Відколи існує Боже управління, Він завжди повністю присвячував Себе виконанню Своєї роботи. Хоч Він і приховував Свою іпостась від людини, Він завжди був поруч із людиною, виконуючи роботу над людиною, виявляючи Свій характер, скеровуючи все людство Своєю сутністю та виконуючи Свою роботу над кожною людиною через Свою могутність, Свою мудрість і Свою владу, таким чином породивши період Закону, період Благодаті та сьогоднішній період Царства. Хоча Бог приховує Свою іпостась від людини, Його характер, Його природа й атрибути, а також Його воля щодо людства беззастережно відкриваються людині, щоб вона їх побачила й пережила. Інакше кажучи, хоча людські істоти не можуть побачити чи торкнутися Бога, характер і сутність Бога, з якими стикається людство, безумовно, є проявами Самого Бога. Хіба це не істина? Незалежно від того, який спосіб чи ракурс Бог обирає для Своєї роботи, Він завжди обходиться з людьми через Свою істинну ідентичність, виконує покладену на Нього роботу й говорить ті слова, які неодмінно мусить сказати. З якого б положення не говорив Бог – Він може стояти на третьому небі, чи стояти в плоті, чи навіть як звичайна людина, – Він завжди говорить до людини всім Своїм серцем і всім Своїм розумом, без жодного обману чи приховування. Коли Він виконує Свою роботу, Бог виявляє Своє слово та Свій характер, а також показує, Хто Він є і чим володіє, без найменших застережень. Він скеровує людство Своїм життям, Своєю природою й атрибутами. Так людина пережила період Закону – епоху, що була колискою людства, – під проводом «невидимого й недоторканного» Бога.

Уперше Бог став плоттю після періоду Закону – втілення, яке тривало тридцять три з половиною роки. Для людини тридцять три з половиною роки – це довго? (Це недовго.) Оскільки тривалість життя людини зазвичай набагато перевищує тридцять із чимось років, для людини це не дуже довго. Але для втіленого Бога ці тридцять три з половиною роки були справді довгими. Він став людиною – звичайною людиною, яка взяла на Себе Божу роботу та доручення. Це означало, що Йому довелося взятися за роботу, з якою звичайна людина не може впоратися, і водночас також терпіти страждання, яких звичайні люди не можуть витримати. Вага страждань, перенесених Господом Ісусом протягом періоду Благодаті, від початку Його роботи до того, як Він був прибитий до хреста, – це, може, і не те, що люди сьогодення могли б побачити особисто, але хіба ви не можете принаймні отримати уявлення про це з історій у Біблії? Незалежно від того, скільки деталей є в цих записаних фактах, загалом Божа робота в цей період була сповнена тягот і страждань. Для розбещеної людини тридцять три з половиною роки – це недовго; трохи страждання – це дрібниця. Але для святого, непорочного Бога, Якому довелося нести всі гріхи людства, їсти, спати й жити з грішниками, цей біль був неймовірно великим. Він – Творець, Володар усього сущого та Правитель усього, але коли Він прийшов у світ, Йому довелося витерпіти гноблення та жорстокість розбещених людей. Щоб завершити Свою роботу й урятувати людство з моря недолі, Він мав бути засуджений людиною й понести гріхи всього людства. Звичайні люди ніяк не можуть ні збагнути, ні оцінити масштаби страждань, через які Він пройшов. Про що свідчать ці страждання? Вони свідчать про відданість Бога людству. Вони символізують приниження, яких Він зазнав, і ціну, яку Він заплатив за спасіння людей, щоб викупити їхні гріхи та завершити цю стадію Своєї роботи. Вони також означають, що люди мали бути відкуплені Богом від хреста. Це ціна, заплачена кров'ю, життям, і ціна, яку не могла б собі дозволити жодна створена істота. Саме тому, що Він має Божу сутність і те, Хто є Бог і чим володіє, Він і зміг знести такі страждання та виконати роботу такого виду. Жодна істота, створена Ним, не змогла б зробити цього замість Нього. Це робота Бога протягом періоду Благодаті й одкровення Його характеру. Чи це відкриває щось про те, Хто є Бог і чим володіє? Чи варте це людського пізнання? Хоча в той період людина не бачила Божої іпостасі, але вона отримала Божу жертву за гріх і була відкуплена Богом від хреста. Людство може не бути незнайомим із роботою, яку Бог виконав протягом періоду Благодаті, але чи хтось знайомий із характером і волею, виявленими Богом протягом цього періоду? Людина просто знає про деталі Божої роботи протягом різних періодів і через різні шляхи, або вона знає про пов'язані з Богом історії, які відбувались у той самий час, коли Бог виконував Свою роботу. Ці деталі й історії – щонайбільше тільки якісь відомості чи легенди про Бога, і вони не мають нічого спільного з Божим характером і сутністю. Тож скільки б історій про Бога люди не знали, це не означає, що вони глибоко розуміють і знають Божий характер або Його сутність. Як і в період Закону, хоча люди в період Благодаті пережили безпосередню й близьку зустріч із Богом у плоті, їхні знання про характер і сутність Бога були практично відсутні.

