Божа робота серед людей невіддільна від людини, адже людина є об’єктом цієї роботи та єдиним Божим творінням, яке може свідчити про Бога. Життя людини й уся діяльність людини невіддільні від Бога, і всі вони контролюються руками Бога, і можна навіть сказати, що жодна людина не може існувати незалежно від Бога. Ніхто не може заперечувати це, бо це – факт. Усе, що робить Бог, має на меті благо людства й спрямоване проти підступів сатани. Усе, що потрібно людині, походить від Бога, і Бог – джерело життя людини. Таким чином, людина просто не в змозі розлучитися з Богом. Більш того, у Бога ніколи не було наміру розлучатися з людиною. Робота, яку виконує Бог, здійснюється заради всього людства, і Його думки завжди добрі. Таким чином, для людини робота Бога й думки Бога (тобто Божа воля) є «видіннями», які повинні бути відомі людині. Такі видіння також є управлінням Бога й роботою, яка не може бути виконана людиною. Вимоги, які Бог висуває до людини під час Своєї роботи, між тим, називаються «практикою» людини. Видіння – це робота Самого Бога, або вони є Його волею для людства, або цілями та значенням Його роботи. Можна також сказати, що видіння є частиною управління, оскільки це управління є роботою Бога й спрямоване на людину, що означає, що це – робота, яку Бог здійснює серед людей. Ця робота є доказом і шляхом, яким людина приходить до пізнання Бога, і вона надзвичайно важлива для людини. Якщо замість того, щоб приділяти увагу знанню Божої роботи, люди звертають увагу тільки на вчення віри в Бога або на незначні деталі, то вони просто не будуть знати Бога і, більше того, не будуть тими, хто Богу до душі. Робота Божа, яка надзвичайно корисна для пізнання людиною Бога, називається видіннями. Ці видіння – робота Бога, воля Божа, а також цілі й значення Божої роботи; всі вони приносять користь людині. Практика відноситься до того, що повинно бути виконано людиною, що повинно бути зроблено творіннями, які слідують за Богом, і вона також є обов’язком людини. Те, що має робити людина, – це не те, що людина розуміла від самого початку, а вимоги, які Бог висуває до людини під час Своєї роботи. Ці вимоги поступово стають усе більш ґрунтовними й піднесеними в міру того, як діє Бог. Наприклад, у період Закону людина повинна була дотримуватися закону, а в період Благодаті людина повинна була нести хрест. Період Царства інший: вимоги до людини вищі, ніж у період Закону й період Благодаті. У міру того, як видіння стають більш піднесеними, вимоги до людини стають усе вищими й дедалі чіткішими й реальнішими. Подібним чином, видіння також стають усе більш реальними. Ці численні реальні видіння не тільки сприяють послуху людини Богові, але, більш того, сприяють її пізнанню Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»