Творець має намір керувати всіма створеними істотами. Ти не повинен відкидати або не слухатися нічого з того, що Він робить, або бунтувати проти Нього. Коли Його робота зрештою досягне Його цілей, у цьому Він здобуде славу. Чому сьогодні не кажуть, що ти нащадок Моава чи виплід великого червоного дракона? Чому немає розмов про обраний народ, а є тільки розмови про створених істот? Спершу люди звалися саме так – створеними істотами, і саме це є їхньою вродженою ідентичністю. Назви відрізняються лише тому, що доби й періоди роботи теж різні; насправді людина є звичайним створінням. Усі створіння, чи найрозбещеніші, чи найсвятіші, мусять виконувати обов’язок створених істот. Коли Бог вершить роботу завоювання, Він не керує тобою за допомогою твоїх перспектив, долі чи місця призначення. Насправді немає потреби працювати таким чином. Мета роботи завоювання – змусити людину виконувати обов’язок створеної істоти, змусити її поклонятися Творцю; тільки після цього людина зможе ввійти в чудове місце призначення. Людську долю скеровують Божі руки. Ти не здатен собою керувати: хоча людина завжди квапиться та клопочеться задля власної вигоди, вона залишається нездатною керувати собою. Якби ти міг знати власні перспективи, якби ти міг керувати власною долею, хіба ти все ще був би створеною істотою? Словом, як би Бог не працював, уся Його робота – заради людства. Візьмімо хоча б небо, землю і все суще, створене Богом, щоб служити людині: місяць, сонце та зорі, які Він створив для людини, тварини й рослини, весна, літо, осінь і зима тощо – усе це створено заради людського буття. Тож як би Бог не карав і не судив людину, усе це заради її спасіння. Навіть хоча Він відбирає в людини її плотські сподівання, це заради її очищення, а очищення людини виконується, щоб вона могла вижити. Місце призначення людини – у руках Творця, тож як би людина могла собою керувати?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»