У період Царства Бог знову став плоттю, так само, як і вперше. Протягом цього періоду роботи Бог досі беззастережно каже Своє слово, виконує роботу, яку Він неодмінно мусить зробити, і виявляє те, Хто Він є і чим володіє. При цьому Він продовжує зносити й терпіти людський непослух і невігластво. Хіба й у цей період роботи Бог не виявляє постійно Свій характер і не висловлює Свою волю? Отже, від створення людини й дотепер Божий характер, Його природа й атрибути, Його воля завжди були відкриті для кожної людини. Бог ніколи навмисно не приховував Свою сутність, Свій характер або Свою волю. Просто людству байдуже, що робить Бог, яка Його воля, – тому людське розуміння Бога таке жалюгідне. Інакше кажучи, хоча Бог приховує Свою іпостась, Він теж у кожну мить стоїть поруч із людством, повсякчас відкрито випромінюючи Свою волю, характер і сутність. У певному сенсі Божа іпостась теж відкрита для людей, але через людську сліпоту та непослух вони ніколи не можуть побачити Боже явлення. Тож хіба в такому разі розуміння Божого характеру та Самого Бога не має бути легким для всіх? На це запитання дуже складно відповісти, чи не так? Можна сказати, що це легко, але хоча деякі люди прагнуть пізнати Бога, вони не можуть дійсно пізнати Його чи отримати чітке розуміння Бога – воно завжди туманне й невизначене. Але якщо сказати, що це нелегко, це теж неправильно. Будучи об'єктом Божої роботи впродовж такого тривалого часу, кожна людина вже мусила б мати справжні взаємини з Богом через свій досвід. Вона мусила б хоч певною мірою відчувати Бога у своєму серці чи духом доторкнутися до Бога, і вона мусила б мати хоч деяке проникливе усвідомлення характеру Бога чи здобути деяке розуміння Його. Відколи людина почала слідувати за Богом і дотепер, людство отримало забагато, але через усілякі причини – недостатній духовний рівень людини, невігластво, бунтарство та різні наміри – людство також утратило забагато отриманого. Хіба Бог ще недостатньо дав людству? Хоча Бог приховує від людства Свою особу, Він постачає людей тим, Хто Він є і чим володіє, і Своїм життям; знання людства про Бога має бути не лише таким, яким воно є зараз. Ось чому Я вважаю за необхідне продовжити спілкування з вами на тему «Божа робота, Божий характер і Сам Бог». Мета полягає в тому, щоб тисячі років піклування й турботи, які Бог вклав у людину, не закінчилися даремно та щоб людство могло по-справжньому зрозуміти й оцінити Божу волю щодо нього. Це для того, щоб люди могли перейти на нову стадію у своєму пізнанні Бога. Це також поверне Бога на Його справжнє місце в серцях людей, тобто віддасть Йому належне.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»