Ставлення Бога до тих, хто тікає під час Його роботи

Такі люди є всюди: після того, як вони переконалися в Божому шляху, з різних причин вони мовчки, не прощаючись, ідуть і роблять все, чого забажає їхнє серце. Наразі ми не будемо заглиблюватися в причини, з яких ці люди йдуть; спершу ми розглянемо, яким є ставлення Бога до таких людей. Воно дуже чітке. З того моменту, як ці люди йдуть, в очах Бога закінчується період їхньої віри. Не сама людина завершує його, а Бог. Те, що ця людина залишила Бога, означає, що вона вже відкинула Бога, що вона більше не хоче Його й не приймає Божого спасіння. Оскільки такі люди не хочуть Бога, чи може Він ще їх хотіти? Більше того, коли такі люди мають подібне ставлення, подібний погляд і твердо вирішили залишити Бога, вони вже розгнівали Божий характер. І це незважаючи на те, що вони, можливо, не розлютились і не лаяли Бога, незважаючи на те, що вони, можливо, не поводилися мерзенно чи надмірно, і незважаючи на те, що ці люди думають: «Якщо настане день, коли я вже достатньо нагуляюсь на волі або коли я все ще потребуватиму Бога для чогось, я повернуся. Або якщо Бог покличе мене, я повернуся», або вони кажуть: «Коли мені зовні буде завдано болю, або коли я побачу, що зовнішній світ занадто темний і занадто лихий, і я більше не хотітиму пливти за течією, я повернуся до Бога». Попри те, що ці люди подумки розрахували, коли саме вони повернуться, і попри те, що вони спробували залишити двері прочиненими для свого повернення, вони не розуміють, що у що б вони не вірили та як би вони не планували, все це лише сприймання бажаного за дійсне. Їхня найбільша помилка полягає в тому, що вони не усвідомлюють, як їхнє бажання піти змушує Бога почуватися. З того моменту, як вони вирішили покинути Бога, Він цілковито залишає їх; на той час у Своєму серці Він уже визначив результат такої людини. Що це за результат? Він полягає в тому, що ця людина буде однією з мишей, а тому загине разом із ними. Отже, люди часто спостерігають таку ситуацію: хтось залишає Бога, але при цьому не отримує покарання. Бог діє згідно зі Своїми власними принципами; деякі речі можна побачити, тоді як інші укладаються лише в Божому серці, тому люди не можуть бачити результатів. Та частина, яку видно людям, не обов'язково є справжньою стороною речей, але інша сторона, – та, яку ти не бачиш, – справді містить істинні найщиріші думки та висновки Бога.

Люди, які тікають під час Божої роботи, – це ті, хто залишає істинний шлях

Чому Бог може так серйозно карати людей, які тікають під час Його роботи? Чому Він так сильно на них гнівається? Перш за все, ми знаємо, що Божий характер – це велич і гнів; Він не вівця, яку будь-хто може зарізати, і тим більше не маріонетка, якою люди можуть керувати, як їм заманеться. Він також не порожнє місце, яким можна маніпулювати. Якщо ти справді віриш, що Бог існує, тоді ти повинен мати богобоязливе серце, і ти повинен знати, що Його сутність не можна гнівити. Цей гнів може бути спричинений словом, або, можливо, думкою, або, можливо, якоюсь мерзенною поведінкою, або, можливо, навіть формою незначного вчинку чи поведінкою, прийнятною з погляду людської етики; або, можливо, він спровокований ученням або теорією. Однак, якщо ти вже розгнівив Бога, твою можливість утрачено, і настали твої останні дні. Це жахлива річ! Якщо ти не розумієш, що Бога не можна ображати, то, можливо, ти не боїшся Його, і, можливо, регулярно ображаєш Його. Якщо ти не знаєш, як боятися Бога, тоді ти нездатний боятися Бога, і ти не знатимеш, як поставити себе на шлях простування Божим шляхом – страху перед Богом і втечі від злого. Щойно ти усвідомиш і зрозумієш, що Бога не можна ображати, ти дізнаєшся, що таке боятися Бога, а від злого втікати.

