Сьогодні людське прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це те, чого людина шукає, перш ніж отримає нормальне людське життя на землі, і це цілі, яких хоче досягти людина, перш ніж сатану буде взято в пута. По суті, людина прагне стати переможцем і бути вдосконаленою або добре використаною, щоб утекти з-під впливу сатани: прагнення людини – стати переможцем, але остаточним результатом буде її втеча з-під впливу сатани. Лише втікши з-під впливу сатани, людина зможе вести на землі нормальне людське життя – життя в поклонінні Богу. Сьогодні людське прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це те, чого людина шукає, перш ніж отримає нормальне людське життя на землі. Цього потрібно шукати переважно для того, щоб бути очищеним і втілювати істину в життя, і для поклоніння Творцю. Якщо людина має нормальне людське життя на землі, життя без тягот і бід, то людина не шукатиме того, щоб стати переможцем. «Стати переможцем» і «бути вдосконаленим» – це цілі, які Бог дає людині, щоб вона до них прагнула та щоб через пошук цих цілей втілювала істину в життя й жила змістовним життям. Ціль – довершити та здобути людину, а прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це лише засіб. Якщо в майбутньому людина ввійде в чудове місце призначення, то не буде вже згадок про те, щоб стати переможцем і бути вдосконаленим; а буде так, що кожна створена істота лише виконуватиме свій обов’язок. Сьогодні людину змушують прагнути такого, просто щоб окреслити для неї межі, аби людський пошук був більш цілеспрямованим і практичним. Інакше людина б жила поміж невизначених абстракцій і шукала входження у вічне життя, і хіба б тоді людина не була навіть жалюгіднішою? Шукати отак, без цілей і принципів, – хіба це не самообман? Зрештою цей пошук природним чином би виявився безплідним; кінець кінцем людина й надалі жила б під владою сатани та була б нездатна з-під неї визволитися. Навіщо піддавати себе таким безцільним пошукам? Коли людина ввійде у вічне місце призначення, вона поклонятиметься Творцю, і оскільки людина здобуде спасіння й увійде у вічність, вона вже не шукатиме жодних цілей і тим паче не муситиме хвилюватися, що сатана її обложить. У той час людина дізнається своє місце та виконуватиме свій обов’язок, і навіть якщо її не каратимуть і не судитимуть, кожна людина виконуватиме свій обов’язок. У той час людина буде створінням і за ідентичністю, і за статусом. Люди більше не ділитимуться на малих і великих; усі просто виконуватимуть різні функції. Та людина все одно житиме в упорядкованому місці призначення, придатному для людства; людина виконуватиме свій обов’язок заради поклоніння Творцю, і саме таке людство стане людством вічності. У той час людина здобуде життя, освітлене Богом, життя під Його опікою та захистом, життя разом із Богом. Людство житиме нормальним життям на землі, і всі люди ступлять на правильний шлях. За 6 000-річним планом управління сатану буде розбито вщент, тобто Бог відновить первісний образ, який людина мала після свого створення, і, таким чином, первісний намір Бога буде здійснено. На початку, перш ніж людство було розбещено сатаною, воно вело нормальне життя на землі. Пізніше, коли сатана розбестив людину, вона втратила це нормальне життя, тож почалася робота Божого управління й битва із сатаною за відновлення нормального життя людини. Лише коли закінчиться 6 000-річна робота Божого управління, на землі офіційно почнеться життя всього людства; лише тоді людина матиме чудове життя, а Бог відновить ту ціль, з якою створив людину на самому початку, а також первісну людську подобу. Тож щойно в людей буде нормальне людське життя на землі, вони вже не прагнутимуть стати переможцями чи бути вдосконаленими, бо люди будуть святі. «Переможці» та «вдосконалення», про які говорять люди, – то цілі, які дано людині, щоб вона шукала їх досягнення під час битви між Богом і сатаною, і вони існують лише тому, що людину було розбещено. Сатану буде розбито саме тим, що тобі дається ціль і спонука до неї йти. Коли тебе просять стати переможцем, або бути вдосконаленим, або бути використаним, для цього потрібно, щоб ти давав свідчення для осоромлення сатани. Зрештою людина житиме нормальним людським життям на землі, і людина буде святою; коли це станеться, хіба люди досі прагнутимуть стати переможцями? Хіба вони всі не створені істоти? Коли говориться про те, щоб бути переможцем і вдосконаленим, то ці слова спрямовано на сатану та на людську скверну. Хіба саме слово «переможець» не вказує на перемогу над сатаною та ворожими силами? Коли ти кажеш, що тебе вдосконалено, то що в тобі вдосконалено? Хіба не те, що ти позбувся свого розбещеного сатанинського характеру, щоб зуміти досягти найвищої любові до Бога? Таке говориться про брудне в людині та про сатану; а про Бога таке не говориться.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»