Відправна точка для страху перед Богом – це ставитися до Нього як до Бога

Нещодавно хтось запитав: як так виходить, що навіть попри те, що ми знаємо про Бога більше за Йова, ми однаково Його не шануємо? Ми вже трохи торкалися цієї теми раніше. Насправді ми також вже обговорювали сутність цього питання, яка полягає в тому, що, хоча Йов тоді не знав Бога, він однаково ставився до Нього як до Бога та вважав Його Владикою неба, землі та всього сущого. Йов не вважав Бога за ворога; навпаки, він поклонявся Йому як Творцю всього сущого. Чому в наші дні люди так опираються Богу? Чому вони не здатні шанувати Його? Одна з причин полягає в тому, що вони були глибоко зіпсовані сатаною, і з такою глибоко вкоріненою сатанинською природою вони стали ворогами Бога. Отже, навіть якщо вони вірять у Бога й визнають Бога, вони однаково здатні чинити Йому опір та ставити себе в опозицію до Нього. Це зумовлено людською природою. Інша причина полягає в тому, що, попри свою віру в Бога, люди просто не ставляться до Нього як до Бога. Натомість вони вважають Його супротивником людства, розглядають Його як свого ворога та відчувають, що вони непримиренні з Богом. Усе так просто. Хіба це питання не порушувалось на нашій попередній зустрічі? Поміркуйте над цим: хіба не це є причиною? Ти можеш володіти дещицею знань про Бога, але що це знання тягне за собою? Хіба не про це всі говорять? Хіба не це сказав тобі Бог? Ти обізнаний лише з теоретичними та доктринальними аспектами цього, але чи поціновував ти колись справжнє обличчя Бога? Ти маєш суб'єктивне знання? Ти маєш практичні знання та досвід? Якби Бог не сказав це тобі, чи міг би ти це знати? Твої теоретичні знання не відображають реальних знань. Коротко кажучи, хай там скільки ти знаєш і хай там як ти про це дізнався, доки ти не здобув реального розуміння Бога, Він буде твоїм ворогом, і доки ти насправді не почнеш ставитися до Бога як до Бога, Він протистоятиме тобі, адже ти – втілення сатани.

Коли ти разом із Христом, можливо, ти можеш подавати Йому їжу тричі на день, або, можливо, подавати Йому чай та задовольняти Його життєві потреби; тобі здаватиметься, що ти ставився до Христа як до Бога. Коли щось стається, людські погляди завжди суперечать точці зору Бога; люди завжди не можуть зрозуміти та прийняти Божу точку зору. Хоча зовні люди можуть ладнати з Богом, це не означає, що вони з Ним сумісні. Щойно щось трапляється, спливає істинне обличчя непослуху людства, підтверджуючи тим самим ворожість, що існує між людьми та Богом. Ця ворожість полягає не в тому, що Бог протистоїть людям або Бог хоче бути ворожим до них, і не в тому, що Він ставить їх в опозицію до Себе, а потім поводиться з ними відповідно. Тут радше справа у цій сутності, яка є протилежною Богу та яка чаїться в суб'єктивній волі людей та у їхній підсвідомості. Оскільки люди розглядають усе, що приходить від Бога, як об'єкти для своїх досліджень, їхня реакція на те, що приходить від Бога, і на все, що пов'язане з Богом, полягає, передусім, у тому, щоб висувати здогади, сумніватись, а потім швидко зайняти позицію, яка суперечить та протистоїть Богу. Невдовзі вони переносять негативний настрій у суперечки чи змагання з Богом, доходячи аж до того, що сумніваються навіть, чи варто слідувати за таким Богом. Незважаючи на те, що здоровий глузд підказує їм, що так чинити не слід, вони, всупереч собі, однаково вирішать це зробити, причому так, що без вагань робитимуть це до самого кінця. Наприклад, якою є перша реакція деяких людей, коли вони чують чутки або наклепницькі розмови про Бога? Їхня перша реакція – замислитись, чи правдиві ці чутки чи ні, і чи існують ці чутки чи ні, а потім зайняти вичікувальну позицію. Потім вони починають думати: «Це неможливо перевірити. Чи справді таке сталося? Чи правдивою є ця чутка чи ні?». Хоча зовні такі люди цього не виказують, у своїх серцях вони вже почали сумніватися та вже почали заперечувати Бога. У чому сутність такого ставлення та такої точки зору? Хіба це не зрада? Поки вони не зіткнулися з цим питанням, ти не можеш знати, якими є точки зору цих людей; здається, що вони не перебувають у конфлікті з Богом та не вважають Його ворогом. Однак, щойно вони стикаються з проблемою, вони одразу пристають на бік сатани та виступають проти Бога. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що люди та Бог протистоять одне одному! Справа не в тому, що Бог вважає людство ворогом, а в тому, що сама сутність людства є ворожою до Бога. Як би довго людина не слідувала за Ним або яку б велику ціну не заплатила, і незалежно від того, як вона славить Бога, як, можливо, утримується від того, щоб Йому опиратись, і навіть від того, як наполегливо вона спонукає себе любити Бога, вона ніколи не зможе ставитися до Бога як до Бога. Хіба це визначається не людською сутністю? Якщо ти ставишся до Нього як до Бога та щиро віриш, що Він – Бог, хіба ти можеш усе ще сумніватися в Ньому? Хіба в твоєму серці ще можуть залишатися «знаки запитання» щодо Нього? Їх уже не може там бути, чи не так? Тенденції цього світу такі лихі, і цей людський рід також; тож як ти можеш не мати про них жодних уявлень? Ти сам такий нечестивий, тож як це так, що ти не маєш про це уявлення? І все-таки, всього кілька чуток і трохи наклепу можуть породити такі величезні уявлення про Бога та спонукати тебе науявляти стільки всього, що лише свідчить, наскільки незрілим є твій духовний стан! Якесь «дзижчання» кількох комарів та кількох огидних мух – невже це все, що потрібно, щоб тебе ошукати? Що ж це за людина? Чи знаєш ти, що Бог думає про таких людей? Насправді Боже ставлення є дуже чітким у тому, як Він поводиться з ними. Просто Божий підхід до таких людей – це їх ігнорувати, Він не звертає на них жодної уваги та не сприймає цих невігласів серйозно. Чому так? Тому що у Своєму серці Бог ніколи не планував здобути цих людей, які заприсяглися бути ворожими до Нього аж до кінця та які ніколи не планували шукати шляху бути з Ним сумісними. Можливо, ці слова, які Я промовив, можуть образити деяких людей. Чи готові ви завжди дозволяти Мені ображати вас таким чином? Так це чи ні, але все, що Я кажу, – правда! Якщо Я завжди ображатиму вас і викриватиму ваші шрами, чи вплине це на піднесений образ Бога, який ви зберігаєте у своїх серцях? (Не вплине.) Я згоден, що не вплине, адже у ваших серцях просто немає Бога. Піднесений Бог, який живе у ваших серцях, – той, якого ви так ревно захищаєте та оберігаєте, – просто не є Богом. Він радше є плодом людської уяви; його просто не існує. А отже, тим краще буде, якщо Я дам вам відповідь на цю загадку; хіба це не розкриває правду в усій повноті? Справжній Бог не такий, яким Його уявляють люди. Я сподіваюся, що ви зможете зіткнутися з цією реальністю, і це допоможе вам у пізнанні Бога.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»