нова – не суперечать один одному, а доповнюють; кожен крок випливає з попереднього. Оскільки є нова робота, старе, звісно, мусить бути ліквідоване. Наприклад, деякі давно усталені практики та звичні висловлювання людини вкупі з багаторічним досвідом та вченнями сформували в розумі людини найрізноманітніші за змістом і формою уявлення. Той факт, що Бог ще має повністю відкрити людині Своє справжнє обличчя та притаманний Йому характер, разом із багаторічним поширенням традиційних теорій від давніх часів ще більше сприяв формуванню в людини таких уявлень. Можна сказати, що за час, поки людина вірила в Бога, вплив різних уявлень призвів до того, що в людей постійно формувалися та розвивалися найрізноманітніші погляди на Бога, в основі яких лежали ці уявлення, у результаті чого багато релігійних людей, які служать Богу, стали Його ворогами. Отже, що сильнішими є релігійні уявлення людей, то більше вони опираються Богу й то більше вони є Його ворогами. Божа робота завжди нова й ніколи не стара; вона ніколи не формує доктрини, а натомість постійно змінюється та оновлюється більшою чи меншою мірою. Здійснення роботи в такий спосіб є виявом характеру, притаманного Самому Богові. Це також невід’ємний принцип Божої роботи та один із засобів, за допомогою якого Бог здійснює Своє управління. Якби Бог не працював у такий спосіб, то людина не змінювалася б і не могла б пізнати Бога, а сатана не був би переможений. Тому в Його роботі постійно відбуваються зміни, які здаються безладними, але насправді є періодичними. Проте спосіб, у який людина вірить у Бога, зовсім інший. Вона чіпляється за старі, знайомі доктрини та системи, і чим вони старші, тим вони для неї приємніші. Як може дурний людський розум, розум, що є непохитним, неначе камінь, прийняти стільки незбагненної нової роботи Бога та Його нових слів? Людина бридить Богом, Який завжди новий і ніколи не старий; їй подобається лише старий Бог, з Якого вже пісок сиплеться, Бог із сивим волоссям, Який застряг на місці. А тому, оскільки в Бога Свої уподобання, а в людини – свої, людина зробилася ворогом Бога. Чимало цих суперечностей існує навіть сьогодні, у той час, коли Бог виконує нову роботу впродовж майже шести тисяч років. Тож їх уже не виправити. Можливо, це пов’язано з упертістю людини або непорушністю Божих адміністративних постанов для будь-якої людини, але ті священнослужителі – і чоловіки, і жінки – ще й досі чіпляються за запліснявілі старі книги та папери, у той час як Бог продовжує Свою незавершену роботу з управління так, ніби в Нього немає нікого поруч. Хоча ці суперечності роблять Бога й людину ворогами і є навіть нерозв’язними, Бог на них не зважає, ніби вони одночасно й існують, і не існують. Проте людина тримається своїх переконань та уявлень і ніколи від них не відмовляється. Утім одне є самоочевидним: попри те, що людина не відхиляється від своєї позиції, Божі стопи ніколи не зупиняються, і Він завжди змінює Свою позицію відповідно до навколишнього середовища. Зрештою, саме людина буде переможена без бою. Тим часом Бог є найбільшим ворогом усіх Своїх переможених супротивників, а також поборником людства – і переможеного, і непереможеного. Хто може змагатися з Богом і вийти переможцем? Здається, що людські уявлення походять від Бога, тому що чимало з них народилося на хвилі Божої роботи. Однак це не причина, щоб Бог прощав людині, і, на додачу, Він не вихваляє людину за те, що вона на хвилі Божої роботи виробляє партію за партією продуктів «для Бога», що поза межами Його роботи. Натомість Йому вкрай огидні людські уявлення та старі благочестиві переконання, і в Нього немає навіть думки про те, щоб визнати дату, коли ці уявлення вперше з’явилися. Він зовсім не погоджується з тим, що ці уявлення спричинені Його роботою, бо людські уявлення поширюються людиною; їхнє джерело – це думки та розум людини – не Бог, а сатана. Божий задум завжди полягав у тому, щоб Його робота була новою та живою, а не старою й мертвою, і те, дотримання чого Він вимагає від людини, змінюється залежно від доби й періоду та не є вічним і незмінним. Це тому, що Він є Богом, Який змушує людину жити та бути новою, а не дияволом, який змушує людину помирати та бути старою. Хіба ви цього досі не розумієте? У тебе є уявлення про Бога й ти неспроможний від них відмовитись, тому що ти зашорений. Це не тому, що в Божій роботі занадто мало сенсу, і не тому, що Божа робота розходиться з людськими бажаннями, і тим більше не тому, що Бог завжди нехтує Своїми обов’язками. Ти не можеш відмовитися від своїх уявлень тому, що тобі дуже бракує послуху та тому, що в тебе немає анінайменшої подоби творіння, а не тому, що Бог усе для тебе ускладнює. До цього всього спричинився ти сам, і це не має взагалі жодного стосунку до Бога; усі страждання та нещастя створені людиною. Божі думки завжди на добро – Він не бажає бути причиною породження твоїх уявлень, але бажає, щоб ти змінювався та оновлювався з плином часу. Але ти не знаєш, що для тебе добре, ти завжди прискіпливо досліджуєш або аналізуєш. Це не Бог для тебе все ускладнює, – це в тебе самого немає благоговіння перед Богом, а непослух твій занадто великий. Дрібне створіннячко, що наважилося взяти якусь крихітну частину того, що раніше було дано Богом, а потім обернути її і використати для нападу на Бога – хіба це не людська непокора? Цілком справедливо буде сказати, що люди є абсолютно негідними висловлювати свої погляди перед Богом, тим більше – хверцювати своєю нікчемною, смердючою, гнилою, квітчастою мовою, як їм заманеться, не кажучи вже про їхні запліснявілі уявлення. Хіба вони не є ще більш нікчемними?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Божу роботу сьогодні, можуть служити Богові»