Простування шляхом страху перед Богом і втечі від злого не обов'язково пов'язане з тим, як багато істини ти знаєш, скільки випробувань ти пройшов або наскільки тебе дисципліновано. Радше це залежить від того ставлення, яке ти маєш до Бога у своєму серці, і від того, яку сутність ти виражаєш. Сутність людей та їхні суб'єктивні ставлення – ось що важливо, ось що має вирішальне значення. Що ж до тих, хто зрікся Бога й залишив Його, їхнє презирливе ставлення до Нього та їхні серця, які зневажають істину, вже розгнівали Його характер, тому в тому, що стосується Бога, їх ніколи не буде пробачено. Вони знали про існування Бога, отримали звістку про те, що Він уже прийшов, і навіть пізнали на власному досвіді нову Божу роботу. Їхній відхід не був наслідком введення в оману або запаморочення розуму, і тим більше ніхто не змушував їх піти. Радше вони свідомо та з ясним розумом вирішили залишити Бога. Їхній відхід не був наслідком збивання на манівці, їх ніхто не виганяв. Тому в очах Бога вони не ягнята, що відбилися від стада, і тим більше не блудні сини, що збилися зі шляху. Вони пішли безкарно, і такий стан, така ситуація гніває Божий характер, і саме через цей гнів Він видає їм безнадійні результати. Хіба такий результат не є страшним? Отже, якщо люди не знають Бога, вони можуть Його образити. І це не дрібниця! Якщо люди не сприймають Боже ставлення серйозно та досі вірять, що Він із нетерпінням чекає на їхнє повернення, тому що вони – одні з Його заблудлих овечок, і Він досі чекає, коли вони змінять свою думку, то дні їхнього покарання уже близько. Бог не просто відмовиться прийняти їх, – враховуючи, що вони вже вдруге гнівають Його характер, справа ще жахливіша! Своїм нешанобливим ставленням ці люди вже порушили Божі адміністративні постанови. Чи Він однаково їх прийме? У Своєму серці Бог дотримується таких принципів щодо цього питання: якщо хтось досяг упевненості в тому, що є істинним шляхом, і попри це все ще може свідомо та з ясним розумом відкинути Бога і відійти від Бога, то Він перекриє такій людині шлях до спасіння, і для цієї людини ворота в Царство відтепер будуть зачинені. Коли ця людина знову постукає, Бог не відчинить дверей; ця людина залишиться за дверима назавжди. Можливо, дехто з вас читав у Біблії історію Мойсея. Після того як Мойсея помазав Бог, двісті п'ятдесят князів громади висловили непокору Мойсею через його дії та з різних інших причин. Кому вони відмовилися коритися? Не Мойсею. Вони відмовилися коритися Божим влаштуванням; вони відмовилися коритися Божій роботі в цьому питанні. Вони сказали таке: «Ви занадто багато на себе берете, адже вся громада свята, кожен із них, і Єгова серед них». Чи ці слова та рядки дуже серйозні з людської точки зору? Вони несерйозні. Принаймні буквальне значення цих слів несерйозне. У юридичному сенсі вони не порушують жодних законів, адже на самій поверхні це не ворожі слова чи вирази, і тим паче вони не мають відтінку богозневаги. Це просто звичайні речення, і не більше. Чому ж тоді ці слова можуть викликати в Бога таку лють? Усе тому, що вони були промовлені не до людей, а до Бога. Виражені в них ставлення та характер – ось що сердить Божий характер, і вони спокушають Божий характер, який спокушати не можна. Усі ми знаємо, який кінець спіткав тих князів громади. Що стосується людей, які залишили Бога, якою є їхня точка зору? Яким є їхнє ставлення? І чому їхня точка зору та ставлення змушують Бога поводитися з ними таким чином? Причина в тому, що, хоча вони ясно знають, що Він – Бог, вони однаково обирають Його зрадити, і саме тому вони цілковито позбавлені шансів на спасіння. Як написано в Біблії: «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви» (До Євреїв 10:26). Чи маєте ви тепер чітке розуміння цього питання?

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.