Людина буде повністю довершеною в період Царства. Після роботи завоювання людина буде піддана очищенню й скорботі. Ті, хто може перемогти й бути непохитним у своєму свідченні під час цієї скорботи, – це ті, хто в кінцевому підсумку стане досконалим; вони – переможці. Під час цієї скорботи від людини вимагається прийняти це очищення, і це очищення є останнім прикладом Божої роботи. Це останній раз, коли людина буде очищена до завершення всієї роботи Божого управління, і всі ті, хто слідує за Богом, повинні прийняти це останнє випробування, і вони повинні прийняти це останнє очищення. Ті, хто потерпає від горя, позбавлені роботи Святого Духа і Божого керівництва, але ті, хто був по-справжньому завойований і хто дійсно шукає Бога, у кінцевому підсумку вистоять; це ті, хто має людську сутність і по-справжньому любить Бога. Незалежно від того, що робить Бог, ці переможці не будуть позбавлені видінь і, як і раніше, будуть застосовувати істину на практиці, не втрачаючи свого свідчення. Саме вони врешті-решт вийдуть із великої скорботи. Хоча ті, хто ловить рибу в каламутній воді, можуть і сьогодні наживатися на цьому, але ніхто не в змозі уникнути останньої скорботи й ніхто не може уникнути останнього випробування. Для тих, хто перемагає, така скорбота є величезним очищенням; але для тих, хто ловить рибу в каламутній воді, це – робота повного вигнання. Як би їх не випробовували, вірність тих, у кого Бог у серці, залишається незмінною; але щодо тих, у кого Бога в серці немає, щойно робота Божа стає невигідною для їхньої плоті, вони змінюють свій погляд на Бога й навіть відходять від Бога. Такими є ті, хто не встоїть до кінця, хто шукає тільки Божих благословень і не має жодного бажання витрачати себе задля Бога й присвячувати себе Йому. Усі такі ниці люди будуть вигнані, коли Божа робота добіжить кінця, і вони недостойні будь-якого співчуття. Ті, у кого немає людської сутності, нездатні по-справжньому любити Бога. Коли навколишнє середовище є безпечним і захищеним або є можливість отримати зиск, вони цілком слухняні Богу, але щойно те, чого вони бажають, ставиться під загрозу або остаточно скасовується, вони негайно повстають. Навіть протягом усього однієї ночі вони можуть перетворитися з усміхненої, «добросердої» людини в потворного й лютого вбивцю, раптово змінивши ставлення до свого вчорашнього благодійника на ставлення до свого смертельного ворога, без будь-якої на те причини. Якщо не вигнати цих демонів, які вбивають, не моргнувши оком, чи не стануть вони прихованою небезпекою? Робота спасіння людини не досягає свого кінця після завершення роботи завоювання. Хоча робота завоювання підійшла до кінця, робота очищення людини ще не завершена; така робота буде завершена тільки тоді, коли людину буде повністю очищено, коли ті, хто дійсно підкоряється Богу, стануть досконалими, і коли ті, хто приховує, що в їхньому серці немає Бога, будуть знищені. Ті, хто не задовольняє Бога на завершальній стадії Його роботи, будуть повністю вигнані, і ті, хто вигнаний, – від диявола. Оскільки вони не здатні задовольнити Бога, вони повстають проти Бога, і навіть якщо ці люди йдуть за Богом сьогодні, це не доводить, що вони – ті, хто зрештою залишиться. У словах про те, що «ті, хто слідує за Богом до кінця, отримають спасіння», значення слова «слідувати» полягає в тому, щоб твердо стояти в скорботі. Сьогодні багато хто вірить, що слідувати за Богом легко, але коли Божа робота майже завершена, ти дізнаєшся справжнє значення слова «слідувати». Лише тому, що ти й досі можеш слідувати за Богом сьогодні після того, як тебе завойовано, це не доводить, що ти є одним із тих, хто стане досконалим. Ті, хто не в змозі витримати випробування, хто не в змозі здобути перемогу в скорботі, у кінцевому підсумку, будуть нездатні встояти й тому не зможуть слідувати за Богом до самого кінця. Ті, хто справді слідує за Богом, здатні витримати випробування своєї праці, тоді як ті, хто насправді не слідує за Богом, неспроможні витримати жодного Божого випробування. Рано чи пізно вони будуть вигнані, а переможці залишаться в Царстві. Те, чи справді людина шукає Бога, чи ні, визначається випробуванням її праці, тобто Божими випробуваннями, і ніяк не стосується рішення самої людини. Бог ні від кого не відвертається з примхи; усе, що Він робить, може цілковито переконати людину. Він не робить нічого невидимого для людини та не виконує жодної роботи, не здатної переконати людину. Те, чи істинна людська віра, чи ні, доводиться фактами й не може вирішуватися людиною. Те, що «з пшениці не можна зробити кукіль, а з куколю не можна зробити пшеницю», є поза всяким сумнівом. Усі ті, хто справді любить Бога, зрештою залишаться в царстві, і Бог не буде неправильно поводитися ні з ким, хто справді Його любить. Ґрунтуючись на своїх різних функціях і свідченнях, переможці в Царстві будуть служити священниками або послідовниками, а всі ті, хто здобуде перемогу серед скорботи, стануть групою священників у царстві. Групу священників буде сформовано, коли завершиться робота Євангелія у всьому всесвіті. Коли цей час настане, те, що повинна буде робити людина, буде виконанням її обов’язку в Царстві Божому та її спільне життя з Богом у Його Царстві. До групи священників будуть входити первосвященники та священники, а решта буде синами й народом Божим. Усе це визначається їхніми свідченнями Богу під час скорботи; це не титули, які даються за примхою. Після того, як буде встановлено статус людини, робота Бога припиниться, бо кожного буде класифіковано за родом і повернено в його початкове положення, і це є ознакою повного виконання Божої роботи, це кінцевий результат роботи Бога й практики людини, і це кристалізація бачення Божої роботи й співпраці людини. Зрештою, людина знайде спокій у Царстві Божому, і Бог теж повернеться до Своєї оселі на спочинок. Це буде остаточним підсумком 6 000 років співпраці між Богом і людиною.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»