Люди схильні визначати Бога на основі досвіду (Вибраний уривок)

Спілкуючись на тему пізнання Бога, чи помітили ви щось? Чи помітили ви, що Його ставлення у наші дні зазнало перетворення? Чи Його ставлення до людей є незмінним? Чи завжди Він так терпітиме, нескінченно виявляючи до людей усю Свою любов і милість? Це питання також стосується сутності Бога. … Дізнавшись, що Бог любить людство, люди визначають Його як символ любові: вони вважають, що хай там що люди роблять, хай там як вони поводяться, хай там як вони ставляться до Бога та хай там якими неслухняними вони можуть бути, все це насправді не має значення, адже Бог має любов, і Його любов є безмежною й незмірною; Бог має любов, тому Він може бути терпимим до людей; і Бог має любов, тому Він може бути милостивим до людей, милостивим до їхньої незрілості, милостивим до їхнього невігластва та милостивим до їхнього непослуху. Чи це так насправді? Деякі люди, пізнавши одного разу або навіть кілька разів на власному досвіді Боже терпіння, сприйматимуть цей досвід як ключовий у своєму розумінні Бога, переконані, що Він повсякчас буде терплячим і милостивим до них, і потім, упродовж усього свого життя, вони приймають це Боже терпіння та вважають його тим стандартом, за яким Він ставиться до них. Є й такі, хто, пізнавши одного разу на власному досвіді Божу терпимість, завжди визначатиме Бога як терпимого, – і в їхній свідомості ця терпимість є безстроковою, безумовною і навіть абсолютно безпринципною. Чи правильними є такі переконання? Щоразу, коли обговорюються питання Божої сутності або Божого характеру, ви виглядаєте спантеличеними. Коли Я бачу вас у такому стані, це Мене дуже тривожить. Ви почули багато істин про сутність Бога; ви також прослухали чимало обговорень стосовно Його характеру. Однак у вашій свідомості ці питання та істина цих аспектів – лише спогади, засновані на теорії та писемних словах; у своєму повсякденному житті ніхто з вас ніколи не здатний пізнати на власному досвіді або побачити Божий характер таким, яким він є насправді. Отже, у своїх переконаннях ви всі безтолкові; ви всі вірите сліпо, настільки, що у вас нешанобливе ставлення до Бога, і ви навіть відмахуєтеся від Нього. До чого призводить таке ваше ставлення до Бога? Воно призводить до того, що ви завжди робите висновки про Бога. Щойно ви здобули дещицю знань, ви почуваєтеся дуже задоволеними, наче пізнали Бога у всій Його повноті. Після цього ви робите висновок, що Бог – такий-то, і не дозволяєте Йому вільно рухатися. Що більше, коли Бог робить щось нове, ви просто відмовляєтеся визнати, що Він – Бог. Одного дня, коли Бог скаже: «Я більше не люблю людство; Я більше не виявлятиму до людей милість; Я більше не маю до них терпимості або терпіння; Я по вінця сповнений крайнього ступеня огиди та антипатії до них», такі заяви викличуть суперечність глибоко в серцях людей. Деякі з них навіть скажуть: «Ти більше не мій Бог; Ти більше не той Бог, за яким я хочу слідувати. Якщо Ти таке кажеш, то Ти більше не можеш бути моїм Богом, і мені не потрібно надалі йти за Тобою. Якщо Ти більше не даватимеш мені милості, любові та терпимості, тоді я перестану слідувати за Тобою. Якщо Ти будеш терпимим до мене нескінченно, завжди будеш терплячим зі мною і дозволиш мені побачити, що Ти є любов, що Ти є терпіння і що Ти є терпимість, лише тоді я зможу слідувати за Тобою, і лише тоді я зможу з упевненістю йти за Тобою до кінця. Оскільки я маю Твої терпіння й милість, мій непослух і мої провини можуть бути прощені й помилувані нескінченно, і я можу грішити будь-де та будь-коли, сповідатися і бути помилуваним будь-де та будь-коли і гнівити Тебе будь-де та будь-коли. Ти не повинен мати якісь думки або робити будь-які висновки про мене». Хоча жоден із вас, можливо, не думає про це настільки суб'єктивно чи свідомо, щоразу, коли ти розглядаєш Бога як інструмент, який можна використовувати для прощення твоїх гріхів, або як об'єкт, який можна використовувати для отримання прекрасного місця призначення, ти вже ненароком поставив живого Бога в опозицію до себе як свого ворога. Ось що Я бачу. Ти можеш і надалі повторювати такі речі, як: «Я вірю в Бога», «Я прагну істини», «Я хочу змінити свій характер», «Я хочу звільнитися від впливу темряви», «Я хочу догодити Богу», «Я хочу коритися Богу», «Я хочу бути вірним Богу та добре виконувати свій обов'язок» тощо. Однак, хоч би якими милозвучними не були твої слова, скільки б теорії ти не знав і наскільки б величною та гідною не була ця теорія, факт залишається фактом: серед вас уже багато тих, хто навчився використовувати правила, вчення, теорії, які ви опанували, щоб робити висновки про Бога, тим самим, природно, ставлячи Його в опозицію до себе. Хоча ти й опанував букви та вчення, ти насправді не ввійшов у реальність істини, тому тобі дуже важко наблизитися до Бога, пізнати Його та зрозуміти Його. Це так плачевно!

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»