Біблія є історичним свідченням Божої роботи в Ізраїлі та документально підтверджує багато передбачень древніх пророків, а також деякі висловлювання Єгови в Його роботі того часу. Отже, усі люди вважають цю книгу святою (бо Бог – святий і великий). Звісно, усе це – результат їхньої пошани до Єгови та їхньої палкої любові до Бога. Люди мають таке ставлення до цієї книги тільки тому, що творіння Божі так шанують і обожнюють свого Творця; а дехто навіть називає цю книгу небесною. Насправді, вона – усього лише людський запис. Її не називав особисто Єгова, і Єгова особисто не керував її створенням. Іншими словами, автор цієї книги – не Бог, а люди. Свята Біблія – це всього лише шаноблива назва, дана цій книзі людиною. Ця назва не була обрана Єговою та Ісусом після її спільного обговорення Ними; це не більше ніж людська ідея. Адже ця книга була написана не Єговою, і тим більше не Ісусом. Натомість, вона являє собою розповіді багатьох стародавніх пророків, апостолів і провидців, зібрані наступними поколіннями в книгу древніх писань, яка здається людям особливо святою, і яка, на їхню думку, містить багато незбагненних і глибоких таємниць, що чекають на відкриття майбутніми поколіннями. Отже, люди ще більше схильні вірити, що ця книга – небесна. Після додавання чотирьох Євангелій і Книги Об’явлення ставлення людей до неї особливо відрізняється від ставлення до будь-якої іншої книги, і тому ніхто не наважується глибинно аналізувати цю «небесну книгу», адже вона є надто «священною».

Чому, читаючи Біблію, люди можуть знайти в ній правильний шлях для практики? Чому вони можуть здобути багато з того, що було їм незрозуміло? Сьогодні Я аналізую Біблію в такий спосіб, і це не означає, що Я її ненавиджу або заперечую її цінність як джерела довідкової інформації. Я тлумачу та роз’яснюю тобі властиву Біблії цінність та її походження, щоб ти не залишався в невіданні. Адже в людей так багато думок про Біблію, і більшість із них невірні; читання Біблії в такий спосіб не тільки заважає їм здобути те, що вони мали б здобути, але, що більш важливо, стає на заваді роботі, яку Я маю намір виконувати. Це надзвичайно заважає роботі майбутнього та приносить одні лише недоліки і жодних переваг. Отже, те, чого Я навчаю тебе, – це просто суть Біблії та її історія для втаємничених. Я не прошу, щоб ти не читав Біблію або щоб ти ходив довкола, проголошуючи, що вона позбавлена цінності; Я лише прошу, щоб ти володів правильними знаннями про Біблію і поглядами на неї. Не будь занадто однобоким! Хоча Біблія – історична книга, написана людьми, у ній також задокументовано багато принципів, згідно з якими стародавні святі й пророки служили Богу, а також недавній досвід апостолів у служінні Богу, – ці люди дійсно все це бачили й знали, і все це може слугувати довідковою інформацією для людей цього періоду в пошуку істинного шляху. Тому, читаючи Біблію, люди також можуть здобути багато шляхів життя, які не можна знайти в інших книгах. Ці шляхи – це шляхи життя роботи Святого Духа, які стали частиною досвіду пророків і апостолів у минулі періоди, і багато з цих слів дорогоцінні та можуть дати те, що людям потрібно. Отже, усі люди люблять читати Біблію. Оскільки в Біблії так багато прихованого, погляди людей на неї відрізняються від поглядів на праці великих духовних діячів. Біблія – це літопис і збірка досвіду та знань людей, які служили Єгові та Ісусу в старому й новому періодах, і тому завдяки їй наступні покоління змогли здобути значне просвітління, освічення та шляхи для практики. Біблія є вищою за праці будь-якого великого духовного діяча тому, що всі їхні праці ґрунтуються на Біблії, увесь їхній досвід походить із Біблії, і всі вони пояснюють Біблію. І тому, попри можливість здобути забезпечення з книг будь-якого великого духовного діяча, люди досі поклоняються Біблії, оскільки вона здається їм такою високою й ґрунтовною! Хоча Біблія об’єднує деякі книги слів життя, такі як послання Павла й послання Петра, і хоча ці книги можуть забезпечити людей і допомогти їм, ці книги все ж застаріли, вони все ще належать до старої епохи, і якими б хорошими вони не були, вони підходять тільки для одного періоду й не є вічними. Адже Божа праця постійно розвивається, і вона не може просто зупинитися на часі, в якому жили Павло та Петро, або завжди залишатися в періоді Благодаті, коли було розіп’ято Ісуса. Отже, ці книги підходять тільки для періоду Благодаті, а не для періоду Царства останніх днів. Вони можуть забезпечити тільки віруючих періоду Благодаті, а не святих періоду Царства, і якими б хорошими вони не були, вони все одно застаріли. Те ж саме стосується роботи Єгови зі створення або Його роботи в Ізраїлі: якою б великою не була ця робота, вона все одно застаріла, і все одно прийшов час, коли вона проминула. Божа робота така ж: вона велика, але прийде час, коли вона завершиться; вона не може завжди залишатися ані на етапі творіння, ані на етапі розп’яття. Незалежно від того, наскільки переконливою була робота розп’яття, незалежно від того, наскільки ефективною вона була в перемозі над сатаною, робота, врешті-решт, усе ще залишається роботою, і періоди, врешті-решт, усе ж залишаються періодами; робота не може завжди залишатися на одному й тому ж фундаменті, і часи ніколи не можуть бути незмінними, тому що колись було створення, і повинні прийти останні дні. Це неминуче! Отже, сьогодні слова життя в Новому Заповіті – послання апостолів і чотири Євангелія – стали історичними книгами, вони стали старими альманахами; а як старі альманахи можуть провести людей у новий період? Незалежно від того, наскільки ці альманахи здатні дати людям життя, незалежно від того, наскільки вони здатні вести людей до хреста, хіба вони не застаріли? Хіба вони не втратили своєї цінності? Отож, Я кажу, що ти не повинен сліпо вірити в ці альманахи. Вони занадто старі, вони не здатні залучити тебе до нової роботи, а можуть тільки обтяжити тебе. Вони не тільки не можуть привести тебе до нової роботи й до нового входження, але й ведуть тебе до старих релігійних церков – а коли це так, то хіба твоя віра в Бога від того не слабшатиме?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (4)»