Робота управління виникла тільки завдяки людству, що означає, що вона виникла тільки завдяки існуванню людства. Не було управління ні до появи людства, ні на початку, коли були створені небеса, земля і все суще. Якби в усій роботі Бога не було практики, корисної для людини, тобто, якби Бог не пред’являв відповідних вимог до розбещеного людства (якби в роботі, виконуваній Богом, не було відповідного шляху для практики людини), тоді ця робота не могла б називатися Божим управлінням. Якби вся робота Бога полягала тільки в тому, щоб вказувати розбещеному людству, як йому слід чинити, і Бог не здійснював би жодної зі Своїх власних справ і не виявляв ані краплі Своєї всемогутності або мудрості, то хоч би якими високими не були вимоги Бога до людини, як би довго Бог не жив серед людей, людина нічого не знала б про Божий характер; якби це було так, то робота такого роду була б ще менш гідна називатися Божим управлінням. Простіше кажучи, робота Божого управління – це робота, що виконується Богом, і вся робота, що виконується під керівництвом Бога тими, хто був здобутий Богом. Таку роботу можна узагальнено назвати управлінням. Іншими словами, Божа робота серед людей, а також співпраця з Ним усіх тих, хто слідує за Ним, у сукупності називаються управлінням. Тут робота Бога називається видіннями, а співпраця людини називається практикою. Чим вища Божа робота (тобто чим вище видіння), тим яснішим Божий характер стає для людини, тим більше він розходиться з уявленнями людини й тим вище стає практика й співпраця людини. Чим вищі вимоги людини, тим більше Божа робота розходиться з людськими уявленнями, у результаті чого випробування людини й стандарти, яким вона повинна відповідати, також стають вищими. Після закінчення цієї роботи всі видіння будуть завершені, і те, що людина повинна втілити на практиці, досягне вершини досконалості. Це також буде час, коли кожного буде класифіковано відповідно до виду, бо те, що людині необхідно знати, буде показано людині. Отже, коли видіння досягнуть свого апогею, робота, відповідно, наблизиться до свого завершення, і практика людини також досягне свого зеніту. Практика людини заснована на роботі Бога, і управління Бога повністю виражається тільки завдяки практиці й співпраці людини. Людина – це особливий зразок Божої роботи й об’єкт роботи всього Божого управління, а також продукт всього Божого управління. Якби Бог працював один, без співпраці з людиною, тоді не було б нічого, що могло б слугувати кристалізацією всієї Його роботи, і тоді не було б анінайменшого значення для Божого управління. Крім роботи Бога, тільки вибираючи відповідні об’єкти для вираження Своєї роботи й доказу її всемогутності й мудрості, Бог може досягти мети Свого управління і досягти мети використання всієї цієї роботи для повної поразки сатани. Отже, людина є незамінною частиною роботи Божого управління, і людина – єдина, хто може зробити так, щоб Боже управління принесло плоди й досягло своєї кінцевої мети; крім людини, жодна інша форма життя не може взяти на себе таку роль. Якщо людина хоче стати справжньою кристалізацією Божої роботи управління, тоді непослух розбещеного людства має бути повністю розсіяно. Для цього необхідно, щоб людині була дана практика, придатна для різних часів, і щоб Бог виконував відповідну роботу серед людей. Тільки таким чином у кінцевому підсумку буде створено групу людей, які є кристалізацією Божої роботи управління. Божа робота серед людей не може свідчити про Самого Бога тільки через роботу одного Бога; для досягнення такого свідчення також потрібні живі люди, які підходять для Його роботи. Спочатку Бог буде працювати над цими людьми, через яких потім буде показана Його робота, і, таким чином, таке свідчення про Нього буде дане серед творінь, і в цьому Бог досягне мети Своєї роботи. Бог не працює самотужки, щоб перемогти сатану, тому що Він не може прямо свідчити про Себе серед усіх творінь. Якби Він чинив так, було б неможливо повністю переконати людину, тому Бог повинен працювати над людиною, щоб завоювати її, і тільки тоді Він зможе отримати свідчення серед усіх творінь. Якби діяв тільки Бог, без співпраці з людиною, або якби від людини не вимагалося співпраці, людина ніколи не змогла б пізнати Божий характер і назавжди залишилася б у невіданні щодо Божої волі; тоді Божу роботу не можна було б назвати роботою Божого управління. Якби тільки людина самотужки боролася, шукала й старанно працювала, не розуміючи роботи Бога, тоді б людина займалася пустощами. Без роботи Святого Духа все, що робить людина, походить від сатани; він – бунтар і лиходій; сатана проявляється у всьому, що робить розбещене людство, і немає в ньому нічого, що було б сумісне з Богом, і все, що робить людина, є проявом сатани. Ніщо з того, про що говорилося вище, не стосується винятково видінь і практики. На підставі видінь людина знаходить практику та шлях послуху, щоб вона могла відкинути свої уявлення й здобути те, чим вона не володіла в минулому. Бог вимагає, щоб людина співпрацювала з Ним, щоб людина повністю підкорялася Його вимогам, а людина просить споглядати роботу, виконувану Самим Богом, відчути на собі всемогутню силу Бога й пізнати Божий характер. Таким, якщо коротко, є управління Бога. Союз Бога з людиною – це управління, і це найвеличніше управління.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»