У порівнянні з попередніми періодами, робота Бога в період Царства більш практична, більшою мірою спрямована на сутність людини й зміни в її характері та більш здатна свідчити про Самого Бога для всіх тих, хто слідує за Ним. Іншими словами, у період Царства, коли Він працює, Бог показує Себе людині більше, ніж будь-коли в минулому, а це означає, що видіння, які повинні бути відомі людині, є вищими, ніж у будь-який попередній період. Оскільки робота Бога серед людей ступила на безпрецедентну територію, видіння, відомі людині в епоху Царства, є найвищими за весь час роботи управління. Божа робота ступила на безпрецедентну територію, і тому видіння, які людина повинна пізнати, стали вищими за всі видіння, і практика людини, що з них випливає, також вища, ніж у будь-який попередній період, оскільки практика людини змінюється відповідно до видінь, і досконалість видінь також знаменує досконалість вимог людини. Щойно все Боже управління припиниться, припиниться й практика людини, і без роботи Бога в людини не буде іншого вибору, окрім як дотримуватися вчення минулих часів, інакше їй просто нікуди буде звернутися. Без нових видінь у людини не буде нової практики; без досконалих видінь у людини не буде досконалої практики; без більш високих видінь у людини не буде більш високої практики. Практика людини змінюється разом із кроками Бога, і так само знання й досвід людини також змінюються разом із роботою Бога. Незалежно від того, наскільки здібна людина, вона все одно невіддільна від Бога, і якби Бог перестав працювати хоча б на мить, людина негайно померла б від Його гніву. Людині нічим хвалитися, бо якими б високими не були знання людини сьогодні, яким би глибоким не був її досвід, він невіддільний від Божої роботи, бо практика людини й те, до чого вона повинна прагнути у своїй вірі в Бога, невіддільні від видінь. У кожному випадку Божої роботи є видіння, які людина повинна знати, і, слідуючи їм, до людини висуваються відповідні вимоги. Без цих видінь як основи людина була б просто нездатна практикувати, і людина не змогла б непохитно слідувати за Богом. Якщо людина не знає Бога або не розуміє Божу волю, тоді все, що робить людина, – марне й не може бути схвалено Богом. Якими б рясними не були дари людини, вона все одно невіддільна від Божої роботи й Божого керівництва. Незалежно від того, наскільки хороші дії людини або скільки дій робить людина, вони все одно не можуть замінити роботу Бога. І тому за жодних обставин практика людини не може бути відокремленою від видінь. Ті, хто не приймає нові видіння, не мають нової практики. Їхня практика не має жодного відношення до істини, тому що вони дотримуються вчення та виконують мертвий закон; у них взагалі немає нових видінь, і в результаті цього вони не застосовують на практиці нічого з нового періоду. Вони втратили видіння, а разом з тим втратили роботу Святого Духа, і вони втратили істину. Ті, у кого немає істини, є нащадками абсурду, вони є втіленням сатани. Незалежно від того, що це за людина, вона не може бути без видінь Божої роботи й не може бути позбавлена присутності Святого Духа; щойно людина втрачає видіння, вона миттєво сходить у підземне царство й живе серед темряви. Люди без видінь – це ті, хто нерозумно слідує за Богом, це ті, хто позбавлений роботи Святого Духа, і вони живуть в пеклі. Такі люди не прагнуть до істини, а натомість вивішують ім’я Бога, як вивіску. Ті, хто не знає роботи Святого Духа, хто не знає втіленого Бога, хто не знає трьох стадій роботи у всій повноті Божого управління – вони не знають видінь і тому позбавлені істини. І хіба всі ті, хто не володіє істиною, не є лиходіями? Ті, хто готовий застосовувати істину на практиці, хто готовий прагнути до пізнання Бога й хто дійсно співпрацює з Богом, – це люди, для яких видіння є основою. Вони схвалені Богом, тому що вони співпрацюють із Богом, і саме цю співпрацю людина повинна застосовувати на практиці.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»