Сьогодні люди вірять, що Біблія – це Бог, і що Бог – це Біблія. Точно так само вони вірять, що всі слова Біблії були єдиними словами, сказаними Богом, і що всі вони були сказані Богом. Ті, хто вірить у Бога, навіть думають, що, хоча всі шістдесят шість книг Старого й Нового Заповіту були написані людьми, усі вони були дані завдяки натхненню Бога та є записом висловлювань Святого Духа. Це помилкове людське розуміння, і воно не повністю узгоджується з фактами. Насправді, за винятком книг пророцтв, більша частина Старого Заповіту являє собою історичний літопис. Деякі з послань Нового Заповіту засновані на досвіді людей, а деякі походять від просвітління Святого Духа; послання Павла, наприклад, виникли в результаті роботи людини, усі вони були результатом просвітління Святого Духа, і вони були написані для церков та були словами настанови й підбадьорення для братів і сестер церков. Це не були слова, промовлені Святим Духом, – Павло не міг говорити від імені Святого Духа, і він також не був пророком, не кажучи вже про те, що він не мав видінь, які мав Іван. Його послання були написані для церков Ефеса, Коринту, Галатії та інших. А отже, послання Павла в Новому Заповіті – це послання, які Павло написав для церков, а не натхнення від Святого Духа; вони також не є прямими висловлюваннями Святого Духа. Це всього лише слова настанови, розради й підбадьорення, які він написав церквам під час своєї роботи. Так само вони є свідченням значної частини роботи Павла в той час. Вони були написані для всіх, хто є братами й сестрами в Господі, щоб брати й сестри з церков того часу слідували його пораді та дотримувалися шляху покаяння Господа Ісуса. Павло у жодному разі не говорив ні тогочасним церквам, ні майбутнім, що всі повинні їсти й пити те, що він написав, як не говорив він і того, що всі його слова походять від Бога. Відповідно до обставин церкви того часу, він лише спілкувався з братами й сестрами, наставляв їх і заохочував їх до віри; і він просто проповідував або давав людям нагадування та настанови. Його слова ґрунтувалися на його власному тягарі, і він підтримував людей цими словами. Він виконував роботу апостола церков того часу, він був працівником, якого використовував Господь Ісус, і тому він повинен був узяти на себе відповідальність за церкви та виконувати роботу церков, він повинен був дізнаватися про стан братів і сестер, і у зв'язку з цим він написав послання до всіх братів і сестер у Господі. Усе, що він говорив повчального й позитивного людям, було правильним, але не представляло висловлювань Святого Духа й не могло представляти Бога. Ставитися до записів про досвід людини та її послань як до слів, сказаних Святим Духом церквам, є несосвітенним сприйняттям і величезним богохульством із боку людей! Особливо це стосується послань, які Павло написав для церков, оскільки його послання були написані для братів і сестер, ґрунтуючись на обставинах і становищі кожної тогочасної церкви, а також були спрямовані на те, щоб наставляти братів і сестер у Господі, щоб вони могли отримати благодать Господа Ісуса. Його послання були написані для того, щоб пробудити братів і сестер того часу. Можна сказати, що це був його власний тягар, а також тягар, даний йому Святим Духом; зрештою, він був апостолом, який керував церквами того часу, який писав послання для церков і наставляв їх; такою була його відповідальність. Його ідентичність була лиш ідентичністю працюючого апостола, і він був лиш апостолом, посланим Богом; він не був ані пророком, ані провісником. Для нього його власна робота й життя братів і сестер були надзвичайно важливими. Отже, він не міг говорити від імені Святого Духа. Його слова не були словами Святого Духа, і тим більше не можна було сказати, що вони були словами Бога, адже Павло був не більше ніж творінням Божим і, звичайно ж, не був утіленням Бога. Його ідентичність не була такою ж, як у Ісуса. Слова Ісуса були словами Святого Духа, вони були словами Бога, бо Його ідентичність була ідентичністю Христа – Сина Божого. Як міг Павло бути Йому рівним? Якщо люди сприймають послання або слова, подібні до слів Павла, як висловлювання Святого Духа й поклоняються їм як Богу, то можна сказати тільки те, що вони надто нерозбірливі. Говорячи більш різким тоном, хіба це прямо-таки не богохульство? Як могла людина говорити від імені Бога? І як могли люди схилятися перед записами його послань і слів, які він промовляв, неначе вони були священною книгою або книгою з неба? Чи могла людина випадково промовляти слова Божі? Як могла людина говорити від імені Бога? Отже, що ти скажеш – чи могли послання, які він писав до церков, не бути заплямовані його власними ідеями? Як вони могли не бути заплямовані людськими ідеями? Він писав послання для церков, ґрунтуючись на своєму особистому досвіді та своїх власних знаннях. Наприклад, Павло написав послання до церков Галатії, в якому містилася певна думка, а Петро написав інше, в якому висвітлена інша точка зору. Яке з них походить від Святого Духа? Ніхто не може сказати напевно. Отже, можна тільки сказати, що обидва несли тягар заради церков, але їхні листи відображають їхній духовний стан, вони представляють їхнє забезпечення й підтримку братів і сестер, а також їхній тягар відносно церков, і вони представляють тільки людську роботу – вони не були повністю від Святого Духа. Якщо ти кажеш, що його послання – це слова Святого Духа, то ти безглуздий і чиниш богохульство! Послання Павла та інші послання Нового Заповіту еквівалентні мемуарам пізніших духовних діячів: вони знаходяться на одному рівні з книгами сторожа Ні або досвідом Лоуренса й так далі. Просто книги недавніх духовних діячів не включені в Новий Заповіт, але суть цих людей була однаковою: вони були людьми, яких використовував Святий Дух протягом певного періоду, і вони не могли безпосередньо представляти Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»